Постанова

від 16.05.2017 по справі 910/4835/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа№ 910/4835/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Скляр Д.Ю, (посвідчення №041074 від 03.02.2016 року);

від позивача1 - не `явились;

від позивача2 - не `явились;

від позивача3 - не `явились;

від позивача4 - не `явились;

від позивача5 - не `явились;

від позивача6 - не `явились;

від відповідача - Сахній А.Я. (дов. №6-158 від 14.02.2017 року),

скаржник - Костюк О.Ю. (дов. №6-243 від 05.04.2017 року);

розглядає апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року

у справі №910/4835/16 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції у Львівській області;

2) Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області;

3) Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області;

4) Дашавської селищної ради;

5) Кам'янка-Бузької міської ради;

6) Бібрської міської ради

до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 77 000,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області, Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, Дашавської селищної ради, Кам'янка-Бузької міської ради та Бібрської міської ради до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 77000,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у справі № 910/4835/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2016 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 року у справі № 910/4835/16 скасовано, а вказану справу направлено на новий розгляд. У вказаній постанові Вищий господарський суду вказав на необхідність повно та всебічно дослідити наявні в матеріалах справи докази, зокрема, акт № 427,413/03/653, довідку №5983/27-01 від 02.12.2015 року, припис від 08.12.2015 року (а.с. 46, т. 1), звіти про використання води (а.с. 30 - 51, т. 2) та встановити для яких потреб використовувались відповідачем видобуті ним підземні води у відповідний період з урахуванням того, що одним із видів діяльності відповідача є транспортування газу трубопроводами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16 позов задоволено. Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь місцевого бюджету Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області 3569,37 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь місцевого бюджету Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області 57 575,49 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь місцевого бюджету Дашавської селищної ради 11 639,25 грн в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь місцевого бюджету Кам'янка-Бузької міської ради 3 284,85 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь місцевого бюджету Бібрської міської ради 931,14 грн. в рахунок відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь прокуратури Львівської області витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

При винесенні вказаного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що філія УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" використовувала воду не тільки для задоволення господарських і побутових потреб, а й для виробничих потреб, що виключає можливість використання підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом не враховано обставини, що відповідач використовував у спірний період (з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року) водні ресурси в межах земельних ділянок, наданих йому на праві постійного користування та в обсягах, що не перевищують 300 куб.м. на добу для власних господарсько-побутових потреб. Відтак, на думку скаржника таке користування підпадає під дію ст. 23 Кодексу України Про надра , а тому відповідач не потребує отримання спеціального дозволу. Також, апелянт зазначає, що 08.12.2015 року вступив в дію Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі №867 від 08.12.2015 року, яким внесені зміни у ст. 23 Кодексу України Про надра , а саме у підпункті 2 розділу 2 ст. 1 Закону чітко вказано, що землевласники мають право без спеціального дозволу на користування надрами видобувати підземні води для всіх потреб до 300 куб.м. на добу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

У зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Чорногуза М.Г. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі № 910/4835/16 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 року розгляд справи відкладено на 16.05.2017 року.

15.05.2017 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення в яких останній просив долучити до матеріалів справи додаткові документи.

В судовому засіданні 16.05.2017 року представники прокуратури та відповідача надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду. Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурор просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники позивача1, позивача2, позивача3, позивача4, позивача5 та позивача6 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань не подавали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання.

Представники відповідача та прокуратури не заперечували щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представників позивача1, позивача2, позивача3, позивача4, позивача5 та позивача6.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що позивач1, позивач2, позивач3, позивач4, позивач5 та позивач6 були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача1, позивача2, позивача3, позивача4, позивача5 та позивача6.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 16.11.2015 року по 04.12.2015 року Державною екологічною інспекцією у Львівській області на підставі наказу від 13.11.2015 №282-і/п (а.с. 49, т.1), було проведено планову перевірку відповідності дотримання Філією "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами, за результатами якої Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено акт №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 23-45, т.1).

Відповідно до розділу "Охорона земельних ресурсів" акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є постійним користувачем земельних ділянок, що розташовані на території: Опарівської сільської ради Дрогобицького району Львівської області; Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області; Кам'янка-Бузької міської ради Кам'янка-Бузького району Львівської області; Волицької сільської ради Сокальського району Львівської області; Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, що також підтверджується долученими до відзиву на позов копіями державних актів на право постійного користування земельною ділянкою І-ЛВ №002923, ІІ-Л №001167, ІІ-ЛВ №004105, І-ЛВ № 000954, ІІ ЛВ №003883.

Відповідно до розділу "Охорона та раціональне використання водних ресурсів" акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, водопостачання на підрозділах УМГ "Львівтрансгаз" здійснюється централізованим водопостачанням, а також із власних підземних водозаборів, зокрема: Сокальського проммайданчика Волицького ЛВУМГ, Опарського виробничого управління підземного зберігання газу, Дашавського виробничого управління підземного зберігання газу, Кам'янка-Бузького промислового майданчика Волицького ЛВУМГ, Бібрського лінійно-виробничого управління магістральних газопроводів.

Згідно з розділом "Охорона та раціональне використання водних ресурсів" акту №427,413/03/653 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеного Державною екологічною інспекцією у Львівській області, КС Сокаль-Волицького ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,75тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Опарським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 55,77 тис. м3 води (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Дашавським ВУПЗГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 9,2 тис. м3 води . (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Кам'янка-Бузьким промисловим майданчиком ЛВУМГ за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 2,46 тис. м3 води (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015); Бібрським ЛВУМГ КС Бібрка за період з 21.12.2013 по 02.12.2015 було видобуто 4,85 тис. м3 води (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби) без спеціального дозволу на користування надрами (довідка №5983/27-01 від 02.12.2015).

На запит Державної екологічної інспекції у Львівській області від 30.11.2015 року №03-4373, відповідачем було надано довідку №5983/27-01 від 02.12.2015 року відбору води УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" по Львівській області за період з 21.12.2013 року по 03.12.2015 року, відповідно до якої відповідач зазначив, що за період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року по Дашавському ВУПЗГ було відібрано всього 9,2 тис. м3 води (4,7 тис. м3 води на госппитні потреби; 4,5 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року по Бібрському ЛВУМГ було відібрано всього 4,85 тис. м3 води (4,49 тис. м3 води на госппитні потреби; 0,36 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню та поповнення пожежного резервуару; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року по Опарському ВУПЗГ було відібрано всього 55,77 тис. м3 води (33,51 тис. м3 води на госппитні потреби; 22,26 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року по Кам'янка-Бузькому проммайданчику було відібрано всього 2,46 тис. м3 води (1,19 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,27 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає); за період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року по КС-Сокаль було відібрано всього 2,75 тис. м3 води (1,37 тис. м3 води на госппитні потреби; 1,38 тис. м3 води на виробничі потреби - забезпечення санітарних умов працівників, опалення та підігрів води в господарських приміщеннях через котельню; у процесі транспортування газу вода участі не приймає). (а.с. 59-61, т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання Філією "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, проведеної з 16.11.2015 року по 04.12.2015 року держінспекторами з ОНПС Львівської області, Державною екологічною інспекцією у Львівській області складено припис №146-03 від 08.12.2015 року (а.с. 46, т.1), відповідно до якого приписано до 08.06.2016 року отримати спеціальний дозвіл на користування надрами для добування підземних прісних вод для Опарського ВУПЗГ, Бібрського ЛВУМГ КС Бібрка, Волицького ЛВУМГ Кам'янка-Бузького проммайданчика, Волицького ЛВУМГ КС Сокаль, Дашавського ВУПЗГ.

21.12.2015 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення №007689. (а.с. 52, т.1). Відповідно до протоколу, Костюком О.Ю., який працює на посаді начальника відділу екології, природних ресурсів та енергозбереження Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", допущено порушення державного права власності на надра, яке виявлено під час проведення планової перевірки Філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз". Виявлено забір та використання підземних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва (на виробничі потреби) при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

В матеріалах справи також наявна постанова Державної екологічної інспекції у Львівській області про закриття справи про адміністративне правопорушення від 21.12.2015 року №530/03, яке вчинив Костюк О.Ю., матеріали перевірки скеровано в прокуратуру Львівської області. (а.с. 53, т.1).

Враховуючи вищевикладене, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 3, на підставі ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач або ПАТ "Укртрансгаз") та просив стягнути з відповідача збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в розмірі 77 000,10 грн.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, стаття 49 Водного України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

За змістом ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012 року, чинній станом на період часу, який був предметом здійсненої позивачем перевірки відповідності дотримання Філією "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" вимог природоохоронного законодавства, зокрема, в галузі водних ресурсів (21.12.2013 року - 02.12.2015 року), землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі ст. 92 Земельного кодексу України Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових чи питних потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод підприємством для інших цілей вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Отже, при попередньому розгляді справи, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної перевірки Держекоінспекцією у Львівській області було встановлено та зазначено в акті № 427,413/03/653, що основними видами діяльності філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз" за КВЕД-2010 є: 49.50 - трубопровідний транспорт; 35.22 - розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 - торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи; 42.21 - будівництво трубопроводів; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 85.59 - інші види освіти, н.в.

Відповідно до Спеціального витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.03.2016 видами діяльності відповідача є: 60.30.2 - транспортування газу трубопроводами (основний); 45.21.3 - будівництво магістральних трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання; 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним; 74.20.1 - діяльність у сфері інжинірингу; 74.20.3 - діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; 85.11.3 - діяльність санаторно-курортних закладів.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив, що Стрийським виробничим управлінням підземного зберігання газу на підставі спеціального дозволу на користування надрами №4029 від 12.09.2006 року строком дії - 20 років здійснюється використання води із підземного водозабору на виробничі потреби про що вказано в акті № 427,413/03/653.

В матеріалах справи наявні також звіти про використання води (а.с. 30-51, т.2), який на вимоги вказівок Вищого господарського суду України досліджений судом першої інстанції.

Отже, місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до таблиці 1 "Забір, використання, передача та втрати води" звітів про використання води (форми № 2ТП-водгосп (річна) та № 2-ТП (водгосп) за IV квартал 2013 року, IV квартал 2014 року та 2015 рік у 2013 році фактично використано води у тому числі на виробничі потреби (графа 11): Бібрським ЛВУМГ - 1,6 тис. куб.м; Кам'янка-Бузьким проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,4 тис. куб.м; Дашавським ВУПЗГ - 2,3 тис. куб.м; Опарським ВУПЗГ - 10,0 тис. куб.м; Сокальським проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,9 тис. куб.м; у 2014 році фактично використано води у тому числі на виробничі потреби (графа 11): Бібрським ЛВУМГ - 0,9 тис. куб.м; Кам'янка-Бузьким проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,5 тис. куб.м; Дашавським ВУПЗГ - 2,4 тис. куб.м; Опарським ВУПЗГ - 11,0 тис. куб.м; Сокальським проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,8 тис. куб.м; у 2015 році фактично використано води за рік у тому числі на виробничі (технологічні) потреби (графа 17): Бібрським ЛВУМГ - 1,2 тис. куб.м; Кам'янка-Бузьким проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,7 тис. куб.м; Дашавським ВУПЗГ - 2,2 тис. куб.м; Опарським ВУПЗГ - 12,0 тис. куб.м; Сокальським проммайданчиком Волицького ЛВУМГ - 0,6 тис. куб.м.

Одночасно, колегія суддів бере до уваги той факт, що звіт про використання води має графу 16 питні і санітарно-гігєнічні потреби та графу на інші потреби. Що в свою чергу спростовує зауваження відповідача (а.с. 59-61 том 1), про внесення ним до графи виробничі потреби, воду, для забезпечення санітарних умов працівників Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз".

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів, що вода, яка зазначена ним в графі виробничі потреби використовувалась саме для опалення та підігріву води в господарських приміщеннях через котельню. Відповідачем не надано доказів наявності котелень, показники лічильників щодо об`єму води на потреби котелень.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та наведено у мотивувальній частині рішення, що порядок складання та заповнення звітів про використання води до 2015 року визначався Інструкцією щодо заповнення форми № 2-ТП (водгосп), затвердженою наказом Держкомстату України № 230 від 30.09.1997 (далі - Інструкція), а пізніше - Порядком ведення державного обліку водокористування, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 78 від 16.03.2015 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 5.1 Інструкції та п. 4.1 Порядку таблиця 1 Звіту призначена для обліку об'ємів води, забраної із природних джерел, одержаної від інших водокористувачів, використаної водокористувачем і переданої іншим водокористувачам для використання та (або) скиду, а також втраченої при транспортуванні.

Згідно з п. 5.11 Інструкції показник графи 11 враховує повний обсяг використаної води для виробничих (технічних) потреб, включаючи обсяг свіжої води, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання (наростаючим підсумком з початку року).

А приписами п. 4.10 Порядку встановлено, що у графі 17 зазначається об'єм води, використаної для власних виробничих (технологічних) потреб, включаючи об'єм води, забраної безпосередньо із водного об'єкта, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що законодавцем використання води для підживлення систем оборотного водопостачання визначається саме як використання води з метою забезпечення виробничих (технологічних) потреб, яке здійснювалось відповідачем про, що зазначено у графі 11 та графі 17 Таблиці 1 Звіту. (а.с. 34-51, том 2).

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача, що використання води, що надходить на підживлення систем оборотного водопостачання, тобто котельних, є забезпеченням санітарних потреб працівників і, відповідно, господарсько-побутовими потребами Підприємства.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 01.04.2015 у справі №3-32гс15, зазначено, що із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Враховуючи правову позицію Верховного суду України стосовно того, що виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби", оскільки останні за своїм змістом є ширшими поняттями, які, з огляду на викладені обставини, в тому числі, включають в себе так-звані виробничі (технічні) потреби підприємства (потреба у воді, коли вона приймає безпосередню участь у процесі виробництва). Таким чином, виробничі потреби підприємства не збігаються за обсягом понять з потребами підприємства (промисловими потребами), так як останні можуть включати в себе питні, комунально-побутові, власне виробничі (у розумінні використання в технологічних цілях для забезпечення виробничого процесу) тощо.

Наведене вище дає підстави для висновку, що видобуток підземних вод для забезпечення саме виробничих (технічних) потреб землевласника/землекористувача, які пов'язані із забезпеченням технологічного процесу виробництва, вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу, з огляду на положення ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 16.10.2012 року.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції відповідач належних та допустимих доказів, які б свідчили про оскарження та скасування або визнання неправомірними акту № 427,413/03/653, припису № 146-03 від 08.12.2015 року та протоколу про адміністративне правопорушення № 007689 від 21.12.2015 року, якими встановлено факт використання підземних вод для забезпечення технологічного процесу виробництва (на виробничі потреби) при відсутності спеціального дозволу на користування надрами, суду не надав.

За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 статті 614, ч. 2 статті 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника, втім, відповідач під час розгляду справи в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України не довів, що він на виконання вимог законодавства не надав належних і допустимих доказів щодо відсутності його вини або доказів відшкодування заподіяної шкоди.

Таким чином, враховуючи презумпцію вини правопорушника, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна думка з даного питання висловлена в постановах Вищого Господарського суду України від 09.02.2016 р. у справі № 907/556/15, від 02.11.2016 р. у справі № 910/4796/16, від 26.01.2017 р. у справі № 927/677/16.

Приписами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Пунктом 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика) визначено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зокрема, у разі самовільного використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Відповідно до п. 9.2 Методики фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи-підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

В матеріалах справи наявний розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільного документа - спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) для видобування прісної підземної води складених з урахуванням Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року та довідки № 5983/27-01, засвідченої підписом начальника відділу ЕПРтаЕ та печаткою філії УМГ "Львівтрансгаз" ПАТ "Укртрансгаз", для розрахунку розміру завданих збитків є правомірним. (а.с. 54-58, т.1).

Колегія суддів дослідила та перевірила розрахунок позивача та погоджується з тим, що загальна сума розміру заподіяної шкоди з врахуванням індексації становить 77 000, 10 грн.

Щодо доводів скаржника стосовно того, що ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 08.12.2015 року передбачає можливість видобутку підземних вод до 300м3 за добу без дозволу на користування надрами для всіх потреб, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра в редакції від 08.12.2015 року, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Проте, вказана редакція Кодексу України про надра діє з 01.01.2016 року, в той час, як предметом перевірки позивачем 1 дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони водних ресурсів був період з 21.12.2013 року по 02.12.2015 року, а отже у спірний період діяла редакція Кодексу, що передбачала обмеження щодо цілей використання видобутих землевласником/землекористувачем підземних вод. Відтак вказані доводи скаржника колегією суддів відхиляються.

Також, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на лист Державної служби геології та надр України №1127-28/12 від 03.03.2011 року (а.с. 21, том 3) щодо розгляду листа відповідача №1092/26-004 від 02.02.2011 року стосовно надання роз`яснень ст. 23 Кодексу України про надра, оскільки у вказаному листі зазначено, що Державна служба геології та надра України звернулась до Міністерства юстиції України щодо надання роз`яснень ч. 1 ст. 23 Кодексу України, а також зазначено, що після надходження від Міністерства юстиції України роз`яснень відповідача буде додатково проінформовано.

Матеріали справи не містять вказаних роз`яснень Міністерства юстиції України.

Отже, враховуючи те, що вказане вище звернення щодо надання роз`яснень було здійснено в 2011 році і відповідачем не було здійснено жодних дій щодо надання відповіді Міністерством юстиції України протягом чотирьох років (2015 рік проведення перевірки), відсутність відповіді Міністерства юстиції України не звільняє відповідача від відповідальності.

Крім того, скаржником під час апеляційного провадження було подано додаткові пояснення №2376/10 від 10.05.2017 року в яких останній просив долучити до матеріалів справи припис Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області від 28.09.2010 року, лист Державної екологічної інспекції в Кіровоградській області від 24.01.2011 року №07-8/147, звіт про використання води за 4 квартал 2013 року Опарського ВУПЗГ, звіт про використання води за 4 квартал 2013 року Волинського ЛВУМГ, звіт про використання води за 2013 рік Бібрського ЛВУМГ, звіт про використання води за 4 квартал 2013 року Волинське ЛВУМГ, звіт про використання води за 2013 рік Дашавського ВУПЗГ, акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства №63/06 та акт перевари дотримання природоохоронного законодавства №2518/06.

Проте, колегією суддів не приймаються до уваги вказані вище додаткові документи виходячи з наступного.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Вищий господарський суд України у п. 19 листа від 14.12.2007 р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначив наступне. Розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обгрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не може вважатися підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. З урахуванням наведеного законодавчого припису суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування. Водночас якщо прийнята апеляційною інстанцією постанова є по суті законною і обґрунтованою, то самі лише прийняття і розгляд апеляційною інстанцією додаткових доказів без обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції не можуть вважатися підставами для скасування зазначеної постанови.

З матеріалів справи вбачається, що подані апелянтом докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції і відповідно не розглядались останнім, при цьому скаржник не був позбавлений можливості надати такі докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Враховуючи вищевикладене висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі є вірним, оскільки відповідач не довів, що він на виконання вимог законодавства використовував воду тільки для задоволення господарських і побутових потреб.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідачем не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2017 року у справі №910/4835/16 залишити без змін.

3. Справу №910/4835/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук