Постанова

від 16.05.2017 по справі 918/1150/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

16 травня 2017 року Справа № 918/1150/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Філіпова Т.Л.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. НВІ 341454 від 08.11.2016 р.)

відповідача за первісним позовом - пред-ка Сопруна В.М. (пост.дов. №10-11 від 08.11.2016 р.)

третьої особи приватного підприємства фірма "Альянс - Вест" - пред-ка Мартинова О.Ю (пост.дов. б/№ від 15.07.2016 р. на а.с.120 у т.1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

на рішення господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р.

у справі № 918/1150/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за зустрічним позовом позивача) приватне підприємство фірма "Альянс - Вест"

про повернення нерухомого майна

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення збитків та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 задоволено первісний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (за зустрічним позовом позивача) приватне підприємство фірма "Альянс - Вест" про повернення нерухомого майна. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків та зобов`язання вчинити дії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач за первісним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволити. Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норма матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги тієї обставини, що товариство з обмеженою відповідальністю РЕНЕСАНС-Д 27.12.2016 р. подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.12.2016 р. у справі № 918/1249/16. Предметом спору у справі № 918/1249/16 є визнання недійсним п. 5.3. договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. Тому вважає, що господарським судом порушено норми ст.79 ГПК України.

Пояснив також, що відповідно до листа № 3 від 19.09.2016 р., адресованого товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" про розірвання договору, неможливо встановити момент розірвання договору оренди, також пояснив, що даний лист не є належними доказом, оскільки за фіскальним чеком та повідомленням про вручення неможливо встановити вміст поштового відправлення. Зазначає, що відповідно до листа №4 від 23.09.2016 р., фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повідомила про те, що з 16.10.2016 р. будуть проводитися аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки та усуненню можливих пожеженебезпечних ризиків експлуатації приміщення в АДРЕСА_1, що суперечить п.2.4. договору оренди та п.2.4. договору суборенди.

Скаржник доводить, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не доведено факту грубого порушення умов договору товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" та факту несплати орендної плати на протязі трьох місяців підряд. Тому вважає безпідставними посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ч.2 ст. 651 ЦК України.

Зазначає також, що відповідно до листа №4 від 23.09.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 повідомила про проведення аварійно-ремонтних робіт по заміні електричної проводки та усуненню можливих пожеженебезпечних ризиків експлуатації приміщення в АДРЕСА_1 з 16.10.2016 р., проте фактично дані роботи були проведені 20.10.2016 р.

Зазначає, що з 16.10.2016 р. в орендованому приміщенні відбувались перебої в роботі електропостачання, що підтверджується листом Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 р. На підтвердження факту відключення електроенергії 16.10.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" до матеріалів справи долучило лист Управління поліції охорони в Рівненській області №1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 р. (з відомостями про відключення приміщення ювелірного магазину від загального живлення), а також роздруківку з системи ПЦС, де зазначені дата і час відсутності зв'язку системи охорони із приміщенням ювелірного магазину, проте господарський суд зазначає про відсутність доказів та неможливість отримання відомостей із системи охорони ПЦС щодо відсутності сигналу та щодо нестійкого зв'язку з причин відсутності електроенергії.

Пояснює також, що постачальником електроенергії згідно з рахунками-фактурами на оплату компенсації витрат за електроенергію за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року є саме фізична особа-підприємець ОСОБА_3

Представник скаржника товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" в судових засіданнях пояснив, що відповідно до п. 6.2 договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. строк оренди за даним договором складає 2 (два) роки з 02.01.2016 р. по 31.12.2018 р., тому вважає, що договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. є чинним, тому не передає приміщення за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Позивач за первісним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків Господарського суду Рівненської області.

Зазначає, що 15.09.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" направила лист № 3 з повідомленням про розірвання договору з ТОВ "Ренесанс-Д" у порядку, передбаченому умовами п. 5.3. договору суборенди. Даний лист товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" отримано 19.09.2016 р., що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень.

За умовами п.5.4. договору суборенди суборендар зобов'язується протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані. Проте товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" свого обов'язку зі звільнення та передачі орендованого ним приміщенням у зв'язку із розірванням договору суборенди не виконало.

Зазначає, що 23.09.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" направила лист № 4, в якому попередила, що власником приміщення приватним підприємством фірми "Альянс - Вест" з 16.10.2016 р. будуть проводитися аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки та усунення можливих пожеженебезпечних ризиків експлуатації приміщення. Вважає, що від'єднання електропостачання власником приміщення через ремонт внутрішньої електромережі свідчить про відсутність вини фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3.

Також пояснює, що договором суборенди не передбачено обов'язку орендаря забезпечити електропостачання суборендарю. Тому вважає, що відсутній причинний зв'язок між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками.

Враховуючи вищевикладене, позивач за первісним позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 залишити без змін.

Представник позивача підприємця ОСОБА_3 та третьої особи приватного підприємства фірми "Альянс - Вест" в судових засіданнях пояснив, що 20.10.2016 р. приватним підприємством фірмою "Альянс - Вест" відбулося від'єднання приміщення від постачання електроенергії, про що свідчить акт від 20.10.2016 р. Згідно з наказом № 7П від 23.09.2016 р. ініціатором аварійно-ремонтних робіт є працівник приватного підприємства фірми "Альянс - Вест" ОСОБА_4

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи в судових засіданнях, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги чи позицією сторін і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено слідуюче.

26.11.2015 р. приватним підприємством фірмою "Альянс - Вест"/орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3/орендар укладений договір оренди нежитлового приміщення /а.с.12-15 у т.1/, за умовами якого орендодавець зобов'язаний передати орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний" по АДРЕСА_1, площею 70 кв.м., а орендар - прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно орендодавцю в стані, який був на момент прийняття орендованого майна (п.1.1).

Відповідно до п.1.2. договору оренди приміщення надається для використання орендарем для підприємницької діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення.

У п.1.3. договору оренди зазначено, що приміщення, яке надається в оренду, знаходиться у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 15.04.2010 р.

Відповідно до п. 2.1.2. орендар зобов`язаний дотримуватись санітарних, протипожежних, та інших обов`язкових вимог при експлуатації орендованого майна.

Згідно з п. 2. орендар має право здавати орендовану площу в суборенду.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору оренди цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором складає 2 роки (01.01.2016 р. - 02.12.2018 р.). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендарю майна згідно з актом прийому-передачі.

Договір оренди підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

01.01.2016 р. приватним підприємством фірма "Альянс - Вест"/орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3/орендар складений акт здачі - прийомки орендованого нежитлового приміщення /а.с.16/, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення площею 70 м.кв за адресою АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Акт здачі - прийомки орендованого нежитлового приміщення підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

01.12.2015 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3/орендар та товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"/суборендар укладений договір суборенди нежитлового приміщення /а.с.18-21 у т.1/, за умовами якого орендар передав суборендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 70 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке перебуває у власності приватного підприємства фірми "Альянс - Вест" на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 15.04.2010 р. (п. 1.1.)

Відповідно до умов п. 5.2. сторони погодили, що договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендаря, якщо суборендар не сплачує орендну плату більше двох місяців поспіль.

Відповідно до п. 5.3. сторони погодили, що орендар може достроково розірвати цей договір за власною ініціативою. Про це рішення він зобов'язаний письмово повідомити суборендаря, при цьому дія договору вважається припиненою через 30 календарних днів після отримання суборендарем такого повідомлення.

Згідно з п.5.4. договору суборенди при припиненні договору суборендар зобов'язується протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором складає 2 роки (02.01.2016 р. - 31.12.2018 р.). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендарю майна згідно з актом прийому-передачі.

Договір суборенди нежитлового приміщення підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

01.01.2016 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3/орендар та товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"/суборендар складено акт здачі - прийомки нежитлового приміщення, в якому зазначено, що орендар передав, а суборендар -прийняв нежитлове приміщення площею 70 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 22 у т.1/.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" направила лист від 15.09.2016 р. № 3, в якому повідомила про розірвання договору у порядку, передбаченому п. 5.3. договору суборенди нежитлового приміщення, а також просила передати приміщення за актом приймання - передачі 15.10.2016 р. Відправка такого листа підтверджена фіскальним чеком від 15.09.2016 р./а.с. 25-26 у т.1/.

19.09.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" отримало лист від 15.09.2016 р. № 3 про розірвання договору нежитлового приміщення та передачу приміщення за актом приймання - передачі 15.10.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 28 у т.1/.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.179 Господарського кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У відповідності до ст.774 ЦК України передача наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Нормами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" направила лист від 15.09.2016 р. № 3, в якому повідомила про розірвання договору у порядку, передбаченому п. 5.3. договору суборенди нежитлового приміщення. Даний лист товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" отримало 19.09.2016 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заперечення скаржника товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" про те, що даний лист не є належними доказом повідомлення про розірвання договору, оскільки за фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштової кореспонденції неможливо встановити вміст листа, спростовуються матеріалами справи - листом-відповіддю товариства Ренесанс-Д № 20/09-16 від 21.09.2016 р. на повідомлення про припинення дії договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р., де зазначено про одержання листа № 3 від 15.09.2016 р. про припинення дії договору суборенди /а.с. 103-104 у т. 2/.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір суборенди вважається розірваним з 20.10.2016 р., враховуючи таке.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 180 ГК України, ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, ч. 1 ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України врегульовано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, наведені норми матеріального права носять диспозитивний характер - дозволяють безпосередньо сторонам визначити порядок розірвання договору. Тому розірвання договору в односторонньому порядку, якщо такий порядок погоджений сторонами у договорі, не суперечить вищенаведеним нормам матеріального права з урахуванням принципу свободи договору відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, ч.4 ст.179 ГК України.

За умовами п.5.3 сторони погодили можливість дострокового розірвання договору за ініціативою орендаря/позивача. Позивач письмово повідомив суборендаря про дострокове розірвання договору відповідно до п.5.3 договору, тому дія договору вважається припиненою через 30 календарних днів після отримання суборендарем такого повідомлення - через 30 календарних днів після 19.09.2016 р.

Враховуючи, що позивач повідомив суборендаря про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку згідно з п.5.3 договору, колегія суддів вважає, що не мають значення заперечення відповідача ТОВ Ренесанс-Д про належне виконання зобов'язання щодо внесення орендної плати з посиланням на п.5.2 договору.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно до норм ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до норм ст.530 ЦК України зобов'язання має бути виконане у встановлений строк (термін).

Згідно з п. 5.4. договору суборенди сторони визначили, що при припиненні договору суборендар зобов'язаний протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані.

В матеріалах справи відсутні докази передачі товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за актом приймання-передачі приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 70 кв.м.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком господарського суду щодо задоволення первісного позову та зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс-Д звільнити і повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 приміщення яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 70 кв.м. Твердження відповідача про те, що договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. є чинним, тому не передає приміщення за актом приймання-передачі, колегія суддів вважає безпідставними з урахуванням вищенаведених норм законодавства та обставин справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" звернулось до Господарського суду Рівненської області з зустрічною позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення збитків та зобов`язання вчинити дії /а.с.43-47 у т.1/, і така заява прийнята судом першої інстанції до спільного розгляду із первісним позовом у межах даної справи. Вимога позивача за зустрічною позовною заявою ґрунтується на доводах про неналежне виконання підприємцем ОСОБА_3 умов договору суборенди.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.09.2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_3 на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" направила лист № 4, в якому повідомила, що власником приміщення приватним підприємством фірми "Альянс - Вест" з 16.10.2016 р. будуть проводитися аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки та усунення можливих пожежно небезпечних ризиків експлуатації приміщення. Електропостачання буде вимкнено 16.10.2016 р. та просила терміново до 15.10.2016 р. звільнити приміщення від торгового обладнання та матеріальних цінностей /а.с.57 у т.1/.

27.09.2016 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"/суборендар на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3/орендар направило лист № 27-09/16, в якому зазначив, що договір суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2015 р. є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, що вказує на відсутність правових підстав для звільнення орендованого приміщення, а також просить проводити аварійно-ремонтні роботи без втручання в господарську діяльність суборендаря /а.с.58 у т.1/.

Скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" стверджує, що з 16.10.2016 р. в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, площею 70 кв.м електропостачання було відключено, що підтверджено листом Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 р. та роздруківкою із системи ПЦС /а.с. 59, 172-196 у т.1/. У зв'язку з відключенням електропостачання скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" не зміг здійснювати свою підприємницьку діяльність і, як наслідок, зазнав збитків на загальну суму 40261,26 грн., з яких: 18712,80 грн. - збитки у вигляді неотриманого прибутку; 1557,60 грн. - збитки у вигляді коштів, сплачених за користування відсутньою електричною енергією; 15483,84 грн. - збитки за орендну плату, сплачену за дні, коли електропостачання було відсутнє; 3949,10 грн. - збитки як виплачена заробітна плата, виплачена за дні, коли електропостачання було відсутнє; 378,88 грн. збитки внаслідок оплати охоронних послуг за дні, коли електропостачання було відсутнє; 179,04 грн. - вартість послуг сигналізації за дні, коли електропостачання було відсутнє.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" збитки обраховано за період з 16.10.2016 р. по 31.10.2016 р. з посиланням на ст.22 ЦК України та ст.ст.224, 225 ГК України.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зустрічної позовної вимоги, враховуючи таке.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

-матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

На підтвердження розміру заявлених до стягнення збитків, скаржник товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" до матеріалів справи долучено розрахунок ціни позову /а.с.48-50 у т.1/, довідку з ПАТ "Креді Агріколь Банк" № 13639-22/3278 від 21.10.2016 р. /а.с. 61-62 у т.1/, накази № 1-к від 02.01.2015 р., № 4-к від 31.08.2015 р. щодо найманих працівників /а.с. 66-67 у т.1/, табель обліку робочого часу /а.с. 68 у т.1/, відомість на виплату грошей № ВЗП-31 за жовтень 2016 року /а.с. 69 у т.1/, договір № 14410/р на централізовану охорону майна на об'єкті підрозділом ДСО при Міністерстві внутрішніх справ України від 12.02.2015 р., договір № 14411/р про спостереження за допомогою пунктів централізованого спостереження ДСО за ручними системами тривожної сигналізації, що встановлені на об'єктах, які охороняються відомчою охороною або охоронними підприємствами за договорами, з реагуванням груп затримання ДСО при надходженні сигналу "Тривога", та їх технічне обслуговування від 12.02.2015 р. /а.с. 70-73 у т.1/, рахунки-фактури від 05.10.2016 р., платіжне доручення від 31.10.2016 р. /а.с.74 у т.1/, лист Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 р. та роздруківку із системи ПЦС /а.с. 59, 172-196 у т.1/.

Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 70 кв.м, передане в суборенду товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д", перебуває в користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на підставі договору оренди, укладеного з приватним підприємством фірма "Альянс - Вест". Відповідно до п.1.3 договору оренди приміщення, що надається в оренду, знаходиться у власності орендодавця згідно свідоцтва про право власності САС № 582717 від 15.04.2010 р.

Саме власнику приміщення належать електричні мережі в ньому та право розпорядження ними, зокрема - вирішувати питання про відключення від електропостачання, і матеріалами справи підтверджено, що наказ про проведення аварійно-ремонтних робіт по заміні електропроводки із заміною автоматів захисту електромережі 20.10.2016 р. виданий президентом приватного підприємства фірма "Альянс - Вест" № 7П від 23.09.2016 р. /а.с. 119 у т.1/, тоді як фізична особа-підприємець ОСОБА_3 листом № 4 від 23.09.2016 р. повідомила товариство з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д", що власником приміщення з 16.10.2016 р. будуть проводитися аварійно-ремонтні роботи по заміні електричної проводки. Такі дії підприємця ОСОБА_3 дозволили попередити виникнення можливих пожеженебезпечних ризиків експлуатації приміщення та можливих збитків.

Відсутні докази того, що саме орендар підприємець ОСОБА_3 вчинила неправомірні дії, порушила договірні зобов'язання та від'єднала орендоване приміщення від постачання електричною енергією, внаслідок чого завдала збитки товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д".

Щодо доказів, наданих позивачем за зустрічною позовною заявою в підтвердження дати від'єднання від електроенергії, то таким є, зокрема лист Управління поліції охорони в Рівненській області № 1902/43/37/01-2016 від 21.10.2016 р., в якому зазначено, що на даний момент приміщення ювелірного магазину відключене від загального живлення. Таким чином, зміст листа не дозволяє встановити, що таким моментом є саме 16.10.2016 р., а не 21.10.2016 р. - дата підписання листа після припинення дії договору суборенди.

З роздруківки із системи ПЦС вбачається наявність зв'язку 16.10.2016 р. як нестійкого зв'язку та помилка з'єднання 17.10.2016 р., відсутність зв'язку 18.10.2016 р. - 20.10.2016 р. Разом з тим, наведені у роздруківці відомості є підтвердженням необхідності ремонтних робіт, про що пояснював суду відповідач за зустрічним позовом, і така обставина не доводить факту неправомірних дій відповідача.

Отже, зважаючи на фактичні обставини справи та докази, якими вони обґрунтовані, позивачем за зустрічним позовом не доведено і судом не встановлено причинно наслідковий зв'язок між збитками та діями відповідача.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Позивач за зустрічною позовною заявою належними та допустимими доказами в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не довів правомірність позовної вимоги про стягнення збитків, тому суд першої інстанції правомірно залищив таку вимогу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст.104 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ч.1 ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 р. у справі № 918/1150/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 918/1150/16 повернути Господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Філіпова Т.Л.