Постанова

від 06.03.2018 по справі 918/1150/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 918/1150/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

здійснив перегляд у порядку письмового провадження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (судді: Маціщук А.В., Петухов М.Г., Філіпова Т.Л.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 (суддя Андрійчук О.В.) у справі № 918/1150/16

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

за позовом Фізичної особи-підприємця Згурської Ліани Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного підприємства фірма "Альянс-Вест",

про повернення нерухомого майна,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д"

до Фізичної особи-підприємця Згурської Ліани Сергіївни

про стягнення збитків та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року Фізична особа-підприємець Згурська Л.С. (далі - ФОП Згурська Л.С.) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" (далі - ТОВ "Ренесанс-Д") про зобов'язання відповідача звільнити і повернути позивачеві за актом приймання-передачі нежитлове приміщення площею 70 кв. м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 156 Пасаж "Театральний", на підставі положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Позовні вимоги обґрунтовано неповерненням спірного нежитлового приміщення із суборенди після розірвання договору суборенди від 01.12.2015 (далі - договір від 01.12.2015), укладеного між сторонами у справі.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на належне виконання ним умов договору від 01.12.2015.

Водночас ТОВ "Ренесанс-Д" звернулося до Господарського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ФОП Згурської Л.С. про стягнення 40 261,26 грн збитків і зобов'язання відповідача за зустрічним позовом відновити електропостачання, шляхом включення електричної енергії у спірному нежитловому приміщенні, на підставі статей 22, 509, 526, 629, 759, 774 ЦК, статей 218, 224, 225, 293 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Зустрічний позов обґрунтовано неправомірністю відключення спірного об'єкта оренди від електропостачання і понесенням у зв'язку із цим позивачем за зустрічним позовом збитків ( упущеної вигоди) у заявленій до стягнення сумі.

У відзиві на зустрічний позов ФОП Згурська Л.С. послалася на те, що вимоги зустрічного та первісного позовів не є взаємопов'язаними, а тому зустрічна позовна заява підлягає поверненню без розгляду на підставі статей 60, 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017.

Приватне підприємство фірма "Альянс-Вест" (далі - ПП фірма "Альянс-Вест") у відзиві на позов посилалося на те, що договір від 01.12.2015 є припиненим з 19.10.2016, а тому вимоги первісного позову підлягають задоволенню. Зустрічний позов третя особа вважала необґрунтованим і недоведеним та просила відмовити у його задоволенні.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 первісний позов задоволено.

Зобов'язано ТОВ "Ренесанс-Д" звільнити і повернути ФОП Згурській Л.С. за актом приймання-передачі нежитлове приміщення площею 70 кв. м, розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 156, Пасаж "Театральний".

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що спірний договір є розірваним з 20.10.2016, проте відповідач за первісним позовом свого обов'язку зі звільнення та передачі орендованого майна у зв'язку із розірванням договору суборенди не виконав і продовжує користуватися спірним приміщенням, що є підставою для повернення такого майна орендодавцеві.

Відмовляючи у зустрічному позові, суд виходив з недоведеності позивачем за зустрічним позовом завдання йому відповідачем за зустрічним позовом збитків у заявленій до стягнення сумі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ТОВ "Ренесанс-Д"- без задоволення.

ТОВ "Ренесанс-Д", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 і рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у первісному позові, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 188, 291 ГК статей 4, 4 2 , 43 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017. Скаржник посилається на те, що одностороння відмова від договору оренди не допускається та зазначає, що належно виконував умови спірного договору. Водночас скаржник наголошує, що внаслідок неправомірних дій відповідача за зустрічним позовом, а саме від'єднання орендованих приміщень від електропостачання він зазнав збитків у заявленій до стягнення сумі.

Від ФОП Згурської Л.С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона, посилаючись на неналежне виконання ТОВ "Ренесанс-Д" своїх договірних зобов'язань щодо вчасного внесення орендної плати в повному обсязі, розірвання спірного договору, неповернення орендованого майна після припинення договірних відносин та зазначаючи про недоведеність складу цивільного правопорушення у діях відповідача за зустрічним позовом, просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення у справі залишити без змін з мотивів викладених у них.

Переглянувши оскаржені у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, виходячи із такого.

Довід скаржника про те, що внаслідок неправомірних дій ФОП Згурської Л.С. з від'єднання орендованих приміщень від електропостачання ТОВ "Ренесанс-Д" зазнав збитків у заявленій до стягнення сумі не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки, як було встановлено судами, такі дії мали місце у зв'язку із проведенням запланованих власником спірних приміщень аварійно-ремонтних робіт із заміни електропроводки із заміною автоматів захисту електромережі у день, з якого спірний договір було розірвано, а не раніше. Водночас суди визнали недоведеним розмір заявленої до стягнення суми збитків, протиправної поведінки, вини відповідача за зустрічним позовом, причинно-наслідкового зв'язку між збитками і діями відповідача за зустрічним позовом.

Посилання скаржника на те, що на те, що одностороння відмова від договору оренди не допускається, а тому спірний договір не є розірваним, слід визнати необґрунтованими, оскільки, як установили господарські суди, сторони у пункті 5.3 договору від 01.12.2015 погодили, що цей договір може бути достроково розірвано у результаті односторонньої відмови сторони від нього у повному обсязі, що, в свою чергу, має наслідком настання цивільно-правових наслідків для обох сторін договору.

Окрім того, колегія зазначає, що наведені скаржником у поданій касаційній скарзі доводи також стосуються оцінки доказів у справі, однак повторна оцінка доказів, на підставі яких господарські суди дійшли висновків про встановлення тих чи інших обставин справи, за змістом статті 300 ГПК не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.11.2015 між ПП фірмою "Альянс - Вест" - орендодавцем та ФОП Згурською Л.С. - орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення Пасаж "Театральний" по вул. Соборній, 156, у м. Рівне, площею 70 кв.м, а орендар - прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення дії цього договору повернути орендоване майно орендодавцю в стані, який був на момент прийняття орендованого майна.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 договору оренди приміщення надається для використання орендарем для підприємницької діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання орендованого приміщення. Приміщення, яке надається в оренду, перебуває у власності орендодавця на підставі свідоцтва про право власності від 15.04.2010 САС №582717.

Згідно з пунктом 2 договору орендар має право здавати орендовану площу в суборенду.

Господарські суди також установили, що 01.12.2015 між ФОП Згурською Л.С. - орендарем і ТОВ "Ренесанс-Д" - суборендарем було укладено договір суборенди нежитлового приміщення площею 70 кв.м, розташованого за адресою: вул. Соборна 156, у м. Рівне, яке перебуває у власності ПП фірми "Альянс - Вест" на підставі свідоцтва про право власності від 15.04.2010 САС №582717.

У пункті 5.2 сторони погодили, що договір може бути достроково розірвано за ініціативою орендаря, якщо суборендар не сплачує орендну плату більше двох місяців поспіль.

Разом із тим, сторони обумовили у договорі право його дострокового розірвання орендарем. Так, згідно з пунктом 5.3 договору орендар може достроково розірвати цей договір за власною ініціативою. Про це рішення він зобов'язаний письмово повідомити суборендаря, при цьому дія договору вважається припиненою через 30 календарних днів після отримання суборендарем такого повідомлення.

Відповідно до пункту 5.4 договору суборенди при припиненні договору суборендар зобов'язується протягом трьох днів передати орендарю орендоване майно в належному стані.

Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди. Строк оренди за цим договором становить 2 роки (з 02.01.2016 по 31.12.2018). Перебіг строку оренди починається з дати передачі орендареві майна згідно з актом прийому-передачі.

Спірне нежитлове приміщення було передано ТОВ "Ренесанс-Д" за актом приймання передачі від 01.01.2016.

Під час розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що ФОП Згурська Л.С. у листі від 15.09.2016 № 3 повідомила ТОВ "Ренесанс-Д" про розірвання договору суборенди від 01.12.2015 на підставі пункту 5.3 договору та про необхідність повернення приміщення за актом приймання-передачі. Зазначений лист отримано ТОВ "Ренесанс-Д" 19.09.2016.

Отже, як установили суди, договір суборенди припинив дію з 20.10.2016 у зв'язку із його достроковим розірванням.

Відповідно до приписів статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статті 6, частини 1 статті 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 774 ЦК передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За приписами статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з приписами статті 653 ЦК у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 ЦК передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Господарські суди, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам укладеного між сторонами договору від 01.12.2015, установили, що право на дострокове розірвання спірного договору в односторонньому порядку передбачено сторонами у пункті 5.3 договору; орендодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, повідомив суборендаря про дострокове розірвання договору і цей договір припинив дію з 20.10.2016.

Суди також установили, що суборендар свого обов'язку зі звільнення та передачі орендованого майна після припинення договору суборенди не виконав і продовжує користуватися спірним нежитловим приміщенням, що є підставою для повернення цього приміщення орендодавцеві та задоволення вимог первісного позову.

Як уже зазначалося, ТОВ "Ренесанс-Д" у зустрічному позові просило стягнути з ФОП Згурської Л.С. збитки у загальній сумі 40 261,26 грн за період із 16.10.2016 по 31.10.2016.

Відповідно до приписів статті 224 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Разом із тим, за приписами статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини 2 статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

У розумінні приписів наведених норм особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Господарські суди попередніх інстанцій при вирішенні спору не встановили складу цивільного правопорушення у діях відповідача, що є обов'язковою умовою для покладення на відповідача за зустрічним позовом цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Суди визнали недоведеним позивачем за зустрічним позовом протиправність поведінки орендодавця, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і збитками та розмір заявленої до стягнення суми збитків (ймовірно неодержаних позивачем за зустрічним позовом доходів та понесених втрат). Не установили суди і вини відповідача за зустрічним позовом.

Суди з'ясували, що електричну енергію у приміщенні, яке є об'єктом суборенди за договором від 01.12.2015, було відключено 20.10.2016 (у день припинення суборендних правовідносин між сторонами у справі) у зв'язку з проведенням аварійно-ремонтних робіт із заміни електричної проводки в орендованому приміщенні за рішенням власника цього приміщення та з метою усунення можливих пожежно-небезпечних ризиків експлуатації зазначеного приміщення, про що було повідомлено суборендареві; належних і допустимих доказів зворотного позивачем за зустрічним позовом не надано.

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову.

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені судові рішення у справі ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування немає.

Оскільки підстав для скасування судових рішень та задоволення касаційної скарги скаржника немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-Д" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та рішення Господарського суду Рівненської області від 10.01.2017 у справі № 918/1150/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак