Постанова

від 19.05.2017 по справі 826/2556/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 травня 2017 року № 826/2556/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2015 № 471, зобов'язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2015 № 471, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сукупна вартість поставки всіх товарів на суму 736587,00 грн. за період з серпня 2014 року по липень 2015 року сформована за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції, з огляду на що у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення від 29.09.2015 № 471.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки позивача з питань законності включення сільськогосподарського підприємства до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування винесено рішення від 29.09.2015 № 471 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, в якому зазначено, що за даними камерального аналізу звітності з ПДВ сільськогосподарське підприємство протягом січня 2014 року - липня 2015 року , мало сукупну вартість поставок всіх товарів на суму 736587,00 грн., у тому числі не сільськогосподарських товарів на суму 736587,00 грн., що становить 100% та перевищує 25 % вартості всіх поставлених товарів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

29.09.2015 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято рішення № 471 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН". Підставою для прийняття вказаного рішення, в ньому зазначено те, що за даними камерального аналізу звітності з ПДВ сільськогосподарське підприємство протягом серпня 2014 року - липня 2015 року, мало сукупні вартість поставки всіх товарів (послуг) 736587,00 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) на суму 736 587,00 грн., що становить 100 відсотків та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг).

Також в рішенні від 29.09.2015 № 471 зазначено про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН" не подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ та заяву про зняття сільськогосподарського підприємства з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою №3-РС.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН" не погоджуючись з рішенням від 29.09.2015 № 471, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Права власності/користування земельними ділянками повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства.

Пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Ця норма діє з урахуванням того, що: для новоутвореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який провадить господарську діяльність менше ніж 12 календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів/послуг розраховується за наслідками кожного окремого звітного податкового періоду; з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з постачання основних фондів, що перебували у складі його основних фондів не менше ніж 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі операції не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Відповідно до пункту 209.12 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарське підприємство виключається з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у разі, коли: підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або про його реєстрацію як платника зазначеного податку на загальних підставах; підприємство підлягає реєстрації як платник податку на загальних підставах; щодо підприємства прийняте рішення про припинення шляхом ліквідації або реорганізації. За наявності підстав, визначених у підпунктах "а", "б" цього пункту, сільськогосподарське підприємство знімається з реєстрації як суб'єкт спеціального режиму оподаткування з одночасною реєстрацією як платник податку на загальних підставах.

Відповідно до пункту 6.11 розділу VI Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 209 розділу V Кодексу. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; контролюючий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених статтею 209 розділу V Кодексу та цим Положенням; таке підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення. Для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, від дати державної реєстрації такого підприємства до спливу 12 календарних місяців, що настають за датою державної реєстрації такого підприємства, питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду (місяця). Якщо протягом такого звітного податкового періоду (місяця) новостворене сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг) у цьому місяці, то вважається, що такий суб'єкт досяг перевищення та до нього застосовуються норми цього пункту, починаючи з першого числа такого звітного податкового періоду (місяця).

Пунктом 6.13 розділу VI вказаного Положення у випадку, визначеному пунктом 6.11 цього розділу, не пізніше 20 календарного дня з моменту досягнення перевищення сільськогосподарське підприємство зобов'язане подати до контролюючого органу, в якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 3-РС (додаток 9), а також заяву про реєстрацію як платника податку на додану вартість на загальних умовах за формою N 1-ПДВ.

Згідно з пунктом 6.14 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяви (заяв) у строки, встановлені пунктом 6.13 цього розділу, та контролюючий орган за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, контролюючий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою N 6-РРС (додаток 10). На підставі такого рішення контролюючий орган виключає сільськогосподарське підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить реєстрацію такого підприємства як платника ПДВ на загальних умовах за процедурами перереєстрації. У цьому випадку дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, датою виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування є дата підписання рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, датою, з якої сільськогосподарське підприємство вважається платником ПДВ на загальних підставах, є перше число місяця, в якому було допущено перевищення.

Відповідно до рішення від 29.09.2015 № 471 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування підставою для його прийняття стали дані отримані за результатами камерального аналізу звітності з ПДВ позивача протягом серпня 2014 року - липня 2015 року.

Таким чином, відповідно до вказаного рішення єдиною підставою для його прийняття стали дані отримані за результатами камерального аналізу звітності з ПДВ позивача.

В наданих суду запереченнях відповідач зазначає про відсутність документального підтвердження укладення договорів оренди земельних угідь сільськогосподарського призначення, первинних документів щодо наявності власного або орендованого транспорту, іншого транспорту, місць зберігання основних фондів, трудових ресурсів для заняття господарською діяльністю.

Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Відповідачем доказів на підтвердження факту направлення позивачу запиту щодо надання письмових пояснень та документів щодо документального підтвердження укладення договорів оренди земельних угідь сільськогосподарського призначення, наявності власного або орендованого транспорту, іншого транспорту, місць зберігання основних фондів, трудових ресурсів для заняття господарською діяльністю за період серпень 2014 року - липень 2015 року суду надано не було, як і не було зазначено про факт направлення відповідного запиту. При цьому в наданих суду запереченнях відповідачем не зазначено про те на підставі яких даних та документів ним було встановлено відсутність у позивача документального підтвердження укладення договорів оренди земельних угідь сільськогосподарського призначення, первинних документів щодо наявності власного або орендованого транспорту, іншого транспорту, місць зберігання основних фондів, трудових ресурсів для заняття господарською діяльністю та про те, чому відповідні факти не були зазначені в рішенні від 29.09.2015 № 471, як підстави для його прийняття.

Частиною другою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про наявність інших обставин, крім даних отриманих за результатами камерального аналізу звітності з ПДВ позивача протягом серпня 2014 року - липня 2015 року, які стали підставами для видання відповідачем рішення № 471.

Згідно з приписами статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Положеннями підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральних перевірок визначений статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Таким чином, предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

З огляду на викладене питань законності включення сільськогосподарського підприємства до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування не може бути предметом камеральної перевірки, адже не стосується податкової звітності, а обставини, які належить встановити під час такої перевірки, виходять за межі аналізу даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. При цьому суд звертає увагу на те, що під час камерального аналізу звітності з ПДВ платника податків посадові особи податкового органу не досліджують показники статистичної звітності щодо виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства тощо, не досліджують питання наявності у сільськогосподарського підприємства основних фондів для виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема, наявності в нього орендованих земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Позивачем на спростування тверджень податкового органу надано суду копії: податкових накладних, договорів суборенди нерухомого майна (нежилого приміщення) від 01.09.2014 № 1/Г, від 01.10.2015 №1/Г, висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи № 05.03.02-06/48370 від 14.07.2010, № 05.03.02-04/49895 від 20.07.2010 та фототаблиці.

З огляду на викладене, враховуючи те, що для встановлення перевищення позивачем сукупної вартості поставок несільськогосподарських товарів (послуг) відповідачем перевірки належної проведено не було та доказів на підтвердження наявності відповідного факту суду не надано, а відповідний висновок сформовано лише на підставі камерального аналізу звітності з ПДВ позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення від 29.09.2015 № 471

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 №К/800/37608/14 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2016 №810/2434/16.

Оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача внести до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування інформацію про встановлення позивачу, який є сільськогосподарським підприємством, спеціального режиму оподаткування спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи не були порушені, суд дійшов висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково .

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 29.09.2015 № 471 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

3.Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МІКРОГРІН" (03110, м. Київ, вул. Андрія Головка, буд. 31, кв. 145, код ЄДРПОУ 37687109) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

4. В решті позовних вимог - відмовити .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов