Ухвала

від 17.05.2017 по справі 200/21476/16-а(2а/200/888/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2017 рокусправа № 200/21476/16-а(2а/200/888/16) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року у справі № 200/21476/16-а (2а/200/888/16) про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВІЛЕН" до Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради про визнання протиправним рішення Дніпропетровської міської ради, -

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року у справі № 200/21476/16-а (2а/200/888/16) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ювілен про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - задоволено.

На час вирішення спору по суті в судовому порядку - зупинено дію наказу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради № 62 Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд за підписом начальника управління торгівлі - ОСОБА_1 та заборонено Дніпровській міській раді, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та іншим виконавчим органам Дніпровської міської ради (в т.ч. виконавчому комітету, департаменту, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпровської міської ради, в тому числі, але не виключно Комунальному підприємству Управління з організації контролю благоустрою та розміщення реклами Дніпропетровської міської ради, а також будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж споруд, тимчасових споруд (в тому числі, але не виключно вагончиків, контейнерів, кіосків, штучних архітектурно-об'ємних елементів, малих архітектурних форм, споруд, лотків тощо), які розташовані в м. Дніпро біля будинків за наступними адресами: вул. Гладкова, будинки 33-35; пр. ОСОБА_2, будинки 113,119; вул. Інженерна, будинки 1, 2, 2а, 4.

Не погодившись з ухвалою суду, Дніпровська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ні у клопотанні про забезпечення позову, ні в судовому рішенні не було зазначено, яке саме право чи інтерес були порушені рішенням виконкому міської ради та яким саме чином, яка шкода може бути завдана майну та правам позивача оскаржуваним рішенням. Зазначено, що оскаржуваною ухвалою, судом заборонено вчиняти будь-які дії, направлені на демонтаж усіх тимчасових споруд, що є неприпустимим, оскільки забезпечення позову в рамках даного позову не може стосуватися інших осіб, окрім позивача. Крім того, судом першої інстанції не обґрунтована наявність ризиків, визначених ст. 117 КАС України.

Представник відповідачів в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 15 грудня 2016 року ТОВ Ювілен звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради № 44/43 від 27.11.2013 року Про затвердження правил благоустрою території м. Дніпропетровська ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради № 62 Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд за підписом начальника управління торгівлі - ОСОБА_1;

- зобов'язати Комунальне підприємство "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради утриматись від дій щодо дострокового розірвання договорів від 13.09.2016 року про використання об'єктів благоустрою міста не за цільовим призначенням за № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, які було укладено з ТОВ Ювілен .

Крім того, 15.12.2016 року позивачем було подано до суду клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив зупинити дію наказу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради № 62 Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд за підписом начальника управління торгівлі - ОСОБА_1 та заборонити Дніпровській міській раді, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та іншим виконавчим органам Дніпровської міської ради (в т.ч. виконавчому комітету, департаменту, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпровської міської ради, в тому числі, але не виключно Комунальному підприємству Управління з організації контролю благоустрою та розміщення реклами Дніпропетровської міської ради, а також будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж споруд, тимчасових споруд (в тому числі, але не виключно вагончиків, контейнерів, кіосків, штучних архітектурно-об'ємних елементів, малих архітектурних форм, споруд, лотків тощо), які розташовані в м. Дніпро біля будинків за наступними адресами: вул. Гладкова, будинки 33-35; пр. ОСОБА_2, будинки 113,119; вул. Інженерна, будинки 1, 2, 2а, 4.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року клопотання ТОВ Ювілен про забезпечення позову задоволено.

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення адміністративного позову та приймаючи ухвалу про зупинення дії наказу та певні заборони, суд першої інстанції виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Суд апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Згідно п. 17 постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 р. № 2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ судам необхідно враховувати, що згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що як позивач, так і суд мають обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України. З цією метою обов'язковим є надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення адміністративного позову.

З приводу задоволення поданого позивачем клопотання в частині зупинення дії наказу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради № 62 Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд за підписом начальника управління торгівлі - ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що у випадку вказаного демонтажу до прийняття рішення судом першої інстанції по суті спору і у разі задоволення адміністративного позову та набрання рішенням законної сили для відновлення попереднього стану позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову в частині зупинення дії наказу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради № 62 Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд за підписом начальника управління торгівлі - ОСОБА_1.

В той же час, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства недопустимим є забезпечення адміністративного позову шляхом звуження прав та інтересів третіх осіб. В даному ж випадку судом першої інстанції було прийнято рішення, яким порушено інтереси невизначеного кола осіб та зобов'язано утриматися від вчинення дій без їх конкретизації, адже вжиті заходи забезпечення позову у спосіб, визначений у спірній ухвалі, фактично виходять за межі пред'явленого позову та стосуються осіб, які не залучались до участі у справі, а саме заборонено Дніпровській міській раді, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та іншим виконавчим органам Дніпровської міської ради (в т.ч. виконавчому комітету, департаменту, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпровської міської ради, в тому числі, але не виключно Комунальному підприємству Управління з організації контролю благоустрою та розміщення реклами Дніпропетровської міської ради, а також будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж споруд, тимчасових споруд (в тому числі, але не виключно вагончиків, контейнерів, кіосків, штучних архітектурно-об'ємних елементів, малих архітектурних форм, споруд, лотків тощо), які розташовані в м. Дніпро біля будинків за наступними адресами: вул. Гладкова, будинки 33-35; пр. ОСОБА_2, будинки 113,119; вул. Інженерна, будинки 1, 2, 2а, 4 .

До того ж, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" рішення судів усіх інстанцій, незалежно від виду провадження, повинно бути гранично повним, зрозумілим, чітким. Судове рішення не повинно містити положень, які б суперечили або виключали одне одного, ускладнювали чи унеможливлювали його виконання.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржувана ухвала в даній частині вказаним приписам не відповідає, тому як, не зазначивши конкретних осіб, а заборонивши будь-яким іншими особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж тимчасових споруд, суд першої інстанції фактично унеможливив його виконання, тому як у відповідності до ч. 5 ст. 118 КАС України виконання ухвал про заборону вчиняти певні дії виконуються в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.

За приписами ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з урахуванням вказаного, не зазначення конкретних осіб, яким заборонено вчинити певні дії, як і не зазначення характеру таких дій, фактично унеможливило виконання судового рішення в його частині.

Таким чином, виходячи з наведеного та змісту інституту забезпечення позову і його наслідків, які є одним з інструментів відновлення порушеного права, що передбачено ст. 117 КАС України, а також правового статусу позивача у даній справі, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про безпідставність поданого клопотання про забезпечення позову в частині і, як наслідок, скасування оскаржуваної ухвали в частині заборони Дніпровській міській раді, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та іншим виконавчим органам Дніпровської міської ради (в т.ч. виконавчому комітету, департаменту, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпровської міської ради, в тому числі, але не виключно Комунальному підприємству Управління з організації контролю благоустрою та розміщення реклами Дніпропетровської міської ради, а також будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж споруд, тимчасових споруд (в тому числі, але не виключно вагончиків, контейнерів, кіосків, штучних архітектурно-об'ємних елементів, малих архітектурних форм, споруд, лотків тощо), які розташовані в м. Дніпро біля будинків за наступними адресами: вул. Гладкова, будинки 33-35; пр. ОСОБА_2, будинки 113,119; вул. Інженерна, будинки 1, 2, 2а, 4 та прийняття нової про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову в цій частині .

Крім того, колегія суддів апеляційного суду, звертає увагу суду першої інстанції, що відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" за загальними правилами статті 188 КАС України після надходження до суду першої інстанції апеляційних скарг на ухвали, що оскаржуються, справа разом з цими скаргами надсилається до суду апеляційної інстанції.

Водночас судам слід враховувати, що за положеннями частини п'ятої статті 75, частини шостої статті 118 КАС України, які є спеціальними, у разі оскарження ухвал про забезпечення доказів або ухвал з питань забезпечення позову місцевий адміністративний суд направляє суду апеляційної інстанції окремі матеріали адміністративної справи, необхідні для перевірки законності таких ухвал (копії позовної заяви, клопотання заяви про забезпечення доказів чи клопотання про забезпечення позову, оригінал ухвали, що оскаржується, копії документів, якими суд обґрунтовував свої висновки в оскаржуваній ухвалі, тощо) та продовжує розгляд справи по суті.

Після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції зазначені матеріали приєднуються до матеріалів справи.

Натомість, всупереч зазначеного, судом першої інстанції при оскарженні ухвали про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції направлено усі матеріали адміністративної справи, а не її окремі матеріали, що унеможливило її подальший розгляд судом першої інстанції та призвело до порушення права осіб, які беруть участь у справі, на судовий захист у розумні строки розгляду справи, визначені ст. 122 КАС України.

Також, слід зазначити, що однією з позовних вимог, що містяться в адміністративному позові, і на що не звернув увагу суд першої інстанції, є визнання протиправним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради № 44/43 від 27.11.2013 року Про затвердження правил благоустрою території м. Дніпропетровська , тобто оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, яке містить ознаки нормативно-правового акту, а відповідно розгляд даної справи повинен відбуватися з дотриманням приписів ст. 171 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року у справі № 200/21476/16-а (2а/200/888/16) про забезпечення адміністративного позову у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВІЛЕН" до Дніпровської міської ради, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради про визнання протиправним рішення Дніпропетровської міської ради - скасувати в частині заборони Дніпровській міській раді, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради та іншим виконавчим органам Дніпровської міської ради (в т.ч. виконавчому комітету, департаменту, відділам тощо), комунальним підприємствам Дніпровської міської ради, в тому числі, але не виключно Комунальному підприємству Управління з організації контролю благоустрою та розміщення реклами Дніпропетровської міської ради, а також будь-яким іншим особам вживати будь-яких заходів, дій, направлених на демонтаж споруд, тимчасових споруд (в тому числі, але не виключно вагончиків, контейнерів, кіосків, штучних архітектурно-об'ємних елементів, малих архітектурних форм, споруд, лотків тощо), які розташовані в м. Дніпро біля будинків за наступними адресами: вул. Гладкова, будинки 33-35; пр. ОСОБА_2, будинки 113,119; вул. Інженерна, будинки 1, 2, 2а, 4, - відмовивши в задоволенні заяви в цій частині.

В іншій частині ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 грудня 2016 року у справі № 200/21476/16-а (2а/200/888/16) - залишити без змін.

Ухвала суду у відповідності до приписів ч. 2 ст. 211 КАС України є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко