Ухвала

від 15.05.2017 по справі 809/1146/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/1441/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :

головуючого судді Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,

з участю представників:

від позивача: Тепак Л.П.,

від відповідача: Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 809/1146/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001951406, 0001961406, 0001971406 від 30.08.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001951406, 0001961406, 0001971406 від 30.08.2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р.позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016 №0001951406, №0001961406 та № 0001971406.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" відмовити.

Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, не повно з'ясував обставини справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просив оскаржувану постанову залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі наказів від 06.07.2016 року №652, від 29.07.2016 року №720 та направлень від 15.07.2016 року №№ 801, 802 виданих ГУ ДФС в Івано-Франківської області, проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року. За наслідками перевірки відповідачем 12.08.2016 складено акт за № 567/09-19-04-06/35517766,

В даному акті зафіксовано, що ТзОВ "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" допущено наступні порушення: 1) пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.257, 14.1.228 п. 14.1 ст.14, пп. 44.1 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139,1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-У1 із внесеними змінами та доповненнями, розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 року, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ із змінами та доповненнями, пп.1.2 п. 1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 489298 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 21497 грн., за 2014 рік в сумі 55401 грн., за 2015рік в сумі 412400 грн.; 2) п.50.1 ст.50, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із внесеними змінами та доповненнями, порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказами Міністерства фінансів України №1340 від 17.12.2012 року, №957 від 25.11.2013, №966 від 23.09.2014 року, №21 від 28.01.2016 року, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 551416 грн., в тому числі по періодах: за березень 2013 року в сумі 6519 грн., за вересень 2013 року в сумі 516 грн., за лютий 2014 року в сумі 13435 грн.,. за грудень 2014 року в сумі 60825 грн., за січень 2015 року в сумі 46310 грн., за лютий 2015 року в сумі 51401 грн., за березень 2015 року в сумі 58212 грн., за квітень 2015 року в сумі 50548 грн., за травень 2015 року в сумі 47915 грн., за жовтень 2015 року в сумі 136522 грн., за листопад 2015 року в сумі 41941 грн.,за грудень 2015 року в сумі 37272 грн.; 3) п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-У із внесеними змінами несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість в єдиному реєстрі податкових накладних в загальній сумі податку на додану вартість 2811,03 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області 30.08.2016 року винесено податкові повідомлення-рішення : №0001951406 (форма "Р") яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 508522,50 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 489298 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19224,50 грн.; №0001961406 (форма "Р") яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 689270 гривень, в тому числі за основним платежем в сумі 551416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 137854 грн.; №0001971406 (форма "Н") яким до позивача застосовано штраф в розмірі 281,10 гривень за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 ст. 198 ПК України, в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарських операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності з метою досягнення господарської мети.

Щодо доказів реальності здійснення господарських операції позивача з ПФГ "Мірс" то в матеріалах справи наявні: договір поставки товарів № 1 від 01.12.2014, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують такі операції.

Так між ПФГ "Мірс" та ТОВ "БК Трейдзахідбуд" укладено договір поставки товарів від 01.12.2014 року, за яким ПФГ "Мірс" зобов'язувалося передати одноразово або партіями товарно-матеріальні цінності у власність ТОВ "БК Трейдзахідбуд", а останнє зобов'язувалось прийняти товар та оплатити вартість такого товару.

Даний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ПФГ "Мірс" та ТОВ "БК Трейдзахідбуд", скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлює для сторін права та обов'язки.

На підтвердження виконання ТОВ "БК Трейдзахідбуд" договору № 01.12.2014 року позивачем подано видаткові накладні.

Окрім того, позивачем в підтвердження щодо використання придбаного у ПФГ "Мірс" товару(цегла) в господарській діяльності підприємства, зокрема, використання при проведенні будівельних робіт на об'єктах управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, надано довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт(форма № КБ-2в)(том 2 а.с.3-91).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з огляду на подані докази, висновки відповідача про нереальність операцій фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентом позивача операції з постачання товарів позивачу.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відображення у бухгалтерському обліку, та відповідно і у податковій звітності, господарських операцій, проведених з ПФГ "Мірс" є правомірними.

Щодо висновків податкового органу про безпідставне завищення податкового кредиту в сумі 6519 грн. за березень 2013 року із контрагентом АТ "УГМК" оскільки до перевірки не представлено документального підтвердження проведення взаємовідносин протягом березня 2013р., колегія суддів зазначає.

Згідно абзацу третього п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції чинній у 2013 році) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (крім платників податку, що застосовують касовий метод, та банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу).

Платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, взятих на облік у поточному звітному періоді, але виписаних у податкових періодах, що передують звітному, за умови, що з дати їх виписки не минуло 365 календарних днів (Узагальнююча податкова консультація щодо окремих питань відображення в податковому обліку з ПДВ звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затверджена наказом ДПС України від 16.02.2012 р. № 127). В Узагальнюючій консультації зазначено, що не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, що настають за періодом, в якому вони були виписані, а суми ПДВ відображаються в розділі II Реєстру виданих та отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1 декларації з ПДВ).

Судом встановлено, що до перевірки позивачем подана податкова накладна від 22.06.2012 №2712/12 на загальну суму 39115,34 грн, в тому числі ПДВ - 6519,22 грн., виписана продавцем AT "УГМК", Івано-Франківська регіональна філія Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія" (ІПН 254120826502), та включена Позивачем до складу податкового кредиту за березень 2013 року з урахуванням вимог абзацу третього п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що з розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001961406 податковим органом визначено податкові зобов'язання та штрафні санкції по податковій декларації від 22.04.2013 № 9022626275, граничний строк сплати якої 30.04.2013 року.

Відповідно до пункту 102.1 ст.102 ПКУ, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак відповідачем порушено вимоги п. 102.1 ст.102 ПК України, так як грошове зобов'язання та штрафні санкції за березень 2013 року (AT "УГМК") нараховане позивачу податковим повідомленням-рішенням 30.08.2016 № 0001961406 без дотримання строку давності.

Щодо уточнюючого розрахунку від 16.04.2015 №9070999587 з податку на додану вартість за березень 2013 року, який поданий позивачем в рамках податкового компромісу, колегія суддів зазначає, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу (підпункт 1 підрозділу 92 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу).

Пунктом 9 Закону України від 25 грудня 2014 року №63-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" передбачено, що у разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що уточнюючі розрахунки, подані позивачем у порядку застосування податкового компромісу, не могли підлягати плановій документальній перевірці.

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту внаслідок подвійного включення суми ПДВ в розмірі 13434,58 грн. за податковою накладною від 28.02.2014 №76, виписаною ТОВ "Альтура" як наслідок нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13435 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 3358,75 грн. колегія суддів зазначає,що згідно акту надання послуг від 28.02.2014 №143 та на підставі договору від 04.06.2013 №59 ТОВ "Альтура" надало у період з 05.02.2014 по 28.02.2014 в оренду стінову опалубку на загальну суму 80607,46 грн., в тому числі ПДВ - 13434,58 грн. та виписало податкову накладну від 28.02.2014 №76.

Вказана податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН, відтак не надавала права позивачу як покупцю для включення до складу податкового кредиту за лютий 2014 року.

Відтак, позивачем 29.04.2014 до ДПІ у м. Івано-Франківську подано уточнюючий розрахунок, яким зменшено суму податкового кредиту за лютий 2014 року на суму ПДВ 13435 грн. по контрагенту ТОВ "Альтура" за податковою накладною від 28.02.2014 №76 та сплачено відповідний штраф.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ у разі якщо продавець відмовляється надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН, покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника. Така скарга і буде підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" до декларації з ПДВ за березень 2014 року подано додаток, у якому вказано, що продавцем ТОВ "Альтура" порушено порядок реєстрації податкової накладної від 28.02.2014 №76 (ПДВ в сумі 13434,58 грн.), а також уточнюючий розрахунок від 29.04.2014 до декларації за березень 2014 року, що є підставою для включення податкової накладної від 28.02.2014 №76 до складу податкового кредиту позивача у декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Стосовно повторного включення вказаної суми ПДВ до декларації з поданої від 15.04.2015 апеляційний суд зазначає, що положення Закону України від 25 грудня 2014 року №63-УІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу" (далі - Закон №63) є спеціальними по відношенню до приписів Податкового кодексу та Закону України від 28 грудня 2014 року №71- VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (прийняття яких відбулось пізніше), та встановлюють на період 90 днів особливу процедуру звільнення від юридичної відповідальності платників податків за невиконання, неналежне виконання ними встановленого Конституцією обов'язку зі сплати податків і зборів до бюджетів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" скористалась правом, наданим Законом №63, та визначило перелік господарських операцій і суб'єктів господарювання, щодо яких воно мало намір здійснити уточнення показників податкової декларації за березень 2013 року, подавши при цьому уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2013 року (№9070999587 від 16.04.15) та за лютий 2014 року, подавши при цьому уточнюючий розрахунку з податку на додану вартість за лютий 2014 року (№9071023864 від 16.04.2015).

З даних розрахунків вбачається, що у разі застосування компромісу Позивачем зменшена сума податкового кредиту за березень 2013 року - в рамках компромісу зменшено суму податкового кредиту на 50546 грн. (податковий кредит за операціями з ТОВ "Меркурій С.К.", ІПН 383556505615, внаслідок чого 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання склало 2527 грн.); лютий 2014 року - в рамках компромісу зменшено суму податкового кредиту на 112003 грн. (податковий кредит за операціями з ТОВ "Лекс Каунт", ІПН 386445715518, внаслідок чого 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання склало 5600 грн.).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , що ні податковий кредит з ПДВ в розмірі 13434,58 грн. за податковою накладною від 28.02.2014 №76, виписаною ТОВ "Альтура", ані податковий кредит з ПДВ в розмірі 6519,22 грн. за податковою накладною від 22.06.2012 №2712/12, виписаною продавцем АТ "УГМК", Івано-Франківська регіональна філія Приватного акціонерного товариства "Українська гірничо-металургійна компанія", за уточнюючими розрахунками по компромісу не вплинули на дані податкового обліку Позивача, оскільки компроміс, а відповідно і коригування сум податкових зобов'язань, було досягнуто відносно інших контрагентів позивача аніж ТОВ "Альтура" та АТ "УГМК".

Щодо висновків відповідача про нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість при проведенні фінансово господарських операцій щодо придбання ТМЦ та відпуск паливно-мастильних матеріалів з ТОВ "НК Станіслав", ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи відсутність права у позивача на формування валових витрат за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів з вказаними контрагентами податковий орган обґрунтовує відсутністю договорів, подорожніх листів (шляхових листів), не підтвердження використання придбаних товарів в господарській діяльності підприємства та наявністю досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо службових осіб вказаних товариств. Також, відповідно до акту перевірки, позивачем не надано пояснень необхідності здійснення придбання у 2015 році паливно-мастильних матеріалів , запасних частин в смт. Верховина, смт. Ворохта, с.Микуличин (місцезнаходження АЗС ) при відсутності проведення робіт в такому районі, тоді як місцезнаходження ТОВ "Трейдзахідбуд" м.Івано-Франківськ, відповідно відстань до смт. Ворохта, смт.Верховина та с.Микуличин становить близько 95 км, 126 км та 77 км відповідно.

Як вбачається з матеріалів справи, придбання ТМЦ та відпуск паливно-мастильних матеріалів у постачальників TOB "НК Станіслав", ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко" протягом 2014-2015 рр. відбувалось через мережу АЗС (а саме: АЗС №7 в смт. Верховина, АЗС №9 в смт. Ворохта, АЗС №23 в с.Микуличин) підзвітною особою.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" представлено до перевірки та долучено до матеріалів справи усі первинні бухгалтерські документи, складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України №996 від 16.07.99 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", якими підтверджено проведення господарських операцій з постачальниками TOB "НК Станіслав", ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко", а саме: авансові звіти; фіскальні чеки; податкові накладні; подорожні листи та накази "Про затвердження типової форми подорожнього листа" від 02.01.2014 №02 та "Про використання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів" від 02.01.2014 №03(том 2 а.с.102-250).

Як зазначено позивачем, після придбання ПММ на АЗС та отримання фіскального чеку позивач звернувся до постачальників із проханням надати податкову накладну, яка в подальшому отримана та надана до перевірки.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" керувалось роз'ясненнями наданими Державною податковою службою України у листі від 21.03.2013 р. N 116/4/15-33-13, де зазначено, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки. При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку). Для відображення повної суми ПДВ за всіма касовими чеками слід звернутись до постачальників з проханням надати податкову накладну. Після надання постачальником податкової накладної у покупця буде повноцінне право на податковий кредит. Якщо постачальник відмовиться видати податкову накладну, у підприємства є право подати заяву зі скаргою на такого постачальника.

Стосовно територіальної відділеності місцезнаходження ТОВ "БК Трейдзахідбуд" (м.Івано-Франківськ) від АЗС №7 (смт. Верховина), АЗС №9 (смт. Ворохта), АЗС №23 (с.Микуличин) слід зазначити, що відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Статтею 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 в смт. Верховина між позивачем та позичкодавцем ОСОБА_5 укладено договір позички нежитлового приміщення №01/04, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Вказане приміщення використовувалось в період з 01.04.2013 по 29.02.2016 у господарській діяльності ТОВ "БК Трейдзахідбуд", як складське приміщення.

Судом першої інстанції вірно досліджено оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 22 "Малоцінні та швидкозношувальні предмети" та 104 "Машини та обладнання", які містять інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів станом на 31.12.2015 року на складі в смт.Верховина.

Враховуючи наявність складського приміщення в смт. Верховина та з огляду на принцип свободи підприємницької діяльності стороною позивача обґрунтовано доцільність придбання ПММ у постачальників TOB "НК Станіслав", ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко".

Стосовно посилань відповідача на матеріали кримінальних проваджень відкритих за ознаками злочину ст. 212 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ "НК Станіслав", ТОВ "Карпати-люкс", TOB "НК Кадіз" ТОВ "НК Франко" як доказу нереальності господарських операцій суд зазначає наступне.

Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Як вбачається зі змісту акту, зустрічної звірки з контрагентами ТОВ "НК Станіслав", ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати- люкс", TOB "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко" контролюючим органом не проводились.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано суду докази притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ТОВ "НК Станіслав", ТОВ "Карпати-люкс", TOB "НК Кадіз" ТОВ "НК Франко" за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 212 КК України. Таким чином, суд не бере до уваги посилання податкового органу на розслідування кримінальних справ порушених стосовно контрагентів позивача, оскільки звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень статті 72 КАС України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Таким чином, на переконання суду, придбавши паливно-мастильні матеріали для використання у власній господарській діяльності позивач правомірно відніс їх вартість до складу валових витрат.

Відтак правомірним є відображення у бухгалтерському обліку, та відповідно і у податковій звітності, господарських операцій, проведених позивачем з TOB "НК Станіслав", TOB "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко" щодо включення до собівартості виконаних робіт (наданих послуг), відповідно такі витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу.

Стосовно неправомірності, на думку податкового органу, списання позивачем ПММ, внаслідок недотримання затверджених норм списання, а саме ненадання документального підтвердження правомірного віднесення протягом 2015 року списання палива на суму 1867201 грн. слід зазначити наступне.

Подорожній лист, що затверджується наказом по підприємству, є головною підставою для списання паливно - мастильних матеріалів в бухгалтерському обліку підприємства.

Наказом директора ТОВ "БК Трейдзахідбуд" від 02.01.2014 № 02 затверджено типову форму подорожнього листа, а наказом № 03 встановлено для автомобілів згідно переліку, наведеного у Додатку № 1, базові лінійні норми витрат палива.

Відповідно до наказу від 02.01.2014 № 05 директора ТОВ "БК Трейдзахідбуд" встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний(пересуваний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не встановлено законодавством, колективним чи трудовим договором між працівником і власником. Службове відрядження працівника здійснювати за розпорядженням (наказом) директора, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення.

Зазначене у подорожньому листі поле "Місцепризначення" є підтвердженням зв'язку витрат на паливно - мастильні матеріали з господарською діяльністю підприємства та не потребує детального опису маршруту.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем , представлені у ході проведення перевірки, зокрема, подорожні листи та накази "Про затвердження типової форми подорожнього листа" від 02.01.2014 №02 та "Про використання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів" від 02.01.2014 №03.

Таким чином, господарська операція може опосередковуватися складенням будь-якого первинного документа, котрий містить обов'язкові реквізити (передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV) та/або відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо його складення (за наявності таких вимог).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковим органом безпідставно відхилено як підтверджувальний обліковий документ складені позивачем документи, на підставі яких позивачем здійснювався облік палива.

Посилання відповідача на Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 10.02.1998 р. № 43 є безпідставними, оскільки вказаний галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії та раціонального використання нафтопродуктів, а також може застосовуватися для розроблення питомих норм витрат палива.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПКУ з 1 січня 2015 року податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для одержувача товарів/послуг підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Пунктом 137.1 статті 137 ПКУ зазначено, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відтак, при визначенні витрат протягом 2013 - 2014 рр. ТОВ "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" керувалося вимогами п.138.1. ст..138 ПКУ, а протягом 2015 року - положеннями Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (надалі - ПСБО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 .

Протягом 2015 року згідно пп.134.1.1 п.134.1 с.134 ПКУ прибуток із джерелом походження з України та за її межами, ТОВ "Будівельна компанія Трейдзахідбуд" визначено шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відтак, позивачем правомірно відображено у бухгалтерському обліку витрати, та відповідно і у податковій звітності, пов'язаних із проведеними господарськими операціями із: ТОВ "НК Станіслав" , ТОВ "НК Захід", ТОВ "Карпати-люкс", ТОВ "НК Кадіз", ТОВ "НК Франко".

Стосовно нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток при проведенні фінансових операцій з ФОП ОСОБА_6 судом зазначається наступне.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 153.2.2 п. 152.2 ст. 152 ПК України витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_6 не зареєстрований платником податку на додану вартість, а є платником єдиного податку, тоді як ФОП ОСОБА_7 є платником ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Відтак, ринкова (договірна) ціна, за якою товари продавцем ФОП ОСОБА_7 передано покупцю ТОВ "БК Трейдзахідбуд" включає податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Відтак, враховуючи зазначене, порівнянню повинна була підлягати договірна ціна на товар від продавця ФОП ОСОБА_7, що включає ПДВ, та договірна ціна на товар від продавця ФОП ОСОБА_6, яка не включає ПДВ, оскільки останній є платником єдиного податку. Тоді як контролюючим ограном при порівнянні вказаних цін не включено до ціни товару ФОП ОСОБА_7 20% ПДВ.

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податковим органом неправомірно застосовано звичайну ціну у неспівставних умовах.

Стосовно завищення податкового кредиту в сумі 18606 грн. за грудень 2015 року по контрагенту ТОВ "Івано-Франківськавтодор" як наслідок нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18606 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 4651,50 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Протягом листопада - грудня 2015 року (дані бухгалтерського рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками") між Позивачем (Покупцем) та ТОВ "Івано-Франківськавтодор" (Продавцем) обсяг проведених господарський операцій складав 5662262,40 грн., в тому числі ПДВ на суму ПДВ - 943710,40 грн.(том 1 а.с.219-220)

Колегія суддів зазначає, що право на податковий кредит у Покупця за податковими накладними, виписаними Продавцем (ТОВ "Івано-Франківськавтодор"), зберігається протягом 365 днів з дати виписки таких податкових накладних відповідно до пункту 198.6 (абзац третій) статті 198 ПКУ.

Так у Декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 Позивачем відображено податковий кредит в сумі - 751622,67 грн. (рядок 10.1.1 Декларації) згідно наступних податкових накладних, виписаних ТОВ "Івано-Франківськавтодор" та зареєстрованих в ЄРПН, а саме:

№28 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 296561,87 грн.;

№29 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 2514 грн.;

№30 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 58642,80 грн.;

№43 від 22.12.2015 - ПДВ в сумі 120858,00 грн.;

№44 від 22.12.2015 - ПДВ в сумі 121070,80 грн.;

№45 від 25.12.2015 - ПДВ в сумі 140033,40 грн.;

№46 від 29.12.2015 - ПДВ в сумі 11181,60 грн.;

№47 від 29.12.2015 - ПДВ в сумі 760,20 грн.(том 1 а.с.211-218)

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податок на додану вартість за податковими накладними за листопад 2015 року в сумі 357718,67 грн. (296561,87 грн.+58642,80 грн.+2514 грн.) відображено Позивачем у Додатку 5 до податкової декларації за грудень 2015 року з періодом складання - грудень 2015 року замість періоду складання листопад 2015 року(том 1 а.с.224-226).

Проте, 21.07.2016, у ході проведення перевірки, Позивачем подано уточнюючий розрахунок №9126578801 (звітний період - липень 2016 року, звітний період, що уточнююється - червень 2016 року), Додаток 5 якого містить інформацію по контрагенту ТОВ "Івано-Франківськавтодор", а саме:

період складання " 12.2015" - ПДВ "-" 339112,93 грн.

період складання " 11.2015" - ПДВ 339112,93 грн.

Врахування контролюючим органом вищенаведеного уточнюючого розрахунку стало підставою до висновку про завищення податкового кредиту в сумі 18606 грн. за грудень 2015 року по контрагенту ТОВ "Івано-Франківськавтодор" (357718,67-339112,93=18605,75) та як наслідок нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18606 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 4651,50 грн.

Проте як вірно встановлено судом першої інстанції вказаний уточнюючий розрахунок не міг підлягати перевірці, адже містить уточнення щодо звітного періоду (а саме - червня 2016 року), які не охоплювались перевіркою, оскільки згідно наказу на перевірку та акту перевірка проведена по 31.03.2016 року.

Відтак судом вірно встановлено що, нарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 18606 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 4651,50 грн. є необґрунтованим та неправомірним.

Що стосується висновків відповідача, щодо порушення п.201.1, п.201.10 ст. 201 та ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V із внесеними змінами, та застосуванням штрафу в розмірі 281,10 гривень за затримку реєстрації податкової накладної № 25 від 22.10.2015 року на суму ПДВ 2811,03 грн. (покупець - ПП "Роса-ІФ") та винесення податкового повідомлення-рішення № 0001971406 від 30.08.2016р., колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Актом перевірки встановлено та не заперечується сторонами, податкова накладна № 25 від 22.10.2015 несвоєчасно зареєстрована позивачем для контрагента-покупця ПП "Роса-ІФ" тільки 12.11.2015 (порушення терміну реєстрації 6 днів).

Саме за таких обставин фіскальним органом застосовано до ТОВ "Трейдзахідбуд" штрафну санкцію в розмірі 10% на суму 281,10 грн.

Відповідно до положень п.п. 120-1.1, 120-1.3 статті 120-1 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016р.) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Законом України від 24.12.2015р. № 909-УІП "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (набрав чинності з 01.01.2016р.) п.120-1.3 статті 120-1 ПК України, а разом з ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виключено.

Як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016р. отримали повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені ст. 120-1 ПК України не керуючись порядком затвердженим Міністерством фінансів України.

Відтак, до 01.01.2016р. контролюючий орган міг застосовувати штрафні санкції передбачені ст. 120-1 ПК України лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Однак, протягом 2015 року порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені ст. 120-1 ПК України не було.

Проте на момент вчинення Позивачем порушення строку реєстрації податкових накладних такого порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не було.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що штрафна санкції в розмірі 281,10 грн. застосована податковим повідомленням-рішенням № 0001971406 від 30.08.2016 без дотримання вимог статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення такого порушення) підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення відповідача №0001951406, №0001961406, №0001971406 від 30.08.2016 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160 ч.3, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення,а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 809/1146/16- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська

Повний текст ухвали складено 19.05.2017р.