Постанова

від 26.02.2021 по справі 809/1146/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2021 року

м. Київ

справа №809/1146/16

адміністративне провадження №К/9901/31408/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Трейдзахідбуд до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (суддя Микитин Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (судді: Запотічний І.І. (головуючий), Довга О.І., Матковська З.М.) у справі № 809/1146/16.

У С Т А Н О В И В:

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Трейдзахідбуд (далі - позивач, ТОВ БК Трейдзахідбуд ) звернлось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.08.2016 № 0001951406, № 0001961406, № 0001971406.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідач зробив висновки про порушення позивачем чинного податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на відповідні обставини.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001951406, № 0001961406, № 0001971406.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки відповідачем не було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях відповідача щодо порушень позивачем вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ БК Трейдзахідбуд у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі наказів від 06.07.2016 № 652, від 29.07.2016 № 720 та направлень від 15.07.2016 № 801 та № 802 виданих ГУ ДФС в Івано-Франківської області, проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ БК Трейдзахідбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом 12.08.2016 складено акт за № 567/09-19-04-06/35517766. У вказаному акті зафіксовано, що ТОВ БК Трейдзахідбуд допущено наступні порушення: 1) пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.257, 14.1.228 п. 14.1 ст.14, пп. 44.1 ст.44, п. 134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4. п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139,1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп.1.2 п. 1, пп.2.1, пп.2.4, пп.2.15, п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 489 298,00 грн, в т.ч. за 2013 рік в сумі 21 497,00 грн, за 2014 рік в сумі 55 401,00 грн, за 2015 рік в сумі 412 400,00 грн; 2) п.50.1 ст.50, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.192.1, п.192.3 ст.192, п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, порядків заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджених наказами Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012, № 957 від 25.11.2013, № 966 від 23.09.2014, № 21 від 28.01.2016, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в загальній сумі 551 416,00 грн, в тому числі по періодах: за березень 2013 року в сумі 6519,00 грн, за вересень 2013 року в сумі 516,00 грн, за лютий 2014 року в сумі 13 435,00 грн, за грудень 2014 року в сумі 60 825,00 грн, за січень 2015 року в сумі 46 310,00 грн, за лютий 2015 року в сумі 51 401,00 грн, за березень 2015 року в сумі 58 212,00 грн, за квітень 2015 року в сумі 50 548,00 грн, за травень 2015 року в сумі 47 915,00 грн, за жовтень 2015 року в сумі 136 522,00 грн, за листопад 2015 року в сумі 41 941,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 37 272,00 грн; 3) п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість в єдиному реєстрі податкових накладних в загальній сумі податку на додану вартість 2 811,03 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області 30.08.2016 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001951406 (форма Р ), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток на 508 522,50 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 489 298,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19 224,50 грн; № 0001961406 (форма Р ), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 689 270,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 551 416,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 137 854,00 грн; № 0001971406 (форма Н ), яким до позивача застосовано штраф в розмірі 281,10 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПФГ Мірс та ТОВ БК Трейдзахідбуд укладено договір поставки товарів від 01.12.2014, за яким ПФГ Мірс зобов`язувалося передати одноразово або партіями товарно-матеріальні цінності у власність ТОВ БК Трейдзахідбуд , а останнє зобов`язувалось прийняти товар та оплатити вартість такого товару. Вказаний договір вчинений в письмовій формі, підписаний представниками ПФГ Мірс та ТОВ БК Трейдзахідбуд , скріплений їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює для сторін права та обов`язки.

На підтвердження виконання ТОВ БК Трейдзахідбуд договору № 01.12.2014 позивачем подано видаткові накладні. Окрім того, позивачем в підтвердження щодо використання придбаного у ПФГ Мірс товару(цегла) в господарській діяльності підприємства, зокрема, використання при проведенні будівельних робіт на об`єктах управління капітального будівництва виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, надано довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт(форма № КБ-2в). Крім того, в матеріалах справи наявні: договір поставки товарів № 1 від 01.12.2014, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують такі операції.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту в сумі 6519,00 грн за березень 2013 року із контрагентом АТ УГМК , судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Так, до перевірки позивачем була надана податкова накладна від 22.06.2012 №2712/12 на загальну суму 39 115,34 грн, в тому числі ПДВ - 6519,22 грн, виписана продавцем AT УГМК , Івано-Франківська регіональна філія Приватного акціонерного товариства Українська гірничо-металургійна компанія (ІПН 254120826502), та включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2013 року з урахуванням вимог абзацу третього п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Судами встановлено та зазначено, що з розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001961406 контролюючим органом визначено податкові зобов`язання та штрафні санкції по податковій декларації від 22.04.2013 № 9022626275, граничний строк сплати якої - 30.04.2013. Однак, контролюючим органом не було дотримано вимог п. 102.1 ст.102 ПК України, оскільки грошове зобов`язання та штрафні санкції були нараховані відповідачем позивачу лише 30.08.2016 за податковим повідомленням-рішенням № 0001961406.

Щодо уточнюючого розрахунку від 16.04.2015 № 9070999587 з податку на додану вартість за березень 2013 року, судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано відповідачем, що уточнюючі розрахунки, подані позивачем у порядку застосування податкового компромісу, а тому не могли підлягати плановій документальній перевірці.

Судами попередніх інстанцій, щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок подвійного включення суми ПДВ в розмірі 13 434,58 грн за податковою накладною від 28.02.2014 № 76, виписаною ТОВ Альтура як наслідок нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 13 435,00 грн та застосування штрафної санкції в сумі 3358,75 грн встановлено, що згідно акту надання послуг від 28.02.2014 № 143 та на підставі договору від 04.06.2013 № 59 ТОВ Альтура надало у період з 05.02.2014 по 28.02.2014 в оренду стінову опалубку на загальну суму 80 607,46 грн, в тому числі ПДВ - 13 434,58 грн та виписало податкову накладну від 28.02.2014 № 76. Вказана податкова накладна не була зареєстрована в ЄРПН, відтак не надавала права позивачу як покупцю для включення до складу податкового кредиту за лютий 2014 року. Відтак, позивачем 29.04.2014 до ДПІ у м. Івано-Франківську подано уточнюючий розрахунок, яким зменшено суму податкового кредиту за лютий 2014 року на суму ПДВ 13 435,00 грн по контрагенту ТОВ Альтура за податковою накладною від 28.02.2014 № 76 та сплачено відповідний штраф. ТОВ БК Трейдзахідбуд до декларації з ПДВ за березень 2014 року подано додаток, у якому вказано, що продавцем ТОВ Альтура порушено порядок реєстрації податкової накладної від 28.02.2014 № 76 (ПДВ в сумі 13 434,58 грн), а також уточнюючий розрахунок від 29.04.2014 до декларації за березень 2014 року, що є підставою для включення податкової накладної від 28.02.2014 № 76 до складу податкового кредиту позивача у декларації з ПДВ за березень 2014 року. Судами встановлено, що позивач скористався правом передбаченим Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу та визначив перелік господарських операцій і суб`єктів господарювання, щодо яких мав намір здійснити уточнення показників податкової декларації за березень 2013 року, подавши при цьому уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за березень 2013 року та за лютий 2014 року. З зазначених розрахунків встановлено, що у разі застосування компромісу позивачем зменшена сума податкового кредиту за березень 2013 року - в рамках компромісу зменшено суму податкового кредиту на 50 546,00 грн (податковий кредит за операціями з ТОВ Меркурій С.К. , ІПН 383556505615, внаслідок чого 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов`язання склало 2527,00 грн); лютий 2014 року - в рамках компромісу зменшено суму податкового кредиту на 112 003,00 грн (податковий кредит за операціями з ТОВ Лекс Каунт , ІПН 386445715518, внаслідок чого 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов`язання склало 5600,00 грн). Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що ні податковий кредит з ПДВ в розмірі 13 434,58 грн за податковою накладною від 28.02.2014 № 76 (виписаною ТОВ Альтура , ні податковий кредит з ПДВ в розмірі 6519,22 грн за податковою накладною від 22.06.2012 №2712/12 (виписаною продавцем АТ УГМК , Івано-Франківська регіональна філія ПрАТ Українська гірничо-металургійна компанія ), за уточнюючими розрахунками по компромісу не вплинули на дані податкового обліку позивача, оскільки компроміс, а відповідно і коригування сум податкових зобов`язань, було досягнуто відносно інших контрагентів позивача аніж ТОВ Альтура та АТ УГМК .

Щодо висновків контролюючого органу про нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість при проведенні фінансово господарських операцій щодо придбання ТМЦ та відпуск паливно-мастильних матеріалів з ТОВ НК Станіслав , ТОВ НК Захід , ТОВ Карпати-люкс , ТОВ НК Кадіз , ТОВ НК Франко судами зазначено наступне. Так, відсутність права у позивача на формування валових витрат за операціями з придбання паливно-мастильних матеріалів з вказаними контрагентами, відповідач обґрунтовує відсутністю договорів, подорожніх листів (шляхових листів), не підтвердження використання придбаних товарів в господарській діяльності підприємства та наявністю досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо службових осіб вказаних товариств. Також, відповідно до акту перевірки, позивачем не надано пояснень необхідності здійснення придбання у 2015 році паливно-мастильних матеріалів, запасних частин в смт. Верховина, смт. Ворохта, с. Микуличин (місцезнаходження АЗС) при відсутності проведення робіт в такому районі, тоді як місцезнаходження ТОВ БК Трейдзахідбуд м.Івано-Франківськ, відповідно відстань до смт. Ворохта, смт. Верховина та с. Микуличин становить близько 95 км, 126 км та 77 км відповідно.

Судами встановлено, що придбання ТМЦ та відпуск паливно-мастильних матеріалів у постачальників TOB НК Станіслав , ТОВ НК Захід , ТОВ Карпати-люкс , ТОВ НК Кадіз , ТОВ НК Франко протягом 2014-2015 рр. відбувалось через мережу АЗС (а саме: АЗС № 7 в смт. Верховина, АЗС № 9 в смт. Ворохта, АЗС № 23 в с. Микуличин) підзвітною особою.

ТОВ БК Трейдзахідбуд надано до перевірки та долучено до матеріалів справи усі первинні бухгалтерські документи, складені з дотриманням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , якими підтверджено проведення господарських операцій з постачальниками TOB НК Станіслав , ТОВ НК Захід , ТОВ Карпати-люкс , ТОВ НК Кадіз , ТОВ НК Франко , а саме: авансові звіти; фіскальні чеки; податкові накладні; подорожні листи та накази Про затвердження типової форми подорожнього листа від 02.01.2014 № 02 та Про використання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів від 02.01.2014 № 03. Після придбання ПММ на АЗС та отримання фіскального чеку позивач звернувся до постачальників із проханням надати податкову накладну, яка в подальшому отримана та надана до перевірки. При цьому позивач керувався роз`ясненнями наданими Державною податковою службою України у листі від 21.03.2013 р. N 116/4/15-33-13, де зазначено, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є касові чеки. Також судами встановлено, що 01.04.2013 в смт. Верховина між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір щодо нежитлового приміщення №01/04, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Вказане приміщення використовувалось в період з 01.04.2013 по 29.02.2016 у господарській діяльності ТОВ БК Трейдзахідбуд , як складське приміщення. Крім того, судами було досліджено оборотно-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках 22 Малоцінні та швидкозношувальні предмети та 104 Машини та обладнання , які містять інформацію щодо залишків товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів станом на 31.12.2015 на складі в смт. Верховина.

Щодо доводів відповідача про списання позивачем ПММ, без надання документального підтвердження правомірного віднесення протягом 2015 року списання палива на суму 1867201,00 грн суди встановили та зазначили наступне. Наказом директора ТОВ БК Трейдзахідбуд від 02.01.2014 № 02 затверджено типову форму подорожнього листа, а наказом № 03 встановлено для автомобілів згідно переліку, наведеного у Додатку № 1, базові лінійні норми витрат палива. Згідно з наказом від 02.01.2014 № 05 директора ТОВ БК Трейдзахідбуд встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз`їзний(пересуваний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не встановлено законодавством, колективним чи трудовим договором між працівником і власником. Службове відрядження працівника здійснювати за розпорядженням (наказом) директора, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення. Зазначене у подорожньому листі поле - Місце призначення , є підтвердженням зв`язку витрат на паливно-мастильні матеріали з господарською діяльністю підприємства та не потребує детального опису маршруту. Судами встановлено, що позивачем у ході проведення перевірки представлено, зокрема, подорожні листи та накази Про затвердження типової форми подорожнього листа від 02.01.2014 № 02 та Про використання паливно-мастильних матеріалів для автомобілів від 02.01.2014 № 03.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток при проведенні фінансових операцій з ФОП ОСОБА_2 судами встановлено наступне. ФОП ОСОБА_2 не зареєстрований платником податку на додану вартість, а є платником єдиного податку, тоді як ФОП ОСОБА_3 є платником ПДВ. Ринкова (договірна) ціна, за якою товари продавцем ФОП ОСОБА_3 передано покупцю ТОВ БК Трейдзахідбуд включає податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними. Порівнянню повинна була підлягати договірна ціна на товар від продавця ФОП ОСОБА_3 , що включає ПДВ, та договірна ціна на товар від продавця ФОП ОСОБА_2 , яка не включає ПДВ, оскільки останній є платником єдиного податку. Тоді як контролюючим органом при порівнянні вказаних цін не включено до ціни товару ФОП ОСОБА_3 20% ПДВ.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом листопада-грудня 2015 року (дані бухгалтерського рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ) між позивачем (Покупцем) та ТОВ Івано-Франківськавтодор (Продавцем) обсяг проведених господарський операцій складав 5 662 262,40 грн, в тому числі ПДВ на суму ПДВ - 943 710,40 грн. У декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 позивачем відображено податковий кредит в сумі - 751 622,67 грн (рядок 10.1.1 Декларації) згідно наступних податкових накладних, виписаних ТОВ Івано-Франківськавтодор та зареєстрованих в ЄРПН, а саме: № 28 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 296 561,87 грн; № 29 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 2514,00 грн; №30 від 30.11.2015 - ПДВ в сумі 58 642,80 грн; № 43 від 22.12.2015 - ПДВ в сумі 120 858,00 грн; № 44 від 22.12.2015 - ПДВ в сумі 121 070,80 грн; № 45 від 25.12.2015 - ПДВ в сумі 140 033,40 грн; № 46 від 29.12.2015 - ПДВ в сумі 11181,60 грн; № 47 від 29.12.2015 - ПДВ в сумі 760,20 грн. Податок на додану вартість за податковими накладними за листопад 2015 року в сумі 357 718,67 грн (296 561,87 грн + 58 642,80 грн + 2514,00 грн) відображено позивачем у Додатку 5 до податкової декларації за грудень 2015 року з періодом складання - грудень 2015 року замість періоду складання листопад 2015 року. Однак, 21.07.2016 позивачем подано уточнюючий розрахунок № 9126578801 (звітний період - липень 2016 року, звітний період, що уточнюється - червень 2016 року), Додаток 5 якого містить інформацію по контрагенту ТОВ Івано-Франківськавтодор , а саме: період складання 12.2015 - ПДВ - 339112,93 грн, період складання 11.2015 - ПДВ 339112,93 грн. Вказаний уточнюючий розрахунок не міг підлягати перевірці, адже містить уточнення щодо звітного періоду (а саме - червня 2016 року), які не охоплювались перевіркою, оскільки згідно наказу на перевірку та акту перевірка проведена по 31.03.2016.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, щодо оформлення позивачем відповідних первинних документів на підтвердження відповідних даних податкового обліку, а також відсутності реального характеру господарських операцій позивача з його контрагентами, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Позивачем заперечення (відзиву) на касаційну скаргу надіслано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 102.1 статті 102.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

10.4. Пункти 120-1.1, 120-1.3 статті 120-1 (у редакції, що діяла до 01.01.2016).

Порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

10.5. Пункт 137.1 статті 137.

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

10.6. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.7. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.8. Пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

10.9. Пункт 200.1 статті 200.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

10.10. Пункт 201.10 статті 201.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

11. Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Стаття 1.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина друга статті 3.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

11.3. Частини перша та друга статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року:

12.1. Пункт 2.1.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

12.2. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

12.3. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

12.4. Пункт 2.16.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

14. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

15. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

18. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

19. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ.

20. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

21. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

22. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

23. Колегія суддів зазначає, що платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення та оформлення яких чітко передбачено законодавством.

Положеннями статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів, зокрема, такі документи мають містити: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення інформацію про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також бути підписаними особою уповноваженою на такі дії.

Колегія суддів зазначає, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори купівлі-продажу товарів (надання послуг/робіт), договори поставки товарів, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованих висновків, що контролюючий орган приймаючи податкові повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001951406 та № 0001961406 діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

24. Однак, колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ БК Трейдзахідбуд про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001971406 (форма Н ), яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, дійшли помилкових висновків щодо наявності правових підстав для скасування вказаного рішення контролюючого органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом у вказаному акті перевірки зроблено висновки про порушення позивачем положень п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 та ст. 120-1 Податкового кодексу України, у зв`язку з затримкою реєстрації податкової накладної № 25 від 22.10.2015 на суму ПДВ 2811,03 грн, а саме - податкова накладна № 25 від 22.10.2015 несвоєчасно (тільки 12.11.2015) зареєстрована позивачем для контрагента-покупця ПП Роса-ІФ (порушення терміну реєстрації 6 днів).

Суди першої та апеляційної інстанції скасовуючи податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001971406 (форма Н ) виходили з того, що органи Державної фіскальної служби України лише починаючи з 01.01.2016 отримали повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені ст. 120-1 ПК України не керуючись відповідним порядком затвердженим Міністерством фінансів України, а тому до 01.01.2016 контролюючий орган міг застосовувати штрафні санкції передбачені ст. 120-1 ПК України лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Протягом 2015 року такого порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені ст. 120-1 ПК України не було. Суди попередніх інстанцій зазначили, що і на момент вчинення позивачем порушення строку реєстрації податкових накладних такого порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не існувало.

Колегія суддів зазначає про помилковість таких висновків судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2016) порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Згідно з положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Пунктом 35 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що норми пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу не застосовуються при порушенні термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених до 1 жовтня 2015 року.

Колегія суддів зазначає, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної у термін встановлений податковим законодавством. Порушення встановленого терміну свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу. Відсутність затвердженого порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та дає підстави контролюючому органу застосовувати штраф у розмірі, передбаченому податковим законодавством.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що на час виникнення у позивача відповідного обов`язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, якими встановлена відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, були чинними, тому, враховуючи наявність факту порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних (що було встановлено судами першої та апеляційної інстанції та не заперечувалось позивачем) контролюючим органом було правомірно застосовано штрафні санкції у відповідності до положень пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, оскільки така відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій передбачена Податковим кодексом України.

Згідно з положеннями пункту 120-1.3 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2016) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Однак, Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році від 24 грудня 2015 року № 909-VII зазначений пункт виключено.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що відсутність до 1 січня 2016 року Порядку застосування штрафних санкцій, затвердженого на виконання пункту 120-1.3 статті 120-1 Податкового кодексу України, унеможливлює застосування до позивача штрафних санкцій, оскільки відсутність відповідного порядку застосування штрафних санкцій не звільняє позивача від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та не свідчить про відсутність у контролюючого органу повноважень щодо застосування штрафних санкцій за вказане порушення. Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання судів попередніх інстанцій на положення статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп також є помилковим, оскільки, на час виникнення у позивача відповідного обов`язку щодо реєстрації спірних податкових накладних, норми пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України були чинними, а згідно вказаного рішення Конституційного Суду України, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001971406 (форма Н ) діяв у межах та у відповідності до вимог податкового законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, приходить до висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про часткове неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до неправильного вирішення справи та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2016 № 0001971406, яке було прийнято контролюючим органом у відповідності до вимог законодавства, а тому касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року підлягає частковому задоволенню.

26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

27. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 809/1146/16 про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2016 року № 0001971406 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Трейдзахідбуд .

В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року у справі № 809/1146/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова