Рішення

від 12.05.2017 по справі 921/177/17-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 травня 2017 рокуСправа № 921/177/17-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" бульвар Т.Шевченка, 18, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 10030 в особі Тернопільської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" вул. Чорновола, 1, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, 47101

про cтягнення заборгованості в сумі 70 323,39 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №1083 від 12.12.2016р.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Тернопільської філії звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі 70 323,39 грн.

В ході судового розгляду, позивачем було подано заяву № 10-09/53 від 07.04.2017 про зменшення розміру позовних вимог. За частиною 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечать вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом. Таким чином, розгляд справи здійснюється судом з її урахуванням.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян.

Представник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Разом з тим, від відповідача надійшло клопотання №01-14/1200 від 27.04.2017 р. про вирішення справи без його участі через обмежені видатки на відрядження.

Водночас, суб'єкт владних повноважень у відзиві на позов №01-14/768 від 15.03.2017 р. позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними.

З мотивів, що викладені у ухвалі від 21.04.2017 р., судом відмовлено ОСОБА_1 у прийняті його зустрічної позовної заяви.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Строк розгляду справи продовжувався у відповідності до ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" на протязі 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законі України "Про жертви нацистських переслідувань", Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законі України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Законі України "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, згідно пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст.102 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій з Державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, п. 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Шумськ та Шумського району Тернопільської області є ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації, а тому, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно ч. 1 п. 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку ).

Як вбачається з матеріалів справи, за 2016 рік Тернопільською філією Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області на суму 70 323,39 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Шумськ та Шумського району за 2016 рік всього на суму 70 323,39 грн. (копії розрахунків знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу щомісячно, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи.

При цьому суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги

У спірних правовідносинах орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян та лише частково оспорює їхній обсяг.

Натомість, заперечення відповідача щодо не підписання ним актів звірки ґрунтуються виключно на відсутності відповідного фінансування.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства" передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Листом №31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016 р. Міністерство Фінансів України повідомило ПАТ "Укртелеком", що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачено субвенції з надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку, отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської РДА, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення м. Шумськ та Шумського району Тернопільської області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "ОСОБА_2 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446, від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном) , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Судом враховуються приписи ст.ст.33,34 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги в повному обсязі спростовані не були.

Суд приймає до уваги посилання органу державної влади на те, що до складу позовних вимог, поряд із іншими, включені витрати щодо абонентів, які втратили право на пільгу.

Разом з тим, суд зважає що з приводу таких осіб позивачем частково зменшені позовні вимоги на 2 574, 05 грн.

Крім того, щодо гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,ОСОБА_11,ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 ,ОСОБА_19, ОСОБА_20 ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, суд констатує правильність здійснених позивачем нарахувань на загальну суму 269,8 грн. (розрахунок по кожному абоненту у справі) з урахуванням конкретної дати зміни статусу цих осіб.

По абоненту ОСОБА_25 нарахування за січень 2016 року в сумі 23,45 грн. були самостійно зняті ПАТ "Укртелеком" у лютому 2016 року ще до звернення до суду із відповідним позовом ( копія звіту за лютий 2016 р. у справі), а відтак до ціни позову не включені.

Таким чином, перевіривши правильність нарахування понесених позивачем витрат на надання телекомунікаційних послуг та відповідність наданих розрахунків приписам законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 67 735,81 грн., як обґрунтовано заявлених , підтверджених матеріалами справи та не спростованих відповідачем.

Натомість, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 13,53 грн. заборгованості по витратах, понесених позивачем у 2016 році за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, слід відмовити як невірно обрахованих (3,35 грн.) та безпідставно заявлених (10,18 грн. по абоненту ОСОБА_26 за січень 2016 р. наявність пільги у якої за цей період позивачем не доведено).

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення Шумської районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область, 47101, іден. код 03195627) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 1, м. Тернопіль, іден. код 01188052) - 67 735 (шістдесят сім тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 81 коп. заборгованості по витратах, понесених у 2016 році внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 68 коп. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 17.05. 2017 р.

Суддя О.В. Руденко