Ухвала

від 11.05.2017 по справі 757/27380/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3995/2017 Головуючий у 1-й інстанції - Цокол Л.І.

757/27380/16-ц Доповідач - Чобіток А.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Стандарт , треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги ,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року позивач пред явила вказаний позов до відповідачів та зазначала, що 01 серпня 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль ,було укладено Кредитний договір № 014/0043/82/61804, відповідно до умов якого Банк надавав їй кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 доларів США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року .

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 01 серпня 2006 року між нею та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим №1442, відповідно до умов якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39.4 квадратних метрів .

29 квітня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт було укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4.

Цього ж дня, ПАТ Комерційний банк Стандарт відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4 Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дрім Фінанс .

Також в цей день, 29 квітня 2014 року , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дрім Фінанс відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4 фізичній особі ОСОБА_5.

В результаті проведених операцій з відступлення права вимоги, 29 квітня 2014 року Новим кредитором за Кредитним договором та Іпотечним договором став ОСОБА_5 .

Позивач стверджує про те, що жодних документів, які б підтверджували вчинення відступлення права вимоги вищевказаними особами, не отримувала.

В подальшому, ОСОБА_5 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_6 Договір купівлі - продажу квартири, яка була предметом іпотеки.

Зазначаючи про те, що фактично між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт 29.04.2014 року був укладений договір факторингу , за яким боржником може бути лише суб єкт господарювання - юридична особа або фізична особа, зареєстрована як суб єкт господарювання, ОСОБА_4 вважає , що договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, що були укладені нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль є недійсним.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт .

В апеляційних скаргах представники ПАТ Райффайзен Банк Аваль та третьої особи ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт був укладений договір факторингу, а не договір відступлення права вимоги .

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з явились в судове засідання, , обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 01 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , був укладений Кредитний договір №014/0043/82/61804, за умовами якого Банк надавав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 доларів США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року .

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 01 серпня 2006 року між Позивачем та Банком був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим № 1442, відповідно до умов якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39.4 квадратних метрів ..

29 квітня 2014 року між ПАТ РайффайзенБанк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт було укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4.

Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Кисельовою Н.В., про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12767369 від 29.04.2014 о 18:51:12).

Відповідно до п.п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2014 року, укладеного між ПАТ РайффайзенБанк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт , в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються ( відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором .

За умовами п.п.2.3. Договору, на дату укладення Договору, Право вимоги, Кредитний договір та Договори забезпечення є дійсними. Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов язані з визнанням Права вимоги, Кредитного договору та/або Договорів забезпечення недійсними, з будь-якими судовими рішеннями або діями Боржника щодо заперечення (оспорювання) своїх обов язків та/або умов Кредитного договору чи Договорів забезпечення після укладання цього Договору.

Загальна вартість Прав Вимоги за Договором становить 237 148 грн. 00 коп. (п.п. 3.1.).

Цього ж дня, 29.04.2014 року, ПАТ Комерційний банк Стандарт відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4 ТОВ Фінансова компанія Дрім Фінанс .

Відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлене приватним нотаріусом Кисельовою Надією Володимирівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768411 від 29.04.2014 о 20:28:24).

В цей же ж день, 29 квітня 2014 року ТОВ Фінансова компанія Дрім Фінанс відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_4 фізичній особі ОСОБА_5.

Відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлене приватним нотаріусом Верповською О.В. , про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768692 від 29.04.2014 о 21:52:23).

В результаті проведених операцій з відступлення права вимоги, 29 квітня 2014 року Новим кредитором за Кредитним договором та Іпотечним договором став ОСОБА_5.

11.09.2014 року ОСОБА_5 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_6 Договір купівлі - продажу від 11.09.2014, серія та номер: 1436, виданий 11.09.2014, видавник Кисельова Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

17.09.2014 року право власності на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, було набуто ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі - продажу , серія та номер: 5743, виданий 17.09.2014 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Немм О.В..

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК .

Визнавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року, укладений між ПАТ РайффайзенБанк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт , суд першої інстанції виходив з того, що умови оспорюваного правочину містять ознаки договору факторингу - фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначені ст.. 1077 ЦК України, а відповідно до законодавства, що регулює сферу надання фінансових послуг, укладення фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття права вимоги до боржника - фізичної особи, яка не є суб єктом господарювання, не передбачено. Таким чином, уклавши фактично договір факторингу щодо придбання права грошової вимоги до боржника - фізичної особи не суб єкта господарювання, ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ Комерційний банк Стандарт порушили чинне законодавство .

Таке рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину ( п.п. 7,8).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема і передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Суть таких правовідносин полягає в тому, що первісний кредитор поступається (передає) свої права в зобов'язанні (право вимоги боргу) іншій особі (новому кредитору). У результаті до останнього переходять усі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент їх переходу (ст. 514 ЦКУкраїни).

Водночас, ураховуючи положення ст. 2 ЦКУкраїни, учасниками відступлення права вимоги (цесії) за інших рівних умов може бути будь-яка фізична та/або юридична особа.

Згідно із ст.. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами договору є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності ( ст.. 1079 ЦК України).

При цьому, важливим є положення ч. 1 ст. 1081 ЦК України про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги , право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, договір факторингу являє собою фінансування під відступлення права грошової вимоги, відмінними ознаками якого від договору цесії ( відступлення права вимоги) є те, що зобов'язання мають договірний характер; предметом договору факторингу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому виключно грошової вимоги цієї особи до третьої особи; грошова вимога або уступається в обмін на кошти або передається в якості забезпечення виконання зобов'язань по іншому договору; клієнтом (первинний кредитор щодо боржника) у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа , однак фізична особа обов'язково повинна мати підприємницький статус, а фактором (новий кредитор щодо боржника) може бути банк або інша фінансова установа, яка згідно із законом має право здійснювати факторингові операції; клієнт може бути звільнений від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, якщо сторони договору факторингу встановлять таку домовленість .

Аналізуючи оспорюваний правочин, колегія суддів вважає, що його сторони фактично уклали договір факторингу, оскільки правочин має договірний характер, його предметом є грошова вимога, суб єктний склад сторін відповідає ст.. 1079 ЦК України, грошова вимога відступлена Первісним кредитором за плату Новому кредитору.

Крім зазначеного, важливою ознакою того, що сторони уклали договір факторингу, є п.п. 2.3. оспорюваного правочину, яким сторони звільнили клієнта від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, що передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України Відповідальність клієнта перед фактором , проте як ст.. 519 ЦК України, яка регулює Відповідальність первісного кредитора у зобов язанні у правовідносинах відступлення права вимоги (цесія) такого права сторін не передбачає.

З огляду на викладене доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -