Ухвала

від 19.02.2020 по справі 757/27380/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 757/27380/16-ц

провадження № 61-12136св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль , Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Стандарт ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у складі судді Цокол Л. І. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ), Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Стандарт (далі - ПАТ КБ Стандарт ) про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Позовна заява мотивована тим, що 01 серпня 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , було укладено кредитний договір № 014/0043/82/61804, відповідно до умов якого банк надавав їй кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700 доларів США, зі строком повернення до 01 серпня 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01 серпня 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є ПАТ Райффайзен Банк Аваль , було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю. О. за реєстровим № 1442, відповідно до умов якого вона як іпотекодавець передала в іпотеку банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

29 квітня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ Стандарт було укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 .

Цього ж дня ПАТ КБ Стандарт відступило право вимоги за кредитним договором та іпотечним договорами, укладеними 01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Дрім Фінанс (далі - ТОВ ФК Дрім Фінанс ).

У свою чергу, ТОВ ФК Дрім Фінанс 29 квітня 2014 року відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Стверджує, що жодних документів, які б підтверджували вчинення відступлення права вимоги вищевказаними особами, вона не отримувала.

11 вересня 2014 року ОСОБА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири, яка була предметом іпотеки.

Вказує, що фактично між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ Стандарт 29 квітня 2014 року був укладений договір факторингу, за яким боржником може бути лише суб`єкт господарювання - юридична особа або фізична особа, зареєстрована як суб`єкт господарювання.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2006 року № 014/0043/82/61804, укладений 29 квітня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ Стандарт .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 01 серпня 2006 року № 014/0043/82/61804, укладений 29 квітня 2014 року між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ Стандарт .

Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки встановив, що умови оспорюваного правочину містять ознаки договору факторингу - фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначені статтею 1077 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а відповідно до законодавства, що регулює сферу надання фінансових послуг, укладення фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття права вимоги до боржника - фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання, не передбачено. Таким чином, уклавши фактично договір факторингу щодо придбання права грошової вимоги до боржника - фізичної особи не суб`єкта господарювання, ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ Стандарт порушили чинне законодавство України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року апеляційні скарги ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах ОСОБА_4 , відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.

Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що сторони оспорюваного правочину фактично уклали договір факторингу, оскільки він має договірний характер, його предметом є грошова вимога, суб`єктний склад сторін відповідає статті 1079 ЦК України, грошова вимога відступлена первісним кредитором за плату новому кредитору.

Важливою ознакою укладення сторонами саме договору факторингу є також зміст положень його пункту 2.3, яким сторони звільнили клієнта від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, що передбачено частиною першою статті 1081 ЦК України Відповідальність клієнта перед фактором , тоді як статті 519 ЦК України, яка регулює відповідальність первісного кредитора у зобов`язанні у правовідносинах відступлення права вимоги (цесія) такого права сторін не передбачає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У касаційних скаргах, поданих у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ Райффайзен Банк Аваль та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга ПАТ Райффайзен Банк Аваль мотивована тим, що перехід права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними 01 серпня 2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль та ОСОБА_1 , відбувся на підставі договору про відступлення права вимоги, який не суперечить вимогам частини першої статті 516 ЦК України, статті 24 Закону України від 05 червня 2003 № 898-IV Про іпотеку . Суди помилково вважали оспорюваний договір саме договором факторингу, а тому і дійшли помилкового висновку про визнання його недійсним.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували до спірних правовідносин положення статей 1077, 1078, 1079 ЦК України, які на них не поширюються. Правова природа оспорюваного договору судами встановлена неправильно, суди не з`ясували наявність у ньому ознак, які б розмежовували договір факторингу та договір про відступлення права вимоги.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційні скарги, поданому до суду у липні 2017 року, ОСОБА_8 як представник інтересів ОСОБА_1 заперечував проти доводів касаційних скарг, зазначивши, що судами попередніх інстанцій правильно з`ясовано, що умови договору відступлення права вимоги від 29 квітня 2014 року містять ознаки договору факторингу. Аргументи ПАТ Райффайзен Банк Аваль та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 щодо відсутності правового обгрунтування, а також посилання на конкретні норми статей чинного законодавства є такими, що не відповідають дійсності.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ПАТ Райффайзен Банк Аваль та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, витребувано із Печерського районного суду м. Києва цивільну справу № 757/27380/16-ц.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року цивільну справу № 757/27380/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ КБ Стандарт , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги призначено до судового розгляду.

У січні 2018 року ОСОБА_8 як представник інтересів ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У задоволенні клопотання ОСОБА_8 як представника інтересів ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін слід відмовити з таких підстав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення ЄСПЛ у справі Zhuk v. Uкгаіпе від 21 жовтня 2010 року).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Колегія суддів зауважує, що у випадку, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Аргументи про розгляд справи за участю заявників є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні заяв слід відмовити.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до набуття чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 638/22396/14-ц (провадження № 61-23099св18) за позовом АТ ЗТ Гея до ОСОБА_9 , ТОВ Арма Факторинг , ПАТ Райффайзен Банк Аваль , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н. В., про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою АТ ЗТ Гея на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року.

Великою Палатою Верховного Суду у справі № 638/22396/14-ц зареєстровано провадження № 14-16цс20.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року справу за позовом АТ ЗТ Гея до ОСОБА_9 , ТОВ Арма Факторинг , ПАТ Раййфайзен Банк Аваль , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н. В., про визнання договору про відступлення прав недійсним призначено до судового розгляду на 21 квітня 2020 року.

Правовідносини, спір з приводу яких вирішується у справі № 757/27380/16-ц (провадження № 61-12136св18) є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 638/22396/14-ц.

Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі).

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 757/27380/16-ц (провадження № 61-12136св18) до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Керуючись статтями 252, 253, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_8 як представника інтересів ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Зупинити касаційне провадження у справі № 757/27380/16-ц (провадження № 61-12136св18) за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Стандарт , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) за позовом Акціонерного товариства закритого типу Гея до ОСОБА_9 , Товариства з обмеженою відповідальністю Арма Факторинг , Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Наталія Віталіївна, про визнання договору про відступлення прав недійсним, за касаційною скаргою Акціонерного товариства закритого типу Гея на рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2017 року.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк