Постанова

від 18.05.2017 по справі 813/3803/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року Справа № 813/3803/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача ОСОБА_1,

представник відповідача Ворошилова М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дрогобицька ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області в особі Трускавецького відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Дрогобицька ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області в особі Трускавецького відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення за наступними номерами: №11746-13 на суму 1476,22 грн., №11748-13 на суму 34777,55 грн., №11749-13 на суму 15323,66 грн., №11750-13 на суму 1602,89 грн., №11751-13 на суму 50413,02 грн., №11752-13 на суму 46293,74 грн, №11753-13 на суму 23366,11 грн., №11756-13 на суму 58756,32 грн., №11757-13 на суму 242,38 грн; №11758-13 на суму 321,55 грн. №11759-13 на суму 1844,05 грн., №11760-13 на суму 21933,74 грн., №11761-13 на суму 7208,12 грн., №11762-13 на суму 1992,65 грн. та 21 жовтня 2016 року повідомлення рішення за №-13 на суму 4192,97 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11747-13 на суму 5590,62 грн.), №-13 на суму 904,37 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11754-13 на суму 1205,82 грн.), всього податкове зобов'язання на суму 270649,35 грн

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оспорюванні ним податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, були прийняті контролюючим органом із порушенням норм матеріального права й суперечать чинному законодавству України.

Позивач зазначає, що відповідачем невірно встановлено ставку оподаткування відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, не враховано та не визначено цільове призначення даних нежитлових приміщень (будівель), розташованих за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, власником яких є Позивач, А також, відповідачем не було враховано, що Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, установлений в місті Бориславі рішенням Бориславської міської ради від 31.01.2015 року, у зв'язку з чим застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін про оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Також позивач акцентує увагу на тому, відповідно до п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Позивачем надано підтверджуючі документи, щодо набуття права власності на комплекс нежитлових приміщень за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, надалі по тексту комплексу нежитлових приміщень.

З наданих матеріалів вбачається, що продавцем вищевказаних будівель виступало Відкрите акціонерне товариство Бориславський науково-дослідний інститут Синтез з дослідним заводом , код ЄДРПОУ 22400556. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основні види діяльності ВАТ БНДІ Синтез :

- Код КВЕД 24.66.0 Виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей;

- Код КВЕД 24.42.0 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

З цих відомостей встановлено, що попереднім власником будівель виступало промислове підприємство, яке здійснювало виробництво хімічної та фармацевтичної продукції з використанням комплексу нежитлових приміщень як складової цілісного майнового комплексу.

Також позивачем надано Паспорти на виробничі будівлі та споруди, що входять до складу комплексу нежитлових приміщень, у яких зазначені класифікаційні ознаки та функціональне призначення - промислові, виробничі, а також вказано загальні відомості щодо будівель, склад, конструктивні характеристики тощо.

Базуючись на вищенаведеному позивач стверджує про фактичну приналежність до будівель промисловості комплексу нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, що належать позивачу. Як зазначив Позивач, інших відомостей, які б заперечували вищенаведене чи ставили під сумнів фактичну приналежність будівель відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 N 507, відповідачем не надано. Відтак будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-2000, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висвітлена в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ЗІР Державної фіскальної служби України, тематичний напрямок Бази податкових знань 106.02. Також Позивач зазначив, що Податковий кодекс України не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об'єктів.

Відтак, позивач, вважає, що заявлені Відповідачем податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не відповідає положенням Податкового кодексу України, є протиправним, прийнятими незаконно, необгрунтовано, а відтак вище перелічені оскаржувані податкові повідомлення-рішення Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС від 30.06.2016 та від 21 жовтня 2016 року мають бути скасовані судом.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення на позов в яких зазначено, що на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно було встановлено, що Позивач, є власником комплексу нежитлових приміщень за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125. Обчислення суми податку за 2015 рік з об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності Позивача здійснено Відповідачем за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку встановленої місцевим органом влади, а саме рішенням Бориславської міської ради Про місцеві податки від 31.01.2015 року. Відповідач стверджує, що керувався нормами положень Податкового кодексу України та не має інших повноважень, окрім як нараховувати податок на нерухоме майно відповідно до норм Кодексу.

Враховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування не вбачає.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, уточненій позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях і поясненнях. Наполягав на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вважає, що вони прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просить у позові відмовити повністю.

Суд, заслухав пояснення представника позивача та представника відповідача, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Трускавецьке відділення Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області встановило, що фізична особа - Позивач, є власником комплексу нежитлових приміщень за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, а саме:

- нежитлове приміщення будівля водонасосної станції (корпус № 33) загальною площею 121,2 кв.м.

- нежитлове приміщення механічна майстерня - корпус № 47 загальною площею 452,00 кв.м.

- нежитлове приміщення будівля корпусу № 1 (лабораторний) загальною площею 2855,3 кв.м.,

- нежитлове приміщення будівля котельні загальною площею 1258,1 кв.м.,

- нежитлове приміщення будівля контори № 2 (корпус №44) загальною площею 131,6 кв.м.

- нежитлове приміщення будівля корпусу № 93 загальною площею 4139,00 кв. м;,

- нежитлове приміщення будівля корпусу № 85 загальною площею 3800,8 кв. м;

- нежитлове приміщення будівля корпусу № 41, загальною площею 191,3 кв. м

- нежитлове приміщення будівля газорозподільного пункту загальною площею 19,9 кв. м,

- будівля прохідної загальною площею 26,4 кв. м,

- нежитлове приміщення будівля контори № 1 /корпус № 30 загальною площею 151,4 кв. м;

- нежитлове приміщення будівля лабораторного корпусу № 75 загальною площею 1800,8 кв. м;

- нежитлове приміщення Будівля установки № 15 (корпус 10) загальною площею 591,8 кв. м;

- нежитлове приміщення Будівля окислювального піролізу (корпус № 20) загальною площею 163,6 кв. м;

- нежитлове приміщення будівля - трансформаторної електропідстанції загальною площею 99,00 кв. м.

Вищевказане підтверджуються копіями договорів купівлі-продажу від 30 травня 2011 року укладених між ВАТ Науково-дослідний інститут Синтез з дослідним заводом та Позивачем, свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, копіями витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, приєднаними до матеріалів справи.

Згідно частини 2 підпункту 266.7.1, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В зв'язку з тим, що нежитлове нерухоме майно яке належить позивачу на праві власності є об'єктом оподаткування за змістом статті 266 Податкового кодексу України, відповідно фізична особа - позивач, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому Відповідач контролюючий орган Трускавецьке відділенням Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області самостійно визначив суму грошових зобов'язань за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та надіслав позивачу податкові повідомлення-рішення якими визначив йому податкові зобов'язання за платежем-податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, всього податкове зобов'язання на суму 270649,35 грн, а саме за наступними номерами:

- від 30.06.2016 року №11746-13 на суму 1476,22 грн.,

- від 30.06.2016 року №11748-13 на суму 34777,55 грн.,

- від 30.06.2016 року №11749-13 на суму 15323,66 грн.,

- від 30.06.2016 року №11750-13 на суму 1602,89 грн.,

- від 30.06.2016 року №11751-13 на суму 50413,02 грн.,

- від 30.06.2016 року №11752-13 на суму 46293,74 грн,

- від 30.06.2016 року №11753-13 на суму 23366,11 грн.,

- від 30.06.2016 року №11756-13 на суму 58756,32 грн.,

- від 30.06.2016 року №11757-13 на суму 242,38 грн;

- від 30.06.2016 року №11758-13 на суму 321,55 грн.

- від 30.06.2016 року №11759-13 на суму 1844,05 грн.,

- від 30.06.2016 року №11760-13 на суму 21933,74 грн.,

- від 30.06.2016 року №11761-13 на суму 7208,12 грн.,

- від 30.06.2016 року №11762-13 на суму 1992,65 грн.

20 жовтня 2016 р. як зазначає позивач ОСОБА_3 отримав вищеперелічені повідомлення - рішення від Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області.

- від 21 жовтня 2016 року за №-13 на суму 4192,97 грн.

- від 21 жовтня 2016 року №-13 на суму 904,37 грн.

Щодо повідомлень рішень від 21 жовтня 2016 року виданих відповідачем слід зазначити наступне.

21 жовтня 2016 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області про те, що нежитлова будівля - корпус №47 позначена за планом земельної ділянки Ш-1, реєстраційний номер 16591942, загальною площею 459,0 кв.м, розташована за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, нежитлова будівля - трансформаторної електропідстанції, позначена за планом земельної ділянки Ч-1, реєстраційний номер 16739287, загальною площею 99,0 кв.м., розташована за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, та нежитлова будівля - корпус № 41, позначена за планом земельної ділянки Х-1, реєстраційний номер 16753162, загальною площею 191,3 кв.м, розташована за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125 були відчужені ним і не є його власністю, тому просив зняти нарахування податку на дані об'єкти.

У листопаді позивач отримав відповідь за своїм зверненням від 21.10.2016 р., листом від 01.11.2016 року №2504/10/12-12-13-00 де Відповідач повідомив, що повідомлення рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитлові будівлі - корпус №41, загальною площею 191,3 кв.м, розташована за адресою: Львівська область, м.Борислав, вул. Трускавецька, 125 скасовано та здійснено перерахунок податку по нежитлові будівлі - корпус №47, загальною площею 459 кв.м на суму 4192,97 грн, а також по нежитловій будівлі - трансформаторній електропідстанції, загальною площею 99,00 кв.м на суму 904,37 грн, розташованих за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125 та видано 21 жовтня 2016 року два повідомлення - рішення про сплату податку на нерухоме майно, за одним номером №-13.

Таким чином, 21 жовтня 2016 року видано Відповідачем повідомлення рішення за №-13 на суму 4192,97 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11747-13 на суму 5590,62 грн.), від 21 жовтня 2016 року №-13 на суму 904,37 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11754-13 на суму 1205,82 грн.).

Повідомлення рішення від 21 жовтня 2016 року за одним номером за №-13 прийняті з порушенням Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року N 1204, зокрема в Іп 3. в розділу податкове повідомлення-рішення складається за кожним окремим податком, збором разом із штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) або штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), передбаченими Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом) та пенею за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у тому числі за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до розділу ІV п. 1. Структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення, вносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 15), або до реєстру податкових повідомлень-рішень, надісланих (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 16), які ведуться в цілому в контролюючому органі. 2. Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення-рішення у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ контролюючого органу, який склав таке податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Підпунктом 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1п. 266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1п.266.3 ст.266 ПК України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Визначення ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки врегульовується п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Зі змісту вищевказаної норми слідує, що при визначенні розміру ставки податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, підлягають врахуванню як тип об'єкта нерухомості (об'єкти житлової чи нежитлової нерухомості, основні чи допоміжні, комерційного або некомерційного використання тощо), так і місце (зона) його розташування (наприклад щодо нежитлових приміщень комерційної нерухомості - наближеності до центру міста, об'єктів соціальної інфраструктури, наявності зон червоних ліній, кількості мешканців районів міста тощо).

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 року № 71-VIII (далі - Закон щодо реформи) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Законом щодо реформи було запроваджено низку правових норм, що врегулювали питання справляння місцевих податків.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В оспорюваній ситуації із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік відповідні норми Закону щодо реформи набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У місті Бориславі вказаний вище вид податку був встановлений рішенням Бориславської міської ради Про місцеві податки від 31.01.2015 року, опублікований в місцевій газеті 06 лютого 2015 року. З огляду на те, що зазначене рішення було прийняте після 15.07.2014, підстави для сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у 2015 році відсутні (копія рішення міститься в матеріалах справи).

Згідно з рішенням Бориславської міської ради Про місцеві податки від 31.01.2015 року, опублікований у місцевій газеті 06 лютого 2015 року, базою оподаткування перелічених об'єктів становлять, а саме: офісні будівлі - 0,5, склади - 0,2, господарські - допоміжні (нежитлові) приміщення- 0,1

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевої ради щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняте у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону щодо реформи, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Тому за умови дії пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

При цьому з урахуванням змісту норм ПК України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Отже, сама собою наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку, який місцева рада повинна була встановити згідно з п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Для конкретної правової ситуації щодо запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році період прийняття рішення місцевою радою - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом із тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише на 2016, а не на 2015 рік.

Зазначена правова позиція випливає з приписів чинного податкового законодавства та усталеної практики його застосування судами при вирішенні спорів даної категорії, у т.ч. викладена, в ухвалах ВАС України від 14 березня 2017 року в справі 826/13601/16, від 31 січня 2017 року в справі 820/3961/16.

Крім того, відповідно до пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України місцевий податок підлягає справлянню за мінімальною ставкою.

Натомість ст. 27 ПК України передбачено поняття граничної ставки, до яких належить максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом. Отже, мінімальна ставка є одним із різновидів граничної ставки і протиставляється максимальній ставці. Причому обидва розміри мають бути встановлені саме ПК України.

Виходячи з викладеного, підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Суд погоджується з тве дженням позивача, що відповідачем при прийнятті повідомлень-рішень не враховано, не визначено цільове призначення даних нежитлових приміщень (будівель), а відповідно не вірно застосовано ставки оподаткування.

У відповідності п.п. 14.1.129 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Згідно з рішенням Бориславської міської ради Про місцеві податки від 31.01.2015 року, опублікований в місцевій газеті 06 лютого 2015 року.,базою оподаткування перелічених обєктів становлять, а саме: офісні будівлі -0,5, склади - 0,2, господарські - допоміжні (нежитлові) приміщення- 0,1.

Відповідачем невірно визначено ставку оподаткування на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що належать за правом власності Позивачу, а саме прийнято ставку 0,5 як до усіх офісних будівель.

Зокрема, слід зазначити, що підпунктом є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, що теж Відповідачем не враховано при прийнятті повідомлень-рішень.

Національним класифікатором України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 №530 (надалі - ДК 009:2010), встановлено, що економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В "Добувна промисловість та розроблення кар'єрів", С "Переробна промисловість", О "Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря", Е "Водопостачання; каналізація, поводження з відходами" та Р "Будівництво".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач є власником комплексу нежитлових приміщень за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. Трускавецька, 125, а саме, будівля водонасосної станції (корпус № 33), мех. майстерня - корпус № 47, будівля корпусу № 1 (лабораторний), будівля котельні, будівля контори № 2 (корпус №44), будівля корпусу № 93, будівля корпусу № 85, будівля корпусу № 41, будівля газорозподільного пункту, Будівля прохідної, Будівля контори № 1 /корпус № 30, Будівля лабораторного корпусу № 75, Будівля установки № 15 (корпус 10), Будівля окислювального піролізу (корпус № 20), будівля - трансформаторної електропідстанції тобто за призначенням це будівлі промисловості. (що підтверджується долученими Позивачем копіями технічних паспортів).

Як будівля промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України) і податок на нерухоме майно на неї не повинен нараховуватись, а відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) "Будівлі промислові та склади" належить клас (код 1251) "Будівлі промислові", який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Так, відповідно до ДК 018-200 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські маданчики.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що будівлі промисловості (виробничі корпуси, цехи. Складські приміщення промислових підприємств) відповідно до правовстановлюючих документів, що враховують вимоги ДК 018-200, не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Крім того, норма п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп. 4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.

Відтак, наведені вище обставини входять у предмет доказування у цій справі, при цьому, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді належність об'єкту нерухомості до групи об'єктів, що підлягають оподаткуванню як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, зокрема, наведених вище, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у цій справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Разом із тим, згідно із ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до принципу змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Окремо суд підкреслює також необхідність дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , п.43 рішення у справі Кобець проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Відповідач не подав доказів приналежності приміщень позивача до переліку об'єктів, які є об'єктом оподаткування. У той самий час, з доказів, наявних у справі, випливає факт приналежності приміщень позивача до об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення №11746-13 на суму 1476,22 грн., №11748-13 на суму 34777,55 грн., №11749-13 на суму 15323,66 грн., №11750-13 на суму 1602,89 грн., №11751-13 на суму 50413,02 грн., №11752-13 на суму 46293,74 грн, №11753-13 на суму 23366,11 грн., №11756-13 на суму 58756,32 грн., №11757-13 на суму 242,38 грн; №11758-13 на суму 321,55 грн. №11759-13 на суму 1844,05 грн., №11760-13 на суму 21933,74 грн., №11761-13 на суму 7208,12 грн., №11762-13 на суму 1992,65 грн. та 21 жовтня 2016 року повідомлення рішення за №-13 на суму 4192,97 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11747-13 на суму 5590,62 грн.), №-13 на суму 904,37 грн. (в результаті зменшення податкового зобов'язання за повідомленням рішенням №11754-13 на суму 1205,82 грн.). підлягають скасуванню повністю.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 КАС України).

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Трускавецького відділення Дрогобицької ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області від 30 червня 2016 року за наступними номерами №11746-13 на суму 1476,22 грн., №11748-13 на суму 34777,55 грн., №11749-13 на суму 15323,66 грн., №11750-13 на суму 1602,89 грн., №11751-13 на суму 50413,02 грн., №11752-13 на суму 46293,74 грн., №11753-13 на суму 23366,11 грн., №11756-13 на суму 58756,32 грн., №11757-13 на суму 242,38 грн.; №11758-13 на суму 321,55 грн. №11759-13 на суму 1844,05 грн., №11760-13 на суму 21933,74 грн., №11761-13 на суму 7208,12 грн., №11762-13 на суму 1992,65 грн. та 21 жовтня 2016 року повідомлення рішення за №-13 на суму 4192,97 грн., №-13 на суму 904,37 грн.

3.Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1) з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9; ЄДРПОУ 39507175), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 3257 (три тисячі двісті п'ятдесят сім) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2017 року.