Ухвала

від 16.05.2017 по справі 816/448/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

16 травня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/448/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представників позивача - Шаламова А.В., Якуненка О.В.

представника відповідача - Пахомової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства "Пащенко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Полтавського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Фермерського господарства "Пащенко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 816/448/17, де позивачем заявлено такі позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо не поновлення на новий термін договору оренди землі від 21.05.2012 № 666 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 30,05 га, кадастровий номер 5322085000:00:001:1118 та договору оренди землі № 667 від 21.05.2012 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 25,25 га, кадастровий номер 5322085000:00:001:1119, які знаходяться на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області;

- зобов'язати Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути лист повідомлення б/н від 22.02.2017 (штрих код 27-1868/0/1-17) про поновлення договору оренди землі з кадастровим номером 5322085000:00:001:1118 та лист повідомлення б/н від 22.02.2017 (штрих код 27-1869/0/1-17) про поновлення договору оренди землі з кадастровим номером 5322085000:00:001:1119.

У відкритому судовому засіданні 16.05.2017 судом поставлено на обговорення питання про підвідомчість даного спору господарським судам та закриття провадження у даній адміністративній справі.

Представники позивача заперечували проти закриття провадження у справі, посилаючись на те, що у прохальній частині позову сформульовані вимоги, які на думку позивача, можуть бути вирішені виключно в порядку адміністративного судочинства, а саме щодо надання правової оцінки бездіяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Відповідач проти закриття провадження у справі не заперечував та зазначив, що даний спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов'язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого право особи вимагати виконання цього обов'язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.

Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов'язків.

При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов'язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь. Закон у вигляді так званої "захисної норми" має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов'язку на свою користь.

В позовній заяві ФГ Пащенко просить визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо не поновлення на новий термін договору оренди землі від 21.05.2012 № 666 земельної ділянки сільськогосподарського призначення та договору оренди землі № 667 від 21.05.2012 земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею, які знаходяться на території Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, а також просить суд зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути лист повідомлення б/н від 22.02.2017 (штрих код 27-1868/0/1-17) про поновлення договору оренди землі з кадастровим номером 5322085000:00:001:1118 та лист повідомлення б/н від 22.02.2017 (штрих код 27-1869/0/1-17) про поновлення договору оренди землі з кадастровим номером 5322085000:00:001:1119.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що договори від 21.05.2012 № 666, 667 укладено між ФГ Пащенко та Козельщинською РДА Полтавської області в особі голови РДА Сушка С.Ф. Але у зв'язку зі змінами, внесеними та статті 122 Земельного кодексу України ( з 01.01.2013 вступив в силу Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності ) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті, у власність або користування для всіх потреб. Зазначав, що у відповідності до прийнятих змін Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальні органи були наділені повноваженнями передавати у власність або у користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, то останні отримали обов'язок належним чином виконувати зобов'язання за вже наданими у користування земельними ділянками.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Тож не погоджуючись із відповіддю ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.03.2017 № 27-16-0.332-1938/2-17, де не вказано посилань на неналежне виконання позивачем обов'язків орендаря упродовж терміну дії договору оренди, ФГ "Пащенко" вважає, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність через порушення обов'язку орендодавця, встановленого ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", в частині неподовження вищевказаних договорів оренди землі із позивачем.

Таким чином ФГ "Пащенко" вважає своїм порушеним правом - право на переважне укладення договорів оренди землі, а кореспондуючим обов'язком ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - обов'язок щодо його продовження.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

До того ж у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності перелічених органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських повноважень.

Верховний Суд України у своїй практиці неодноразово висловлював такі правові позиції, викладені у постановах від 11.11.2014 у справі № 21-493а14 (номер в ЄДРСР 42010800) та у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870), від 14.02.2012 у справі № 21-1041во10 (номер в ЄДРСР 21839966) та у справі № 21-1042во10 (номер в ЄДРСР 22204809), які в силу положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства є обов'язковими для врахування судами нижчих інстанцій.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади .

Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частинами першою та другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Реалізуючі право розпорядження земельними ділянками відповідач має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

У відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі субєкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.

В разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передання земельних ділянок у власність чи оренду подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справі №21-493а14, номер в ЄДРСР 42010800).

Отже за висновками Верховного Суду України у таких справах наявний спір про право , який не належить до юрисдикції адміністративних судів.

З контексту постанови ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 (номер в ЄДРСР 42202870) вбачається, що, по суті, всі спори про захист порушеного права, які виникають із права на земельну ділянку (власності, оренди тощо), зокрема ті, в правову основу яких покладено питання незаконності акта індивідуальної дії, є спорами про захист цивільних прав. Отже, адміністративна юрисдикція на них не поширюється.

В цілому ж позиція Верховного Суду України щодо того, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передання відповідних прав на неї, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства, є загальновідомою та сталою (див. постанову Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 14.02.2012 у справі №21-1041во10, номер в ЄДРСР 21839966).

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також виходячи із того, що спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами саме із обставин продовження (поновлення) договорів оренди землі, то суд погоджується із вищевикладеними правовими позиціями Верховного Суду України та не знаходить правових підстав для обгрунтованого відступлення від цих позицій.

Доводи представників позивача про те, що у заявленому позові ними сформульовано позовні вимоги саме про оскарження бездіяльності відповідача, а не про продовження раніше укладених договорів оренди земельних ділянок, судом оцінюються критично, оскільки підлаштування формулювань позовних вимог під ознаки публічно - правового спору не змінює суті правовідносин, що насправді виникли між сторонами.

Захист заявленого позивачем порушеного права - права на переважне укладення договорів оренди землі на новий строк, виходячи із суб'єктного складу правовідносин, має здійснюватися в порядку господарського судочинства.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі за позовом Фермерського господарства "Пащенко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії.

На підставі викладеного, керуючись статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження в адміністративній справі № 816/448/17 за позовом Фермерського господарства "Пащенко" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Роз'яснити позивачу право звернутися із вказаним позовом до господарського суду в порядку Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 22 травня 2017 року.

Суддя Л.О. Єресько