Ухвала
від 10.05.2017 по справі 755/1774/17
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1774/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судових засідань ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , клопотання слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.06.2016 за № 42016100000000558, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчий в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у провадженні заступником начальника третього відділу процесуального керівництва прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернулися до слідчого судді з зазначеним клопотанням відносно підозрюваного враховуючи наявність у провадженні обставин передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 176-178, 199 КПК України.

Зокрема, клопотання умотивоване тим, що управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва, а саме його 3 СВ, здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні за підозрою колишнього голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України та директора ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч. 1 ст. 382, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

12.08.2016 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 КК України.

31.01.2017 слідчим за погодженням з прокурором, вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України.

На цей час, досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказу Голови правління ПАТ «Банк Михайлівський» № 118 від 27.09.2013 ОСОБА_5 призначено на посаду голови правління ПАТ «Банк Михайлівський».

При цьому, пунктом 1.1 Статуту визначено, що ПАТ «Банк Михайлівський» створений рішенням про заснування Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» від 02 жовтня 2012 року.

Згідно із п. 7.5.22.1 Статуту Правління очолює Голова Правління, який здійснює поточне керівництво діяльність Правління відповідно до повноважень, наданий йому цим статутом та положенням про Правління, організовує виконання рішень загальних зборів та Спостережної ради, організовує роботу Правління, скликає та головує на його засіданні, діє відповідно до рішень правління, прийнятих в межах його повноважень, а також здійснює іншу діяльність в межах своїх повноважень.

Відповідно до Статуту до компетенції Голови Правління належить:

- 7.5.22.3. вирішення всіх питань керівництва поточною діяльністю Банку, за винятком питань, віднесених до компетенції Загальних зборів, Спостережної ради та Правління, в тому числі, але не виключно, Голова Правління:

- 7.5.22.3.1. здійснює оперативне керівництво фінансово-господарською діяльністю Банку;

- 7.5.22.3.2. діє від імені Банку без довіреності, в тому числі у відносинах з будь-якими юридичними та фізичними особами як в Україні, так і за кордоном, в судах, третейських судах, а також у відносинах з державними органами та посадовими особами;

- 7.5.22.3.3. від імені Банку вчиняє правочини (з урахуванням обмежень, вказаних у цьому Статуті), видає довіреності, розпоряджається майном і коштами Банку, в тому числі розміщених на рахунках Банку, для чого має право підпису розрахункових та інших документів. У випадку, якщо правочин потребує у відповідності до Статуту та/або чинного законодавства України його схвалення Загальними зборами, Спостережною радою або Правлінням, Голова Правління вправі вчинити такий правочин тільки після його схвалення відповідно Загальними зборами, Спостережною радою або Правлінням;

- 7.5.22.3.4. видає накази та розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками Банку;

- 7.5.22.3.5. підписує позовні заяви та інші документи в органи судової влади;

- 7.5.22.3.6. приймає рішення з усіх питань, пов`язаних з прийняттям та звільненням з роботи працівників Банку (в тому числі керівників філій, представництв і відділень Банку), з встановленням посадових окладів, надбавок, премій та інших виплат працівникам Банку, застосуванням заходів матеріального заохочення, притягненням працівників Банку до дисциплінарної та матеріальної відповідальності (за винятком перерахованих в цьому підпункті питань, що стосуються членів Правління);

- 7.5.22.3.7. затверджує посадові інструкції працівник Банку, надає своїм Заступникам та іншим членам Правління повноваження щодо затвердження посадових інструкцій працівників тих підрозділів Банку, загальне керівництво (кураторство) якими входить до функціональних обов`язків відповідних Заступників Голови Правління і членів Правління;

- 7.5.22.3.8. затверджує внутрішні документи Банку, за винятком тих, затвердження яких віднесено до компетенції Загальних зборів, Спостережної ради та Правління;

- 7.5.22.3.9. здійснює інші дії від імені Банку в межах своїх повноважень.

- 7.5.22.4. Голова Правління своїм наказом або розпорядженням може передати (делегувати) іншим членам Правління чи працівникам Банку здійснення певних своїх повноважень, в тому числі переданих (делегованих) Голові Правління іншими органами управління Банку. В такому наказі або розпорядженні визначаються конкретні повноваження та строк, на який передано (делеговано) повноваження, а у випадку якщо такий строк не визначений, вважається, що повноваження передані (делеговані) до моменту видачі наказу або розпорядження про припинення передачі (делегування) таких повноважень чи звільнення (переведення на іншу посаду) особи, які такі повноваження були передані (делеговані).

- 7.5.22.4.1. Передача (делегування) повноважень не позбавляє Голову Правління права приймати рішення з питань, вирішення яких було передано (делеговано). У випадку прийняття з відповідного питання рішення як Головою Правління, так і особою, якій відповідні повноваження були передані (делеговані), рішення Голови Правління матиме переважну силу.

Таким чином, ОСОБА_5 в силу займаної посади та нормованого об`єму повноважень був службовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

У невстановлений досудовим розслідуванням день та час, у період 2014 2016 років Голова правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з заступником Голови правління ОСОБА_8 , директором ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» (в подальшому - ТОВ «ІРЦ», код за ЄДРПОУ 39140702) ОСОБА_9 , директором ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» ( в подальшому ТОВ «КІЦ», код за ЄДРПОУ 39841850) ОСОБА_10 та іншими невстановленими особами, діючи всупереч вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України та внутрішніх документів Банку, при проведенні фінансових операцій на підставі укладених договорів, умисно і добровільно, усвідомлюючи наслідки своїх дій, домовились про спільне вчинення групою осіб протиправних дій шляхом залучення грошових коштів на рахунки цих небанківських фінансових установ з використанням ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» в якості Повіреного, якими розпорядились на власний розсуд, а в подальшому достовірно розуміючи про проблемність Банку, що потягне за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і тим самим втрату контролю над активами Банку, вчинили дії на виведення ліквідних активів Банку, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий всім співучасникам злочинів, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану.

Для вчинення злочинів, що представляють значну соціальну небезпеку, співучасниками злочину було заздалегідь розроблено план з розподілом ролей, згідно якого встановлено предмет злочинного посягання всі ліквідні активи ПАТ «Банк Михайлівський».

У відповідності із розробленим планом злочинної діяльності, функції та задачі кожного співучасника злочинів були розподілені наступним чином:

ОСОБА_5 являвся організатором та співвиконавцем вчинення злочинів, який організовував вчинення злочинів та керував їх підготовкою і вчиненням, забезпечував прикриття злочинних дій співучасників злочину, об`єднав та координував дії співучасників злочину, спрямовував їх на вчинення злочинів, підшуковував та надавав засоби для їх вчинення, як самостійно так і за допомогою інших співучасників залучав до вчинення злочинів інших працівників Банку, що діяли як у Головному офісі, розташованому за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, так і в різних відділеннях Банку розташованих на території міста Києва, Київської та інших областей України, а також інших співучасників злочину, які не були працівниками банку. Також він з метою розтрати майна Банку оформлював, підписував та подавав документи, що необхідні для оформлення протиправних операцій укладених з юридичними особами, що мають ознаки «фіктивності», оскільки створені та придбані лише для протиправного заволодіння майном Банку і очолювані вищевказаними підконтрольними фізичними особами (працівників банку та іншими залученими фізичними особами), і тим самим виведення коштів цих ліквідних активів банку на рахунки цих підприємств, з метою їх подальшої легалізації та використання на власний розсуд.

Крім того, він визначив конкретні завдання та відповідно до наданих адміністративно-господарських і організаційно розпорядчих обов`язків детально розподілив ролі кожного із співучасників у безпосередньому вчиненні злочинів, відповідно яких:

Заступник Голови правління ОСОБА_8 , директор ТОВ «ІРЦ» ОСОБА_9 , директор ТОВ «КІЦ» ОСОБА_10 являлись співвиконавцями запланованих злочинів, які у співучасті та за попередньою змовою з іншими співучасниками, підтвердивши власними діями реальність своїх намірів, діючи на території різних областей України оформлювали, підписували документи, що необхідні для оформлення протиправних операцій, що призведуть до розтрати та заволодіння майна Банку, а також згідно попередньої домовленості зловживаючи своїми службовими повноваженнями підшуковували як співвиконавців злочинів з числа співробітників банку так і використовуючи службовий вплив задіяли у злочинних операціях і інших працівників, дії яких не охоплювались умислом вищевказаних осіб, а також як самостійно очолювали так і підшукували інших співвиконавців злочинів з числа працівників та інших осіб для реєстрації та придбання юридичних осіб, що використовувались у виведенні коштів та майна Банка.

Розробка злочинного плану, визначення способів його виконання, встановлення предмету злочинного посягання, визначення напрямків та мети злочинної діяльності, організація вчинення злочинів, керування підготовкою і вчиненням злочинів, співучасть та співвиконавство у вчиненні злочинів полягала у наступних діях, які були розпочаті з листопада 2014 року.

Так, Голова правління ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи як організатор запропонував іншим вищевказаним співучасникам необхідний для реалізації злочинних дій, єдиний план, що полягав у залученні за участі ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» грошових коштів від населення на рахунки небанківських фінансових установ, а саме директор ТОВ «ІРЦ» та ТОВ «КІЦ» для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами.

З цією метою, було вирішено створити відповідну підконтрольну юридичну особу з якою укласти договір згідно якого вказаний суб`єкт підприємницької діяльності з боку Довірителя зобов`язував ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» як Повіреного здійснювати пошук та укладання з Клієнтами (фізичними особами) договорів, які передбачають отримання/залучення Довірителем грошових коштів у позику від Клієнта за посередництва Банку.

Одночасно з цим було розроблено типові договори відповідно яких фізичні особи, знаходячись у відділеннях Банку та передаючи грошові кошти підписували їх лише з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» без підписання цих угод з боку представника юридичної особи, що фактично отримувала ці кошти, тим самим вводячи в оману фізичних осіб щодо фактичного отримувача коштів.

Продовжуючи свої злочинні, дії, з метою залучення до участі ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» грошових коштів від населення на рахунки небанківських фінансових установ для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами, 19.03.2014 було створено ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» (в подальшому - ТОВ «ІРЦ», код за ЄДРПОУ 39140702) та з метою здійснення контролю і впливу за діяльністю юридичної особи її директором було призначено ОСОБА_11 , що надавала послуги ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно Договору підряду №23 від 09.04.2014, яка не була обізнана щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи. Учасником із 100 відсотковою часткою у статутному капіталі ТОВ «ІРЦ» виступило також підконтрольний суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ «АКТИВ ТРАНС КОМПАНІ». В подальшому до злочинної діяльності був залучений ОСОБА_9 , якого 01.09.2015 було призначено на посаду директора ТОВ «ІРЦ».

Після цього, реалізуючи злочинний план, спрямований на залучення коштів від населення як позики, з метою приховування інформації щодо умов цієї оборудки, яка є ризиковою та не підлягає відшкодуванню Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у випадку неможливості виконання цією небанківською фінансовою установою умов договору позики, 11.11.2014 Голова Правління Банку ОСОБА_5 , діючи умисно, уклав із ТОВ «ІРЦ» Договір доручення №1 за умовами якого у зв`язку з необхідністю залучення коштів фізичних осіб (далі Клієнти), організації укладення (оформлення) відповідних договорів з клієнтами Банк виступає повіреним.

В подальшому, аналогічно для збільшення обсягів залучення за участі ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» коштів населення на рахунки небанківських фінансових установ для їх подальшого використання у власних цілях вищевказаними особами, 17.06.2015 було створено ТОВ «КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (в подальшому ТОВ «КІЦ») та з метою здійснення контролю і впливу за діяльністю юридичної особи її директором на підставі статуту було призначено, ОСОБА_10 який в період з 27.08.2013 по 17.03.2016 обіймав посаду начальника управління альтернативних продаж ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та був обізнаний щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи. Учасником із 100 відсотковою часткою у статутному капіталі ТОВ «КІЦ» виступило також підконтрольний суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ «ЄВРО ГРІН». В подальшому з 26.11.2015 по 17.03.2016 включно на посаду директора був призначений ОСОБА_12 , що був не обізнаний щодо злочинних планів подальшого використання цієї юридичної особи. Проте, з 18.03.2016 до злочинної діяльності знову був залучений ОСОБА_10 , шляхом повторного призначення останнього на посаду директора ТОВ «КІЦ».

Після повторного призначення ОСОБА_10 , що відбулось наступного дня після звільнення його з ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» 01.04.2016 Голова Правління Банку ОСОБА_5 повторно уклав із ТОВ «КРЕДИТНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (в подальшому ТОВ «КІЦ») Договір доручення №1 за умовами якого у зв`язку з необхідністю залучення коштів фізичних осіб (далі Клієнти), організації укладення (оформлення) відповідних договорів з клієнтами Банк виступає повіреним.

В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час у період з 11.11.2014 по 01.04.2016 вищевказані керівники Банку, зловживаючи своїми службовими повноваженнями, діючи відповідно до розподілу функцій між органами управління банку, реалізуючи свої злочинні дії, надали до територіальних підрозділів Банку вищевказані типові договори щодо здійснення з Боку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» дій довірчого характеру на залучення грошових коштів від населення на рахунки ТОВ «ІРЦ та «КІЦ» без участі і підписання цих угод з боку представників цих юридичних осіб, тим самим вводячи в оману фізичних осіб щодо фактичного отримувача коштів.

Таким чином, на переконання заявника, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та іншими невстановленими органами досудового розслідування особами, в період з 11.11.2014 по 23.05.216, розробивши та втіливши в життя план вищевказаної діяльності, що загрожувала інтересам вкладників Банку і не була спрямована на поліпшення ліквідності Банківської установи, а лише дозволяла обходити встановлені обмеження в частині максимального розміру залучення вкладів фізичних осіб у значних обсягах, шляхом укладення договорів між фізичними та небанківськими фінансовими установами з використанням Банку як Повіреного, використовуючи всі територіальні відділення Банку здійснили залучення на рахунки ТОВ «ІРЦ», які відкритті в Банку грошових коштів від населення на суму 1601020469,21 грн., на рахунки ТОВ «КІЦ», які відкритті в Банку - 117781200,00 грн., які в подальшому були виведені шляхом перерахування на рахунки, які відкриті в інших Банках з метою їх подальшої легалізації та розпорядження ними на власний розсуд.

Тобто, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

В подальшому, 22 грудня 2015 року постановою Правління Національного банку України №917/БТ у зв`язку з виявленням проведення ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників Банку, було прийнято рішення «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», якими встановлені обмеження його діяльності, і в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банком і клієнтам.

27 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ встановлені для ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі Постанова №295) встановлені обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банком і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за №346: обмеження операцій - тимчасово, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Станом на дату прийняття Постанови № 917, тобто 22.12.2016, обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам, складав 1 646177 764,38 грн.

Проте, в травні 2016 року Голова Правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 , заступник Голови правління ОСОБА_8 , директор «ІРЦ» ОСОБА_9 директор ТОВ «КІЦ» ОСОБА_10 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, достовірно розуміючи про проблемність Банку, що потягне за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і тим самим втрату контролю над активами Банку, вчинили дії на виведення ліквідних активів Банку, склавши при цьому єдиний план злочинних дій, відомий всім співучасникам злочинів, з розподілом функцій кожного учасника, спрямованих на реалізацію цього плану.

Так, відповідно до розробленого плану, з метою погашення зобов`язань підконтрольних ТОВ «ІРЦ» та ТОВ «КІЦ» перед фізичними особами на суму 1718201 669,21 грн., які за участі вищевказаних осіб попередньо були залучені на рахунки вказаних небанківських фінансових установ і використані на власний розсуд, було розроблено та втілено у життя злочинний план спрямований на поповнення рахунків цих юридичних осіб, відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський» шляхом укладання удаваних (нікчемних, фіктивних) правочинів. В подальшому, ці кошти мали бути перераховані на поточні рахунки фізичних осіб (клієнтів), незважаючи що реальний залишок коштів на кореспондентському рахунку Банку в Національному Банку України був менший, ніж сума перерахування коштів на поточні рахунки фізичних осіб, а також виведення ліквідного майна Банку шляхом його придбання фактично коштами банку, які не могли бути використані для зовнішніх фінансових операцій.

Вказані дії були втілені у життя шляхом проведенням перерахування коштів за протиправними правочинами шляхом внутрішніх платежів без відображення операцій в системі електронних платежів (СЕП) Національного банку України, а також умисного втручання в роботу АБСБ2, внаслідок чого відбулось викривлення інформації щодо операцій та залишків коштів на рахунках клієнтів і Банку, що призвело до перекручення звітності з метою введення в оману стосовно реального залишку коштів на рахунку вищевказаних підконтрольних юридичних осіб задіяних у злочинних оборудках.

В подальшому, 18.05.2016 ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та іншими не встановленими в ході досудового розслідування особами, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, в даному випадку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», повторно, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи рішення №4 від 18.05.2016, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016.

За вказаним договором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1061074 939,79 грн. за ціною 870000000 грн., тим самим розтратив майно ПАТ «Банк Михайлівський», а саме кошти на суму 870 000000 грн., що є особливо великим розміром.

Цього ж дня, 18.05.2016 на підставі підписаного ОСОБА_5 договору з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано 10 000 000 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000 000 грн. Незважаючи на повну оплату проведену за вказаним договором, передача кредитних справ проведена не була.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків на суму 870000000 грн.

В подальшому, 19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та іншими вищевказаними співвиконавцями злочину, повторно, уклав з ТОВ «ІРЦ» договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, відповідно якого зобов`язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв`язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги по договорам купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 561957997, 25 гривень, за ціною 561585182,51 гривень, і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ «ІРЦ» відкритого ПАТ «Банк Михайлівський» на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та іншими співвиконавцями злочину, повторно уклав з ТОВ «КІЦ» договір відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016 відповідно якого зобов`язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв`язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відступило Банку право вимоги по договіру купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 181060378 грн., за ціною 180966027,90 грн., і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ «КІЦ» відкритого ПАТ «Банк Михайлівський» на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Того ж дня, 19.05.2016 на підставі підписаного ОСОБА_8 договору з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» перераховано 180966027,90 грн.

Крім того, з урахуванням обмежень, встановлених Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій, вищевказані дії щодо розрахунків, проведених 19.05.2016 відповідно до Договору відступлення №1805, Договору відступлення №1 та Договору відступлення №2 на загальну суму 1602551210,41 грн., обсяг кредитних операцій з юридичними особами, без урахування нарахованих доходів за цими операціями становив 3120437203,58 грн., вчинені керівництвом Банку всупереч обмежень в діяльності, встановлених Постановою №917 (зі змінами).

На виконання спільних злочинних дій, вищевказані кошти отримані за договорами відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №№1,2 від 19.05.2016, ТОВ «ІРЦ» 19.05.2016 перерахувало на поточні рахунки фізичних осіб, які відкриті в Банку кошти на загальну суму 1 298 015 973,74 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором» або «Оплата процентів по договору», та ТОВ «КІЦ» того ж дня 19.05.2016 перерахувало на поточні рахунки фізичних осіб, які відкриті в Банку кошти на загальну суму 207 005 417,71 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором» або «Оплата процентів по договору».

Крім того, після проведення вказаних внутрішніх платежів, реалізуючи єдиний план на виведення ліквідного майна з Банку на створене з метою прикриття протиправної діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», за вказівкою голови правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 , відбувалося перерахування коштів від фізичних осіб, рахунки яких відкриті в Банку, в загальній кількості 302особи на суму 462054098,63 грн., з яких 183 особи отримали кошти від ТОВ«ІРЦ» та ТОВ «КІЦ», на загальну суму 234649 137,22 грн, а також перерахування коштів з поточних рахунків клієнтів-суб`єктів господарювання, відкритих в Банку, сума яких дорівнює 67599 652,31 грн., та з транзитного рахунку Банку в сумі 27020655,74 грн. з призначенням платежу: «Перерахування згідно договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016» на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 ТОВ «ФК «Плеяда», який відкритий в Банку. При цьому, підстава для перерахування Банком суми в розмірі 27020655,74 грн., в якості надання фінансової допомоги пов`язаній з Банком фінансовій компанії, відсутня, що свідчить про навмисні акумульовані на рахунках ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» кошти кредиторів (фізичних осіб та суб`єктів господарювання) за вказівкою голови правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 у з метою подальшого проведення розрахунків і тим самим надання переваги одним кредиторам перед іншими.

В подальшому, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , достовірно знаючи про погіршення фінансового стану Банку внаслідок відчуження зазначеного ліквідного майна шляхом проведення розрахунків за нього коштами ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», що обліковуються на рахунку в Банку, але відсутні на кореспондентському рахунку НБУ, що унеможливлює їх міжбанківське використання, з метою реалізації права вимоги за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, у кількості 109366 договорів на суму 682297854,07 грн. до ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» за заниженими цінами, підготував та підписав необхідну тендерну документацію від 18.05.2016 де переможцем виступила ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда».

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, повторно, використовуючи протиправне рішення №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» договір факторингу №1905 від 19.05.2016.

За вказаним договором Банком відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» право вимоги за 109366 кредитними договорами, укладеними з фізичними особами на загальну суму 682297854,87 грн. за ціною 483 036 160 грн., і тим самим вчинено розтрату майна ПАТ «Банк Михайлівський», в особливо великих розмірах.

В подальшому, для реалізації злочинного умислу на розкрадання коштів, службові особи ТОВ «ФК «Плеяда», в якості оплати по договору факторингу, пред`явили 19.05.2016 платіжне доручення №5053904 в сумі 300000000,00 грн. та 20.05.2016 платіжне доручення № 7 в сумі 180600001,20 грн., при цьому не маючи таких коштів на поточному рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в ПАТ «Банк Михайлівський». Відповідно до вимог п.1.9 гл.1 та п.3.6 гл.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку від 21.01.2004 року №22, платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Таким чином, приймаючи до виконання 20.05.2016 платіжне доручення ТОВ «ФК «Плеяда» на суму 180600001,20 грн. та виконуючи його, Банком порушені вимоги Інструкції №22, та фактично здійснено кредитування ТОВ «ФК «Плеяда» в порядку іншому, ніж передбачено внутрішніми документами Банку.

Всі перерахування коштів здійснювались в межах балансу Банку, проблемність якого була встановлена постановою Правління Національного банку №917/БТ від 22.12.2015 року «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». Кошти, що були використані зазначеною юридичною особою для проведення розрахунку за Договором, в основній частині, надійшли на розрахунковий рахунок цього підприємства в Банку від фізичних осіб, які проводили платежі із залишку, що перевищує суму гарантовану Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Незаконними діями ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, внаслідок укладання договорів відступлення №1805 від 18.05.2016, відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, №2 від 19.05.2016 та договору факторингу №1905 від 19.05.2016 державі, в собі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задано збитків на суму 2294849062,28 гривень.

Таким чином, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України.

Крім того, слідчий у своєму клопотанні вказує на те, що ОСОБА_5 достовірно знаючи про обмеження встановлені постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 із наступними змінами, будучи Головою Правління ПАТ «Банк Михайлівський» діючи умисно, в інтересах третіх осіб, в даному випадку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-Інвестиційний центр» перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, використовуючи рішення єдиного акціонера ПАТ «Банк Михайлівський» №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016, за яким ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1061074 939,79 грн. за ціною 870000000 грн.

В подальшому, на підставі підписаного ОСОБА_5 договору з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 18.05.2016 перераховано 10 000 000 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000000 грн.

19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та іншими вищевказаними співвиконавцями злочину уклав з ТОВ «ІРЦ» договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, відповідно якого зобов`язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв`язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та іншими співвиконавцями злочину, уклав з ТОВ «КІЦ» договір відступлення прав вимоги №2 від 19.05.2016 відповідно якого зобов`язання виконано в повному обсязі та у строки, в зв`язку з чим товариство не мало підстав для їх переуступлення Банку.

За вказаним договором ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» відступило Банку право вимоги по договір купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 181060378 грн., за ціною 180966027,90 грн., і тим самим, вчинив дії спрямовані на віртуальне поповнення рахунку ТОВ «КІЦ» відкритого ПАТ «Банк Михайлівський» на вищевказану суму шляхом укладання нікчемного (недійсного) договору, для їх подальшого використання згідно розробленого єдиного плану злочинних дій.

Продовжуючи свої злочинні дії, 19.05.2016 ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Голови Правління ПАТ «Банк Михайловський», зловживаючи своїм службовим становищем, перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи протиправне рішення №4 від 18.05.2016, уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» договір факторингу №1905 від 19.05.2016.

Отже, незаконні дії ОСОБА_5 , внаслідок укладання договорів відступлення №1805 від 18.05.2016, відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016, №2 від 19.05.2016, договору факторингу №1905 від 19.05.2016 призвели до віднесення 23.05.2016 рішенням Правління Національного банку України №14 БТ ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на суму 2294849065,28 гривень.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинив доведення банку до неплатоспроможності, тобто умисне, в інтересах третіх осіб вчинення пов`язаною з банком особою будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди державі, вчинив злочин, передбачений ст. 218-1 КК України.

Крім того, Голова правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_14 , діючи умисно з корисливих мотивів, за попередньою змовою з заступником Голови правління ОСОБА_8 , директором ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» (в подальшому - ТОВ «ІРЦ», код за ЄДРПОУ 39140702) ОСОБА_9 та іншими невстановленими особами протягом листопада-грудня 2015 року здійснили фінансові операції з коштами, одержаними внаслідок здійснення операцій по залученню грошових коштів від населення на рахунки ТОВ «ІРЦ» для їх подальшого використання у власних цілях, а також дії спрямовані на приховування незаконного походження таких коштів.

Так, ТОВ«ІРЦ» протягом листопада грудня 2015 року отримало через транзитні рахунки суб`єктів фінансового моніторингу грошові кошти з призначенням платежу: «Перерахування залучених коштів згідно договору №__ від__ відповідно до договору доручення №1 від 11.11.2014 року», по рахунку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) № НОМЕР_4 , відкритого у ПАТ «МІБ» (МФО 380582).

Відповідно до копії виписки, за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» у ПАТ «МІБ» (МФО 380582) , було зараховано кошти на загальну суму 624,54 млн.грн. в якості перерахування залучених коштів згідно договору, а саме: через транзитний рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ«Банк Михайлівський» (МФО 380935), за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, було зараховано кошти від групи фізичних осіб в загальній сумі 611,19 млн.грн., в якості перерахування залучених коштів згідно договору; через транзитний рахунок № НОМЕР_6 , відкритий у АТ«КІБ» (МФО 380935), за період з 02.11.2015 по 30.12.2015, було зараховано кошти в загальній сумі 13,34 млн.грн., з призначенням платежу: «Перерахування коштiв згiдно з договором №ПК2-15/02 вiд 08.12.2015р. за реєстром вiд 23.12.2015»; через рахунок № НОМЕР_7 (Нараховані витрати за коштами небанківських фінансових установ), відкритий у ПАТ«Банк Михайлівський» (МФО 380935), 01.12.2015 було зараховано кошти в сумі 0,01млн.грн., з призначенням платежу: «Погашення %% відповідно угоди №166.15-CBA вiд 16-09-2015 за 20.11.2015-29.11.2015».

В подальшому, отримані на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» у ПАТ «МІБ» (МФО 380582), кошти, були перераховані на рахунки групи юридичних та фізичних осіб в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, за іменні цінні папери, перерахування на інший рахунок та надання кредитних коштів.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли за період з 22.12.2015 по 30.12.2015, на рахунок № НОМЕР_8 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) у АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), з власного рахунку № НОМЕР_4 , відкритого у ПАТ «МІБ» (МФО 380582), на загальну суму 119,84 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, транзитом через власний рахунок № НОМЕР_8 , відкритий у вищезазначеному банку, за період з 05.01.2016 по 14.01.2016, на загальну суму 118,50 млн.грн., були перераховані на власний рахунок № НОМЕР_9 , відкритий у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528).

Безготівкові грошові кошти, що надійшли за період з 22.12.2015 по 24.12.2015, на рахунок № НОМЕР_9 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), з власного рахунку № НОМЕР_4 , відкритого у ПАТ «МІБ» (МФО 380582), на загальну суму 57,50 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, разом з коштами у сумі 118,50 млн.грн., що надійшли з власного рахунку № НОМЕР_8 , відкритого у ПАТ «МІБ», за період з 28.12.2015 по 14.01.2016, були розподілені наступним чином: кошти на загальну суму 121,20 млн.грн., за період з 30.12.2012 по 19.01.2016, були перераховані на власний рахунок № НОМЕР_10 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935), в якості перерахування коштів на власний рахунок; кошти на загальну суму 54,00 млн.грн. (у складі суми 76,50 млн.грн.), за період з 28.12.2015 по 28.01.2016, транзитом, через рахунок № НОМЕР_11 , відкритий ПАТ «Конкорд Інк» (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, були зараховані на рахунок № НОМЕР_12 , відкритий ПАТ «Конкорд Інк» (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), в якості поповнення рахунку.

В подальшому, безготівкові кошти з рахунку № НОМЕР_12 , відкритого ПАТ «Конкорд Інк» (ЄДРПОУ 38824174) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), в дні надходження коштів на рахунок, були перераховані: 28.12.2015 кошти у сумі 46,50 млн.грн., транзитом, через рахунок № НОМЕР_13 , відкритий ТОВ «Ініціатива груп» (ЄДРПОУ 39105783) у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, було перераховано на рахунки групи підприємств в якості оплати за акції, у тому числі: 28.12.2015 у сумі 10,00 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_14 , відкритий ТОВ «У.С. Інвест Україна» (ЄДРПОУ 35894228) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322); 29.12.2015 у сумі 8,10 млн.грн. та 11.01.2016 у сумі 0,70 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_15 , відкритий ТОВ «Русериос техноінвест» (ЄДРПОУ 35710009) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322); 16.01.2016 у сумі 5,00 млн.грн. та 18.01.2016 у сумі 3,00 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_16 , відкритий ТОВ «Профіт Юніон» (ЄДРПОУ 39313143) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005); 28.12.2015 у сумі 5,00 млн.грн. та 29.12.2015 у сумі 1,71 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_17 , відкритий ТОВ «Центр «ПІК» (ЄДРПОУ 22903458) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), та останнім, у дні надходження коштів, в повній сумі направлено на часткове погашення кредиту та відсотків за кредитом, отриманим у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935); 29.12.2015 у сумі 2,00 млн.грн. та 18.01.2016 у сумі 3,00 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_18 , відкритий ПП «КСФ «Фенікс» (ЄДРПОУ 36853858) у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935); 30.12.2015 у сумі 4,33 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_19 , відкритий ТОВ «Венчурбудінвест» (ЄДРПОУ 32731472) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322); 30.12.2015 у сумі 2,04 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_20 , відкритий ТОВ «Автокапітал 2005» (ЄДРПОУ 33343062) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), та останнім, в день надходження коштів на рахунок (30.12.2015), в повній сумі направлено на часткове погашення кредиту та відсотків за кредитом, отриманим у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935); 30.12.2015 у сумі 1,51 млн.грн. на рахунок № НОМЕР_21 , відкритий САТЗТ «ФОНД страхових гарантій» (ЄДРПОУ 23226356) у

ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935); 29.12.2015 у сумі 0,10 млн.грн. (у складі суми 0,20 млн.грн.), транзитом, через рахунок № НОМЕР_22 , відкритий ТОВ «Проф Індастрі» (ЄДРПОУ 37818348) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), на рахунок № НОМЕР_23 , відкритий ТОВ «КУА «Система плюс» (ЄДРПОУ 35197650) у ПАТ «Укрсиббанк» (МФО 351005); 28.01.2016 кошти у сумі 7,50 млн.грн. (у складі суми

30,00 млн.грн.), транзитом, через рахунок № НОМЕР_24 , відкритий

ПРАТ СК «Форте» (ЄДРПОУ 34615026) у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, було перераховано в якості фінансової допомоги на рахунок № НОМЕР_25 , відкритий ТОВ «Дієсса» (ЄДРПОУ 36483471) у АТ «Ощадбанк» (МФО 322669); кошти у сумі 0,90 млн.грн. були перераховані 28.01.2016 на рахунок № НОМЕР_26 , відкритий ПАТ «Мікрокредитний центр БМ» (ЄДРПОУ 39167588) у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935), в якості фінансової допомоги.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли, за період з 03.11.2015 по 30.12.2015, на рахунок № НОМЕР_10 , відкритий ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935), з власного рахунку № НОМЕР_4 , відкритого у ПАТ «МІБ» (МФО 380582), на загальну суму 207,50 млн.грн. в якості перерахування коштів на власний рахунок, в подальшому, разом з коштами у сумі 121,20 млн.грн., що надійшли, за період з 30.12.2012 по 19.01.2016, з власного рахунку № НОМЕР_9 , відкритого ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), та коштами, що надійшли, за період з 03.11.2015 по 28.12.2015, з рахунку № НОМЕР_27 , відкритого ОСОБА_15 (РНОКППФО НОМЕР_28 ) у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935), на загальну суму 1,27 млн.грн., в якості погашення кредиту, всього на загальну суму 329,97 млн.грн., в подальшому, були направлені підприємством для повернення депозитних вкладів фізичних осіб в якості повернення раніше залучених коштів.

Безготівкові грошові кошти, що надійшли, за період з 02.11.2015 по 25.12.2015, на рахунок № НОМЕР_14 , відкритий ТОВ «У.С. Інвест Україна» (ЄДРПОУ 35894228) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), з рахунку № НОМЕР_4 , відкритого ТОВ«Інвестиційно-розрахунковий центр» (ЄДРПОУ 39140702) у ПАТ «МІБ» (МФО 380582), на загальну суму 175,45 млн.грн. в якості оплати за придбання інвестиційних сертифікатів іменних згідно договору, в подальшому, разом з коштами у сумі 10,00 млн.грн., що надійшли 28.12.2015 в якості оплати за прості акції з рахунку № НОМЕР_13 , відкритого ТОВ «Ініціатива груп» (ЄДРПОУ 39105783) у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), було перераховано на рахунки групи юридичних осіб в якості оплати за акції, за відступлення права вимоги, за прості іменні інвестиційні сертифікати та поповнення рахунку, а саме: за період з 12.11.2015 по 26.11.2015, кошти на загальну суму 36,99млн.грн., транзитом, через рахунок № НОМЕР_29 , відкритий

ТОВ «КУА АПФ «Актив Плюс» (ЄДРПОУ 32977421) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано на рахунок № НОМЕР_30 , відкритий ТОВ «Екосiпан» (ЄДРПОУ 34980352) у ПАТ«МIБ» (МФО 380582), в якості оплати згідно договору про відступлення права вимоги; за період з 10.11.2015 по 19.11.2015, кошти на загальну суму 7,26млн.грн. було перераховано на власний рахунок № НОМЕР_31 , відкритий ТОВ «У.С. Інвест Україна» (ЄДРПОУ 35894228) у ПАТ «Банк Михайлiвський» (МФО 380935), в якості поповнення власного рахунку; за період з 11.11.2015 по 12.11.2015, кошти на загальну суму 7,20млн.грн., транзитом, через рахунок № НОМЕР_32 , відкритий ТОВ «КУА АПФ «Актив Плюс» (ЄДРПОУ 32977421) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано на рахунок № НОМЕР_33 , відкритий ТОВ «КУА АПФ «Актив Плюс» (ЄДРПОУ 32977421) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), в якості поповнення власного рахунку; за період з 10.11.2015 по 25.12.2015, кошти на загальну суму 43,84млн.грн., транзитом, через рахунок № НОМЕР_34 , відкритий ТОВ «КУА АПФ «Актив Плюс» (ЄДРПОУ 32977421) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), в якості оплати за відступлення права вимоги, було перераховано: частково, за період з 10.11.2015 по 26.12.2015, кошти на загальну суму 32,83млн.грн., на рахунок № НОМЕР_35 , відкритий ТОВ «КУА АПФ «Актив Плюс» (ЄДРПОУ 32977421) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), в якості поповнення власного рахунку; частково, 25.12.2015 кошти на загальну суму 10,00млн.грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_15 , відкритий ТОВ «Русериос техноінвест» (ЄДРПОУ 35710009) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), в якості оплати за прості іменні акції; за період з 02.11.2015 по 05.11.2015, кошти на загальну суму 7,01млн.грн. було перераховано на рахунок № НОМЕР_36 , відкритий ТОВ «АФТ» (ЄДРПОУ 31595264) у АТ «ОТП Банк» (МФО 300528), в якості оплати за інвестиційні сертифікати; за період з 04.11.2015 по 03.12.2015, кошти на загальну суму 45,14млн.грн. було перераховано на рахунок № НОМЕР_24 , відкритий ПРАТ «СК «Форте» (ЄДРПОУ 34615026) у АТ«Укрсиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за прості іменні інвестиційні сертифікати; за період з 17.11.2015 по 20.11.2015, кошти на загальну суму 25,55 млн.грн., транзитом, через рахунок № НОМЕР_19 , відкритий ТОВ «Венчурбудінвест» (ЄДРПОУ 32731472) у АТ «Банк Богуслав» (МФО 380322), разом з коштами, що надійшли 30.12.2015 у сумі 4,33 млн.грн. з рахунку № НОМЕР_13 , відкритого ТОВ «Ініціатива груп» (ЄДРПОУ 39105783) у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за прості акції, було перераховано на рахунки двох юридичних осіб, як-то: за період з 19.11.2015 по 20.11.2015, кошти на загальну суму 5,22млн.грн. на рахунок № НОМЕР_37 , відкритийТОВ«Єврогрiн» (ЄДРПОУ 39824793) у АТ «Укрсиббанк» (МФО 351005), в якості оплати за прості акції. В подальшому, ТОВ«Єврогрiн», за період з 19.11.2015 по 20.11.2015, отримані кошти на загальну суму 5,22 млн.грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_38 , відкритий ТОВ «Кредитно-Інвестиційний Центр» (ЄДРПОУ 39841850) у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), в якості внеску до статутного капіталу, та останнім, в дні надходження коштів на власний рахунок № НОМЕР_39 , відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» (МФО 380935), в якості поповнення власного рахунку; за період з 17.11.2015 по 19.11.2015, кошти на загальну суму 20,03млн.грн. на рахунок № НОМЕР_40 , відкритий ТОВ «Лiга Компанi» (ЄДРПОУ 39157852) у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), в якості оплати за прості іменні інвестиційні сертифікати, та останнім, 17.11.2015 кошти у сумі 20,00млн.грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_41 , відкритий ТОВ «Мікрокредитний Центр БМ» (ЄДРПОУ 39167588) у АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), в якості поповнення статутного капіталу; 28.12.2015 кошти у сумі 10,00млн.грн. перераховано на рахунок № НОМЕР_42 , відкритий у АТ«Банк Богуслав» (МФО 380322), в якості часткового погашення кредиту.

Здійсненням вказаних фінансових операцій, пов`язаних із зарахуванням коштів від фізичних осіб на рахунки ТОВ «ІРЦ», відкриті у ПАТ «МІБ» та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», з подальшим їх перерахуванням на рахунки зазначених фізичних та юридичних осіб, було легалізовано грошові кошти, одержані злочинним шляхом, у сумі 625,80 млн. грн.

Таким чином, на переконання органу досудового розслідування, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у вчиненні фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також у вчиненні дій, спрямованих на приховання незаконного походження таких коштів, вчиненими в особливо великому розмірі, вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 209 КК України.

На підтвердження наявності обставин визначних ч. 1 ст. 1 ст. 194 КПК України, заявник вказує на те, що така підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1 ч. 3 ст. 209 КК України обґрунтовується доказами, які зібрані у провадженні, як-то даними відображеними у висновках судово-почеркознавчої експертизи від 19.08.2016 №1040/тдд, судово-економічної експертизи від 10.08. 2016 №08/08-24, судово-економічної експертизи №23/09-24 від 23.09.2016, внутрішнього банківського аудиту ПАТ «Банк Михайлівський»; висновках за матеріалами службового розслідування від 01.08.2016; допитами свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; звіті про результати перевірки електронних документів п операціях, проведених за період з 19 п 203 травня 20163 року від 02.09.2016; протоколі огляду Інтернет-сайтів від 12.09.2016; документами отриманими в ході досудового розслідування, а саме: договором відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр», реєстром прав вимог № 1 до договору факторингу №1905 від 19.05.2016, платіжними дорученнями щодо сплачених сум фінансування по договору факторингу №1905 від 19.05.2016; Статутом ПАТ «Банк Михайлівський»; роздруківкою руху коштів по рахункам ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий центр»; дослідженням вартості права вимоги за договором №2 від 19.05.2016; дослідженням вартості права вимоги за договором №1 від 19.05.2016; узагальненим матеріалом №0520/2016/ДСК від 22.11.2016 та іншими доказами здобутими слідством в своїй сукупності.

При обґрунтуванні питання наявності обставин визначених ст. 177, п.п. 2-3 ч. 1 ст. 194, п.п. 1-2 ч. 3 ст. 199 КПК України в їх сукупності у цьому кримінальному провадженні заявник посилається на таке.

26 січня 2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено заступником Генерального прокурора України до дев`яти місяців, а саме до 12 травня 2017 року.

В подальшому, 31 січня 2017 року слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_5 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 31 березня 2017 року.

Завершити досудове розслідування в інші строки не представилось можливим, оскільки в кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, а саме: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп`ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вказує на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що на даний час не зменшилися ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, стосовно підозрюваного ОСОБА_5 .

Більш того, з`явились нові обставини, докази існування ризиків неналежної процесуальної поведінки останнього.

Так, відповідно до п.1 ст. 177 КПК України підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 (семи) до 12 (дванадцяти) років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

На даний час збільшився ризик того, що, у випадку перебування поза межами слідчого ізолятора, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Так, 27.01.2017 стороною обвинувачення отримано дозвіл слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою здійснення приводу для участі у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Останній грубо порушуючи умови обраного запобіжного заходу домашній арешт, не з`явився на виклик прокурора, зник з місця постійного проживання та вимкнув відомі засоби мобільного зв`язку.

У зв`язку з цим, слідчим у кримінальному провадженні оголошено підозрюваного ОСОБА_5 у розшук, якому після затримання змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою. Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 сторона обвинувачення вбачає за можливе існування такої неналежної процесуальної поведінки зі сторони останнього, а саме переховуватися від слідчого, прокурора та суду в разі змінення запобіжного заходу на більш м`який ніж тримання під вартою.

Також, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 неодноразово перебував за межами України. Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний має стійкі зв`язки з іноземними громадянами та достатньо високий матеріальний статок, тобто може переховуватись від органу досудового розслідування та суду за кордоном.

Відповідно до п. 2 ст. 177 КПК України підозрюваний, перебуваючи на волі, з метою ухилення від відповідальності може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Згідно п. 3 ст. 177 КПК України, з метою ухилення від відповідальності, під страхом суворого покарання, може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, у зв`язку з тим, що свідками даного кримінального правопорушення є його безпосередні колишні підлеглі працівники та службові особи, оскільки він був їхнім керівником та підтримував стосунки, чим перешкоджатиме виконанню процесуальних рішень та встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахування викладеного, зважаючи на те, що інший, більш м`який запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_5 не забезпечить належне виконання завдань кримінального провадження, а також його належну процесуальну поведінку, заявник просить продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування, а саме до 12.05.2017.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити з мотивів викладених у цьому клопотанні та вищенаведених в даному судовому рішенні.

Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання з огляду на недоведеність, за їх переконанням, заявником обставин визначених ст.ст. 177, п.п 1-3 ч. 1 ст. 194, п.п. 1-2 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Зокрема, захист вказав проте, що в підозрі ОСОБА_5 та в клопотанні про продовження строку триманні під вартою неведені факти діяльності фінансових установ ТОВ «ІРЦ», ТОВ «КІЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський», які здійснювали господарську діяльність, відповідно до чинного законодавства України з метою отримання прибутків.

Орган досудового слідства вказує на те, що вказана вище діяльність була протиправною, однак органом досудового слідства не наведено конкретики в чому полягала протиправність діяння вказаних суб`єктів господарювання.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що будучи головою правління ПАТ «Банк Михайлівський» діючи як організатор запропонував іншим співучасникам, а саме заступнику голови правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_8 директору ТОВ «ІРЦ» ОСОБА_9 та директору «КІЦ» ОСОБА_10 єдиний план, що полягав у залученні за участі ПАТ «Банк Михайлівський» грошових коштів від населення на рахунки небанківських фінансових установ, а саме ТОВ «ІРЦ» та ТОВ «КІЦ» для їх подальшого використання у власних цілях.

Але, органом досудового слідства не наведено фактів того, що залученні вище кошти були в подальшому використанні у власних цілях чи були привласненні, що всвою чергу спростовує підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст 191 КК України.

На сторінці 3 зміненої підозри зазначено, що небанківськими фінансовими установами з використанням ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Банк), як повіреного, протиправно (всупереч вимог законодавства, у т.ч. нормативно правових актів НБУ) залучали кошти. Внаслідок цього кошти за цими операціями одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів.

Таке твердження слідства спростовується нормами законодавства та іншими документальними підтвердженнями.

Так, діяльність Банку, в т.ч. в частині посередництва у залученні небанківськими фінансовими установами коштів від фізичних осіб, була предметом неодноразової перевірки НБУ. За результатами таких перевірок не було встановлено порушень Банком законодавства при здійсненні посередництва у залучення небанківськими фінансовими установами коштів від фізичних осіб.

Також висновком науково-правової експертизи, проведеної Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В.М. КорецькогоНАН України, № 126/88-е від 10.08.2016 встановлено, що ІРЦ та КІЦ мали достатні правові підстави для укладення договорів про залучення позик від фізичних осіб і такі договори могли укладатись з клієнтами як безпосередньо, тобто без залучення посередників (агентів), так і через Банк як посередника (агента).

Такі висновки були зроблені на підставі аналізу положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Держфінпослуг № 4802 від 18.10.2005 (далі - Ліцензійні умови).

Висновок обґрунтований тим, що частиною 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» визначено, що надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

У відповідності до п. 1.1 Ліцензійних умов залучені кошти - кошти, прямо або опосередковано отримані на зворотній основі від фізичних осіб та/або юридичних осіб, отримані залишки фінансових активів, які виникли в результаті здійснення звичайної господарської діяльності в інтересах цих осіб. До залучених коштів не належать кошти, отримані у вигляді внесків до капіталу кредитної установи, у тому числі субординований капітал, отримані від кредитних установ за кредитними договорами, а також кошти, отримані з місцевих та державних бюджетів фінансовими установами - юридичними особами публічного права.

Параграф 1 глави 71 Цивільного кодексу України не встановлює вимог до сторін договорів позики. Тому, з урахуванням принципів свободи договору, свободи підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, встановлених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. З Цивільного кодексу, фінансові компанії могли бути позичальниками за договорами позики, та отримувати на зворотній основі від фізичних осіб грошові кошти для здійснення кредитування за рахунок цих коштів.

Крім того, у рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2016 у справі № 522/12524/16 вказано, що ІРЦ має право залучати кошти від фізичних осіб з метою надання фінансових кредитів відповідно до ліцензії, яка передбачає можливість надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, в тому числі у вигляді позики, враховуючи положення Правил надання ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНВЕСТИЦІЙНО- РОЗРАХУНКОВИИ ЦЕНТР» фінансових кредитів за рахунок власних та залучених коштів, затверджених наказом № 2 від 07.08.2014, та ст.1046-1053 Цивільного кодексу України, які прямо передбачають такий вид договірних зобов`язань, як позика.

Агентська діяльність банків у посередництві при наданні фінансових послуг є широко розповсюдженою практикою та не порушує вимог законодавства. Майже всі банки виступають повіреними при наданні фінустановами фінансових послуг. Наприклад, дуже поширеною є практика представництва банком страхових компаній. При цьому представництво Банком ІРЦ та КІЦ нічим не відрізняється від представництва страхових компаній. За договорами страхування фізичні особи (страхувальники) також передають кошти фінансовій компанії (страховику), а страховик зобов`язується виплатити страхувальнику страхову суму при настанні страхового випадку.

Так само і при залученні ІРЦ та КІЦ коштів від фізичних осіб позичальники надавали фінкомпаніям кошти, а ті зобов`язувались повертати кошти із нарахованими відсотками.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон про легалізацію) доходи, одержані злочинним шляхом, - будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості.

Згідно ст. 4 Закону про легалізацію до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з активами, одержаними внаслідок вчинення злочину, а також вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких активів чи володіння ними, прав на такі активи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми (перетворення), а так само набуттям, володінням або використанням активів, одержаних внаслідок вчинення злочину.

Із наведеного вбачається, що обов`язковою умовою легалізації (відмивання) коштів є: наявність злочину при отриманні такого доходи/коштів; наявність дій, направлених на приховування чи маскування джерела доходу/коштів.

При залученні ІРЦ та КІЦ коштів від фізичних осіб за посередництвом Банку, використанні залучених коштів у своїй господарській діяльності, поверненні коштів фізичним особа на банківські рахунку не було вчинено жодного злочину, джерела таких коштів не приховувались та не маскувались. Отримання, використання, перерахування коштів достовірно відображалось у фінансовій звітності компаній, перекази коштів здійснювались на підставі достовірних первинних документів.

Таким чином, залучені ІРЦ та КІЦ кошти не були отримані злочинним шляхом, не мають незаконного походження, не спрямовувались для їх подальшого використання у власних цілях.

Це, на переконання захисту, виключає можливість звинувачень у легалізації (відмиванні) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Щодо відсутності корисливого мотиву, то захист вказує на те, що на сторінці 3 зміненої підозри зазначено, що у діях ОСОБА_5 був корисливий мотив.

Корисливий мотив - це прагнення, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Однак, ані ОСОБА_5 , ані інші керівники чи власники Банку не збагатились від того, що фізичні особи передавали кошти в позику фінансовим компаніям, а потім отримували від них назад суми позики та нараховані на них відсотки.

Всі залучені фінансовими установами кошти були повернуті фізичними особам разом із нарахованими відсотками. Саме позичальники (фізичні особи) отримували дохід від передання в позику коштів фінансовим компаніям.

Ані ОСОБА_5 , ані інші керівники чи власники Банку не отримували в своє володіння чи розпорядження коштів, які були залучені фінансовими компаніями від фізичних осіб. Це підтверджується в тому числі матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_5 не мав жодних інших джерел отримання доходу, окрім заробітної плати за місцем роботи. Таким чином, ОСОБА_5 та інші керівники чи власники Банку не привласнювали коштів, що залучались фінансовими установами від фізичних осіб.

Щодо відсутності злочинних планів, сторона захисту зауважує про таке.

На сторінці 4 зміненої підозри зазначено, що ОСОБА_5 разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 розробили план злочинної діяльності.

Дані твердження слідства не мають жодних доказів та спростовуються, наприклад, тим, що станом на 11.11.2014, коли Банк став здійснювати посередницьку діяльність при залучення ІРЦ коштів фізичних осіб на підставі договору доручення № 1, ОСОБА_8 навіть не працював в Банку, ОСОБА_9 не був директором ІРЦ, а ОСОБА_5 навіть не був з ними знайомий, що підтверджується матеріалами справи. Тобто ніякої домовленості із ОСОБА_22 та Канюкою щодо залучення коштів від фізичних осіб не було та не могло бути.

Діяльність ІРЦ по залученню коштів від фізичних осіб, як зазначалось раніше, була повністю законною та була відома Нацкомфінпослуг, яка здійснює нагляд за діяльністю ІРЦ як фінансової компанії. Фінансові дані про залучення ІРЦ коштів від фізичних осіб постійно подавались до Нацкомфінпослуг. Наскільки мені відомо, жодних зауважень чи вимог про необхідність припинення здійснення такої діяльності Нацкомфінпослуг не заявляло.

Пропонування продуктів фінансових компаній у відділеннях банку не було направлено на обхід обмежень, встановлених НБУ, не була ризиковою, а спрямовувалось на розширення спектру продуктів, що реалізовувались у відділеннях Банку, надавало клієнтам можливість більшого вибору серед продуктів, збільшило операційні та комісійні доходи Банку.

Клієнти не вводились в оману стосовно фактичного отримувача коштів. В договорах про залучення небанківськими фінансовими установами коштів чітко зазначалось, що Банк є лише повіреним цих фінансових установ і що саме вони залучають кошти від фізичних осіб.

У договорах про залучення чітко зазначалось та підтверджувалось, що клієнти повідомлені та згодні з тим, що цей такі договори укладені між ними, як стороною-1, та ІРЦ, як стороною-2, через повіреного -Банк, який вчиняє дії від імені, в інтересах та за рахунок Сторони-2 (довірителя), що Банк підписуючи договір діє як повірений від імені ІРЦ на підставі довіреності № 1 від 11.11.2014 р., виданої згідно Договору доручення № 1 від 11.11. 2014р., укладеного між вказаними особами.

Відповідно до чинного законодавства (глава 17 Цивільного кодексу) у разі підписання договору представником, підписання договору особою, яку він представляє представник, не вимагається. Тому цілком законно договори залучення коштів фінкомпаніями, які укладались за посередництвом Банку, підписувались лише Банком.

Судовим рішенням у справі № 522/12524/16 суд встановив, що текст договору про залучення ІРЦ коштів викладений чітко, стисло, зрозуміло, однозначно та в доступній формі, що підтверджується змістом його умов (зокрема, з точки зору юридичної техніки та практики ділового обороту, формулювання є сталими, широко вживаними та коректними), розмір шрифту допускає безперешкодне його читання та тлумачення того.Тому всі фізичні особи чітко розуміли, що передають кошти не Банку, а саме фінкомпаніям.

Слідство зазначає, що залучення фінкомпаніями коштів від фізичних осіб було ризикованою операцію, оскільки вклади фізичних осіб у фінкомпаніях не гарантуються Фондом гарантування вкладів. За такою логікою слідства всі банківські вклади на суму більше 200 тис. грн. є ризиковими та протиправними (злочинними), оскільки вклади в банку на суму більше 200 тис. грн. не гарантуються Фондом. Також і вклади до кредитних спілок, які вони мають право залучати на підставі Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 02.12.2003 № 146, також є злочинними, оскільки не гарантуються Фондом, незважаючи на те, що вони залучаються у відповідності до норм законодавства.

ІРЦ та КІЦ, як зазначалось вище, залучали кошти на підставі наявних у них ліцензій, у відповідності до законодавства, що регулює діяльність на ринку фінансових послуг. Всі залучені фінансовими компаніям кошти страхувались на випадок їх неповернення. Тому якби фінансові компанії не повернули фізичним особам кошти, страхова компанія відшкодувала би всі такі кошти, незалежно від їх розміру (на відміну від гарантування вкладів Фондом гарантування вкладів, який відшкодовує кошти лише у межах 200 тис. грн).

Всі кошти були повернуті фізичним особам на їх банківські рахунки. Тому жодного заволодіння коштів фізичних осіб чи злочинних планів щодо їх заволодінням не було. ІРЦ, КІЦ та Банк проводили звичайну господарську (комерційну) діяльність, а відносини між фізичними особами та фінансовими установами і Банком було суто цивільно-правові і ознако жодного кримінального правопорушення не мали.

Щодо не підконтрольності ІРЦ, КЩ, ФК Плеяда Банку та його керівникам, та захист з цього питання вказав на те, що ІРЦ, КІЦ, ФК Плеяда були та є самостійними товариствами, які не були пов`язані ані з Банком, ані з його керівниками чи власниками.

Дані товариства були такими же контрагентами Банку, як і багато інших. Вони діяли на власний розсуд та без жодного впливу на їх діяльність керівниками чи власниками Банку.

Відомості про всіх учасників компаній, їх засновників, керівників та осіб, що мають істотний вплив (істотну участь) чи вирішальний вплив (бенефіціарних власників), зазначені в Єдиному державному реєстрі. Жодний керівник чи власник Банку не мали ніколи частки в цих компаніях чи іншого впливу на діяльність компаній.

У ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини. Банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов`язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1 - 9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв`язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов`язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов`язаною з банком не доведе протилежного.

Пункт 1 глави 1 розділу І Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління НБУ № 315 від 12.05.2015 р., передбачає, що банк визначає перелік пов`язаних із банком осіб, який затверджується правлінням банку.

Підпункти 1 та 2 глави 2 розділу II Положення НБУ № 315 передбачають, що НБУ може визначати пов`язаною із банком особу відповідно до вимог статті 52 Закону із застосуванням зокрема ознак, зазначених у главі 3 цього розділу. Рішення про визначення юридичних або фізичних осіб пов`язаними з банком особами приймає Комісія з питань визначення пов`язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами.

До 23.05.2016 жодного рішення про визнання ІРЦ, КІЦ чи ФК Плеяди пов`язаними із Банком КомісіяНБУ та правління Банку не приймали.

Це підтверджує, що ані ІРЦ, ані КІЦ, ані ФК Плеяда до 23.05.2016 у порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не відносились до пов`язаних із Банком осіб.

Взаємодія ІРЦ, КІЦ, ФК Плеяда із Банком були суто комерційними і ринковими. Кожна зі сторін діяла и власних комерційних інтересах, співробітництво фінкомпаній з Банком було взаємовигідним та дозволяло як фінкомпаніям, так і Банку отримувати доходи та сплачувати з них податки.

Щодо відсутності порушень обмежень, встановлених НБУ, то у своїх запереченнях їх автори, виходять з такого.

На сторінці 8 зміненої підозри зазначено, що в порушення обмежень, встановлених постановами НБУ № 917/БТ від 22.12.2015 та № 295/БТ від 27.04.2016, ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 достовірно розуміючи про проблемність Банку, що тягне за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду і тим самим втрату контролю над активами Банку, вчинили дії на виведення ліквідних активів Банку.

Дані твердження слідства не відповідають законодавству та фактичним обставинам справи. Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про проблемність банку є банківською таємницею. Тому постанови НБУ № 917/БТ від 22.12.2015 та № 295/БТ від 27.04.2016 не були відомі та не могли бути відомі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , оскільки вони не мали доступу до цієї банківської таємниці.

Також відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Тому проблемність банку не обов`язково тягнула би за собою введення до нього тимчасової адміністрації Фонду. Раніше Банк вже визнавався проблемним, проте Банком були виконані всі вимоги НБУ, в результаті чого НБУ прийняв рішення про визнання діяльності Банку такою, що відповідає законодавству (постанова НБУ № 451/БТ від 08.07.2015).

Крім того, законність віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації Фонду є наразі предметом розгляду адміністративним судом у справі № 826/15961/16.

Укладення Банком у травні 2016 р. договорів із ІРЦ та КІЦ не було направлено на виведення активів із Банку, а було зроблено на виконання вимог самого НБУ, викладених у: листі НБУ № 20-0005/35486 від 22.04.2016, яким НБУ зобов`язав Банк надати графік повернення його партнерами - юридичними особами коштів, які були залучені від фізичних осіб; постанові НБУ № 295/БТ від 27.04.2016, якою НБУ погодив графік повернення юридичними особами коштів, які були залучені від фізичних осіб; листі НБУ № 20-0005/40881/БТ від 13.05.2016, яким НБУ вимагав надати інформацію про стан повернення юридичними особами коштів фізичним особам.

Відповідно до зазначених документів НБУ вимагав, аби фінкомпанії повернули фізичними особам залучені кошти. НБУ був наданий графік повернення таких коштів із зазначенням джерел повернення коштів. Передбачалось, що повернення коштів (пасивів із фінкомпаній в Банк) буде здійснюватись з одночасним переведення із фінкомпаній в Банк також активів (прав грошової вимоги до юридичних і фізичних осіб).

В результаті укладення таких договорів Банк отримав права грошової вимоги на суму більш ніж 130 млн.грн., аніж було витрачено за такими договорами.

Тому, на їх переконання, звинувачення у виведенні активів не відповідають фактичним обставинам справи. Банк укладав договори із фінансовими компаніями на виконання вимог НБУ та з економічною доцільністю, що полягали у отриманні прав вимоги на суми більші, ніж витрачались на придбання таких активів.

Крім того, ОСОБА_5 було підписано лише договір № 1805 від 18.05.2016. Цей договір передбачав платіж Банку лише у розмірі 10 млн. грн. Укладення договору на цю суму не порушувало обмежень, встановлених постановами НБУ № 917/БТ від 22.12.2015 та № 295/БТ від 27.04.2016.

Додатки до договору № 1805, внаслідок чого загальна сума договору склала 870 млн.грн., підписувались іншими особами, за дії яких ОСОБА_5 не несе відповідальності.

Щодо розрахунків в межах Банку, то захист пояснює таке.

Згідно чинного законодавства (ст. 319, 321 Цивільного кодексу) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також НБУ не зобов`язував Банк використовувати для розрахунків лише кореспондентський рахунок, відкритий в НБУ.

Тому Банк та його контрагенти були вільні у розпорядженні своїми коштами і активами, та могли використовувати їх у будь-який спосіб, не заборонений законодавством. Тому цілком законно розрахунки за активи, придбані Банком у фінансових компаній, були проведені з рахунків Банку на рахунки фінансових компаній, відкритих в Банку. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в бухгалтерському обліку мають відображатися операції на підставі первинних документів (договорів, рахунків, платіжних доручень тощо), також для банків НБУ випустив детальні інструкції з правил відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій. Жоден нормативний документ НБУ або закон не містить обов`язку банку при відображенні в обліку операцій, згідно з первинними документами, дивитися на залишки на коррахунках або в касі.

Як приклад, захист наводить модельну ситуацію такого типу.

Умовний банк має на коррахунку 0 коштів. Хіба це дозволить не відобразити в обліку нарахування зобов`язань перед, скажімо, орендодавцем, згідно з договором оренди? Ні, не дозволить. Або банк нараховує відсотки за депозитами? Та ж ситуація. Усі перераховані операції будуть відображені в межах балансу, і рух через кореспондентський банку не відбуватиметься відповідно до чинного законодавства та правил бухгалтерського обліку України. Залучення або отримання банком коштів для виконання зобов`язань з оренди або нарахованих відсотків за депозитами буде в цій ситуації вторинним. Твердження про проведення бухгалтерських проводок за відсутності руху реальних грошей на рахунках є необгрунтованим та йде в супереч з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, якщо звернуся до статті 40 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», то в ній передбачена передача активів та пасивів без руху будь-яких сум, оскільки така передача є найменш витратною для держави.

В такому випадку використання коштів з кореспондентського рахунку та відображення розрахунків у системі електронних платежів (СЕП) законодавством не вимагалось та здійснювалось в межах Банку в зв`язку з тим, що і фінансові компанії, і фізичні особи були клієнтами банку та здійснювали розрахунки між собою в межах одного банку. Використання цілком законно платниками були використані кошти зі свого поточного рахунку, відкритого у Банку, для здійснення розрахунків.

Дійсність правочину не може бути поставлена в залежність від наявності чи відсутності певних заборон чи обмежень державного регулятора для однієї зі сторін правочину, оскільки про наявність таких заборон, обмежень іншій стороні правочину може бути невідомо. Порушення відповідних заборон чи обмежень може мати наслідком лише застосування заходів впливу, відповідальності до особи, для якої були встановлені відповідні заборони, обмеження.

Отже, на їх переконання, матеріалами справи не підтверджується, що операції перерахування коштів порушували будь-які вимоги, заборони законодавства, Національного банку, в т.ч. встановлені постановою про проблемність Банку.

Щодо дійсності рішення ТОВ «Екосіпан» № 4 від 18.05.2016, то сторана захисту акцентувала увагу на такому.

Стаття 49 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що до товариства з одним акціонером не застосовуються положення ст. 33-48 цього Закону щодо порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства. Повноваження загальних зборів товариства, передбачені ст. 33 цього Закону та внутрішніми документами товариства, здійснюються акціонером одноосібно. Рішення акціонера з питань, що належать до компетенції загальних зборів, оформлюється ним письмово (у формі рішення). Таке рішення акціонера має статус протоколу загальних зборів акціонерного товариства.

Підпункт 7.3.15.3 статуту Банку, який передбачає необхідність наявності печатки Банку на рішенні акціонера Банку суперечить згаданій ст. 49 Закону України «Про акціонерні товариства». Пункт 2.13 статуту Банку передбачає, що у випадку, якщо окремі положення цього статуту суперечитимуть чинному законодавству України, цей статут буде діяти лише в частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, вони вважають, що слідство безпідставно посилається, що посадова особа органу Банку не могла бути представником акціонера ТОВ «Екосіпан» при підписанні Рішення № 4 від 18.05.2016 та що за відсутності печатки Банку на цьому рішенні воно не має статусу протоколу загальних зборів.

Щодо не завдання збитків Фонду гарантування вкладів, то у своїх запереченнях їх автори вказують на те, що згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування є неприбуткової організацією, що не має на меті отримання прибутку. Фонд гарантування отримує від банків (учасників Фонду) збори, за рахунок яких здійснює вкладникам відшкодування, якщо для цього є передбачені законом підстави.Тому не може бути жодної мови про нанесення Фонду гарантування збитків чи матеріальної шкоди. Інакше в усіх випадках, коли є наявність передбачених законом підстав для здійснення Фондом відшкодування вкладу в неплатоспроможному банку, можна вважати нанесення Фонду збитку (шкоди), оскільки він має витратити кошти на відшкодування вкладнику вкладу.

Крім того, Фонд гарантування не виступав стороною за жодним із договорів, що укладались Банком із фінансовими установами. Оскільки він не був стороною відповідних операцій, він не міг зазнати жодних збитків від їх проведення. Банк є самостійним суб`єктом господарювання. Згідно закону Фонд лише здійснює управління Банком.

Щодо відсутності вказівок ОСОБА_5 перераховувати кошти клієнтів на користь ФК Плеяда, сторона захисту виходить з того, що кожна особа може вільно розпоряджатись своїм майном, коштами на власний розсуд у спосіб, що не заборонений законодавством.

Тому Банк не міг заборонити його клієнтам, які вирішили використати свої кошти шляхом надання поворотних позик ФК Плеяда, таким чином розпорядитись їхніми коштами. Для здійснення таких переказів коштів клієнти подали до Банку платіжні доручення. Згідно договорів банківського рахунку Банк зобов`язаний був виконати такі платіжні доручення. Тому на виконання розпоряджень клієнтів кошти із їх рахунків були переказані на рахунку ФК Плеяда.

ФК Плеяда уклала із Банком договір факторингу, за яким Банком за плату було відступлено права грошової вимоги за кредитними договорами з фізичними особами. Законність та дійсність такого договору була підтверджена рішенням Вищого адміністративного суду від 12.01.2017 у справі № 826/8273/16.

Таким чином, фактично кредитний портфель був викуплений за рахунок та в інтересах вкладників Банку. Це зменшило зобов`язання Банку перед фізичними особами, а тому при ліквідації Банку він нестиме менше витрат на розрахунки із кредиторами. Відповідні розрахунки будуть проводитись фінансовою установою, яка набула права вимоги за кредитними договорами Банку та зобов`язання щодо повернення фізичним особам позик.

Щодо відсутності розтрати майна Банку при укладенні договору № 1905, то захисту акцентує увагу на таке.

Перед укладенням договору № 1905 була проведена ринкова оцінка вартості прав вимоги за кредитним портфелем Банку. Також було проведено тендер на визначення особи, що запропонує найбільшу ціну за кредитним портфелем Банку.

Ціни договору № 1905 була визначена на підставі Звіту суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг» про оцінку пулу роздрібних без заставних кредитів ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (прав вимоги за кредитними договорами) від 18.05.2016. Рецензією ТОВ «Оціночна фірма «Абакус» від 25.05.2016 підтверджено, що зазначений Звіт оцінювача відповідає вимогам нормативно-правових актів по оцінці майнових прав, що діяли на дату оцінки; методологія оцінки застосована правильно, відповідно до мети і бази оцінки, з урахуванням зроблених допущень.

Окрім того, перед укладенням договору № 1905 було проведено тендер. Переможцем тендеру був визначений учасник, який запропонував найбільшу ціну за права вимоги за кредитним портфелем Банку.

Судовими рішеннями у справі № 826/8273/16 підтверджено, що ціна договору № 1905 відповідає рівню звичайних ринкових цін.

Всі права вимоги за кредитним портфелем були не забезпечені ані заставою, ані іпотекою, ані інших видом забезпечення. Тому у разі не здійснення платежів по кредиту Банк не міг би задовольнити свої вимоги. Отже, твердження слідства про те, що дисконт при відступленні прав вимоги був недоречний, не відповідають ринковим умовам. Сам Фонд при реалізації активів (кредитних портфелів) банків продає їх із значно більшими дисконтами.

Після продажу прав вимоги за кредитним портфелем Банк не несе ризику несплати платежів, не несе витрат на супроводження (обслуговування) кредитного портфелю, а одразу отримав суму, що відповідала ринковим цінам.

Таким чином, вважають, що укладенням договору № 1905 не було розтрачено майно Банка, а навпаки майно Банку було продано за ринковою ціною аби не допустити отримання Банком збитків у майбутньому.

Щодо неспричинення дій ОСОБА_5 до неплатоспроможності Банку, то захисту з цього опитання вказує такі доводи.

Рішенням НБУ № 14 від 23.05.2016 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних на підставі пункту 5 частини 1 статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» через те, що Банком були проведені операції, що призвели до збільшення зобов`язань Банку перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичною особою.

ОСОБА_5 було підписано лише договір № 1805, за яким передбачалось перерахування Банком ІРЦ коштів у сумі 10 млн. грн. За цим договором зобов`язання Банку перед фізичними особами не збільшувались. Навпаки за цим договором передбачалось набуття Банком прав вимоги до фізичних осіб. Тобто за договором зобов`язання фізичних осіб перед Банком збільшувались.

Таким чином, вважає, що вчинені ОСОБА_5 дії жодним чином не стали підставою для прийняття НБУ рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

Тим паче, що ОСОБА_5 не виконував обов`язки Голови Правління з 19.05.2016.

Згідно наказу по Банку № 162-КВ від 18.05.2016 ОСОБА_5 перебував з 19.05.2016 по 20.05.2016 у щорічній основній відпустці. На час його відпустки виконуючим обов`язки Голови Правління призначено ОСОБА_8 .

Наказом по Банку № 170-КВ від 19.05.2016 до наказу № 162-КВ внесено зміни, якими термін відпустки скорочено на один день, відпустка згідно наказу № 162-КВ була надана ОСОБА_5 на 19.05.2016.

На підставі протоколу засідання Спостережної ради Банку № 21 від 18.05.2016 ОСОБА_5 19.05.2016 звільнено з посади Голови Правління Банку. Ці обставини підтверджуються наказом по Банку № 621-К від 19.05.2016 про звільнення ОСОБА_5 , записом у трудовій книжці ОСОБА_5 , електронним повідомленням Банку № 18-01-2183 від 20.05.2016, яким НБУ було повідомлено про звільнення ОСОБА_5 .

Виконання обов`язків Голови Правління з 19.05.2016 було покладено на ОСОБА_8 (19.05.2016 на підставі наказу по Банку № 162-КВ від 18.05.2016, з 20.05.2016 на підставі протоколу засідання Спостережної ради Банку № 21 від 18.05.2016 та наказу № 622-К від 19.05.2016).

Таким чином, захист переконаний, що операції, через проведення яких ОСОБА_5 повідомлена підозра, були проведені в період, коли він вже не виконував службові обов`язки в Банку.

Що на їх переконання виключає будь-яку обґрунтовану та об`єктивну можливість пред`явлення ОСОБА_5 звинувачень у причетності до цих операцій.

Поряд з цим ,сторона захисту зауважує, що правовідносини за Договором № 1805 мають цивільно-правовий характер (є господарськими) та не мають ознак кримінального правопорушення.

Стаття 42 Господарського кодексу України встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 43 цього Кодексу підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Надання банками факторингових послуг не тільки не забороняється законом, а навпаки прямо передбачається. Будь-яка господарська операція здійснюється на власний ризик і хоч вона завжди і направлена на одержання прибутку, проте бажаний результат інколи не може бути досягнутий. Це здебільшого залежить від знань, умінь, навиків та інших професійних якостей керівників підприємств. Коли ОСОБА_5 був керівником Банку Банк він активно розвивався, його активи зростали, а доходи збільшувались.

Якщо передача кредитних справ за договором № 1805 була проведена від ІРЦ на Банк, але теперешнє керівництво Банку не здатне отримати від активу прибуток, воно може його реалізувати за найбільш вигідну на ринку ціну.

Зі змісту статей 177 та 178 КПК України вбачається, що обґрунтована підозра у вчинені особою злочину повинна бути підтверджена вагомими доказами, які являють собою досить переконливі факти, в сукупності наданої ним розумної оцінки надають підстави вважати причетність особи до вчинення злочину достатньо вірогідною.

Підозра щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень грунтується на припущеннях органів досудового слідства, а не на «вагомих доказах», що вимагає законодавство.

Так, в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу зазначено те, що на даний час не зменшилися ризики, передбачені п.п. 1,2,3, ч. 1 ст. 177 КПК України стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , тобто слідчим зроблені припущення, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового слідства або суду, знищувати докази, впливати на свідків.

Звертають увагу суду на ті факти, що досудове слідство по даній справі триває з 02.06.2016 та за весь час слідством було допитано значну кількість свідків, вилучено всі необхідні документи, що позбавляє можливість ОСОБА_5 , впливати на свідків та знищувати докази. ОСОБА_5 надав по справі вичерпні пояснення на всі питання досудового слідства, що свідчить про сприяння останнього в розкритті правопорушення.

Органом досудового слідства в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу зазначено те, що ОСОБА_5 переховувався від органів досудового слідства, але факт його не прибуття 26.01.2017 до прокурора викликаний поважними обставинами: а саме тим, що він був госпіталізований до закладу охорони здоровя з високим артеріальни тиском (180/140), що не уможливило залишення ним вказаного закладу, а сама повістка про виклик була вручена несвоєчасно.

Позиція органів досудового слідства про переховування ОСОБА_5 нічим не підтверджено та спростовано тим, що останній перебував в закладі охорони здоровя на території м. Києва, те, що він добровільно здав закордонні паспорти.

Досудовим слідством не доведено факту намагання ОСОБА_5 , переховуватися від органів досудового слідства, за першим викликом слідчого він з`явився з неповажних причин.

Також захисту просить уд при визначенні запобіжного заходу урахувати дані регламентовані ст. 178 КПК України відносно підозрюваного, зокрема, тяжкий стан здоров`я останнього, який є несумісним з перебуванням під вартою, бо подальше тримання ОСОБА_5 під вартою критично вплине на стан здоров`я останнього, та погіршить ситуацію.

Також. захист посилається на те, що слідство порушило вимоги ст.ст. 132, 199 КПК України та подало дане клопотання не за місцем розташування органу досудового розслідування з огляду на те, що вул. Предславинська знаходиться у Печерському районі м. Києва, а не Дніпровському.

З огляду на, що захист просить відмовити у задоволенні цього клопотання заявника.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду цього клопотання відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і запобіжіні заходи, регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 18 запобіжні заходи, затримання особи КПК України.

Так, дані положення кримінального процесуального законодавства України вказують на те, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 132 КПК України).

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст.ст. 132, 199 КПК України).

Системний аналіз положень п. 8 ч. 1ст. 3 КПК вказує, що керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України та його заступники, які діють у межах своїх повноваженьта ч. 1ст. 38 КПК у своїй сукупності вказують на те, що органами досудового розслідування є: 1) слідчі підрозділи (Головне слідче управління, слідче управління, відділ, відділення) органів Національної поліції України, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Іншими словами, органом досудового розслідування в конкретному кримінальному провадженні є не сам правоохоронний орган, до складу якого входить відповідний підрозділ (Національна поліція України, Служба безпеки України, Національне антикорупційне бюро України), а його підрозділ (управління, відділ).

Підставою для визначення територіальної юрисдикції суду першої інстанції при їх розгляді є постанова керівника відповідного органу досудового розслідування про створення слідчої групи, в якій визначено місце проведення досудового розслідування.

Дана позицію слідчого судді кореспондується у повній мірі з позицією судової палати ВССУ відображеною у листах «Щодо окремих питань здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю в кримінальному провадженні» (від 16.06.2016 № 223-1650/0/4-16), «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» (від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13) і «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (від 04 квітня 2013 року №511-550/0/4-13).

У цій ситуації згідно постанов прокурора м. Києва ОСОБА_23 від 25.01.2017 слідує, що здійснення досудового розслідування у рамках цього кримінального провадження доручено слідчим управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва із визначенням старшим слідчої групи слідчого в особливо важливих справах третього слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , якому доручено керувати слідчою групою та іншими слідчими.

Третій слідчий відділ управління з розслідування кримінальних правопорушень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва, розміщений у приміщення за адресою: м. Київ, вул. Каунаська, 3-В, що знаходиться у Дніпровському районі м. Києва.

Як наслідок, слідчий судя оцінює доводи сторони захисту про непідсудність цього клопотання слідчому судді даного місцевого суду критично та вважає, що це клопотання подане заявником із дотириманям положень кримінального процесуального законодавства України та розглядаючи його по суті виходить з такого.

Діюче кримінальне процесуальне законодавство України вказує на те, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадженнямають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).

Самі сторони кримінального првоадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

А тому, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються (ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України).

У той час, як слідчий суддя укримінальному провадженнівирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом, тобто здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні з метою дотримання завданькримінального провадженнящодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересівучасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2, п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 26 КПК України) та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст. 94 КПК України).

Так, у цьому випадку, в ході судового розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному встановлено таке.

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України за обставин, наведених вище у цьому судовому рішенні.

Щодо обставин вчинення підозрюваним цих кримінальних правопорушень йому було вручено відповідну підозру.

31.01.2017 слідчим суддею Дніпровського районного суду м. Києва підозрюваному було змінено запобіжний захід з домашнього арешту на утримання під вартою у межах шестидесяти діб, а саме до 31 березня 2017 року, взявши його під варту в залі суду та визначено заставу у розмірі 100000 (ста тисяч) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 160 000000 (сто шістдесят мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці. У разі внесення застави зобов`язано прибувати до слідчого за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та, у відповідності до положень ч. 5ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, залежно від стадії кримінального провадження; здати при наявності на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також, на цей час, керівником заступником Генерального прокурора України ОСОБА_24 досудове слідство по цьому кримінальному провадженню було продовжено до дев`яти місяців.

Також, як убачається з матеріалів клопотання, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у скоєнні вказаних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим останній будучи обізнаним з мірою покарання за вчиненні діяння, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин справи ,впливати на свідків, у зв`язку з чим продовження такого роду заходу забезпечення кримінального провадження дасть змогу здійснити належне виконання останнім процесуальних обов`язків.

З положень норм ст. 199 КПК України випливає, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

При цьому, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що з рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», слідує, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від вказаної дати).

А тому, у цій справі, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, урахувавши доводи захисту, щодо необґрунтованості підозри, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, лише щодо пред`явленої підозри, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити ці правопорушення.

Що вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є наявними.

Аналізуючи питання наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказуєслідчий,прокурор слідчий суддя виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов`язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.

Частиною 1 статті 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У цьому провадженні обставини визначені п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України на переконання слідчого судді з урахування наданих сторонами доказів, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачений цим Кодексом, враховуючи позицію ЄСПЛ в частині того, що наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova(Бекчиєв проти Молдови), Panchenko v. Russia(Панченко проти Росії)) те, що серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (справи "Ідалов проти Росії", "Гарицький проти Польщі", "Храїді проти Німеччини", "Ілійков проти Болгарії"), також оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа "Панченко проти Росії") вважає, у даному конкретному випадку, ризики вказані у клопотанні слідчого та прокурора обґрунтованими, тобто реально наявними, на час його розгляду, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, та підтверджуються зокрема перебуванням підозрюваного у розшуку, встановлено слідчим суддею в ухвалі від 31.01.2017 порушенням ним умов застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та його змін на утримання під вартою.

Що в своїй сукупності вказує на те, що у цьому провадженні обставини регламентовані п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, на цей час, є реальними та у поєднанні із наявністю у провадженні обставин визначених п. 1 цієї ж частини статті даного Кодексу, вказують на необхідність застосування до особи запобіжного заходу з метою передбаченою ч. 1 ст. 177 того ж Кодексу.

Як наслідок, аналізуючи питання того, чи є наявними у провадженні обставини визначені ст. 199 КПК України для подальшого утримання особи під вартою у своїй сукупності з обставинами визначеними п. 3 ч. 1 ст. 194 того ж Кодексу, слідчий суддя виходить з такого.

В судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою підозрюваного закінчується, однак, на даний час, в зазначений строк неможливо закінчити досудове розслідування, оскільки у кримінальному провадженні необхідно провести ще ряд слідчих дій, зокрема: отримати висновки призначених судово-економічної експертизи, а також комплексної судово-економічної експертизи та експертизи комп`ютерної техніки і програмних продуктів; встановити та допитати у якості свідків понад 20 колишніх співробітників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК «Плеяда», ТОВ «Фагор»; допитати у якості, потерпілих понад 150 вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», ТОВ «Інформаційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр»; отримати висновки комп`ютерно-технічних експертиз, призначених у кримінальному провадженні; виконати вимоги ст. 290 КПК України та скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вказані обставини, які, на даний час, унеможливлюють закінчення досудового розслідування, до закінчення строку дії попередньої ухвали, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим та підтверджуються наявними матеріалами.

Та бере до уваги факт того, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, та приходить до переконання сформованого згідно ст. 94 КПК України, що, у даному випадку, стороною обвинувачення дотримано такі вимоги, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цими злочинами, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань КПК України визначених ст. 2 цього Кодексу.

Також, слідчий суддя, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з врахуванням її особливостей.

Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява №34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 219, заява №42310/04).

Аналогічні висновки ЄСПЛ викладено і у п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року та випливають з ч. 3 ст. 17 КПК України.

У цій справі, вваж ти тривалість тримання під вартою підозрюваного є розумною так, як не виходить за межі визначені ст. КПК України та є наявними обставини визначені ст.ст. 194, 199 цього ж Кодексу, зокрема існує обґрунтована підозра.

В провадженні з огляду на характер висунутого підозрюваному обвинувачення є наявним справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу.

Підозрюваний у цьому провадженні перебував у розшуку.

Як наслідок, на думку слідчого судді, є встановленим факт недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного, а обраний відносно підозрюваного запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо особи на більш м`який.

Стороною захисту, у супереч положень ст. 132 КПК України, не надано жодних належним та допустимих доказів, які б свідчили про те, що встановлені слідчим суддею ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність, а особа підозрюваного перестала бути суспільно небезпечною; належного обґрунтування про можливість запобігання встановленим ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, беззаперечних відомостей, що особа підозрюваного, виходячи з положень ст. 178 КПК України, є такою, що має стійкі соціальні зв`язки та допустиму репутацію; порушення вимог ч. 3 ст. 17 КПК України; даних, які б свідчили про недоведеність стороною обвинувачення обставини визначених п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 та ст. 199 КПК України.

Щодо доводів захисту проте, що стан здоров`я унеможливлює його перебування під вартою, то слідчий суддя враховує те, що стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов`язок дбати про фізичний добробут осіб, яких позбавлено волі.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях: «Пєтухов проти України», «Ухань проти України», «Віслогузов проти України», державний орган, повинен забезпечити ув`язненій особі достатній медичний нагляд для вчасного діагностування та лікування хвороб.

З Закону України Про попереднє ув`язнення випливає, що адміністрація місць попереднього ув`язнення зобов`язана, зокрема, забезпечити осіб, взятих під варту, медичним обслуговуванням.

Таким чином, обов`язок по збереженню здоров`я особи, яка перебуває під вартою в умовах слідчого ізолятору покладається на керівника слідчого ізолятору.

Із цього слідує, що керівник слідчого ізолятору в силу своїх обов`язків, зобов`язаний забезпечити належне здійснення лікувально-профілактичних заходів відносно підозрюваного, а наявність тієї чи іншої хвороби у нього не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, за відсутності для цього підстав, передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України.

Додаткових характеризуючих даних на особу, які б були не відомим слідчому судді при обранні запобіжного заходу 31.01.2017 надано не було так, як на момент обрання цього запобіжного заходу, так і на на цей час, він має тіж саме анкетні та характеризуючі данні.

Тобто, викладені стороною захисту доводи у даному судовому засіданні за своєю суттю являються в цій частині сумнівними, а наявність останніх (сумнівів) не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України).

В свою чергу, мотиви наведені стороною обвинувачення дають достатні підстави вважати, що при застосуванні до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу буде неможливим досягнення мети його застосування визначеної ст. 177 КПК України.

Обставин передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 5 ст. 199 КПК України в ході судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, слідчий суддя, враховує той факт, що вчинені підозрюваним кримінальні правопорушення мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об`єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі: вагомістю наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкістю покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; відсутністю постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, клопотання слідчого задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 12.05.2017.

Крім того, задовольняючи це клопотання слідчий суддя враховує вимоги ст. 183 КПК України та вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу у розмірі, який буде достатньою для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків, з урахуванням вимог ст. 182 КПК України, яка передбачає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів, та даних про підозрюваного у світлі факторів, пов`язаних з її характером, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню в поєднанні з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» проте, що сума застави за звільнення з-під варти не була надмірною з урахуванням того, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою, більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується, суд вважає, що забезпечення більш високого стандарту охорони прав людини вимагає більшої суворості в оцінці порушень фундаментальних цінностей демократичного суспільства, відтак, професійне середовище, котре формує умови діяльності у сфері перевезення нафтопродуктів водним транспортом, теж має братися до уваги при визначенні суми застави з метою забезпечення її ефективності, як засобу попередження ухилення від юридичної відповідальності, а тому беручи до уваги, у цьому провадженні, тяжкий характер кримінального правопорушення, розпочатого відносно ОСОБА_5 в поєднанні з розміром імовірних збитків, немає підстав вважати, що застава, сума якої визначалась виключно до ступеню тяжкості злочину, зможе забезпечити присутність останнього на судовому розгляді порушеного проти нього кримінального провадження, тому таку заставу слід визначити у розмірі 50 000 000 гривень так, як є наявними передумови визначені частиною 5 вказаної статті Кодексу.

Підстав для визначення застави у більшому розміру, слідчий суддя, на цей час, а саме на момент розгляду даного клопотання заявника, не убачає з огляду на обставини даного провадження та даних про особу підозрюваного.

Хоча і враховує той факт, що на первинному етапі розслідування справи, як і під час розгляду питання про зміну підозрюваному запобіжного заходу підозрюваному застава у такому розмірі була недостатньою, але, на цей період, враховуючи той факт, що слідство розвивається, в ньому встановлюються нові обставини, за своєю суттю воно наближається до завершення, розмір застави вказаний в ухвалі від 31.01.2017 не є актуальним.

Також визначаючи розмір застави слідчий суддя не розглядає питання доцільності покладення на підозрюваного тих чи інших обов`язків з числа передбачених частиною 5 статті 194 КПК України, з огляду на те, що у супереч вимог законодавства слідчий та прокурор у своєму клопотанні це питання не порушують взагалі, у той час, як слідчий суддя розглядає справу відповідно у межах вимог заявлених сторонами, згідно ст.ст. 22, 26 вказаного Кодексу, з урахуванням того, що відповідно до ст.ст. 183, 194 цього Кодексу в їх системному зв`язку, слідчий суддя має можливість зобов`язати виконувати підозрюваного один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131-132, 176-178, 183, 184, 193, 194, 199, 309, 372-376, 395 КПКУкраїни, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.07.2017 року.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 50 000000 (п`ятдесят мільйонів) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (одержувач - Дніпровський районний суд м. Києва, код ЄДРПОУ - 02896696, банк одержувач - ГУДКСУ у м. Києві, МФО - 820019, розрахунковий рахунок - № 37318001003058).

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що:

· у разі внесення застави на підозрюваного та застоводавця покладаються права та обов`язки визначені в ухвалі Дніпровського районного суду м. Києва про продовження строку тримання під вартою терміном на 2 місяці з дня внесення застави;

· з моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчийсуддя:


Суд	Дніпровський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	10.05.2017
Оприлюднено	06.03.2023
Номер документу	66652497
Судочинство	Кримінальне

Дзюба О. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 10.05.2017 по справі 755/1774/17ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —755/1774/17

Ухвала
від 10.05.2017 по справі 755/1774/17
ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА