Рішення

від 15.05.2017 по справі 910/14326/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2017Справа №910/14326/16 За позовом Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод

про розірвання договору та повернення земельної ділянки

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Рог О.В. - по дов.

від відповідача: Вівсяник А.М. - по дов.

прокурор: Винник О.О. - по посв.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядалась справа за позовом Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 09.08.2016р. порушено провадження у справі № 910/14326/16.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.10.2016р. у справі № 910/14326/16 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 25.10.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №1063 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу (Київської державної адміністрації) 17.11.2004 року за №78-6-00233 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код ЄДРПОУ 22883141) та Колективним підприємством Київський миловарний завод правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський миловарний завод" (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7; код ЄДРПОУ 0037385).

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7; код ЄДРПОУ 0037385) повернути Київській міській раді (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 26 393 кв.м., кадастровий №8000000000:78:122:0002, яка розташована по вул. Ливарська,7, у Оболонському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 7; код ЄДРПОУ 0037385) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, ДКЄУ м. Києва, МФО 820172, р/р 35215057011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. у справі № 910/14326/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2016р. у справі № 910/14326/16 без змін.

На виконання вищезазначених рішення та постанови 28.12.2016р. Господарським судом м. Києва видано відповідні накази.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. у справі 910/14326/16, Товариство з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р. та рішення Господарського суду м. Києва від 18.10.2016р. у справі № 910/14326/16 скасовано, а справу №910/14326/16 постановлено направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд у іншому складі суду.

Згідно автоматичного розподілу справ, справу №910/14326/16 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 14.03.2017р. суддею Спичаком О.М. справу №910/14326/16 було прийнято до свого провадження та призначено її розгляд на 10.04.2017р.

Прокурором 05.04.2017р. через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду.

Представник позивача у судовому засіданні подав письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду, крім того, представником надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Представником відповідача 10.04.2017р. через відділ діловодства суду подано пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 10.04.2017р. прокурором надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представник позивача під час розгляду спору позовні вимоги також підтримав.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Ухвалою від 10.04.2017р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2017р.

Представником відповідача 21.04.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду.

У відповідності до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.04.2017р. було оголошено перерву до 15.05.2017р.

Представником відповідача 13.05.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також 03.05.2017р. й 13.05.2017р. було подано клопотання про припинення провадження по справі.

Прокурор та представник позивача надали усні пояснення стосовно клопотань представника відповідача про припинення провадження по справі, відповідно до яких проти задоволення означених клопотань заперечували.

Розглянувши вказані клопотання представника відповідача, суд відмовив в їх задоволенні з огляду на наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи (п.4.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Предметом спору у розглядуваній справі є розірвання договору та повернення земельної ділянки.

У судовому засіданні 15.05.2017р. прокурором та позивачем було підтримано позовні вимоги.

Наразі, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність заборгованості за договором оренди земельної ділянки, на підтвердження чого представлено довідку Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві, ніяким чином не свідчать на відсутність предмету спору по справі.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку щодо необґрунтованості клопотань відповідача про припинення провадження та відсутності підстав для їх задоволення.

У судовому засіданні 15.05.2017р. прокурором було підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Представником позивача позовні вимоги також було підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог надав заперечення та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 15.05.2017р.

В судовому засіданні 15.05.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.10.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та Колективним підприємством Київський миловарний завод (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі п.1 рішення №227/1101 від 27.11.2013р. Київської міської ради Про оформлення права користування земельними ділянками за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

Згідно п.2.1 договору об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул.Ливарська, 7 в Оболонському районі міста Києва;

- розмір - 26393 кв.м;

- цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель і споруд;

- кадастровий номер - 8000000000:78:122:0002.

У п.2.2 договору від 29.10.2004р. вказано, що згідно з витягом з технічної документації №Ю-27489/1004 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) №379 від 30.04.2004р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 11535452,99 грн.

За умовами п.3.1 договору від 29.10.2004р. останній укладено на 25 років.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору. Орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок №33217812800006, КЕКД 13050200 УДК у м.Києві, МФО 820019, отримувач: ФУ в Оболонському районі м.Києва, ідентифікаційний код 26077916 (п.п.4.2, 4.3, 4.5 договору від 29.10.2004р.).

За умовами п.4.9 укладеного між сторонами правочину, контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування та несвоєчасну сплату орендних платежів, їх стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 8.1 договору від 29.10.2004р. передбачено право орендодавця вимагати дострокового розірвання договору.

У п.8.4 вказаного правочину визначено обов'язок орендаря, в тому числі, своєчасно вносити орендну плату та повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення договору.

Пунктом 11.5 договору від 29.10.2004р. передбачено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначений у п.п.5.1, 8.4 договору.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У ст.9 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) зазначено, що до повноважень Київської міської ради, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного правочину) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ч.1 ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно із ч.2 ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ст.ст.18, 20 Закону України Про оренду землі (у відповідній редакції) зазначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.2 ст.125 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною на момент укладання договору оренди) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до п.п.3, 4, 12 Порядку державної реєстрації договорів, що затверджений Постановою №2073 від 25.12.1998р. Кабінету Міністрів України, який діяв на момент проведення державної реєстрації договору від 29.10.2004р., державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Вказаний правочин підписано представниками обох сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 17.11.2004р. за №78-6-00233 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведено у постанові від 01.03.2017р., та які, у відповідності до ст.111 12 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, судом було досліджено обставини переходу до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод права користування земельною ділянкою за договором від 29.10.2004р. Зокрема, суд зауважує наступне.

За приписами ст.93 Господарського кодексу України (в редакції, чинній станом на момент проведення реорганізації Колективного підприємства Київський миловарний завод ) підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Частиною 1 ст.109 вказаного Кодексу України (в редакції, чинній станом на момент проведення реорганізації Колективного підприємства Київський миловарний завод ) передбачено, що виробничий кооператив за рішенням загальних зборів членів кооперативу може бути реорганізований у підприємства інших форм господарювання в порядку, визначеному статутом кооперативу відповідно до вимог цього Кодексу.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання (ч.ч.1, 5 ст.59 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 2 ст.104 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент проведення реорганізації Колективного підприємства Київський миловарний завод ) передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Тобто, чинним на момент проведення реорганізації Колективного підприємства Київський миловарний завод законодавством було передбачено дві форми припинення юридичної особи, а саме реорганізацію та ліквідацію.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній станом на момент проведення реорганізації Колективного підприємства Київський миловарний завод ) визначено, що договір оренди землі припиняється в разі, в тому числі, ліквідації юридичної особи - орендаря.

Тобто, з системного аналізу наведеної норми права полягає, що підставою для припинення договору оренди є саме така форма припинення юридичної особи орендаря як ліквідація.

Проте, як свідчать матеріали справи, 14.12.2006р. загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №1, про: створення Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод в результаті реорганізації, перетворення Колективного підприємства Київський миловарний завод ; визначення товариства правонаступником всіх прав та обов'язків Колективного підприємства Київський миловарний завод .

Згідно передавального акту від 14.12.2016р. Колективне підприємство Київський миловарний завод передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод прийняло всі права та зобов'язання, які виникли на підставі договорів та угод, укладених Колективним підприємством Київський миловарний завод , та інших правочинів, вчинених останнім.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку, що до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод перейшло право користування земельною ділянкою, за договором від 29.10.2004р., укладеним між Київською міською радою та Колективним підприємством Київський миловарний завод .

Таким чином, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір від 29.10.2004р. оренди земельної ділянки, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди землі.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди землі від 29.10.2004р. та наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод заборгованості з орендної плати, Київська місцева прокуратура №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради і звернулась до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.2 Закону України Про оренду землі встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст.591 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів (ст.25 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Як вказувалось вище, у п.8.4 вказаного правочину визначено обов'язок орендаря, в тому числі, своєчасно вносити орендну плату та повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення договору.

Пунктом 11.5 договору від 29.10.2004р. передбачено, що договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначений у п.п.5.1, 8.4 договору.

Таким чином, з наведеного вбачається, що підставою для розірвання договору оренди у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину є невиконання орендарем свого обов'язку з внесення орендної плати.

За твердженнями прокурора та позивача, станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом, у Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод існувала заборгованість з внесення орендної плати в розмірі 1 900 232,08 грн. Обставини щодо наявності заборгованості станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом відповідачем не заперечувались.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою. Аналогічну правову позицію висловлено у п.2.23 Постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин .

На підтвердження наявності заборгованості, прокурором було представлено суду довідку №2362/9/26-54-17-18 Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві, згідно змісту якої станом на 01.07.2016р. у відповідача існувала заборгованість по сплаті орендної плати за землю в сумі 1900232,08 грн., в тому числі, пеня в сумі 125876,60 грн.

Проте, як свідчать матеріали справи, станом на момент вирішення спору по суті, у Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод відсутня заборгованість за внесення орендної плати за договором від 29.10.2004р., на підтвердження чого до матеріалів справи представлено Лист Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві, згідно змісту якого станом на 27.04.2017р. заборгованість у Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод за кодом бюджетної класифікації 18010600 - орендна плата з юридичних осіб відсутня.

До того ж, з представлених до матеріалів справи відповідачем документів вбачається, що у провадженні Окружного адміністративного суду м.Києва перебувала справа №826/14024/16 за позовом Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод про надання дозволу на реалізацію майна боржника в рахунок погашення боргу. Зі змісту позовної заяви Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві вбачається, що підставою позовних вимог була наявність заборгованості відповідача з орендної плати за земельну ділянку.

Проте, ухвалою від 11.05.2017р. Окружним адміністративним судом м.Києва було залишено позовну заяву Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві без розгляду з підстав погашення відповідачем заборгованості з орендної плати за земельну ділянку.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що станом на момент вирішення спору по суті, обставини, як то заборгованість з орендної плати за договором від 29.10.2004р. відсутні, з огляду на погашення в процесі розгляду спору орендодавцем існуючої на момент звернення прокурора до суду з розглядуваним позовом боргу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для розірвання договору від 29.10.2004р. оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та Колективним підприємством Київський миловарний завод .

Правову позицію щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди з підстав наявності заборгованості з орендної плати, у разі якщо останню було погашено в процесі розгляду справи судом, висловлено Верховним Судом України у поставі від 21.01.2015р. по справі №3-211гс14.

Таким чином, з огляду на висновки суду щодо відсутності на момент вирішення спору по суті заборгованості орендаря з внесення орендної плати, як підстави для розірвання спірного правочину, позов Київської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод про розірвання договору від 29.10.2004р., укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Колективним підприємством Київський миловарний завод (орендар), підлягає залишенню без задоволення.

Одночасно, позовні вимоги про повернення земельної ділянки площею 26 393 кв.м., кадастровий №8000000000:78:122:0002, яка розташована по вул. Ливарська,7, у Оболонському районі м. Києва, підлягають залишенню без задоволення як похідні.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на те, що спір у справі виник внаслідок винних дій відповідача, судовий збір підлягає віднесенню на вказаного учасника судового процесу, проте, приймаючи до уваги наявне в матеріалах справи платіжне доручення №1714 від 21.04.2017р., згідно якого Товариством з обмеженою відповідальністю Київський миловарний завод перераховано на рахунок Прокуратури міста Києва, якою було сплачено судовий збір при поданні позовної заяви до суду, суму судового збору в розмірі 2756 грн., в резолютивній частині судового рішення по справі не зазначається про стягнення судових витрат з відповідача.

Судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги на рішення від 18.10.2016р. у справі № 910/14326/16 залишаються за відповідачем.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.05.2017 р.

Суддя О.М. Спичак