Постанова

від 15.05.2017 по справі 921/1113/15-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа № 921/1113/15-г/7

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Марка Р.І

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 37 від 17.01.2017р.);

від відповідача : ОСОБА_3 - представник (довіреність № 1 від 11.01.2016р.);

розглянувши апеляційну скаргу Почаївського споживчого товариства, № 2/337 від 06.03.2017р. (вх. № 01-05/1242/17 від 16.03.17)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р.

у справі № 921/1113/15-г/7, суддя - Стадник М.С.

за позовом: Почаївської міської ради, м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області

до відповідача: Почаївського споживчого товариства, м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області

про: cтягнення 694 430,68 грн. упущеної вигоди (з врахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог №124 від 07.02.2017р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р. позовні вимоги Почаївської міської ради до Почаївського споживчого товариства про cтягнення 694 430,68 грн. упущеної вигоди (з врахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог №124 від 07.02.2017р.) - задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Почаївського споживчого товариства на користь Почаївської міської ради 589 793 грн. 13 коп. упущеної вигоди та 8 846 грн. 89 коп. судового збору.

В частині стягнення 104 637,55 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р. у справі № 921/1113/15-г/7, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, № 2/337 від 06.03.2017р. (вх. № 01-05/1242/17 від 16.03.17), в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р. у даній справі скасувати, з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник стверджує, що Почаївське споживче товариство, протягом періоду визначеного позивачем, щодо стягнення упущеної вигоди, приймало певні міри по захисту прав на продовження оренди спірного приміщення, що спростовує висновок місцевого суду про протиправність поведінки апелянта і причинний зв'язок між його діями та збитками, які є предметом позову.

Скаржник також стверджує, що позовні вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, які базувались на договорі про наміри, не можуть бути задоволені, оскільки сам по собі такий договір є попереднім договором і не породжує юридичних наслідків. Окрім того, апелянт зазначає, що підписуючи договір оренди нерухомого майна № 9 від 02.03.2015р. без предмету договору, Почаївська міська рада не могла сподіватися на отримання доходу від такого договору, а відтак на заявлення позову про стягнення неіснуючих збитків у вигляді упущеної вигоди.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 16.03.2017р. справу за № 921/1113/15-г/7 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Желіка М.Б. та Бойко С.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2017р. апеляційну скаргу Почаївського споживчого товариства, № 2/337 від 06.03.2017р. прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.04.2017р.

На адресу канцелярії суду надійшов відзив № 388 від 31.03.2017р. (вх. № 01-04/2327/17 від 03.04.17) в якому позивач просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачем (скаржником) на адресу суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 05.03.2012р. у справі № 5015/4084/11, постанови Вищого господарського суду України від 11.06.2014р. у справі № 5023/4983/12, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. у справі № 5015/4084/11.

В судовому засіданні від 03.04.2017р. колегією суддів оголошено перерву в розгляді апеляційної скарги до 26.04.2017р.

У зв'язку із перебуванням 26.04.2017р. судді-члена колегії ОСОБА_4 у відрядженні, судове засідання 26.04.2017р. не відбулось.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. розгляд справи призначено на 15.05.2017р. з підстав викладених у даній ухвалі суду.

В судове засідання прибули представники сторін, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 15.05.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свою позицію, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що вимоги апеляційної скарги слід задоволити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Почаївською міською радою (Наймодавець) та Почаївським споживчим товариством (Наймач) укладено 30.11.2004р. Договір найму (оренди), відповідно до умов якого: Наймодавець передає, а Наймач приймає в строкове платне користування (найм) 25/100 частин 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованим нежитловим приміщенням по вулиці Возз'єднання під номером 5 (п'ять) в місті Почаїв Кременецького району Тернопільської області, загальною площею - 399,9 кв.м., а Наймач зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення договору, зокрема, у разі закінчення строку дії, за наявності заперечень Наймодавця на продовження його дії, повернути орендоване майно Наймодавцеві в належному стані протягом двох тижнів (п.п. 1.1,7.1.4,7.1.5 умов договору найму), при цьому, передача та повернення майна оформляється актом приймання - передачі (п.4.3.2,7.1.5 договору); - договором про внесення змін до договору найму від 18.05.2012р. строк дії договору встановлено до 31.12.2014р.

На виконання договору найму Наймодавець передав, а Наймач прийняв по акту передавання - приймання від 30.11.2004р. об'єкт найму (оренди); факт припинення дії договору найму з 31.12.2014р. орендарем (відповідачем) оспорювався в судовому порядку.

Судова колегія зазначає, що факт припинення дії договору найму 31.12.2014р. підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015р. у справі №921/141/15-г/7, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2015р.

Тобто, за судовим рішенням орендарю остаточно стало відомо, що у нього відсутнє право на користування спірним приміщенням та відсутні правові підстави для поновлення договору оренди комунального майна після набрання законної сили судового рішення.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2016р. у справі №921/141/15-г/7, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р., змінено спосіб виконання цього ж рішення від 27.03.2015р. у справі №921/141/15-г/7, а саме зобов'язано Почаївське споживче товариство усунути перешкоди Почаївській міській раді в користуванні майном - 25/100 частини 5-ти поверхового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, площею 399,9 кв.м, розташованих за адресою вул. Возз'єднання, 5, м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області, шляхом звільнення Почаївським споживчим товариством даного приміщення та повернення його Почаївській міській раді.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання рішення суду 08.07.2015р. видано наказ, який виконано, про що свідчить акт державного виконавця Кременецького міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ від 10.11.2016р. про звільнення спірного приміщення. Тобто, після завершення всіх судових процедур орендарем звільнено спірне приміщення.

Окрім того, відповідач оспорював передачу в оренду іншій особі спірного приміщення, так рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2016р. у справі №921/1129/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 05.09.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016р., що набрало законної сили, Почаївському СТ відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Почаївської міської ради від 18.02.2015р. №22 "Про визнання переможця конкурсу по наданні в оренду частини будівлі площею 421,1 кв.м. за адресою вул. Возз'єднання, 5, м. Почаїв, ФОП ОСОБА_5В." та про визнання недійсним договору оренди майна №9 від 02.03.2015р. укладеного між Почаївською міською радою та ФОП ОСОБА_5 За наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.09.2016р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 15.12.2016р., що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №119 від 16.12. 2014р. "Про оголошення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальної громади м. Почаїв". Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2016р. у справі №921/1129/15-г/7, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 05.09.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2016р., що набрало законної сили, Почаївському СТ відмовлено в позові про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Почаївської міської ради від 18.02.2015р. №22 "Про визнання переможця конкурсу по наданні в оренду частини будівлі площею 421,1 кв.м. за адресою вул. Возз'єднання, 5, м. Почаїв, ФОП ОСОБА_5В." та про визнання недійсним договору оренди майна №9 від 02.03.2015р. укладеного між Почаївською міською радою та ФОП ОСОБА_5 За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.09.2016р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду України від 15.12.2016р., що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Почаївської міської ради №119 від 16 грудня 2014 року "Про оголошення конкурсу на право оренди майна спільної власності територіальної громади м. Почаїв".

Під час вирішення спору між сторонами про поновлення договору оренди комунального майна та інших спорів з приводу передачі спірного приміщення в оренду іншій особі, між Почаївською міською радою, в особі міського голови ОСОБА_6 , з однієї сторони та ФОП ОСОБА_5, що діє на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ІНН НОМЕР_1 з іншої сторони, укладено договір оренди нерухомого майна №9 від 02.03.2015р., відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання, а саме: орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (частину будівлі) під склад - магазин (крім торгівлі піротехнічними матеріалами), або офісне приміщення: м. Почаїв, вул. Возз'єднання, 5, що знаходиться на балансі Почаївського комбінату комунальних підприємств (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки станом на "30" листопада 2014р. і становить 999 565,00 грн. площею 421,1 кв.м. (далі - Об'єкт оренди) з орендною платою у розмірі 36,28 грн. за 1 кв.м. без ПДВ за базовий місяць розрахунку. Актом приймання-передачі орендованого приміщення від 01.12.2016р. (Додаток №2 до Договору оренди №9 від 02.03.2015р.), Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендодавець прийняв відповідно до договору №9 від 02.03.2015р. в строкове платне користування частину нежитлового приміщення під склад - магазин (крім торгівлі піротехнічними матеріалами) або офісне приміщення, за адресою: м. Почаїв, вул. Возз'єднання, 5, що знаходиться на балансі Почаївського ККП, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки станом на 30.11.2014р. і становить 999 565,00 грн., площею 421,1 кв.м.

Орендодавець не є платником ПДВ (п.1.1 Договору); - оренда даного приміщення настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту приймання-передачі Об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною даного Договору (п.2.1 Договору); - орендна плата по цьому договору за перший місяць оренди становить 83 000,00 грн. без ПДВ. В подальшому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і вноситься Орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 25 числа послідуючого місяця (п.3.3 Договору); строк дії договору встановлюється сторонами на 5 років та діє з 02.03.2015р. по 01.03.2020р., при цьому усі умови та зобов'язання, які мають вступити в силу після дати укладення цього договору, набувають чинності лише після підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди (п.п.8.1,10.1 Договору).

Тобто, до вирішення спору чи договір оренди комунального майна є поновленим з відповідачем та завершення виконання рішення суду орендодавцем (позивачем) укладається договір оренди комунального майна з іншою особою, і який, як вважає позивач і є доказом упущеної вигоди, оскільки не міг набути чинності із-за дій попереднього орендаря.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі є вимога позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди за період з 02.03.2015р. по 31.10.2015р. у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, а саме неправомірним використанням відповідачем приміщення по вул. Возз'єднання, 5, м. Почаїв для здійснення підприємницької діяльності без будь-яких правових на те підстав, яким є договір оренди, у зв'язку з чим створено позивачу перешкоди в користуванні власним майном, зокрема, неможливості передачі його в оренду ОСОБА_5 за договором оренди №9 від 02.03.2015р.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як встановлено судами, з 02.03.2015р. по 31.10.2015р. (строк, протягом якого позивач ставить вимогу про стягнення упущеної вигоди), та станом на 02.03.2015р. (на момент укладання договору оренди з іншим орендарем) у господарських судах вирішувалися спори щодо права користування спірним приміщенням за відповідачем, тобто на момент укладання договору від 02.03. 2015р. спір у зазначеній справі ще не було вирішено та яке буде рішення невідоме.

Отже, на час укладання договору оренди з новим орендарем позивач був обізнаний про наявність у суді зазначених спорів, за предметом як про поновлення договору оренди цього ж приміщення так і визнання недійними рішенння Виконавчого комітету Почаївської міської ради та про визнання недійсним договору оренди майна №9 від 02.03.2015р.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі № 42/266-6/492).

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Частиною 4 статті 623 ЦК України передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на момент укладення попереднього договору оренди №9 від 02.03.2015р., позивач в повній мірі усвідомлював те, що здане ним в оренду приміщення, ще не повернуто, зокрема допускав можливість настання для себе негативних наслідків у випадку щодо подальшого неповернення приміщення відповідачем.

Проте, місцевий господарський суд не врахував, що в договорі оренди №9 від 02.03.2015р. укладеного між Почаївською міською радою та ФОП ОСОБА_5, передбачено, що оренда даного приміщення настає одночасно з підписанням сторонами даного договору та акту приймання-передачі Об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною даного Договору, усі умови та зобов'язання, які мають вступити в силу після дати укладення цього договору, набувають чинності лише після підписання акту приймання-передачі об'єкта оренди. Також вищезазначені пункти договору кореспондуються в ч. 1 ст. 795 ЦК України, якою передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди оформляються відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено сторонами договору.

Тобто, враховуючи все вищенаведене, колегія суддів зазначає, позивач не довів, що не одержані доходи дійсно б були б ним отримані, оскільки міг допустити можливість настання для себе негативних наслідків у випадку щодо подальшого не повернення приміщення відповідачем.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на договорі про наміри і на розрахунку можливого прибутку, однак ним не доведена реальність намірів та можливість реального отримання заявленої в позовній заяві суми в якості прибутку, адже в самому договорі оренди №9 від 02.03.2015р. передбачили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць і вноситься Орендарем згідно наданого рахунку не пізніше 25 числа послідуючого місяця. Тобто, орендна плата не встановлена, як фіксована ціна з якої позивач зміг би вирахувати упущену вигоду.

Відтак, позовні вимоги Почаївської міської ради до Почаївського споживчого товариства про cтягнення 694 430,68 грн. упущеної вигоди (з врахуванням заяви про зменшення суми позовних вимог №124 від 07.02.2017р.) є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини справи, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, оскільки відсутні його вина в неповерненні спірного приміщення, а отже, висновок суду першої інстанції щодо покладення відповідальності з відшкодування збитків на відповідача є необґрунтованим.

Відповідно до положень ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про часткову невідповідність рішення Господарського суду Тернопільської області в частині стягнення 589 793 грн. 13 коп. упущеної вигоди та 8 846 грн. 89 коп. судового збору, а в решті рішення є таким що відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Керуючись, ст. ст. 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Почаївського споживчого товариства, № 2/337 від 06.03.2017р. (вх. № 01-05/1242/17 від 16.03.17) - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.02.2017р. у справі № 921/1113/15-г/7 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Почаївського споживчого товариства на користь Почаївської міської ради 589 793 грн. 13 коп. упущеної вигоди та 8 846 грн. 89 коп. судового збору, в цій частині прийняти нове рішення яким в позові відмовити.

3. В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.

5. Стягнути з Почаївської міської ради (47025, вул. Воз'єднання, 16, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 14052785) на користь Почаївського споживчого товариства (47025, вул. Шевченка, 19, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30917486) 13 443, 27 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

6. Господарському суду Тернопільської області видати відповідні накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 22.05.2017р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Бойко С.М.