Постанова

від 16.05.2017 по справі 914/3023/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р. Справа № 914/3023/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Зварич О.В.

ОСОБА_1

при секретарі Лагутіні В.Б.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ОСОБА_2) «Окап» від 23.12.2016р. (вх. № 01-05/6153/16 від 27.12.2016р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 р.

у справі № 914/3023/14 (суддя Березяк Н.Є.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ОСОБА_2) «ІТС-Україна» , м. Львів

до відповідача:ТзОВ «Окап» , м. Львів

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ОСОБА_2) «Ім-Па» , м. Львів

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - представники (довіреності в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_5- представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи : не з`явився (належно повідомлений);

за участю судового експерта: ОСОБА_6

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28, 31 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось.

За ініціативою суду судове засідання 16.05.17 р. фіксувалось технічними засобами.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 р. (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017р. відкладено розгляд справи на 22.02.2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.03.2017 року.

У зв'язку з перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Матущака О.І. та тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Скрипчук О.С. розпорядженням керівника апарату суду №144 від 13.03.2017р. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у даній справі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.03.2017р. до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Хабіб М.І.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений п. 3 ч. 5 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року N 1402-VIII принцип незмінності судді, слід починати з початку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору.

Новим складом суду розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 р. (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Зварич О.В., Хабіб М.І.) відкладено розгляд справи на 29.03.2017 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 16.05.2017 р., викликано в судове засідання судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 для надання роз'яснень щодо висновку експерта №1781 від 30.09.2016 року.

У судове засідання 16.05.2017р. з'явився судовий експерт Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 та надав відповіді на поставлені запитання.

Третя особа в судове засідання участь уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується наявним у матеріалах справи списком згрупованих рекомендованих відправлень від 31.03.2017 р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 р. у справі №914/3023/14 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги ОСОБА_2 «ІТС-Україна» задоволено. Визнано недійсними укладені між ОСОБА_2«ІТС-Україна» та ОСОБА_2 «ОКАП» :

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 року 9/10 будівлі складу ДОК літ.»Б-1» , загальною площею 877,7 кв.м. зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №360;

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 р. про продаж 1/10 будівлі складу ДОК літ.»Б-1» , загальною площею 877,7 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №407;

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 р. про продаж 9/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ.»В-1» , загальною площею 60,9 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №363;

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 р. про продаж 1/10 будівлі контрольно-пропускного пункту літ.»В-1» , загальною площею 60,9 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №410 ;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. «Г-1» загальною площею 43,3 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2078;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. «Г-1» загальною площею 43,3 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8В,, за реєстровим № 2093;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж приміщення загальною площею 124,4 кв.м.; склад літ. «Б-1» площею 46,4 кв.м. ; розчинний вузол літ «Б-2» площею 33,9 кв.м.; склад вапна літ «В-1» площею 17.7 кв.м., склад літ. «Д-1» площею 26,4 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2081;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж приміщення загальною площею 124,4 кв.м.; склад літ. «Б-1» площею 46,4 кв.м. ; розчинний вузол літ «Б-2» площею 33,9 кв.м.; склад вапна літ «В-1» площею 17.7 кв.м., склад літ. «Д-1» площею 26,4 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2102;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «Д-1» загальною площею 330,6 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2084 ;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «Д-1» загальною площею 330,6 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2096;

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «В-1» загальною площею 332,6 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2087 ;

- договір купівлі продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «В-1» загальною площею 332,6 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 2099 .

Стягнуто з ОСОБА_2 «ОКАП» на користь ОСОБА_2 «ІТС-Україна» 14616,00 грн. судового збору.

Судове рішення у справі мотивоване ст.ст. 11, 92, ч.ч. 1-3 ст. 98, ст.ст. 143, 145, 190, 191, 203, ч. 2 ст. 207, 215, ч.ч. 1, 3 ст. 237, п. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст. 139, ч.ч. 1,2 ст. 89, ст. 174 Господарського кодексу України (надалі -ГК України), п. 3 розділу 1 «Загальні положення» Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868), Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №396/3689 (який був чинним до 19.03.2013 р. та втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 р.), і зроблено висновок, що вартістю майна товариства є вартість чистих активів товариства, а, оскільки, директор ОСОБА_2 «ІТС-Україна» здійснював продаж основних засобів вартість яких перевищує 50 відсотків вартості майна товариства, то, відповідно до Статуту, він повинен був отримати згоду загальних зборів учасників товариства на продаж цих основних засобів. Матеріали справи не містять і відповідачем не спростовано відсутність рішення загальних зборів ОСОБА_2 «ІТС-Україна» про продаж будь-якого майна товариства.

ОСОБА_2 «Окап» не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Відповідач обгрунтовує свою апеляційну скаргу тим, зокрема, що висновок суду першої інстанції про те, що власним капіталом (майном) підприємства може вважатися тільки та частина його активів, яка перевищує зобов'язання не міститься у п. 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні положення» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р., а є лише поняття актив та власний капітал , а не майно які суд без обґрунтування ототожнює. Зазначає, що суд першої інстанції зазначає п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. №13, однак Верховний Суд України не здійснює трактування терміну майно товариства , а вказує на спосіб визначення його частини призначеної для виплати учаснику, який вибув з товариства. Стверджує, що при виході учасника з товариства вартість активу товариства зменшується пропорційно виплаченій частці учаснику, який вибув, а при продажі майна ОСОБА_2 «ІТС-Україна» отримало кошти від продажу у повному обсязі, внаслідок чого вартість чистих активів товариства збільшилась на суму перевищення ціни продажу майна над його балансовою вартістю. Зазначає, що для розуміння терміну майно товариства слід керуватись ст. 115 ЦК України, ст. 66 ГК України та п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» , а згідно висновку судово-економічної експертизи №1781 від 30.09.2016 року зазначено, що документально не підтверджується перевищення вартості реалізації об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 «ІТС-Україна» проданого у березні та червні 2013року згідно укладених договорів вартості 50 % майна даного товариства. На підставі оспорюваних договорів були підписані акти приймання-передачі майна та сплачені кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та таблицею 4 висновку судово-економічної експертизи №1781 від 30.09.2016 року. Зазначає, що при укладенні договорів підприємством було надано довідки про вартість майна товариства, де зазначена вартість лише основних засобів та інших необоротних активів, без врахування оборотних активів. Посилається на схвалення правочинів стороною, підтвердженням чого є постанова Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2014р. у справі №813/4751/14. Просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 р. у справі №914/3023/14, прийняти нове рішення, у задоволенні позову ОСОБА_2 «ІТС-Україна» відмовити повністю.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзиву на апеляційну скаргу.

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 «ІТС-Україна» , зокрема, зазначає, що майном є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а майном товариства, як єдиного майнового комплексу є чисті активи товариства, посилаючись на постанову пленуму Верховного суду України »Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.08р. № 13, рішення Конституційного Суду України від 19.09.12 р. № 1-8/2012, Закон України «Про акціонерні товариства» , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств» , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» .

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та додатковими поясненнями, заслухавши представників сторін та судового експерта, взявши до уваги пояснення представників сторін з приводу висновку судового експерта, оцінивши зібрані по справі докази, та дослідивши фактичні обставини у справі, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, при цьому, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини та керувалася такими мотивами.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між ОСОБА_2 «ІТС-Україна» та ОСОБА_2 «ОКАП» було укладено ряд договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, а саме :

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 року 9/10 частин будівлі складу ДОК літ. «Б-1» , загальною площею 877,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №360 (а.с. 30-31, т.1);

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 р. про продаж 1/10 частини будівлі складу ДОК літ. «Б-1» , загальною площею 877,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №407 (а.с. 40-41, т.1);

- договір купівлі-продажу від 06.03.2013 р. про продаж 9/10 частин приміщення будівлі контрольно-пропускного пункту літ. «В-1» , загальною площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №363 (а.с. 47-48, т.1);

- договір купівлі-продажу від 13.03.2013 р. про продаж 1/10 частини приміщення будівлі контрольно-пропускного пункту літ. «В-1» , загальною площею 60,9 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №410 (а.с. 57-58, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. «Г-1» загальною площею 43,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2078 (а.с. 64, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу Г.З.М. літ. «Г-1» загальною площею 43,3 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2093 (а.с. 70, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж приміщення загальною площею 124,4 кв.м.: склад літ. «Б-1» площею 46,4 кв.м.; розчинний вузол літ «Б-2» загальною площею 33,9 кв.м.; склад вапна літ «В-1» загальною площею 17,7 кв.м., склад літ. «Д-1» загальною площею 26,4 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2081(а.с. 79, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж приміщення загальною площею 124,4 кв.м.: склад літ. «Б-1» площею 46,4 кв.м.; розчинний вузол літ «Б-2» загальною площею 33,9 кв.м.; склад вапна літ «В-1» загальною площею 17,7 кв.м.; склад літ. «Д-1» загальною площею 26,4 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим № 2102 (а.с. 91, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «Д-1» загальною площею 330,6 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №2084 (а.с. 97, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «Д-1» загальною площею 330,6 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №2096(а.с. 103, т.1);

- договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 05.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «В-1» загальною площею 332,6 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, за реєстровим №2087(а.с. 112, т.1);

- договір купівлі продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 06.06.2013 р. про продаж будівлі складу алюмінієвого літ. «В-1» загальною площею 332,6 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7 та зареєстрований приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2099(а.с. 122, т.1).

Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою, у якій просить визнати зазначені вище договори недійсними з кількох підстав: як такі, що порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном; відчуження майна відбулось директором товариства без наданих на це загальними зборами учасників товариства повноважень та за заниженою ринковою ціною; спірні договори є удаваними в силу ст.235 ЦК України. Зазначає, що договірна ціна відчуженого майна є заниженою, а справжня його вартість перевищує 50% вартості майна товариства.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В процесі розгляду справи апеляційною інстанцією встановлено, що позивач зазначив підставами для визнання спірних договорів недійсними укладення їх директором товариства з перевищенням повноважень за вартістю, що перевищує 50 відсотків майна товариства в порушення пп.»к» п.6.1.3 Статуту товариства; вчиненими у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (ст.232 ЦК України); удаваними, вчиненими сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ст..235 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині 7 статті 179 ГК України зазначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Між ОСОБА_2 «ІТС-Україна» та ОСОБА_2 «ОКАП» було укладено договори купівлі-продажу від 06.03.2013 року за №360, від 06.03.2013 р. за №363, 13.03.2013 р. за №407, від 13.03.2013 р. за №410, від 05.06.2013 р. за № 2078, від 05.06.2013 р. за № 2081, від 05.06.2013 р. за №2084, від 05.06.2013 р. за №2087, від 06.06.2013 р. за №2093, від 06.06.2013 р. за №2096, від 06.06.2013 р. за №2099, від 06.06.2013 р. за № 2102 нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Наукова, будинок №7.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Оскаржувані договори підписані від імені ОСОБА_2 «ІТС-Україна» директором товариства ОСОБА_9

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ГК України (у редакції станом на момент укладення оспорюваних договорів) управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства. Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Відповідно до ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; 2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; 3) створення та відкликання виконавчого органу товариства; 4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; 5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; 6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 7) виключення учасника із товариства; 8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань. Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Відповідно до підпункту «к» пункту 6.1.3 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» , затвердженого зборами учасників товариства, (протокол №6 від 06.11.2004 р.), та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Львівської міської ради 17.11.2004 р. за №14151050001000468 до компетенції загальних зборів учасників належить відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства (а.с. 13-27, т.2).

Згідно пункту 6.1.5 Статуту повноваження, передбачені підпунктом «к» пункту 6.1.3 належать до виключної компетенції загальних зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам товариства (а.с.23, т. 2).

Відповідно до п. 6.3 Статуту передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів засновників (а.с.25, т.2).

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та статуту, директор ОСОБА_2 «ІТС-Україна» ОСОБА_9 був наділений повноваженнями щодо укладення договорів про відчуження майна на суму на суму, що становить менше п'ятдесяти відсотків майна товариства без рішення загальних зборів учасників товариства.

У оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що, оскільки, директор ОСОБА_2 «ІТС-Україна» здійснював продаж основних засобів вартість яких перевищує 50 відсотків вартості майна товариства, то, відповідно до Статуту, він повинен був отримати згоду загальних зборів учасників товариства на продаж цих основних засобів, а матеріали справи не містять і відповідачем не спростовано відсутність рішення загальних зборів ОСОБА_2 «ІТС-Україна» про продаж будь-якого майна товариства. Даний висновок суду є необґрунтований враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» майно товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей вартість яких відображена в балансі товариства.

Судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні наведено посилання на п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. №13 згідно якого при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. Однак, визначенні роз'яснення стосуються порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також у даній справі майно товариства визначено п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» .

Крім того, згідно висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 року, а саме п. 4 не підтверджено документально перевищення вартості реалізації об'єктів нерухомого майна ОСОБА_2 «ІТС-Укораїна» , проданих у березні та червні 2013 року згідно із укладених із ОСОБА_2 «ОКАП» договорів купівлі-продажу, розміру п'ятдесяти відсотків майна даного товариства (а.с. 199-203, т.4).

Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ч.ч.5, 6 ст.42 ГПК України).

Як вбачається з висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 року та підтверджено усними відповідями на питання у судовому засіданні судовим експертом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_6 при визначенні терміну майно товариства експерт керувався п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» , що відповідає обсягу майна, відображеному у розділах I та II ОСОБА_9 балансу підприємства.

Таким чином, судом першої інстанції необґрунтовано відхилено висновок №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 року з зазначенням, що він зроблений лише з врахуванням оборотних і необоротних активів підприємства без врахування пасиву підприємства (його зобов'язань). Дані твердження суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать п. 5.1 Статуту ОСОБА_2 «ІТС-Україна» .

Необґрунтованими є також посилання на п. 3 розділу 1 «Загальні положення» Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 р. (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за №336/22868), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №396/3689 (який був чинним до 19.03.2013 р. та втратив чинність згідно наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 р.), оскільки вони не містять визначення поняття майно товариства .

Враховуючи вищенаведене, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджуються те, що директор ОСОБА_2 «ІТС-Україна» здійснював продаж основних засобів вартість яких перевищує 50 відсотків вартості майна товариства. Згідно таблиць №5 та 6 висновку №1781 судово-економічної експертизи від 30.09.2016 року процентне співвідношення вартості реалізованого нерухомого майна за оспорюваними договорами до вартості майна товариства становить відповідно в березні та червні 2013 р.- 15,1% та 4,8%.

Таким чином, станом на час укладення оспорюваних договорів у директора ОСОБА_2 «ІТС-Україна» були наявні повноваження щодо їх укладення без рішення загальних зборів засновників товариства.

Позивачем не доведено наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення. Відповідно до п.2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013р. та в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Як встановлено вище, директор позивача при вчинені правочинів діяв як орган юридичної особи, від-так суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання позивача на ст.232 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Удаваним є правочин, що вчиняється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Позивач, який вимагає застосування наслідків удаваного правочину, має довести, що спірні правочини вчинені з метою приховати інший правочин. При укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються норми про той правочин, який сторони приховували.

Судовими рішеннями в адміністративній справі №813/4751/14 Львівським окружним адміністративним судом підтверджено законність відображення в бухгалтерському обліку позивача фактів відчуження майна за договірними цінами (діючими ринковими цінами). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.06.15 р. залишено без змін рішення від 25.09.14 р. у вказаній адміністративній справі.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, у відповідності до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч.1 ст.104 ГПК України).

На підставі встановлених обставин справи, з врахуванням наведених норм матеріального права, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, оскаржуване рішення суду скасовує і приймає нове рішення, про відмову в позові.

Відповідно до п. 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» коли приймається нове судове рішення апеляційної інстанції після скасування судового рішення місцевого господарського суду, або судом касаційної інстанції після скасування судових рішень судів нижчих інстанцій, то розподіл сум судового збору здійснюється постановою відповідно апеляційної або касаційної інстанції, який прийняв нове рішення.

Згідно ст. 49 ГПК України суд здійснює розподіл сум судового збору, а тому з ОСОБА_2 «ІТС-Україна» на користь ОСОБА_2 «Окап» слід стягнути 16077,60 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку. Судовий збір за розгляд позовної заяви слід покласти на ОСОБА_2 «ІТС-Україна» .

Крім цього, на ОСОБА_2 «ІТС-Україна» покладаються витрати за проведення судових експертиз у сумі 13320 грн та 12936 грн, оскільки оплату проведення судових експертиз, згідно ухвали суду першої інстанції від 16.10.2014 р., здійснено позивачем і судові експертизи були призначені за його клопотанням.

Керуючись ст. ст. 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення. В позові ОСОБА_2 «ІТС-Україна» до ОСОБА_2 «Окап» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 «Ім-Па» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 06.03.2013 року за №360, від 06.03.2013 р. за №363, 13.03.2013 р. за №407, від 13.03.2013 р. за №410, від 05.06.2013 р. за № 2078, від 05.06.2013 р. за № 2081, від 05.06.2013 р. за №2084, від 05.06.2013 р. за №2087, від 06.06.2013 р. за №2093, від 06.06.2013 р. за №2096, від 06.06.2013 р. за №2099, від 06.06.2013 р. за № 2102 - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-Україна» (79059, м. Львів, вул. Хвильового,31/51 код ЄДРПОУ 32484309) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Окап» (79068, м. Львів, вул. Я.Музики, 36/45 код ЄДРПОУ 38501476) 16077,60 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку. Місцевому господарському суду видати наказ.

3. Вартість судових експертиз 13320 грн та 12936 грн покласти на позивача ОСОБА_2 «ІТС-Україна» .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови підписано 22.05.2017р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Хабіб М.І.