Рішення

від 16.05.2017 по справі 25/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2017Справа № 25/25 За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"

про стягнення 1 580 870,29 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Петрук В.П. (представник за довіреністю №ГО-16/181 від 14.12.2016р.);

- Синельніков М.О. (представник за довіреністю №ГО-16/160 від 12.12.2016р.).

Обставини справи:

Сільськогосподарське виробничий кооператив "Хлібороб" (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Договором № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 15.05.2007 р. в розмірі 1 580 870,29 грн., з яких 1 245 721,40 грн. сума страхового відшкодування, 203 052,59 грн. пені, 16 244,21 грн. 3 % річних та 115 852,09 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині здійснення виплати страхового відшкодування у зв'язку з настанням передбаченого умовами договору страхового випадку (пошкодження сільськогосподарської культури).

Відповідач надав для долучення до матеріалів справи письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту яких заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір визнано судом недійсним.

Крім того, відповідачем подано для долучення до матеріалів справи клопотання про припинення провадження у справі або про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2008р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 19.02.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2008р. у справі призначено судово-агрономічну експертизу, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук", провадження у справі зупинено до проведення судово-агрономічної експертизи та отримання висновку експерта.

Листом від 09.03.2017р. з огляду на довготривалість зупинення провадження у справі, Господарський суд міста Києва просив сторін та експертну установу повідомити про стан проведення судової експертизи, призначеної ухвалою суду від 19.02.2008р. та сприяти поверненню матеріалів справи до суду.

18.04.2017р. до суду від експертної установи надійшов лист № 19-14/310 від 11.04.2017р., в якому повідомляється про те, що дана експертиза проводиться на платній основі, однак для її проведення ні одна із сторін не зверталася разом з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2017р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.05.2017р.

В судове засідання 16.05.2017р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 16.05.2017р. судом було розглянуто клопотання відповідача про припинення провадження у справі та відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави припинення провадження у справі визначені ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано у своєму клопотанні підстав для припинення провадження у справі, а судом не виявлено обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, у зв'язку з чим клопотання відповідача про припинення провадження у даній справі визнається судом передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 16 травня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2007 р. між відповідачем (Страховик) та позивачем (Страхувальник) укладено Договір № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур за (надалі - Договір), за умовами якого Страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж та виконувати інші умови цього договору, а Страховик зобов'язується відшкодувати Страхувальнику збитки, які будуть заподіяні Страхувальнику внаслідок настання страхового випадку згідно з умовами та в порядку, визначеними цим договором та правилами страхування (п. 1.1. Договору).

Договір укладається на підставі заяви про страхування, карти - схеми сівозмін полів (або викопійовки з неї), технологічної карти, довідки про урожайність, копії свідоцтва якості посівного матеріалу, які надаються Страхувальником Страховику та є невід'ємними додатками до цього договору. Обов'язковою умовою підтвердження інформації наданої Страхувальником в заяві на страхування є підписання первинного акту огляду стану (сходів) посівів культури (п. п. 1.2. - 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майбутнім врожаєм сільськогосподарських культур, що належить Страхувальнику на праві власності або знаходиться в його розпорядженні на правах оренди (користування). На умовах цього договору застрахований майбутній врожай гороху: на полі № 9/2, площею 95 га, сівозміни № 2; на полі № 2/1, площею 69 га, сівозміни № 1; на полі № 7/3, площею 116 га, сівозміни № 3, на полі № 4/3, площею 57 га, сівозміни № 3; на полі № 9/3, площею 107 га, сівозміни № 3; на полі № 2/1, площею 16 га, сівозміни № 1, що перебувають за адресою: Одеська область, Красноокнянський район, с. Чорна, землі СВК „Хлібороб".

Згідно з п. 3.1. Договору страховими ризиками за цим договором є неотримання врожаю у зв'язку з його повною або частковою загибеллю чи пошкодженням внаслідок прямої дії: весняних заморозків (ожеледі, вимерзання); граду; землетрусу; лавини, земельного зсуву, земельного або земельно-водного селю; пожежі внаслідок стихійного лиха, в тому числі блискавки, крім лісових пожеж; бурі, урагану, бурану; зливи; повені (поводі); паводку; посухи; нестачі води у зрошуваних каналах через відсутність опадів; протиправних дій третіх осіб (крадіжок, хуліганських дій) стосовно посівів.

Пункт 3.2. Договору містить визначення термінів страхових ризиків, зокрема, терміну посухи, за яким розуміється загибель та пошкодження рослин внаслідок тривалого дефіциту опадів при підвищеному температурному режимі у теплий період року, внаслідок чого вичерпуються запаси вологи ґрунту за рахунок випаровування і транспірації. При цьому розрізняють атмосферну або повітряну посуху, коли опадів випадає недостатньо, утримуються високі температури повітря на фоні низької вологості повітря (менше 30 %), та ґрунтову посуху, коли відбувається висушування ґрунту, що приводить до недостатнього забезпечення рослин водою і викликає передчасне пожовтіння та засихання рослин.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що страховим випадком за цим договором визнається заподіяння прямих збитків майновим інтересам Страхувальника, пов'язаних з неотриманням або недотриманням врожаю сільськогосподарських культур в результаті настання страхових ризиків, визначених п. 3.1. цього договору, та у зв'язку з яким виникає зобов'язання Страховика сплатити страхове відшкодування Страхувальнику або призначеній ним особі, яка може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку (Вигодонабувачу).

За змістом п. 3.4. Договору під повною загибеллю культури слід розуміти її знищення або пошкодження, яке робить неможливим (недоцільним) її подальше вирощування з метою отримання урожаю, що підтверджується експертизою за участі сторін та при потребі експерта.

Як передбачено в п. 3.5. Договору наявність надзвичайних випадкових подій, наведених в п. 3.1. Договору визначається державними уповноваженими органами з питань гідрометеорології, пожежної безпеки, відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п. п. 5.2. - 5.3. Договору страхова сума визначається як вартість майбутнього врожаю шляхом множення середньої врожайності в господарстві за попередні п'ять років на площу посівів культури та вартості відповідної сільськогосподарської продукції. Загальна страхова сума за договором дорівнює 1 779 602,00 грн.

Згідно з п. п. 6.2. - 6.4. Договору франшиза (безумовна) складає 30 % страхової суми або 533 880,60 грн. Загальний страховий платіж за договором дорівнює 62 286,07 грн. Вказаний страховий платіж Страхувальник зобов'язаний сплатити Страховику в строк до 15 травня 2007 р. до 00 год. 00 хв.

Договір набуває чинності з моменту надходження в повному обсязі страхового платежу (або його першої частини - якщо сплата страхового платежу передбачена в цьому договорі частинами) на поточний рахунок чи до каси страховика та діє до кінця строку збирання урожаю, встановленого агротехнічними вимогами для регіону, але не довше ніж до 00 год. 00 хв. 10 серпня 2007р. (п .7.1. Договору).

На виконання п. 6.3. Договору позивачем на підставі платіжного доручення № 106 від 18.05.2007р. було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача страховий платіж у сумі 62 286,07 грн. (копія платіжного доручення у матеріалах справи).

Таким чином, з огляду на положення п. 7.1. Договору, укладений між сторонами договір страхування набув чинності з 18.05.2007р.

Як зазначено в Довідці Гідрометеорологіного центру Чорного та Азовського морів № 61/17А від 31.05.2007р. суховійні явища значно погіршили стан посівів с/г культур. Внаслідок високих денних температур та дефіциту вологи у грунті відбулось передчасне пожовтіння та засихання листя рослин. Суцвіття і квіти гороху засохли. Отримання урожаю ярого ячменю та горожу у господарстві позивача у 2007р. неможливо.

Рішенням Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Красноокнянської районної державної адміністрації Одеської області, що оформлене протоколом № 21 від 27.06.2007р. вирішено погодитись з представленими документами та висновками робочої комісії, яка проводила обстеження полів в господарствах району стосовно визначення загибелі с/г культур на площі 840 га, на загальну суму збитку - 464 684 грн. та затверджено акт на загибель с/г культур позивача на вказані площі та суму.

Висновком Торгово-промислової палати України № 1914/05-4 від 09.07.2007р. підтверджено, що несприятливі погодні умови, що спричинили пошкодження і загибель с/г культур на площах позивача станом на 08.06.2007р. є форс-мажорними обставинами.

12.06.2007р. позивач звернувся до відповідача з заявою про страхову подію.

В п. 8.1.5. Договору страховик взяв на себе зобов'язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та строк,передбачені договором.

Умови для отримання страхового відшкодування передбачені розділом 9 Договору, однак відповідач при настанні страхового випадку ухилився від виплати страхового відшкодування, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що укладений між сторонами договір страхування визнано недійсним в судовому порядку, відтак вказаний правочин не створює для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 354 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами (частина 1 статті 355 Господарського кодексу України).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України "Про страхування").

За змістом ст. ст. 980, 982 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування). Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Як передбачено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Разом з тим, як вбачається з доданих відповідачем до матеріалів справи документів, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2007р. у справі № 21/207-07-6895, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2008р. Договір № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 15.05.2007 р. визнано недійсним.

Згідно ст. 998 Цивільного кодексу України наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 29 закону України Про страхування договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.

За змістом ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У зв'язку з набранням вказаним вище судовим рішенням законної сили (постанова суду касаційної інстанції від 06.02.2008р.), обставини, встановлені при розгляді вказаної справи, з огляду на положення ст. 35 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

Оскільки, договір № 0120272121 добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 15.05.2007 р., який є підставою позову у даній справі, визнано недійними в судовому порядку, такий правочини в силу ст. 216 Цивільного кодексу не створюють для сторін юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Наведене (визнання недійсним договору страхування), за висновками суду є достатньою підставою для відмови позивачу в задоволенні його вимог.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Судові витрати позивача, у зв'язку з відмовою в позові, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на останнього.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017р.

Суддя С.М. Морозов