Постанова

від 28.08.2012 по справі 25/25-10-464

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2012 р. Справа № 25/25-10-464

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селываненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Одеса (далі -ФОП ОСОБА_2),

на рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2010 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012

зі справи № 25/25-10-464

за позовом Інспекції Головного Державного реєстратора флоту України, м. Київ (далі -Інспекція),

до ФОП ОСОБА_2

про розірвання договору та стягнення 81 360,45 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Інспекція звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ФОП ОСОБА_2 (з урахуванням його подальшого неодноразового уточнення) про розірвання укладеного сторонами договору про надання послуг з удосконалення роботи системи RFU Державний судновий реєстр України та Суднова книга України від 03.03.2009 (далі -Договір), стягнення сплачених за Договором 80 000 грн., з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, що додатково складає суму 348, 39 грн., та три проценти річних у сумі 1 012, 06 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2010 (суддя Малярчук І.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Лавренюк О.Т. -головуючий, судді Савицький Я.Т., Гладишев Т.Я.), позов задоволено. В основу даних судових рішень покладено висновок про те, що ФОП ОСОБА_2 суттєво порушив умови Договору щодо надання визначених цим правочином робіт та пов'язаних з ними послуг у встановлені строки. Виконання відповідачем цих зобов'язань втратило інтерес для Інспекції, тому наявні підстави для розірвання Договору згідно з вимогами позивача.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що: на порушення норм процесуального права апеляційний господарський суд розглянув справу без участі ФОП ОСОБА_2; при цьому безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про те, що визначені пунктом 6.2 Договору докази виконання зобов'язань -відповідні акти, підписані виконавцем, передавалися представникові позивача особисто; отже названа судова інстанція в оскарженій постанові дійшла помилкових висновків щодо прострочення ФОП ОСОБА_2 цих зобов'язань та помилково застосувала певні норми матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Частиною другою статті 852 Цивільного кодексу України передбачено, що за наявності в роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно з дослідженим попередніми судовими інстанціями умовами договору ФОП ОСОБА_2 (підрядник, виконавець) протягом чотирьох місяців з момента перерахування Інспекцією (замовник) 80 000 грн. зобов'язаний удосконалити роботу системи RFU Державний судновий реєстр України та Суднова книга України відповідно до погодженого технічного завдання, а також надати консультації необхідні для роботи замовника (пункти 2.4, 4.2, 1.1, 1.2 Договору). Згадане технічне завдання визначає роботи, пов'язані з внесенням змін та доповнень до функціональних можливостей електронної версії Державного суднового реєстру України та Суднової книги України. 16.06.2009 Інспекція на виконання Договору платіжним дорученням № 1007.1 перерахувала відповідачеві 80 000 грн. Позивач виконання відповідачем робіт за Договором заперечує.

Господарські суди встановивши, що після закінчення визначеного Договором строку (16.10.2009) і на час прийняття рішення місцевим господарським судом у даній справі належних доказів виконання відповідачем робіт за технічним завданням до Договору не подано, зокрема, доказів підписання сторонами передбаченого пунктом 6.2 Договору акта виконання зобов'язань, дійшли висновку про те, що зазначене прострочення є істотним порушенням умов цього правочину. У зв'язку з наведеним попередні судові інстанції задовольни вимоги позивача про розірвання Договору та стягнення сплачених як попередня оплата за Договором 80 000 грн.

Вищий господарський суд України з цим висновком погоджується, зокрема, з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів, а касаційна скарга обґрунтованих доводів на підтвердження належного виконання відповідачем робіт принаймні в певній їх частині, продовження сторонами строків виконання названих робіт та послуг, у тому числі в зв'язку з усунення недоліків тощо.

У частині другій статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, дана норма встановлює наслідки, які стосуються порушення лише грошового зобов'язання.

Між тим обов'язок відповідача повернути позивачеві перераховані останнім за Договором 80 000 грн. у зв'язку з розірванням господарським судом Договору за наявності істотного прострочення відповідачем виконання зобов'язань виник з моменту набрання законної сили рішенням місцевого господарського суду в даній справі. Тому підстави для відшкодування позивачеві 80 000 грн. з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України відсутні.

Передбачене сторонами у пункті 5.2 Договору положення про відшкодування виконавцем вартості оплачених, але не виконаних послуг не передбачає строків та порядку такого відшкодування.

З урахуванням наведеного рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у частині стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних і суми державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають скасуванню.

Пунктом 2 частини другої статті 111 10 ГПК України передбачено обов'язок суду касаційної інстанції скасувати рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду. ФОП ОСОБА_2. було належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, зокрема, апеляційного господарського суду у справі, призначеного на 14.02.2012 (т.2, а.с.34, 36). Отже, підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду у справі відповідно до наведеної норми відсутні.

Керуючись статтями 49, 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 зі справи № 25/25-10-464 змінити, скасувавши їх в частині прийняття рішення про стягнення з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь Інспекції Головного Державного реєстратора флоту України трьох процентів річних у сумі 1 012, 06 грн., 348, 39 грн. інфляційних втрат та 13, 60 грн. державного мита.

3. У задоволенні позову в наведеній частині відмовити.

4. У решті рішення господарського суду Одеської області від 30.04.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2012 зі справи № 25/25-10-464 залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов