Ухвала

від 25.05.2017 по справі 826/18029/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18029/16                                                                  У Х В А Л А 25 травня 2017 року                                                                                       м. Київ Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лаблайф» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Лаблайф» (далі – Позивач, ТОВ «Лаблайф») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі – Відповідач, ДКС України) про: - визнання неправомірними дій щодо невиконання наказів про примусове виконання рішень від 10.10.2014 року №910/15035/14 та від 29.12.2015 року №910/26762/15; - зобов'язання Відповідача здійснити дії щодо виконання наказів про примусове виконання рішення від 10.10.2014 року №910/15035/14 та від 29.12.2015 року №910/26762/15; - зобов'язання ДКС України нарахувати та виплатити ТОВ «Лаблайф» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2017 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, Апелянтом заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку неможливістю забезпечення його сплати вчасно і в повному обсязі. Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 187 КАС України. При поданні апеляційної скарги Апелянтом не було дотримано вимог ч. 6 ст.187 КАС України, а саме до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Згідно ч. 6 ст. 187 КАС України що до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору. Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі – Закон). Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. З огляду на те, що предметом позову є визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо невиконання двох наказів про примусове виконання рішення, зобов'язання вчинити на їх виконання дії, а також вчинити дії щодо нарахування компенсації, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, складала 1 розмір мінімальної заробітної плати. Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою. Відтак, позовні вимоги про визнання неправомірними дії щодо невиконання двох наказів та зобов'язання вчинити дії щодо їх виконання є двома позовними вимогами. Крім того, окремою є вимога про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію. Станом на 01.01.2016 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року №  928-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378,00 грн. З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва складає 4  547,40 грн. (1378,00 х 3 х 110%). Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору у встановленому Законом розмірі або обґрунтованого клопотання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, його зменшення, розстрочення або відстрочення. Оцінюючи клопотання Відповідача про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з неможливістю забезпечення його сплати вчасно та у повному обсязі, суд вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати. Зазначена позиція підтримується Вищим адміністративним судом України у постанові Пленуму від 23.01.2015 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір». При цьому, судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції. Відтак посилання Апелянта на те, що відсутність на момент подання апеляційної скарги у ДКС України коштів на сплату судового збору є перешкодою для доступу у правосудді, є помилковим, оскільки, як вже було зазначено вище, обмежене фінансування суб'єкта владних повноважень не є підставою для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, оскільки заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить доказів скрутного майнового стану особи та неможливості Відповідача забезпечити сплату судового збору у встановленому Законом розмірі, суд вважає за необхідне у його задоволенні відмовити. Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в ухвалах від 08.09.2015 року у справі №21-5496а15, від 29.02.2016 року у справі №810/1495/15, від 01.03.2016 року у справі № 810/1674/15. Крім того, судом враховується, що доказів неможливості своєчасної сплати судового збору у повному обсязі Відповідачем не надано. Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Враховуючи, що Апелянтом не було додано до апеляційної скарги документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Відповідачу строку для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору на суму 4  547,40 грн. або клопотання про зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення. Керуючись ст.ст. 108, 187, 189, 206 КАС України, суд, - У Х В А Л И В: У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору відмовити. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лаблайф» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії – залишити без руху. Надати Апелянту строк для усунення недоліків – двадцять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали. У разі не усунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.           Суддя                                                                                          А.Г. Степанюк