Постанова

від 11.02.2020 по справі 826/18029/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА Іменем України 11 лютого 2020 року Київ справа №826/18029/16 адміністративне провадження №К/9901/34922/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М., розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лаблайф» до Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017, прийняту у складі головуючого судді Літвінової А.В., суддів: Аблова Є.В., Мазур А.С., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, постановлену колегією суддів: Степанюка А.Г.(головуючий), Кузьменка В.В., Шурка О.І. І. Суть спору 1. У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «Лаблайф» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України (далі – ДКС України), у якій просило суд: 1.1. - визнати неправомірними дії щодо невиконання наказів про примусове виконання рішень від 10.10.2014 №910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15; 1.2. - зобов'язати відповідача здійснити дії щодо виконання наказів про примусове виконання рішень від 10.10.2014 №910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15; 1.3. - зобов'язати ДКС України нарахувати та виплатити ТОВ «Лаблайф» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум. 2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Лаблайф» зазначило, що з огляду на протиправні дії відповідача, накази Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішень від 10.10.2014 № 910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15 не виконуються протягом тривалого періоду, чим порушено права позивача. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи 3. Судами попередніх інстанцій установлено, що Господарським судом м. Києва 10.10.2014 видано наказ №910/15035/14 «Про примусове виконання рішення», яким приписано стягнути з державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського Національної академії медичних наук України» на користь ТОВ «Лаблайф» основну заборгованість в сумі 516 000,00 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 10 320,00 грн (а.с. 5). Як убачається зі змісту листа ГУ ДКС у м. Києві від 16.09.2015 №05-08/1599-11870, заява про виконання даного рішення суду була направлена на адресу Головного управління ДКС у м. Києві 16.02.2015 року (а.с. 8-9). 4. У серпні 2015 року ТОВ «Лаблайф» звернулося до ГУ ДКС у м. Києві із заявою від 16.08.2015 №30 (а.с. 7), у якій просило повідомити інформацію про розгляд вказаної заяви про виконання судового рішення. Листом від 16.09.2015 №05-08/1599-11870 ГУ ДКС у м.Києві повідомлено, що після отримання 24.02.2015 Головним управлінням Казначейства пакету документів від ТОВ «Лаблайф» останнім було направлено за належністю пакет документів до Управління ДКС у Солом'янському районі м. Києва. При цьому повідомлено, що після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше зазначеного виконавчого листа, Казначейство України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь ТОВ «Лаблайф». 5. Крім того, 29.12.2015 Господарським судом м.Києва було видано наказ №910/26762/15 «Про примусове виконання рішення», яким приписано стягнути з державної установи «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України» на користь ТОВ «Лаблайф» грошові кошти: 3% річних - 23 156,38 грн, 390 612,00 грн та судовий збір - 6 206,53 грн (а.с. 6). На адресу начальника ГУ ДКС у м. Києві Позивачем 10.02.2016 направлено заяву про виконання рішення суду (а.с. 10-11). 6. Згідно копії банківської виписки 01.03.2016 на рахунок ТОВ «Лаблайф» з рахунку ДКС України були перераховані кошти у розмірі 29 632,91 грн. в рахунок виконання наказу Господарського суду м.Києва від 29.12.2015 №910/26762/15 (а.с. 12). 7. Разом з тим, станом на листопад 2016 року виконавчі документи Господарського суду м.Києва виконані не були, що й стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав. ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення 8. Окружний адміністративний суд постановою від 26.04.2017 позовні вимоги задовольнив повністю. 9. Ухвалюючи таке рішення цей суд дійшов висновку, що відповідачем не було вчинено необхідних дій із забезпечення виконання поданих позивачем виконавчих документів, нестача коштів не є підставою для невиконання судового рішення, а невиконання рішення у межах тримісячного строку має своїм наслідком виплату компенсації у розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 10. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.07.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. I V. Касаційне оскарження 11. У касаційні скарзі представник Державної казначейської служби України, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити. 12. В обґрунтування касаційної скарги Державна казначейська служба України зазначає, що перерахування коштів позивачу із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність відповідача, а у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими в Законах України «Про Державний бюджет України» обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за судовими рішеннями, забезпечення виконання яких гарантовані державою. Виконання рішення поза чергою є неможливим, так як це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом. Натомість Казначейством вживаються всі можливі заходи для виконання рішення суду. 13. У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Лаблайф» указує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційних скарг висновків цих судів не спростовують. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування 14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України. Частиною другою статті 129-1 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. 15. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання; далі - Закон № 606-XIV) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. 16. Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). 17. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI). 18. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. 19. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 20. Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. 21. Відповідно до статті 5 Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 22. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. 23. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п'яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. 24. У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 25. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011. № 845 (далі – Порядок № 845). 26. Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. 27. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). 28. Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. VI. Оцінка Верховного Суду 29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого. 30. Аналізуючи вищенаведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду. 31. Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов'язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені. 32. У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв'язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з'ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об'єктивні підстави та можливості. 33. Під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. 34. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. 35. Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з'ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність. 36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 820/287/18 та від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16. 37. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону №4901-VI, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. 38. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 39. 16.10.2013 набрав чинності Закон України від 19.09.2013 № 583-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено Розділ II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. 40. Заборгованість погашається в такій черговості: 41.1. у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; 41.2. у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; 41.3. у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. 42. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. 43. З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440). 44. Пунктом 8 Порядку № 440 передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: 44.1. перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; 44.2. друга черга - рішення, пов'язані з трудовими правовідносинами; 44.3. третя черга - інші рішення. 45. Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби. 46. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що виконавчі документи, які надходять на виконання, розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа визначається відповідна черга, а тому виплата належних позивачеві грошових коштів на підставі наказів Господарського суду міста Києва від 10.10.2014 №910/15035/14 та від 29.12.2015 №910/26762/15 повинна здійснюватися у третю чергу, а також в межах відповідних бюджетних асигнувань. 47. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач неодноразово звертався до Міністерства фінансів України із запитами та пропозиціями щодо збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою, в яких відповідач повідомляв Міністерство фінансів України про критичний стан виконання виконавчих документів за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», накопичення значної заборгованості, що утворилася внаслідок недостатніх бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості та пропонує збільшити визначення бюджетних асигнувань за бюджетною програмою 3504040 шляхом внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік. 48. Так, матеріали справи свідчать, що 10.12.2013, 25.02.2014, 25.05.2015, 22.09.2015, 13.01.2016, 22.01.2016, 23.01.2016, 10.06.2016, 24.06.2016, 20.05.2016. 01.07.2016, 13.09.2016, 25.11.2016 (а.с. 36-64) ДКС України зверталося до Міністерства фінансів України із заявами про вирішення питання щодо виділення коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504040 для погашення заборгованості. 49. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, тобто на виконанні у ДКС України знаходились рішення судів, що надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа позивача, а списання коштів на користь позивача відкладено в зв'язку з недостатністю коштів для здійснення безспірного списання. 50. Перерахування коштів стягувачам із затримкою відбувається не через протиправні дії або бездіяльність Казначейства, а виключно у зв'язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями. 51. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду 14.08.2018 та 25.07.2018 (справи №№ 804/3242/17, 466/3828/17 відповідно). 52. Отже, підстави для визнання протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення відсутні. 53. Щодо позовної вимоги про нарахування та виплати ТОВ «Лаблайф» із Державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум, колегія суддів зазначає, що ця позовна вимога є похідною від заявлених вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо невиконання рішення суду та зобов'язання виконати таке рішення. 54. Частиною 1 статті 4 Закону № 4901-VI установлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. 55. Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі, якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 56. Відповідно до статті 5 Закону Закону № 4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. 57. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи нараховується державним виконавцем протягом п'яти днів з дня отримання ним повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, про перерахування коштів, крім випадку, коли кошти перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. 58. З аналізу наведених норм права висновується, що вимога про нарахування компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду у цьому випадку є передчасною, оскільки такий розрахунок компенсації Закон пов'язує з фактом перерахування коштів. За таких обставин вимога про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми задоволенню не підлягає. 59. За такого правового регулювання та обставин справи суди першої й апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, дійшли помилкового висновку про протиправність дій відповідача та, відповідно, наявність підстав для задоволення позову. 60. Отже, з огляду приписи частини першої статті 351 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. VII. Судові витрати 61. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в : 1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити. 2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі № 826/18029/16 скасувати. 3. Ухвалити у справі № 826/18029/16 нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Лаблайф» до Державної казначейської служби України відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена. Головуючий                                                                                                        О.О. Шишов Судді                                                                                                                     І.В. Дашутін                                                                                                                              М.М. Яковенко