Ухвала

від 22.05.2017 по справі 541/1996/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1996/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1103/17Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Дорош А.І., .Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до Донецького гірничо - економічного технікуму, Міністерства освіти та науки України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час простою та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати

В С Т А Н О В И Л А :

30 серпня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості по заробітній платі за період з 1 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року у розмірі 33074,24 грн., середнього заробітку за час простою за період з 1 січня 2015 року по 29 серпня 2016 року у розмірі 116040,06 грн. та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 13056,65 грн. . В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 24 вересня 1984 року вона працювала методистом в Донецькому гірничо-економічному технікумі. З квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція, з моменту проведення якої територія м. Донецька є тимчасово непідконтрольною українській владі. В результаті вище вказаних подій у липні 2015 року вона вимушена була залишити місце свого постійного проживання та місце роботи. Починаючи з липня 2014 року до сьогодні відповідач не виплачує їй заробітну плату, посилаючись на відсутність коштів. Вона неодноразово усно зверталася до керівництва технікуму з вимогою про проведення з нею остаточного розрахунку, однак останній відмовився виплатити належні їй кошти. Крім того, ДГЕТ повідомив, що згідно з наказом № 03-к від 06.02.2015 року її відправили у відпустку без збереження заробітної плати до стабілізації ситуації в м.Донецьку та відповідно звільнили з роботи за згодою сторін з 15 липня 2015 року на підставі наказу № 28-к від 15.07.2015 року. На підставі ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України позивач вважає ці накази недійсними та такими, що не створюють для неї ніяких правових наслідків. В зв'язку з цим вважає, що відповідно до ст.34, ч.3 ст.113 КЗпП України відповідач зобов'язаний виплачувати їй середній заробіток за час вимушеного простою. Відповідач ДГЕТ не виконав вимоги постанови КМУ № 595 від 07.11.2014 про переміщення на територію, на якій органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі і залишився на тимчасово окупованій території. Оскільки його засновником є Міністерство освіти і науки України, а згідно з ч.2 ст.4 Закону України Про оплату праці джерело коштів на оплату праці працівників для установ і організацій, що фінансуються з бюджету це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел, а розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів здійснюють органи Казначейства, позивач також зазначила вказані установи відповідачами

Рішенням Миргородського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Донецького гірничо - економічного технікуму, Міністерства освіти та науки України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час простою та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати- відмовлено.

З вказаним рішенням не погодилася позивач в зв'язку з чим її представник оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування своєї апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що нею додано всі можливі докази наявності перед нею заборгованості по заробітній платі, в том у числі випискою ПАТ КБ ПриватБанк та відомостями з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДПА України. Крім того, вважає безпідставними висновки суду щодо відсутності в Міністерства освіти та науки України, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області, Державної казначейської службиУкраїни обов'язку щодо виплати на її користь заборгованості по заробітній платі, оскільки Донецький гірничо - економічний технікум є державною установою, фінансування якого здійснюється з бюджету. З урахуванням викладеного прохала рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_3 з 24 вересня 1984 року була прийнята на посаду методиста в Донецький гірничо-економічний технікум (а.с.12).

Згідно з наказом № 03-ко від 06.02.2015 року позивачу з 09.02.2015р. надано відпустку без збереження заробітної плати (а.с.13)

Наказом № 28-к від 15.07.2015 року ОСОБА_3 звільнено за угодою сторін на підставі п. ст.36 КЗпП України (а.с.14).

На підтвердження неотримання заробітної плати після звільнення, позивачкою надано довідку Миргородської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області № 8028 від 12.08.2016рвиписку з карткового рахунку ПАТ КБ ПриватБанк за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 року, згідно якої остання виплата заробітної плати позивачеві за даною карткою була проведена 26.06.2014 року в сумі 879,11 грн. На ці ж докази посилається позивач у підтвердження розміру отримуваної нею заробітної плати, з якої нею було в подальшому проведено розрахунок заборгованості. (а.с.34, 95-96)

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів з боку позивача щодо існування заборгованості по заробітній платі та неможливістю витребувати необхідні докази, враховуючи перебування технікуму на непідконтрольній українській владі території. Також, оскільки позивач не перебував у трудових відносинах з Управлінням Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області та з Донецькою міською радою, то у розумінні норм Кодексу законів про працю України вони не є особами, які повинні виплачувати позивачу заборгованість із заробітної плати.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Згідно Указу Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" з квітня 2014 року на території Донецької та Луганської областей проводиться антитерористична операція. З моменту проведення операції територія м. Донецьк є тимчасово непідконтрольною українській владі.

Відповідно до додатку №1 до розпорядження КМУ № 1085 від 07.11..2014 р. місто Донецьк входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Судом вірно встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 18.05.2015 року взята на облік як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою АДРЕСА_1.

Місцевим судом установлено та не заперечувалося позивачем, що Донецький гірничо-економічний технікум знаходиться на тимчасово окупованій території у м. Донецьк та не переміщувався на підконтрольну Україні територію.

Тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції встановлено Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , який має пріоритет над іншими законами з огляду на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями даного Закону передбачено, що закони та інші нормативно правові акти України діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Згідно з постановою правління Національного Банку України Про призупинення здійснення фінансових операцій від 06 серпня 2014 року № 466 призупинено здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , яка набрала чинності 11 листопада 2014 року, встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечити до 01 грудня 2014 року переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 3 Тимчасового порядку встановлено, що заробітна плата працівникам установи за період, коли установа розміщувалась на тимчасово неконтрольованій території, а у подальшому територія була повернута під контроль органів державної влади, або установа переміщена в населений пункт на контрольовану територію, виплачується у повному обсязі за рахунок кошторису установи.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).

Відповідно до листа Генеральної дирекції УДППЗ Укрпошта № 532-05/7476 від 29.09.2015 Про пересилання поштових відправлень на територію Донецької та Луганської областей УДППЗ Укрпошта не здійснює пересилання пошти до міста Донецька..

У зв'язку з цим, суди України, позбавлені можливості витребувати у відповідача Донецького гірничо-економічного технікуму інформацію про те, чи має дана установа заборгованість по заробітній платі перед позивачем, про суму заборгованості, в разі її наявності, та про розмір і структуру щомісячної заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачу згідно умов трудового договору у період, зазначений у позовній заяві, а також документи, при наявності таких, про виплату позивачеві належних йому сум.

Разом із тим вказані обставини, не знімають з позивача відповідного обов'язку щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Оскільки на порушення вимог ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_3 не надано, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Також колегія суддів погоджується з місцевим судом в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час простою з 01.01.2015 по 29.08.2016 року.

Так, частиною 1 статті 34 КЗпП України визначено, що простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (ч.ч. 1,3 ст. 113 КЗпП України).

Оплата часу простою в розмірі середнього заробітку передбачена у випадках, коли за відсутності вини працівника виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Як простій можуть бути кваліфіковані лише ті випадки, коли працівник приходить на роботу, але не працює з причин відсутності матеріально-технічного забезпечення виробництва, незабезпечення технологічною документацією, несправності устаткування, простою з інших причин, не пов'язаних з виною працівника. Якщо працівник через простій самовільно не приходить на роботу чи іде з роботи, він не має права вимагати оплати відповідного часу простою з підстав, передбачених ст. 113 КЗпП України.

Заявляючи вимоги про стягнення середнього заробітку за час простою з 01.01.2014 по 29.08.2016 року, позивачем не було доведено наявності факту простою в розумінні ст. 113 КЗпП України та не надано доказів щодо її власного перебування в зазначений час на своєму робочому місці.

Також, за повідомленням Донецької торгово-промислової палати за № 195/12.1-20 від 20 лютого 2017 Донецький гірничо-економічний технікум з заявою про видачу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) до їх установи не звертався (а.с.164). Таким чином, підстав для застосування до спірних правовідносин вимог ч.3 ст.113 КЗпП України не має.

Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позивачем вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити .

Рішення Миргородського районного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: / підпис/ Т.В. Одринська

Судді: / підпис/ А.І.Дорош / підпис/ О.Ю.Кузнецова

З оригіналом згідно:

Головуючий суддя: