Постанова

від 18.05.2017 по справі 904/12522/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року Справа № 904/12522/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,

секретар судового засідання: Пінчук ЄС.

за участю прокурора: Богомол О.М., посвідчення №036676 від 11.12.2013 р.,

та сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №7/10-2562 від 28.12.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 р. у справі

за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м.Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м.Дніпро

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 р. у даній справі (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанас-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради будівлі та споруди розташовані по вул.Путилівській, 20 в м. Дніпро; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанас-Клуб" на користь прокуратури Дніпропетровської області витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 5 566,28 грн.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/6637/2012 встановлені незаконність дій ліквідатора виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська щодо реалізації спірного майна та недійсність договору купівлі-продажу вказаного майна.

Спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпропетровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі ст.388 ЦК України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" подано апеляційну скаргу, в якій, заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що Дніпропетровська міська рада, реалізуючи свої повноваження щодо володіння, користування та розпорядження комунальним майном, шляхом затвердження проміжного ліквідаційного балансу виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська зі всіма активами, що знаходилися на балансі вказаного підприємства, приймаючи в подальшому рішення від 24.07.2013 р. № 29/37 "Про вирішення питання комунальної власності територіальної громади міста", ще раз підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання виробничого ремонтного житлово - експлуатаційного підприємства Амур -Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська банкрутом, залишалося закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому відповідно до ст.ст.74,78,219 ГК України та ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів процедурі ліквідації.

На думку скаржника, судом першої інстанції не досліджено ту обставину що рішення №16/9 від 02.03.2011р. було прийнято Дніпропетровською міською радою до визнання боржника банкрутом, та не було та не могло бути виконано на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства. Таким чином, спірні об'єкти нерухомого майна на момент визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури обліковувалися на балансі виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська і процедура їх передачі тертім особам до визнання боржника банкрутом навіть не розпочиналася, майно залишилося закріпленим за ним на праві господарського відання.

Крім того, усі активи виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська знаходяться у податковій заставі.

Обтяження з майна комунального підприємства були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство, ухвалою від 16.10.2012 р.

Отже, спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання.

Скаржник зазначає, що судом не було враховано, що недійсність правочину, на виконання якого було передано майно, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню ч.2 ст.388 ЦК України, за якою майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано у порядку, установленому для виконання судових рішень.

Суд першої інстанції не встановив особи, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу від 27.07.2013 р. та не вирішив питання про стягнення з такої особи на користь відповідача (добросовісного набувача) понесених ним витрат на придбання майна, чим було допущено істотне порушення прав та законних інтересів останнього.

На думку скаржника, господарський суд, розглядаючи спір по суті, не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності та дійшов помилкового висновку про відхилення клопотання про застосування строків позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Прокурор зазначає, що у відповідності до вимог ст.ст.330,388 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається, у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Будь-які дії Дніпропетровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засідання відповідно ради, а таке рішення Дніпропетровською міською радою щодо спірного майна не виносилося.

Щодо неможливості витребування спірного нерухомого майна у відповідача з огляду на положення ч.2 ст.388 ЦК України, прокурором зазначено, що спірне нерухоме майно набуто товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за результатами угоди купівлі-продажу, яка жодним чином не пов'язана з виконанням судового рішення, а тому доводи відповідача в цій частині безпідставні.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" не заявляло жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, тому посилання на порушення норм матеріального права в даному випадку є безпідставним.

Суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що перебіг строку позовної давності необхідно відраховувати від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі №38/5005/6637/2012, оскільки саме з вказаного часу як позивачеві так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав територіальної громади на мирне володіння комунальним майном та відповідно про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

При цьому, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 ЦК України не застосовуються.

Відповідач та треті особи не забезпечили в судове засідання явку повноважних представників, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.

Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів", яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 р., затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 р. у справі № 200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення встановлено факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділ І-ХІІІ), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 територіальній громаді м.Дніпропетровська.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 від 27.11.1991 р. та рішення Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 12.06.2013 р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 07.06.2013 р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на будівлі та споруди розташовані по вул. Путилівській, 20 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 98046112101).

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п.31 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська передано на баланс комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2012 р. порушено провадження у справі №38/5005/6637/2012 за заявою голови ліквідаційної комісії виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська до виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська про визнання банкрутом.

На час порушення провадження у справі про банкрутство, рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 р. виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі цього підприємства.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 р. у справі №38/5005/6637/2012 виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2

Під час здійснення ліквідаційної процедури арбітражним керуючим ОСОБА_2 було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу будівель та споруд розташованих по вул.Путилівській, 20 в м. Дніпро, які складаються з адміністративно-побутового корпусу літ. А-2, загальною площею 897,8 кв.м., літ. Б-гараж, літ.В - навіс, літ. Г-навіс, літ. Д- склад, поз. №1,2- огорожа, І - вимощення, оформлених протоколами №57 та №79 від 27.12.2012 р., переможцем яких визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп".

На підставі протоколів проведення біржових торгів з купівлі-продажу будівель та споруд розташованих по вул.Путилівській, 20 в м. Дніпро, 31.07.2013 р. між виробничим ремонтним житлово-експлуатаційним підприємством Амур - Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська та товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" укладено договори купівлі-продажу, які посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за №№ 5856,5859, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому спірне нерухоме майно було відчужено товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетгруп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-клуб" за договорами купівлі-продажу №№ 5765, 5767 від 11.07.2016 р., які, посвідчені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі №38/5005/6637/2012 скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора № 05/2-2871вих.5 від 31.08.2015 р., з урахуванням доповнень до скарги, задоволено, визнано неправомірними дії ліквідатора виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди розташовані по вул. Путилівській, 20 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів проведених 25.12.2012 р. товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди розташовані по вул.Путилівській, 20 в м.Дніпро, оформлених протоколами № 57 та №79 від 27.12.2012 р. та визнано недійсними договори купівлі-продажу №№ 5856, 5859 від 31.07.2013р., зареєстровані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з відчуження нерухомого майна по вул. Путилівській, 20 в м.Дніпропетровську.

В силу ч.4 ст.8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.

В силу ч.3 ст.35 ГПК України, встановлення ухвалою господарського суду від 29.08.2016р. у справі № 38/5005/6636/2012, незаконності дій ліквідатора виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська щодо реалізації спірного майна та недійсність договорів купівлі-продажу вказаного майна, має преюдиційне значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

За ч.3 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ст.ст. 321, 319, 658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).

За змістом наведеної правової норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

При цьому, норма ч. 1 ст.216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", п.21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав").

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Відповідно до статті 172 ЦК територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

За ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.

З урахуванням наведеного, спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпропетровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.01.2017 р. у справі №3-1533гс16(1)).

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання, а тому правомірно було включено до складу ліквідаційної маси, оскільки державну реєстрацію права господарського відання було проведено лише в 2013 році, що підтверджується витягами про зареєстровані речові права та їх обтяження, тобто, вже після включення нерухомого майна до ліквідаційного маси та його продажу ліквідатором з біржових торгів.

Наведені обставини були досліджені місцевим господарським судом під час розгляду справи №38/5005/6637/2012 про банкрутство виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська та свідчать про вибуття майна поза волею власника, що підлягає встановленню у справі про витребування майна від добросовісного набувача.

Щодо твердження скаржника про неможливість витребування спірного нерухомого майна з огляду на положення ч.2 ст.388 ЦК України, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначене майно набуто відповідачем за результатами угоди купівлі-продажу, яка жодним чином не пов'язана з виконанням судового рішення.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника про те, що судом першої інстанції не вирішено питання про встановлення особи, яка є винною в недійсності правочину та про стягнення на його користь витрат, понесених на придбання витребуваного майна, оскільки під час розгляду даної справи, відповідачем не було заявлено відповідних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що останній не позбавлений права звернутися до продавця витребуваного майна з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу.

Також, відхиляються доводи відповідача про те, що господарський суд не надав належної правової оцінки заявленому клопотанню відповідача про застосування строків позовної давності, враховуючи таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

Недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного нерухомого майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві, так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016 р. після винесення ухвали господарським судом Дніпропетровської області ухвали в справі №38/5005/6637/2012 про задоволення скарги прокурора на дії ліквідатора по включенню вказаного майна до ліквідаційної маси.

Дніпропетровська міська рада була залучена до участі у справі №38/5005/6637/2012 ухвалою від 12.04.2016 р., а тому саме з цього часу Дніпропетровська міська рада дізналася про порушення її прав у даній справі про банкрутство, шляхом включення належного їй нерухомого майна до ліквідаційної маси.

Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.03.2017 р. у справі №904/12522/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

ОСОБА_4