Рішення

від 23.05.2017 по справі 902/152/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2017 р.           Справа № 902/152/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Тісецький С.С., Білоус В.В.

при секретарі судового засідання Незамай Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі № 902/152/17

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" (код 13317164; пров. Першотравневий, буд. 5 (Приміська, 6-В), смт. Стрижавка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23210) в особі ліквідатора ОСОБА_2 (вул. Миколи Оводова, 38, кім. 304, м. Вінниця, 21050)

до: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трансінфотур" (код 36357455; вул. Котляревського, буд. 33, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800)

про стягнення 258 406,50 грн.

за участю представників сторін:

відповідача, ТОВ "Трансінфотур" - ОСОБА_3, довіреність №9 від 02.02.2017року; керівник ТОВ "Трансінфотур" - ОСОБА_4, довідка з ЄДРПОУГФ АВ №195881, посвідчення №ВІА 072931,

Заступник Начальника Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 за посвідченням

ВСТАНОВИВ:

07.02.2017 року ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" в особі ліквідатора ОСОБА_2 звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ТОВ "Трансінфотур" про стягнення 258 406,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ліквідатору ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" в серпні 2016 року стало відомо про те, що 05 лютого 2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці у справі № 2-126/09 було винесено рішення відповідно до якого, з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трансінфотур» стягнуто на користь позивача кошти в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп. за договором купівлі - продажу від 15.07.2002 року та кошти в сумі 24 327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу від 27 вересня 2002 року.

Рішення суду набрало законної сили 31 березня 2009 року, однак на даний час не виконано, тому на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути 3% річних в сумі 36 252,05 грн. та інфляційні втрати у розмірі 222 154,45 коп. за весь час прострочення.

Ухвалою від 09 лютого 2017 р. судом порушено провадження у справі №902/152/17, справу призначено до розгляду в судовому засіданні 07 березня 2017 р.

07 березня 2017 року, з огляду на ненадання витребуваних судом доказів, з метою забезпечення реалізації прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, розгляд справи відкладено на 29.03.2017 року.

28.03.2017 року на виконання вимог ухвали суду від 07.03.2017р. директором ТОВ "Трансінфотур" супровідним листом вх. № 06-52/2825/17 від 28.03.2017р. надано пояснення щодо заявленого позову, в яких висловлено заперечення проти його задоволення з підстав припинення зобов’язань внаслідок зарахування зустрічних грошових вимог, списання дебіторської заборгованості через її безнадійність згідно норм Податкового Кодексу України, не вчинення позивачем дій стосовно пред’явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці, не наданням реквізитів на оплату суми основного боргу.

28.03.2017 року, згідно ст.4(6) ГПК України, на підставі заяви судді Міліціанова Р.В. від 28.03.2017 року, сформовано колегіальний склад суду у справі №902/152/17 у складі: головуючого судді - Міліціанова Р.В., суддів Тісецького С.С., Білоуса В.В.

29.03.2017р. на виконання Ухвали суду від 07.03.2017р. ліквідатором ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" арбітражним керуючим ОСОБА_2 супровідним листом № 02-14/272 від 28.03.2017р. надано документи для приєднання до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 26.04.2017 року призначено справу до судового розгляду на 23.05.2017 року, на підставі ст. 65 ГПК України зобов'язати Староміський відділ державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати суду пояснення з приводу того, чи пред'являлись до виконання виконавчий лист у справі №2-126/09 щодо примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.02.2009 р. про стягнення з ТОВ "Трансінфотур" на користь ТОВ "Віалан" грошових коштів в сумі 130 000, 00 грн. за договором купівлі продажу від 15.07.2002 року та грошових коштів в сумі 24 327, 00 грн. за договором купівлі-продажу від 27.09.2002 року; повідомити щодо стану виконання судового рішення.

В судове засідання прибули представники ТОВ "Трансінфотур", які підтримали заперечення проти позовних вимог, також надали заяву про застосування строку позовної давності (вх. №06-52/5020/17), просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ліквідатор ТОВ «Віалан» ОСОБА_2 до суду не з’явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Заступником Начальника Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на виконання вимог ухвали суду надано Акт №2 від 05.01.2017 року про вилучення виконавчих проваджень для знищення, зокрема, з виконання виконавчого листа від 19.07.2012 року №2-126/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці (вх №06-52/5019/17).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши матеріали судових справ №11/149-04 та №5/130-09 Господарського суду Вінницької області, судом встановлено наступне.

18 листопада 1993 року згідно з договором про взаємообмін майном ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” та ТОВ „Трансінфотур" останнє стало співвласником адміністративного будинку у м. Вінниці по вул. Ленінградській, 39.

31 липня 1995 року у відповідності до договору купівлі - продажу між ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” TOB „Трансінфотур", останнє збільшило свою частку в майні.

На підставі цього ТОВ „Трансінфотур" і ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” стали співвласниками адміністративного будинку у м. Вінниці по вул. Ленінградській, 39.

29.01.2002 року року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення №73 про первинну реєстрацію частини адмінбудинку, однак залишено поза увагою іншу частину будівлі, де розміщувалося товариство „Трансінфотур".

15 липня 2002 року та 27 вересня 2002 року ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” уклало з ТОВ „Виробничо – комерційна фірма «Віалан” договори купівлі- продажу, відповідно до яких продано останньому частину приміщень в адміністративному будинку літера ”А” з прибудовами загальною площею 392,2 кв.м., що складає 31/50 частину будинку та загальною площею 62,4 кв.м, що складає 1/10 частину будинку у м. Вінниці по вул. Ленінградській, 39.

На виконання умов зазначених договорів позивачем сплачено грошові кошти в сумі 154 327,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями та встановлено Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №2-126/09 від 09.02.2009 року.

30.09.2002 року ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” та ТОВ „Виробничо – комерційна фірма «Віалан” підписано акт приймання – передачі адміністративних будівель.

Зазначені обставини встановлено судом з матеріалів справи №11/149-04, Рішення Господарського Вінницької області від 19.10.2005 року та Постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 року, враховано при розгляді даної справи згідно ч.3 ст.35 ГПК України.

Так, Рішенням Господарського Вінницької області від 19.10.2005 року, яке набрало законної сили 17.05.2006 року, переведено права та обов‘язки покупця за договорами купівлі-продажу частини адміністративної будівлі, розташованої по вул. Ленінградській, 39 в м. Вінниці, укладеними між товариством з обмеженою відповідальністю „Вінницька пересувна колона №30” та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" від 15.07.2002р. та 27.09.2002р. на товариство з обмеженою відповідальністю „Трансінфотур”.

15.05.2006 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" укладено договір про порядок погашення боргу, за умовами якого ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" зобов'язалось погасити борг перед ОСОБА_6 до 14.07.2006 року, а у випадку непогашення боргу ОСОБА_7, як майновий поручитель ОСОБА_1, зобов'язалась передати ОСОБА_6 у власність частину адміністративного приміщення по вул. Ленінградській, 39 в м. Вінниці.

17.07.2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно якого ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" не повернуло борг на користь ОСОБА_6 за договором від 12.05.2006 року про відступлення права вимоги та договором про порядок погашення боргу, а ОСОБА_6 повністю повернула борг АППБ «Аваль» згідно кредитного договору та договору про уступку вимоги, тому ОСОБА_7 передала ОСОБА_6 в рахунок погашення боргу ТОВ «Віалан» 31\50 частки адміністративного приміщення по вул. Ленінградській, 39 в м. Вінниці.

Рішенням третейського суду від 20.07.2006 року визнано дійсним договір про задоволення прав іпотекодержателя від 12.05.2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та визнано за ОСОБА_6 право власності на 31/50 частку в адміністративному будинку №39 по вул. Ленінградській у м. Вінниці.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 було видане реєстраційне посвідчення про належність 31/50 частки в адміністративному приміщенні №39 по вул. Ленінградській в м. Вінниці.

10.07.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_6 позичила грошові кошти в сумі в сумі 3 700 000 гривень та зобов'язалась повернути їх в строк до 20.07.2006 року.

21.07.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір про задоволення вимог кредитора шляхом за яким ОСОБА_6 передала ОСОБА_8 у власність 31\50 в адміністративному приміщенні №39 по вул. Ленінградській в м. Вінниці.

Рішенням третейського суду від 24.07.2006 року визнано вищевказаний договір дійсним, визнано за ОСОБА_8 право власності на вказане нерухоме майно.

25.07.2006 року ОСОБА_8 отримано реєстраційне посвідчення про належність 31/50 частки в адміністративному приміщенні №39 по вул. Ленінградській в м. Вінниці.

29 серпня 2006 року між ОСОБА_8, який виступав як майновий поручитель суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_9 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки згідно якого ОСОБА_8 в забезпечення виконання зобов'язань передав в іпотеку 31/50 частку нерухомого майна, що знаходиться по вул. Ленінградській,39 в м. Вінниці.

13.02.2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці винесено рішення про скасування реєстраційного посвідчення, виданого на ім’я ОСОБА_8 та Рішення третейського суду №3 від 24.07.2006 року про визнання права власності за останнім.

Вказане рішення залишено в силі судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Зазначені обставини встановлено судом з Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №2-126/09 від 05.02.2009 року та враховано в силу ч.3 ст.35 ГПК України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №2-126/09 від 05.02.2009 року, яке набрало законної сили 31.03.2009 року (Ухвала Апеляційного суду Вінницької області) визнано недійсним договір іпотеки від 29 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_8 та закритим акціонерним товариством комерційним банком „ПриватБанк"; визнано недійсним реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна на частину адміністративного приміщення по вулиці Ленінградській, 39 у м. Вінниці видане на ім'я ОСОБА_7; визнано недійсним рішення третейського суду від 20 липня 2006 року, яким визнано власником спірного майна ОСОБА_6; визнано недійсним реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна на частину адміністративного приміщення по вулиці Ленінградській, 39 в м. Вінниці видане на ім'я ОСОБА_6; визнано право власності на нерухоме майно, а саме приміщення з № 2-1 по 2-23, з № 3-1 по № 3-4, № 4-1, загальною площею 392,2 кв.м., що складає 31/50 частку в адміністративному будинку, позначеному в плані літерою „А", що розташоване за адресою: м. Вінниця по вулиці Ленінградській, 39 за товариством з обмеженою відповідальністю „Трансінфотур"; зобов'язано Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права на нерухоме майно, а саме приміщення з № 2-1 по 2-23, з № 3-1 по № 3-4, № 4-1, загальною площею 392,2 кв.м., що складає 31/50 частку в адміністративному будинку, позначеному в плані літерою „А", що розташоване за адресою: м. Вінниця по вулиці Ленінградській, 39 за товариством з обмеженою відповідальністю „Трансінфотур".

Також, постановлено стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трансінфотур» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Віалан» грошові кошти в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень за договором купівлі продажу від 15 липня 2002 року та грошові кошти в сумі 24 327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім) гривень за договором купівлі - продажу від 27 вересня 2002 року.

25.06.2009 року Господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 5/130-09 про банкрутство ТОВ ВКФ "Віалан", за заявою боржника в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_10 (Ліцензія АВ № 307290 від 05.03.2007 р.).

Постановою від 20.01.2011 року ТОВ ВКФ "Віалан" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором по справі № 5/130-09 арбітражного керуючого ОСОБА_10

28.10.2011 року ліквідатор ОСОБА_10 звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про видачу виконавчого листа, однак у зв'язку із знаходженням справи № 2-126/09 на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних та кримінальних справ Ленінським районним судом м. Вінниці не було видано виконавчий лист, не було його надіслано на адресу стягувача і при повернені справи з касаційної інстанції 15.11.2011 року.

Після повторного звернення 18.07.2012 року до Ленінського районного суду м. Вінниці 19 липня 2012 року видано виконавчий лист, строк пред'явлення якого до виконання 31.03.2010 року.

31.08.2012 року Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці поновлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі «Віалан» пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа №2-126/09 виданого Ленінським районним судом м. Вінниці 19.07.2012 року про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансінфотур» на користь ТОВ ВКФ «Віалан» коштів в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч гривень) грн. за договором купівлі-продажу від 15.07.2002 року та коштів в сумі 24 327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім гривень) грн. за договором купівлі-продажу від 27.09.2002 року.

З пояснень у судовому засіданні Заступника Начальника Староміського відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 судом встановлено, що виконавчий лист перебував на виконанні протягом нетривалого проміжку часу, оскільки Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області скасовано судове рішення про поновлення строку на пред’явлення виконавчого листа до виконання.

На даний час матеріали виконавчого провадження знищено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15.11.2012 року скасовано Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2012 року, відмовлено у поновленні строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Зазначені обставини встановлено судом шляхом огляду матеріалів справи №5/130-09 про банкрутство ТОВ ВКФ «Віалан», яка перебуває у провадженні Господарського суду Вінницької області.

З пояснень у попередніх судових засіданнях ліквідатора та відповіді Вінницького міського суду Вінницької області від 24.04.2017 року (вх. №06-52/3924/17) судом встановлено, що на даний час розглядається питання видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред’явлення його до виконання.

          З метою вирішення питання щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне з’ясувати обставини та момент виникнення грошових зобов’язань ТОВ «Трансінфотур» перед ТОВ ВКФ «Віалан».

          Правовідносини між ТОВ ВКФ «Віалан» та ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” виникли 15 липня 2002 року та 27 вересня 2002 року і регулювалися положеннями Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

ТОВ ВКФ «Віалан» повністю виконано грошові зобов’язання зі сплати вартості нерухомого майна за договорами купівлі – продажу та прийнято майно згідно акту приймання – передачі від 30.09.2002 року.

З моменту укладення даних договорів у ТОВ «Трансінфотур» виникло право звернутися до суду з позовом про переведення прав і обов'язків покупця на підставі ст.114 Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №21 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при розгляді позову про переведення на підставі ст. 114 ЦК УРСР прав і обов'язків покупця за договором купівлі-продажу, укладеному з порушенням права привілеєвої купівлі частки у спільній частковій власності, слід виходити з дійсної вартості частки на час розгляду справи і з'ясовувати, чи спроможний позивач її сплатити.

Доказом цього може бути внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки.

Права покупця ТОВ «Трансінфотур» набуто з 17.05.2006 року на підставі Постанови Житомирського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2005 року у справі №11/149-04.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що невиконання умови щодо внесення позивачем на депозитний рахунок суду суми дійсної вартості частки може бути підставою для відмови в позові. Однак це не передбачає безумовну відмову в позові.

Таким чином, зобов’язальні правовідносини між ТОВ ВКФ «Віалан» та ТОВ «Трансінфотур» виникли у 2006 році, положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року не визначали порядку та строків виконання обов’язку нового покупця з відшкодування первісному покупцю вартості придбаного майна.

Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Саме судовим рішенням визнано право ТОВ «Трансінфотур» на частку у нерухомому майні, тому з моменту набрання рішенням законної сили у ТОВ ВКФ «Віалан» виникло право вимагати відшкодування сплачених ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30” грошових коштів від нового покупця (ТОВ «Трансінфотур»).

Отже, правовідносини сторін у даній справі виникли 17.05.2006 року, тобто після набрання чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, тому мають регулюватися положеннями чинного цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ані положеннями ЦК УРСР, ані чинного ЦК України не встановленого конкретного терміну сплати ТОВ «Трансінфотур» грошових коштів на користь ТОВ ВКФ «Віалан» у випадку прийняття судового рішення про переведення прав покупця.

Положення ст.362 ЦК України, які регулюють питання виникнення права на переведення прав покупця, не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки Постанова Житомирського апеляційного господарського суду та Рішення Господарського суду Вінницької області від 19.10.2005 року у справі №11/149-04 мотивовані нормами ЦК УРСР 1963 року.

Суду не надано доказів пред’явлення позивачем вимоги до ТОВ «Трансінфотур» на підставі ч.2 ст.530 ЦК України.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

ТОВ ВКФ «Віалан» не позбавлено було можливості звернутися до суду з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених на користь ТОВ „Вінницька пересувна колона № 30”.

Тобто, перебіг трирічного строку позовної давності за основною вимогою про стягнення 154 327,00 грн. розпочався 18.05.2006 року.

Однак, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

ТОВ «Трансінфотур» у 2008 році (тобто до спливу трирічного строку позовної давності) пред’явлено позов до Ленінського районного суду м. Вінниці, у якому, зокрема, просило стягнути з позивача на користь ТОВ ВКФ «Віалан» грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «Віалан» грошові кошти в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень за договором купівлі продажу від 15 липня 2002 року та грошові кошти в сумі 24327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім) гривень за договором купівлі - продажу від 27 вересня 2002 року.

Дані дії свідчать про визнання та підтвердження зобов’язань ТОВ «Трансінфотур» зі сплати грошових коштів на користь ТОВ ВКФ «Віалан», тобто внаслідок подачі позовної заяви перебіг строку позовної давності за основною вимогою було перервано.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці у справі №2-126/09 від 05.02.2009 року, яке набрало законної сили 31.03.2009 року (Ухвала Апеляційного суду Вінницької області) стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Трансінфотур» на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Віалан» грошові кошти в сумі 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень за договором купівлі продажу від 15 липня 2002 року та грошові кошти в сумі 24327 (двадцять чотири тисячі триста двадцять сім) гривень за договором купівлі - продажу від 27 вересня 2002 року.

Таким чином, судовим рішенням підтверджено існування грошового зобов’язання ТОВ «Трансінфотур» перед ТОВ ВКФ «Віалан» в сумі 154 327,00 грн.

З огляду на вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання боргу, винесення судового рішення про стягнення заборгованості, строк позовної давності відносно основного зобов’язання не сплинув.

Тому, в цій частині заява ТОВ «Трансінфотур» про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у зв’язку з проведеним зарахуванням, списанням дебіторської заборгованості суд враховує, що в силу ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Тобто, зарахування здійснюється у випадку існування зустрічного однорідного зобов’язання на підставі заяви сторони.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, на підтвердження існування зустрічного зобов’язання відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, не підтверджено також направлення ТОВ «Виробничо – комерційна фірма «Віалан» заяви про зарахування зустрічних грошових вимог.

Лист ТОВ ВКФ «Віалан» №85 від 05.12.2002 року адресований іншій юридичній особі (Фірма «Скайк») не містить відомостей про суму зобов’язання, вказує на витрати з облаштування приміщення, власником якого на даний час є саме відповідач; лист датований 05.12.2002 року, зобов’язання ТОВ «Трансінфотур» зі сплати грошових коштів в сумі 154 327,00 грн. визначено рішенням суду від 05.02.2009 року.

Тому, суду не доведено припинення грошових зобов’язань ТОВ «Трансінфотур» шляхом їх зарахування.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Визначені п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу випадки визнання заборгованості безнадійсною не включені до перелічених ЦК України та ГК України підстав припинення грошового зобов’язання, ТОВ «Виробничо – комерційна фірма «Віалан» не приймалось рішення про списання дебіторської заборгованості, питання спливу строку позовної давності є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

Крім того, оцінюючи позицію відповідача стосовно не вчинення ТОВ ВКФ «Віалан» дій спрямованих на стягнення заборгованості, визначеної Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.02.2009 року суд виходить з того, що ліквідаторами ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 неодноразово вживались заходи спрямовані на поновлення строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

ТОВ «Трансінфотур» самостійно підтверджено наявність обов’язку зі сплати грошових коштів як відшкодування вартості придбаного нерухомого майна, відповідач був обізнаний про існування судового рішення про стягнення заборгованості, однак не вчинив жодних дій спрямованих на добровільне виконання судового рішення, зокрема, шляхом внесення грошових коштів на депозит нотаріуса, направлення грошового переказу, звернення з проханням повідомлення реквізитів банківського рахунку ТОВ ВКФ «Віалан», тощо.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Тобто, не пред’явлення до виконання виконавчого документа не є підставою для припинення зобов’язання відповідача.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-133цс17, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог в строки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», це не є підставою для припинення іпотеки.

Тобто, не вчинення дій з пред’явлення до виконання виконавчого листа про примусове стягнення грошового зобов’язання не є підставою для його припинення.

Вирішуючи питання про наявність вини як умови застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, слід враховувати особливість правової природи цієї відповідальності.

За практикою Верховного Суду України, ураховуючи те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України є правомірним (Постанова від від 23 січня 2012 року).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої.

З огляду на те, що Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці у справі 2-126/09 набрало законної сили 31.03.2009 року, то з цієї дати виникає зобов’язання ТОВ «Трансінфотур» зі сплати грошових коштів на користь ТОВ ВКФ «Віалан», прострочення виконання грошового зобов’язання мало місце з 01.04.2009 року..

Верховним Судом України при вирішенні спору у подібних правовідносинах (справа №3-1522гс16), визначено, що за змістом положень ст. 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов’язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов’язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за Договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього Договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Отже, ТОВ «Трансінфотур» зобов’язано сплатити на користь ТОВ ВКФ «Віалан» 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати грошового зобов’язання в сумі 154 327,00 грн.

Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов’язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов’язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв’язку з чим таке зобов’язання є триваючим.

Інфляційні та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, тобто перебіг позовної давності до суми основного зобов’язання, яке залишається фактично не виконаним не впливає на можливість кредитора нарахувати 3% річних та інфляційні втрати за весь період прострочення.

Враховуючи, що позивач звернувся за стягненням інфляційних втрат і річних відсотків за весь період прострочення платежу, то суд повинен встановити, чи дотримано строки позовної давності.

До стягнення 3% річних та інфляційних втрат застосовується загальний строк позовної давності, при цьому нарахування індексу інфляції здійснюється за кожен місяць невиконання зобов’язання, 3% річних – щоденно.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 36 252,05 грн. за період з 31.03.2009 року по 27.01.2017 року та інфляційних втрат у розмірі 222 154,45 грн. за період з квітня 2009 року по грудень 2016 року.

Початок перебігу строку виконання грошового зобов’язання слід обчислювати з наступного дня, після набрання рішенням місцевого суду законної сили, тобто з 01.04.2009 року, тому позивачем помилково обчислено 3% річних за 31.03.2009 року.

З урахуванням трирічного строку позовної давності та дати подачі позовної заяви до суду – 07.02.2017 року, за вимогами про стягнення 3% річних за період з 01.04.2009 року по 06.02.2014 року, а також інфляційних втрат за період з квітня 2009 року по лютий 2014 року сплинув строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Отже, заява ТОВ «Трансінфотур» про застосування позовної давності до позовних вимог, які є предметом судового розгляду, підлягає частковому задоволенню.

Тобто, задоволенню підлягають вимоги позову з розрахунку:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

154327

07.02.2014 - 27.01.2017

1086

3 %

13762.59

Таким чином, загальна сума 3% річних складає 13 762.59 грн.

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Сукупний індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

01.03.2014 - 31.12.2016

154327

1.995

153520.57

307847.57

Таким чином, сума інфляційних втрат складає 153 520,57 грн.

          Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов’язання визначеного Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.02.2009 року у справі №2-126/09 за період з 07.02.2014 року по 27.01.2017 року в сумі 13 762,59 грн. та інфляційні втрати за період: квітень 2009 року – грудень 2016 року в розмірі 153 520,57 грн.

При визначенні розміру судових витрат та розподілу їх між сторонами суд виходить з наступного.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2017 року відстрочено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Предметом позову було стягнення грошових коштів в сумі 258 406,50 грн., тому за подачу позовної заяви судовий збір складав 3876,10 грн. (1,5% ціни позову – п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково в сумі 167 283,16 грн. (13 762,59 грн. + 153 520,57 грн.), що становить 64,74% від позовних вимог, то з відповідача в дохід Державного Бюджету України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, слід стягнути: 3 876,10 грн. х 64,74 / 100 = 2 509,39 грн.

Тому, з позивача підлягає стягненню: 3 876,10 – 2 509,39 = 1 366,71 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 43, 45, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" (код 13317164; пров. Першотравневий, буд. 5 (Приміська, 6-В), смт. Стрижавка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23210) – задовольнити частково.

          Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трансінфотур" (код 36357455; вул. Котляревського, буд. 33, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" (код 13317164; пров. Першотравневий, буд. 5 (Приміська, 6-В), смт. Стрижавка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23210) за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 154 327,00 грн. - 3% річних за період прострочення з 07.02.2014 року по 27.01.2017 року в сумі 13 762,59 грн. та інфляційні втрати за період з 01.03.2014 року по 31.12.2016 року в розмірі 153 520,57 грн.

          В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Трансінфотур" (код 36357455; вул. Котляревського, буд. 33, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800) у дохід Державного Бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 509,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" (код 13317164; пров. Першотравневий, буд. 5 (Приміська, 6-В), смт. Стрижавка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23210) у дохід Державного Бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 366,71 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 травня 2017 р.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Судді           Тісецький С.С.

                                                                                            ОСОБА_13

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Віалан" (пров. Першотравневий, буд. 5 (Приміська, 6-В), смт. Стрижавка, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23210);

3 - арбітражний керуючий (ліквідатор) ОСОБА_2 (вул. Миколи Оводова, 38, кім. 304, м. Вінниця, 21050);

4 - ТОВ "Трансінфотур" (вул. Котляревського, буд. 33, м. Немирів, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22800)