Рішення

від 24.05.2017 по справі 904/3456/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2017 Справа № 904/3456/17

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ал.Ві.Технологія", м. Київ

до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 зв'язок", м. Нікополь, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3, дов. б/н від 20.03.17 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_4, дов. № 48 від 19.05.17 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ал.Ві.Технологія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про визнання недійсним договору № 12/16 про передавання (відчуження) майнових прав від 29 грудні 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення вимог закону та статуту позивача під час укладення спірного договору, оскільки особою ОСОБА_5 було укладено спірний договір за відсутності на то належних повноважень та всупереч рішенню загальних зборів учасників ТОВ "Ал.Ві.Технологія". Отже, зі сторони позивача договір було укладено особою, яка не мала необхідного обсягу дієздатності на укладення спірного договору, який укладено всупереч волевиявленню повноважного органу управління ТОВ "Ал.Ві.Технологія", що є підставою для визнання договору недійсним.

20.04.2017 р. ТОВ "Ал.Ві.Технологія" подано заяву про зміну підстав позову, ознайомившись із її змістом, суд приходить до висновку, що вона містить доповнення (підстав позову), а не їх зміну.

Зміст зазначеної вище заяви зводиться до того, що 29.07.2016 р. загальними зборами учасників товариства позивача було прийнято рішення щодо відчуження майнових прав на комп'ютерну програму, яка є предметом спірного договору, на користь іншого підприємства - ТОВ "Грін ОСОБА_6" за ціною в сумі 1 200 000 грн., про що було повідомлено директора ОСОБА_7, що також свідчить про відсутність волі підприємства позивача на укладення спірного договору з відповідачем.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, подавши клопотання про припинення провадження у справі, у зв'язку з наявністю укладеної сторонами 29.12.2016 р. третейської угоди.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 22.05.2017 р. заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю надання відзиву, яке відхилено судом, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалами від 20.04.2017 р. та від 10.05.2017 р. розгляд справи двічі відкладався та відповідача було зобов'язано надати відзив на позовну заяву, проте, останній вимоги ухвал так і не виконав, неодноразово надаючи клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, слід зазначити про те, що як свідчить аналіз неодноразово заявлених відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи, вони свідчать про зловживання заявником процесуальними правами, з метою затягування судового процесу.

Відповідно до п. 1.2. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України „Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» № 04-06/113 від 19.07.2010 року, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, дії сторін, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами є недопустимими.

22.05.2017 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ал.Ві.Технологія (Позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Зв'язок (Відповідач) укладено договір про передання (відчуження) майнових прав № 12/16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, Відчужувач у повному складі передає (відчужує) Набувачу майнові права на комп`ютерну програму (мовою оригіналу) Программное обеспечение функционирования системы интерактивного мониторинга по изучению общественного мнения, проведения интерактивных маркетинговых и социальных исследований в реальному режиме времени посредством єлектронных устройств в прикассовой зоне розничных сетей при одновременной и последовательной демонстрации интерактивных рекламных материалов на весь строк дії авторського права, на всю територію світу, а саме:

- право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору;

- право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. Договору, передача Відчужувачем примірника товару Набувачу здійснюється шляхом надання його електронної версії на диску не пізніше 31 грудня 2016 року.

Одночасно з передачею примірника твору відповідно до п. 4.1. Договору Відчужувач передає Набувачу текстовий опис твору (комп`ютерної програми), паролі та коди доступу до комп`ютерної програми, про що сторони складають відповідний акт приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору.

31.12.2016 р. ТОВ Ал.Ві.Технологія та ТОВ ОСОБА_2 Зв`язок укладено акт приймання-передачі, відповідно до якого позивач передав відповідачу диск з комп`ютерною програмою, текстовий опис комп`ютерної програми та запакований конверт з печаткою Відчужувача, паролі та коди.

Звертаючись до суду із даною позовною заявою, позивач посилається на те, що зазначений вище договір укладено зі сторони підприємства позивача директором ОСОБА_5 з перевищенням повноважень та з порушенням порядку, встановленого Статутом ТОВ Ал.Ві.Технологія , у зв'язку з чим просить визнати його недійсним.

Так, відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Вирішуючи спір про визнання правочину (господарського договору) недійсним, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків

Відповідно до статтей 140-145 ЦК України, статтей 50, 58 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється Статутом. Статут товариства є установчим документом, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, Законом України "Про господарські товариства", іншими законами і статутом товариства.

Статтею 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2016 р. учасниками ТОВ Ал.Ві.Технологія проведено загальні збори, на яких прийнято рішення:

- встановити додаткові обмеження стосовно надання загальними зборами учасників товариства згоди на вчинення правочинів директором ОСОБА_1, а також приведення Статуту ОСОБА_1 у відповідність до вимог чинного законодавства України , виклавши його в новій редакції.

- затвердити нову редакцію статуту ТОВ Ал.Ві.Технологія згідно з положеннями Статуту ТОВ "ОСОБА_8 Технологія ";

- припинити повноваження директора ТОВ Ал.Ві.Технологія ОСОБА_5 з 29 грудня 2016 року та призначити на посаду директора ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ал.Ві.Технологія ОСОБА_9 з 30 грудня 2016 року.

На виконання зазначеного вище рішення загальних зборів, 29.12.2016 р. ТОВ Ал.Ві.Технологія було видано наказ № 1-к про звільнення директора ОСОБА_5 з 29.12.2016 р. та наказ № 2-к від 29.12.2016 р. про призначення ОСОБА_9 на посаду директора з 30 грудня 2016 р.

Так, розділом 7 Статуту ТОВ Ал.Ві.Технологія , затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ Ал.Ві.Технологія № 1 від 29.12.2016 р. (далі - Статут), визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Загальні збори учасників складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Згідно п. 7.10. Статуту, одноособовим виконавчим органом ОСОБА_1, що здійснює управління його поточною діяльністю є Директор.

Директор вирішує усі питання діяльності ОСОБА_1, за винятком тих, що належать до виключної компетенції Зборів учасників.

Пунктом 7.10.5. Статуту встановлено наступні обмеження повноважень Директора, а саме, зазначено, що вчинення наступних правочинів Директором можливе лише за умови одержання попередньої згоди Зборів учасників, яка оформляється Протоколом зборів, зокрема:

- усі та будь-які договори та інші правочини, що стосуються набуття та/чи відчуження, незалежно від їх вартості, нерухомості, транспортних засобів, часток (акцій) в інших юридичних особах, застави, поруки, іпотеки та іншого обтяження будь-якого виду активів ОСОБА_1, надання або отримання ОСОБА_1 позики та іншої фінансової допомоги.

Будь-які договори та інші правочини, укладені ОСОБА_1 або від його імені з порушенням вказаних у цьому пункті обмежень (без надання згоди Загальними зборами) є недійсними. Наступне схвалення таких правочинів Зборами учасників, робить їх дійсними з моменту укладення.

Матеріали справи свідчать, що договір № 12/16 про передання (відчуження) майнових прав укладений та підписаний від імені ТОВ Ал.Ві.Технологія ОСОБА_5, повноваження якого, як вже зазначено вище, відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ Ал.Ві.Технологія № 1 припинено з 29.12.2016 р.

З огляду на викладене, є підстави вважати, що ОСОБА_5, шляхом укладення оскаржуваного договору, фактично здійснено реалізацію функції розпорядження власністю товариства, без належного погодження зборами учасників.

Крім того, приписами абзаців 6, 8 п. 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" встановлено, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір у преамбулі містить посилання про підписання його директорами обох сторін на підставі статутів товариств, тобто наведене свідчить про обізнаність сторін спірного договору зі статутом одна одної у частині, яка стосується відповідних повноважень та їх обмежень, що не спростовано представниками сторін під час розгляду справи.

Відповідно до положень статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляв, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Докази наступного схвалення оспорюваного договору уповноваженим органом юридичної особи підприємства позивача, а саме загальними зборами учасників, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що директор товариства ОСОБА_5, укладаючи від імені ТОВ "Ал.Ві.Технологія" договір № 12/16 про передання (відчуження) майнових прав, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Статутом ТОВ "Ал.Ві.Технологія" та чинним законодавством України, що за відсутності доказів наступного схвалення такого правочину товариством, є підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Позивачем до матеріалів справи залучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.05.2017 р., із якого вбачається, що його підприємством змінено назву з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ал.Ві.Технологія" на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Айтекс-Україна (код ЄДРПОУ 37982627) , у зв'язку з чим представник позивача в судовому засіданні просив внести зміни в найменування позивача.

З огляду на викладене, господарський суд вважає необхідним внести відповідні зміни в найменування позивача.

Як вже зазначено вище, ТОВ "ОСОБА_2 зв'язок" подано клопотання про припинення провадження у справі, у зв`язку з наявністю третейської угоди, відповідно до п. 2 якої сторони дійшли згоди передати на розгляду третейського суду при Товарній біржі Київський кліринговий дім усі спори, розбіжності, що стосуються виконання, порушення, припинення або визнання недійсним договору № 12/16 про передання (відчуження) майнових прав від 29.12.2016 р.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Із аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що у господарському суді може бути розглянуто спір і при наявності арбітражної угоди, проте з урахуванням приписів частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатись до третейського суду. При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Відтак лише за наявності волі обох сторін про розгляд конкретного спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі.

За відсутності такого волевиявлення з боку ТОВ Ал.Ві.Технологія та беручи до уваги, що відповідачем подане згадане клопотання вже після початку розгляду спору по суті, фактично перед останнім судовим засіданням, яке було призначено на останній день строку розгляду справи, встановленого статтею 69 ГПК України, суд приходить до висновку про продовження розгляду справи господарським судом.

Зазначене вище узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постановах № 910/288/13 від 09.10.2013 р., № 916/2271/13 від 22.04.2014 р., № 916/1493/14 від 13.07.2015 р.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 6, 92, 140, 145, 203, 215, 216, 241, 626, Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Ал.Ві.Технологія його правонаступником ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Айтекс-Україна (03680, м. Київ, Солом`янський район, вул. Солом`янська, будинок 3, код ЄДРПОУ 37982627).

У задоволенні поданих ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 Зв'язок клопотань - відмовити.

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.05.2017

Суддя ОСОБА_10