Ухвала

від 15.02.2017 по справі 911/598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

У Х В А Л А

"15" лютого 2017 р. Справа № 911/598/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Белишевій А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи-1: не з'явились;

від третьої особи-2: не з'явились;

від органів Державної виконавчої служби: ОСОБА_1 (довіреність № 1069/20.3-03 від 29.12.2016 р.);

розглянувши матеріали справи

за скаргою Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк» , м. Київ

на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ

у справі № 911/598/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк» , м. Київ

до Приватного підприємства „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач» , м. Бориспіль

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Лігена» , м. Бориспіль;

2) ОСОБА_2, м. Київ;

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.11.2016 р. до канцелярії суду від позивача (стягувача) надійшла скарга № 358/1-юд від 24.11.2016 р. на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, у якій він просить суд визнати незаконним та скасувати повідомлення від 11.10.2016 р. № 634/5-20.1 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; зобов'язати державного виконавця вчинити відповідно до закону дії, спрямовані на прийняття державним виконавцем та розгляд заяви стягувача № 287-юд від 02.10.2016 р. про відкриття виконавчого провадження, поданої стягувачем 04.10.2016 р., спрямовані на відкриття виконавчого провадження за вказаною заявою стягувача.

В обґрунтування своєї скарги позивач (стягувач) зазначає, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.10.2016 р. без прийняття до виконання є неправомірними, а саме повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.10.2016 р. Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні є незаконним, так як державним виконавцем було винесено вищевказане повідомлення всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження» , Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , інших нормативно-правових актів, - без відповідних правових підстав.

У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України зазначену скаргу у справі № 911/598/14 передано для розгляду судді Бацуці В. М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2016 р. прийнято до розгляду скаргу ПАТ „Універсал Банк» на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 911/598/14 за позовом ПАТ „Універсал Банк» до ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Лігена» , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 18.01.2017 р.

18.01.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 08.02.2017 р.

08.02.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.02.2017 р.

15.02.2017 р. у судовому засіданні представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав документи, витребувані судом, та надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти скарги, просив суд відмовити в задоволенні скарги позивача повністю.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, хоча про судове засідання були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомили, документи, витребувані судом, надали.

Відповідно до ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що вимоги скаржника є правомірними та визнаються такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.03.2015 р. (головуючий суддя Ейвазова А. Р., судді - Лутак Т. В., Подоляк Ю. В.) у справі № 911/598/14 за позовом ПАТ „Універсал Банк» до ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Лігена» , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості позов задоволено повністю і присуджено до стягнення ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач» на користь ПАТ „Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 71/07 від 26.12.2007 р. у розмірі 3 861 871, 38 швейцарських франків (станом на день подання позову 24.02.2014 р. становить 38797 055, 02 грн), що складається з: 3 337 246, 79 швейцарських франків простроченої заборгованості по кредиту, 443 563, 57 швейцарських франків заборгованості по відсотках за користування кредитом, 62 162, 19 швейцарських франків заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18 898, 83 швейцарських франків заборгованості по комісії; заборгованості за кредитним договором № 295/10 від 28.04.2010 р. у розмірі 174 637, 24 доларів США (станом на 24.02.2014 р. становить 1 560 907, 65грн), що складається з: 167 080, 82 доларів США заборгованості по кредиту, 7 556, 42 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом; 73 080 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

29.04.2015 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.

Повідомленням Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання повернуто стягувачу наказ № 911/598/14 від 29.04.2015 р. без прийняття до виконання, поданий за відповідною заявою № 287-юд від 02.10.2016 р. ПАТ „Універсал Банк» про відкриття виконавчого провадження.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України „Про виконавче провадження» , Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 17 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини";

10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 25 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Статтею 18 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Як вбачається із матеріалів справи, наказ господарського суду Київської області № 911/598/14 від 29.04.2015 р. про стягнення з ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач» на користь ПАТ „Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором № 71/07 від 26.12.2007 р. у розмірі 3 861 871, 38 швейцарських франків (станом на день подання позову 24.02.2014 р. становить 38797 055, 02 грн), що складається з: 3 337 246, 79 швейцарських франків простроченої заборгованості по кредиту, 443 563, 57 швейцарських франків заборгованості по відсотках за користування кредитом, 62 162, 19 швейцарських франків заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18 898, 83 швейцарських франків заборгованості по комісії; заборгованості за кредитним договором № 295/10 від 28.04.2010 р. у розмірі 174 637, 24 доларів США (станом на 24.02.2014 р. становить 1 560 907, 65грн), що складається з: 167 080, 82 доларів США заборгованості по кредиту, 7 556, 42 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом; 73 080 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором, містить усі необхідні відомості та реквізити, що визначені ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) , та є виконавчим документом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, стягувач - ПАТ „Універсал Банк» звернувся до канцелярії Міністерства юстиції України в особі Департаменту організаційного забезпечення та контролю із заявою № 287-юд від 02.10.2016 р. про відкриття виконавчого провадження та доданою до неї наказом (оригінал) № 911/598/14 від 29.04.2015 р. господарського суду Київської області - 04.10.2016 р., тобто станом на момент дії Закону України „Про виконавче провадження» № 606-14 в редакції від 17.05.2016 р., якою не вимагалось сплату авансового внеску при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження.

Отже, як вбачається із матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, позивач (стягувач) - ПАТ „Універсал Банк» із дотриманням вимог положень ст. ст. 17, 18, 19, 20, 21, 25 Закону України „Про виконавче провадження» та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» звернувся саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України через Міністерство юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження із доданими до неї оригіналом наказу господарського суду Київської області № 911/598/14 від 29.04.2015 р., а тому суд дійшов висновку, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України всупереч положенням ст. ст. 17, 18, 19, 25, 26 Закону України „Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) та відповідних положень Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» без відповідних правових підстав було повернуто виконавчий документ стягувачеві без прийняття до виконання на підставі ч. 2 ст. 26, ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження» і відповідно повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було прийнято із порушенням положень Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про виконавче провадження» , Наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 р. „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» , інших нормативно-правових актів і є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Пунктом 9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що за змістом цієї статті ГПК скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У порядку згаданої статті ГПК до господарських судів оскаржуються й дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби під час виконання рішень третейських судів, якщо виконавчі документи на примусове виконання таких рішень видано господарськими судами (розділ XIV1 ГПК).

Пунктом 9.13. цієї ж постанови передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини щодо неправомірних дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання та щодо незаконності повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, викладені у скарзі № 358/1-юд від 24.11.2016 р. позивача (стягувача) - ПАТ „Універсал Банк» , були підтверджені у процесі розгляду скарги, а тому вимоги позивача (стягувача) про визнання їх відповідно неправомірними та недійсним, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу № 358/1-юд від 24.11.2016 р. (вх. № 328/16 від 29.11.2016 р.) Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк» на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3. Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо прийняття до виконання наказу № 911/598/14, виданого господарським судом Київської області від 29.04.2015 р., поданого за відповідною заявою № 287-юд від 02.10.2016 р. Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк» про відкриття виконавчого провадження, і відкриття виконавчого провадження.

Суддя В.М.Бацуца