Постанова

від 18.09.2017 по справі 911/598/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2017 р. Справа№ 911/598/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Баранця О.М.

Калатай Н.Ф.

Позивача Казаєва О.О.

Відповідача Кривошей Г.В.

Третіх осіб не з'явились

ДВС не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2017

по справі № 911/598/14 (суддя: Бацуца В.М.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Автопостач"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лігена"

2. ОСОБА_4

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.02.2017 по справі №911/598/14 задоволено скаргу №358/1-юд від 24.11.2016 (вх. №328/16 від 29.11.2016) Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Визнано незаконним та скасовано повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України №634/5-20.1 від 11.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ) вирішити питання щодо прийняття до виконання наказу №911/598/14, виданого Господарським судом Київської області від 29.04.2015, поданого за відповідною заявою №287- юд від 02.10.2016 Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" про відкриття виконавчого провадження, і відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2017 скасувати, в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 18.09.2017.

18 вересня 2017 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 18.09.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб та ДВС в судове засідання не з'явились.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представники третіх осіб та ДВС повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а також враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, передбачені ст. 102 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників третіх осіб та ДВС.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржувану ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.03.2015 по справі №911/598/14 задоволено позов ПАТ „Універсал Банк" до ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач" за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ТОВ „Виробничо-комерційна фірма „Лігена" та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ПП „Виробничо-комерційна фірма „Автопостач" на користь ПАТ „Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором № 71/07 від 26.12.2007 в розмірі 3 861 871, 38 швейцарських франків (станом на день подання позову 24.02.2014 р. становить 38 797 055, 02 грн), що складається з: 3 337 246, 79 швейцарських франків простроченої заборгованості по кредиту, 443 563, 57 швейцарських франків заборгованості по відсотках за користування кредитом, 62 162, 19 швейцарських франків заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом, 18 898, 83 швейцарських франків заборгованості по комісії; заборгованості за кредитним договором № 295/10 від 28.04.2010 р. у розмірі 174 637, 24 доларів США (станом на 24.02.2014 р. становить 1 560 907, 65грн), що складається з: 167 080, 82 доларів США заборгованості по кредиту, 7 556, 42 доларів США заборгованості по підвищеним відсоткам за користування кредитом; 73 080 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

29 квітня 2015 року, на виконання вказаного рішення, судом видано відповідний наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2016 до місцевого господарського суду від позивача (стягувача) надійшла скарга № 358/1-юд від 24.11.2016 на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Обґрунтовуючи зазначену скаргу позивач (стягувач) зазначає, що дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.10.2016 у виконавчому провадженні є незаконними, оскільки державним виконавцем винесено вищевказане повідомлення всупереч положенням Закону України „Про виконавче провадження", Наказу Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 „Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", інших нормативно-правових актів. Так, скаржник зазначає, що з заявою про відкриття виконавчого провадження стягував звернувся 02.10.2016. В свою чергу, 04.10.2016 останній її отримав.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 р., згідно з яким втратив чинність, окрім статті 4, Закон України "Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999. Тобто, до 05.10.2016 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XІV від 21.04.1999.

В той же час, повідомлення про повернення виконавчого документа містить вказівки на невиконання стягувачем вимог Закону України Про виконавче провадження , який набрав чинності 05.10.2016, а саме сплату авансового внеску.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України у рішенні № 3-рп/2001 від 05.04.2001 зазначив, що "Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи".

Також, у рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 р. Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. А положення частини першої ст. 58 Конституції України (про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи) треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Беручи до уваги, що Закон України "Про виконавче провадження", який набрав чинності 05.10.2016, не містить умов про надання останньому зворотної сили в часі, до даних правовідносин з приводу виконання рішення суду від 31.03.2015 слід застосовувати Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 в редакції, що діяла на момент звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження (04.10.2016).

З матеріалів справи вбачається, що з заявою про відкриття виконавчого провадження стягувач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 02.10.2016. 04 жовтня 2016 року остання надійшла до Відділу. Тобто, у період дії Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, в редакції від 17.05.2016, якою не вимагалось сплату авансового внеску при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", в вищезазначеній редакції, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ч. 2 вказаної статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України є уповноваженим державним органом щодо примусового виконання судових рішень.

Таким чином, звернення з заявою до Відділу 04.10.2016, а не отримання державним виконавцем виконавчого документу є початком строку протягом якого необхідно вирішити питання щодо відкриття виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. справа Войтенко проти України , зазначено що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без відповідних правових підстав повернуто виконавчий документ стягувачеві без прийняття до виконання на підставі ч. 2 ст. 26, ч. 4 ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження" (в редакції від 05.10.2016).

В свою чергу, повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 підлягає скасуванню.

В той же час, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 №14, виходячи зі змісту ст. 248-24 ЦПК України, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV), проте може привести визначений державним виконавцем строк зупинення провадження у відповідність із законом або скоротити його (ч. 3 ст. 36 Закону N 606-XIV).

На підставі вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо прийняття до виконання наказу №911/598/14.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського Київської області - зміні.

Керуючись ст.ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2.Ухвалу Господарського суду Київської області від 15.02.2017 по справі №911/598/14 змінити. Викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

1.Скаргу № 358/1-юд від 24.11.2016 р. (вх. № 328/16 від 29.11.2016 р.) Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" на повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 634/5-20.1 від 11.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

3.В іншій частині вимог скарги відмовити.

3.Матеріали справи №911/598/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді О.М. Баранець

Н.Ф. Калатай