Постанова

від 03.05.2017 по справі 810/1234/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року № 810/1234/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техелектро-79 до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Техелектро-79 (далі - позивач) з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2017 №0000111202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.12.2016 посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку ТОВ Техелектро-79 в частині своєчасності сплати податку на прибуток приватних підприємств, за результатами якої складено акт від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651. На підставі акту камеральної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми Ш від 12.01.2017 №00000111202, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 59 660,37 грн.

Позивач зазначає, що на час проведення перевірки існував мораторій, який поширюється на усі види перевірок, правами на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 ст. 75 ПК України - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Окрім того, позивач звертає увагу, що відповідач не врахував той факт, що відповідно до положень ПК України, предметом камеральної перевірки не може бути перевірка своєчасності сплати узгоджених зобов'язань, оскільки дані питання відносяться виключно до компетенції документальних перевірок, визначених пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України.

Щодо прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 12.01.2017 №00000111202, позивач зазначає, що Фастівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вийшло за межі наданих йому законодавством прав та повноважень, оскільки із 01.01.2017 організацію та проведення перевірок може бути здійснено (в т.ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення, вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за їх результатами) виключно контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Щодо виявленого перевіркою порушення, повідомляє, що бухгалтером ТОВ Техелектро-79 за І півріччя 2016 року податкова декларація з податку на прибуток була подана 28.07.2016 №9131197411, в якій помилково в рядок 18 декларації податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року і з урахуванням уточнень (рядок 17 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітній (податковий) період поточного року не була перенесена сума 596 603,79 грн. з декларації на прибуток за І квартал від 22.04.2016 №9062478832, проте дана сума податку була сплачена до державного бюджету вчасно, і як результат Державний бюджет не поніс втрат.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх тим, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток за І півріччя 2016 року №9131197411 від 22.07.2016, в якій податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 19), становить 1 152 966,00 грн., який сплачений в неповному обсязі.

26.08.2016 підприємством подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток №9153842928, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І півріччя 2016 року, згідно якого зменшується сума податкових зобов'язань, що сплачується до державного бюджету на 596 604,00 грн. Граничний термін сплати податкового зобов'язання - 19.08.2016, фактично податок сплачено - 26.08.2016, чим порушено п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Відповідач зазначає, що відповідно до вказаних порушень було складено акт від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651 та сформовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000111202. Вважає, що посадові особи ОДПІ діяли в рамках закону, тому підстав для задоволення адміністративного позову немає.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити. Окрім того, 03.05.2017 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача у судове засідання по справі 03.05.2017 не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неприбуття представника відповідача, який був належним чином проінформований про дату, час і місце судового розгляду справи, беручи до уваги, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та у відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, враховуючи подане клопотання представника позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Техелектро-79 (ідентифікаційний код 38036651) зареєстроване 24.07.2012 як юридична особа за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Радянська, буд. 27, оф. 7, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.03.2017 (а.с. 14-18).

Позивач, відповідно довідки про взяття на облік платника податків форми №4-ОПП від 25.07.2012 №3224, перебуває на обліку в Фастівській ОДПІ, взятий на облік в органах податкової служби 25.07.2015 за №15102 (а.с. 84).

Судом встановлено, що 23.12.2016 посадовою особою Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведена камеральна перевірка в частині своєчасності сплати податку на прибуток приватних підприємств ТОВ Техелектро-79 (податковий номер 38036651) відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств від 28.07.2016 №9131197411, за результатами якої складений акт від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-09/38036651 (а.с. 124).

Перевіркою встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 розділу 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, а саме встановлено несвоєчасну сплату товариством податку на прибуток приватних підприємств внаслідок несвоєчасного подання платіжного(их) доручення(ь).

В акті перевірки у вигляді таблиці зазначено, що сума несвоєчасно сплаченого податку - 596 603,70 грн. виникла відповідно до декларації від 28.07.2016 №9131197411, граничний термін слати якої - 19.08.2016, дата і номер платіжного доручення або іншого документу, яким здійснено сплату податку - уточнюючий звіт за міс/кварт (термін спл. пот. рік) від 26.08.2016 №9153842928, кількість днів затримки сплати - 7.

Матеріалами справи підтверджено, що акт перевірки від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-09/38036651 був направлений на адресу позивача поштою 23.12.2016 та отриманий його представником 27.12.2016 (а.с. 125-125).

На підставі висновків акта перевірки Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС в Київській області (Фастівське відділення, в м. Фастів, адреса: м.Фастів, вул.Кірова, 28) прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш від 12.01.2017 №0000111202, яким позивача, за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на підставі ст. 126 глави 11 розділу ІІ ПК України, зобов'язано сплати штраф у розмірі 10% у сумі 59 660,37 грн. (а.с. 11).

Окрім того, відповідач листом від 12.01.2017 №212/10/10-13-10-24-12 повідомив позивача про проведення перевірки з питань дотримання платіжної дисципліни по сплаті податку на прибуток, за результатами якої складно акт від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-09/38036651 і сформоване податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000111202. Для оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, позивача запрошено до Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до 02.02.2017 (а.с. 121).

В подальшому позивач звернувся до ГУ ДФС у Київській області зі скаргою від 18.01.2017 №1 та запереченнями від 18.01.2017 №1, у яких просив вищестоящий контролюючий орган скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.01.2017 №0000111202.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду вказаної скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення від 23.03.2017 №1432/10/10-36-10-01-04, яким скаргу залишено без розгляду, у зв'язку з простроченням 10 денного терміну, наданого для оскарження відповідно до чинного законодавства України.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно зі статтею 16 ПК України (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; (підпункти 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Приписами статті 49.2 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. (п. 54.1 ст. 54 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема, у вигляді застосування штрафу, є вчинення відповідного податкового правопорушення.

Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу наступні податкові декларації з податку на прибуток підприємства:

- №9062478832 від 22.04.2016, згідно якої позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+,-) за податковий (звітний) період І квартал 2016 року - 596 604,00 грн. (р.19 декларації) (а.с.43-54). Вказана декларація була прийнята відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття декларацій (а.с. 42).

- №9131197411 від 28.07.2016, згідно якої позивачем самостійно визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+,-) за податковий (звітний) період півріччя 2016 року - 1 152 966,00 грн. (р. 19 декларації) (а.с.56-68). Вказана декларація була прийнята відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття декларації (а.с. 55).

Разом з тим судом встановлено, що позивачем при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2016 року №9131197411 від 28.07.2016 допущено технічну помилку , а саме позивачем до рядку 18 вказаної декларації податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітній (податковий) період поточного року не була перенесена сума 596 604,00 грн . з податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2016 року №9062478832 від 22.04.2016. Дане порушення призвело до технічної помилки при заповненні рядку 19 декларації від 28.07.2016 №9131197411.

Отже, позивачем помилково не перенесено до рядку 18 декларації №9131197411 від 28.07.2016 суму 596 604,00 грн., що призвело до того, що позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду, за І півріччя 2016 року - 1 152 966,00 грн., в той час як правильною сумою такого податку є 556 362,00 грн. (1 152 966,00 грн. - 596 604,00 грн. = 556 362,00 грн.).

В матеріалах справи наявні також пояснення бухгалтера ТОВ Техелектро-79 , в яких зазначено, що нею за півріччя 2016 року 28.07.2016 була подана податкова декларація з податку на прибуток №9131197411, в якій помилково не була перенесена в рядок 18 декларації податок на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітній (податковий) період поточного року сума 596 603,70 грн. з податкової декларації на прибуток за І квартал №9062478832 від 22.04.2016, дана сума податку була сплачена до державного бюджету вчасно, цю допущену помилку було виявлено 26.08.2016 і одразу здано уточнюючу декларацію.

Судом встановлено, що позивачем сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток за півріччя 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.07.2016 №598 на суму 256 362, 00 грн. та від 20.07.2016 №575 на суму 300 000,00 грн., на загальну суму 556 362,00 грн. (а.с. 72, 75) та грошові зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 07.04.2016 №259 на суму 300 000, 00 грн., від 06.05.2016 №341 на суму 96 604,00,00 грн., від 22.04.2016 №301 на суму 200 000,00,00 грн., на загальну суму 596 604,00 грн. (а.с. 69-71).

Крім того, з метою виправлення помилок у поданій податковій декларації від 28.07.2016 №9131197411 позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2016 року від 26.08.2016 №9153842928 , в якій в рядку 18 сума податку на прибуток за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень (рядок 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітній (податковий) період поточного року вже зазначена правильна сума 596 604,00 грн., а до рядку 19 сума податку на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 - рядок 18) (+,-) перенесено показник рядку 18 податкової декларації, у зв'язку з чим, сума в рядку 19 становить 556 362,00 грн. Вказана декларація була прийнята відповідачем, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття декларації (а.с.150).

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт камеральної перевірки від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-09/38036651, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтею 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення; камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Пунктом 76.2 статті 76 ПК України встановлено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, у той же час предметом спірної камеральної перевірки відповідно до акту перевірки було дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобов'язань, що не відповідає предмету камеральної перевірки податкової звітності платника податку.

При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Суд зауважує, що питання своєчасності сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, є предметом виключно документальної перевірки .

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 №К/800/19897/15 (номер в ЄДРСР 53646170).

Водночас суд наголошує на тому, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 №1797-VIII, чинного з 01.01.2017, підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено другим абзацом, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання може бути предметом камеральної перевірки лише з 01 січня 2017 року.

Отже, податковий орган на момент проведення перевірки мав право визначати суму податкового зобов'язання шляхом камеральної перевірки і, у разі його заниження, застосовувати фінансові санкції, тільки у випадку виявлення у поданій платником податків податковій декларації арифметичних або методологічних помилок .

В той же час, актом камеральної перевірки позивача не зафіксовано допущення позивачем арифметичної або методологічної помилок.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 № 06-10/167 під терміном арифметична помилка слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо.).

Поняття методологічна помилка визначено у листі ДПА України від 06.07.2001 №9018/7/26-3317, а саме: під методологічною помилкою слід розуміти помилку, допущену платником податків при складанні ним декларації, яка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Статтею 14 Податкового кодексу передбачено визначення понять, які вживаються у Кодексі. У даній статті поняття арифметичні або методологічні помилки відсутні.

При цьому суд звертає увагу, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.

Судом встановлено, що позивачем при заповненні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2016 року №9131197411 від 28.07.2016 допущено технічну помилку у рядку 18, що призвело до невірно зазначеної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього (звітного) податкового періоду. Разом з тим, до державного бюджету була сплачена правильна сума такого зобов'язання.

Суд також зазначає, що окремого нормативно-правового акту, що визначає порядок оформлення результатів камеральних перевірок, не існує, однак 21.06.2011 ДПА України виданий лист №17197/7/15-0617 Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів , згідно якого Державна податкова адміністрація України на виконання норм Податкового кодексу України в частині оформлення результатів камеральних перевірок податкової звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів надала примірну форму Акта камеральної перевірки.

Крім того, у цьому листі ДПА України зазначено, що у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення - робиться відповідний запис у відповідному розділі декларації (розрахунку) та складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів.

Також в листі ДПА України від 21.06.2011 №17197/7/15-0617 вказано, що акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності щодо окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Листом ДПА України від 21.06.2011 №17197/7/15-0617 передбачено випадки, коли акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків) не складається, зокрема:

- за відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку);

- якщо до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платником податку подано нову звітну або уточнюючу декларацію (розрахунок) з виправленими показниками.

Отже, з урахуванням уточнюючої декларації за І півріччя 2016 року з виправленими показниками, поданої та прийнятої податковим органом - 26.08.2016, тобто до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації, а також враховуючи сплату позивачем правильної суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у визначений податковим органом граничний термін до 19.08.2016, відповідач не мав правових підстав для складання акту камеральної перевірки.

Щодо твердження позивача, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.01.2017 №00000111202 Фастівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області вийшло за межі наданих йому законодавством прав та повноважень у зв'язку зі змінами в Податковому кодексі України з 01.01.2017, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дане рішення прийнято та підписано керівником Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 (а.с. 11).

01 січня 2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Право на проведення перевірок платників податків надано контролюючим органам пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України (у редакції з 01.01.2017, чинній на момент прийняття податкового-повідомлення рішення).

Зокрема, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (абзац перший п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Статтями 19-1 та 19-3 ПК України визначено перелік функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій. Функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Тобто, з 01.01.2017 року організація проведення всіх без виключення перевірок платників податків відбувається виключно органами ДФС обласного та центрального рівнів .

З цього приводу, Державна фіскальна служба України надала лист від 17.01.2017 №1005/7/99-99-14-03-03-17, відповідно до якого з 01.01.2017 організацію та проведення документальних і фактичних перевірок може бути здійснено (в т.ч. видано наказ про проведення, оформлено направлення (посвідчення), складено акт (довідку) та податкові повідомлення-рішення , вимоги (рішення) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ), за їх результатами) лише зазначеними вище органами, тобто контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

У той же час, не зважаючи на лист ДФС від 17.01.2017 №1005/7/99-99-14-03-03-17, всі функції з контрольно-перевірочної роботи та право приймати податкові повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки з 01.01.2017 закріплені виключно за контролюючим органом обласного та центрального рівнів.

Окрім того, відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204), контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

- згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 3).

Пунктом 2 Розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі - Порядок №1204) у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

- Ш - у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов'язань (додаток 4);

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Порядку №1204 структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (заступнику керівника) контролюючого органу , а складене відповідно до Митного кодексу України - керівнику або виконуючому його обов'язки.

Після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою "Ф") не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків. Податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" надсилається (вручається) платнику податків у терміни, встановлені Кодексом для податків на майно фізичних осіб.

Отже, структурний підрозділ контролюючого органу (у даному випадку - Фастівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області) наділений повноваженнями лише на складання та роздрукування податкового повідомлення-рішення, після чого передає його на підпис керівнику або заступнику керівника контролюючого органу (у даному випадку - Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області).

Матеріалами справи підтверджено, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення обов'язки заступника начальника - начальника Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області виконував ОСОБА_1 відповідно до наказу від 29.04.2016 №1875-о (а.с. 122).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 Положення про Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області, затвердженого наказом ДФС України від 21.08.2014 №62, Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є територіальним органом ДФС України, який підпорядковується ДФС та ГУ ДФС у Київській області. Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є органом доходів та зборів.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області забезпечує реалізацію повноважень Державної фіскальної служби на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області є правонаступником усіх прав та обов'язків ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області (а.с. 117-121).

Відповідно до підпункту 19 пункту 15 Положення для виконання покладених на неї завдань ОДПІ має право визначати у передбачених Податковим кодексом України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Згідно з пунктом 1.1. Положення про Фастівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, затвердженого наказом Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 05.12.2016 №607, Фастівське відділення є структурним підрозділом Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (а.с. 92-116).

Таким чином, Фастівське відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не є контролюючим органом, який у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства України наділений повноваженнями на прийняття податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищезазначеного, спірне податкове повідомлення-рішення від 12.01.2017 №0000111202 було підписано керівником Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 поза межами його повноважень, оскільки правом прийняття рішення за результатами контрольно-перевірочної роботи наділені лише контролюючі органи обласного та центрального рівнів.

Щодо твердження позивача, що на час проведення перевірки існував мораторій, який поширюється на усі види перевірок, правами на проведення яких наділені контролюючі органи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 розділу II Прикінцеві положення Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи (далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу КМ України , за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України. Зазначене обмеження не поширюється: з 01 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 01 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

З викладеного слідує, що обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік . Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Разом з тим, матеріали справи не містять докази того, що обсяг доходу ТОВ Техелектро-79 за попередній рік менше 20 мільйонів гривень.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем порушено порядок проведення камеральної перевірки, не встановлено наявності арифметичної чи методологічної помилки, наявність яких є єдиною підставою для складання акту перевірки. Окрім того, відповідачем не враховано, що позивачем було подано уточнюючу декларацію за І півріччя 2016 року з виправленими показниками до початку проведення камеральної перевірки та сплачено правильну суму грошового зобов'язання.

Також судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення було підписано керівником Фастівського відділення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_1 за відсутності відповідних повноважень.

У зв'язку з вищенаведеним, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2017 №0000111202 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування обраного позивачем способу захисту порушених прав шляхом задоволення вимог про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо проведення камеральної перевірки, суд звертає увагу, що дії суб'єкта владних повноважень - це завжди активна поведінка, що являє собою вчинення певних дій всупереч вимог законодавства та покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків, тоді як під бездіяльністю слід розуміти пасивну форму поведінки суб'єкта владних повноважень, тобто не вчинення ним у встановлені строки дій, що випливають з його повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що порушення прав та інтересів позивача виникло внаслідок дій Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області під час проведення камеральної перевірки та винесення за її результатами податкового-повідомлення рішення.

Відтак, суд вважає, що порушення прав позивача зумовлене саме протиправними діями Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області як податкового органу, що проводив таку перевірку та прийняв оскаржуване рішення.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Водночас, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України цілком кореспондуються з положеннями частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти іншу постанову яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на викладене, вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Проте відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, в той же час правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем під час судового розгляду доведено не було.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3200,00 грн . згідно квитанції від 31.03.2017 №0.0.736814248.1 (а.с.2).

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 200,00 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області щодо проведення камеральної перевірки, оформленої актом від 23.12.2016 №159/10-13-10-24-12-09/38036651.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівського відділення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2017 №0000111202.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Техелектро-79 (Київська область, м. Фастів, вул. Радянська, буд. 27, оф. 7, ідентифікаційний код 38036651) за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області (Київська область, м. Вишневе, вул. Ломоносова, буд. 34, ідентифікаційний код 39471029).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.