Рішення

від 12.05.2017 по справі 910/1016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2017Справа №910/1016/17 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Київської міської ради

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ - БС"

про визнання недійсним рішення Київської міської ради

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Яковенко А.О., довіреність від 24.10.2016

Від відповідача Телицька В.А., довіреність №225-КМГ-816 від 14.03.2017

Від третьої особи Станицький О.Б., довіреність №16/17 від 16.02.2017

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2017 порушено провадження у справі № 910/1016/17 та призначено розгляд на 20.02.2017.

17.02.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про доручення до матеріалів справи додаткових доказів.

17.02.2017 відділом діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ - БС" отримано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

20.02.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 20.02.2017 представника позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 20.02.217 представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог.

В судове засідання 20.02.217 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІНІТІ - БС" з'явився, підстримав своє клопотання про залучення третьої особи.

Заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Ухвалою суду від 20.02.2017 розгляд справи відкладено на 13.03.2017 та залучено третю особу.

В судове засідання 13.03.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання з'явився, надав свої пояснення щото суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.03.2017 розгляд справи відкладено на 03.04.207.

03.04.2017 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано клопотання доручення додаткових документів до матеріалів справи.

03.04.2017 розгляд справи не відбувся, у зв'язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

Ухвалою суду від 24.04.2017 призначено до розгляду справу на 12.05.2017.

В судове засідання 12.05.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.05.2017 представник відповідача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, зазначив, що відсутні підстави визнання недійсним рішення Київської міської ради.

В судове засідання 12.05.2017 представник третьої особи з'явився, надав суду усні пояснення у справі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.05.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно п. 6 ст. 2, Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністри України від 25.06.2014 № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця , Державне територіально-галузеве об'єднання Південно-Західна залізниця) реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 № 512-Ц/од 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, одним з яких є ДТГО Південно-Західн; залізниця .

З 01.12.2015 розпочало господарську діяльність Публічне акціонерне товариства Українська залізниця , яке відповідно до п. 2 Статуту ПАТ Українська залізниця затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО Південно-Західна залізниця .

Відповідно до п. 2.1. положення про регіональну філію Південно-Західна залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , затвердженого рішенням правління ПАТ Укрзалізниця (далі - Положення про філію) філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи.

Пунктом 2.8. Положення про філію передбачено право філії виступати, від імен товариства позивачем та відповідачем у судах усіх інстанціях.

Право власності ПАТ Укрзалізниця на будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_2, також підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 57467309 від 15.04.2016.

Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, яка має кадастровий номер НОМЕР_2, знаходиться у постійному користуванні ПАТ Укрзалізниця (позивач), а Позивач, як користувач земельної ділянки кожен рік сплачує за неї земельний податок, що підтверджується податковими деклараціями за 2015-2016 рік, н6аявними в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що, без відома законного власника Київською міською радою (далі - відповідач) від вищевказаної земельної ділянки було відділено 0,289 га. Новоутвореній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1 та присвоєно адресу АДРЕСА_1 за ознакою знаходження на ній самочинного будівництва ТОВ Трініті БС та рішення Святощинського районного суду міста Києва від 25.04.2013 у справі № 759/3715/13-ц за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-БС про визнання договору оренди недійсним та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Трініті-БС до ОСОБА_4 про визнання права власності.

Рішенням Київської міської ради № 104/1108 від 29.09.2016 земельну ділянку НОМЕР_1 передано в оренду на 15 років ТОВ Трініті БС .

Відповідач заперечив, проти задоволення позовних вимог зазначивши, що право користування земельною ділянкою комунальної власності виникає після прийняття рішення відповідного органу місцевого самоврядування, укладення договору оренди і його державної реєстрації (стаття 124, частіша 2 статті 125 Земельного кодексу України), оскільки чинним законодавством не передбачено автоматичного переходу до набувача майна права користування земельною ділянкою на підставі договору придбання нерухомості чи то факту реєстрації нерухомості.

ТОВ ТРІНІТІ-БС відповідно до своїх пояснень зазначив, що у позивача відсутні будь-які законні підстави для скасування рішення Київської міської ради №104/1108 від 29.09.2016.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на таке.

Приписами статті 92. Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Така ж норма закріплена і в ст. 377 ЦК України.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Земельного кодексу України; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;. г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати: е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме наданих позивачем податкових декларацій, останній , у відповідності до вимог ст. 96 ЗК України сплачував земельний податок за користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до приписів ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №796/13950/2016 встановлено, що відповідно до Кадастрового плану від 26 березня 2013р., земельна ділянка по АДРЕСА_2, що обліковується за кодом 72:016:022 та рахується за Київською дистанцією цивільних споруд і водопостачання № 1 не є поділеною. Крім того суд зазначив, що нежитлове приміщення, яке орендував відповідач, перебувало на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця і вказане об'єднання користувалося всією земельною ділянкою за кадастровим кодом 72:016:022 2, а після ухвалення судом рішення про визнання за відповідачем права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, вказана земельна ділянка була поділена.

Апеляційний суд зазначив, що позивачем не було надано доказів наявності у нього належного дозволу та затвердженого проекту будівництва, а також дозволу власника або користувача земельної ділянки на здійснення такого будівництва та визнання за позивачем права власності на збудований об'єкт, отже,спірний об'єкт є самочинним будівництвом і право власності на нього на підставі рішення суду визнаватися не може.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі №796/13950/2016 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року в частині задоволення зустрічного позову скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТРІНІТІ-БС до ОСОБА_5 про визнання права власності залишити без задоволення.

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Київської міської ради №104/1108 від 29.09.2016 Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю ТРІНІТІ-БС земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі спортивно-оздоровчого призначення на вул. Уманській, 47-ю у Солом'янському районі м. Києва .

3. Стягнути із Київської міської ради(01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.2017

Суддя Мельник В.І.