Постанова

від 20.03.2018 по справі 910/1016/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1016/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий - О.М. Гаврилюк, судді: А.Г. Майданевич, І.М. Скрипка) від 19.10.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті -БС"

про визнання недійсним рішення Київської міської ради

Учасники справи:

представник позивача -Марченко В.М., адвокат,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи - Станицький О.Б., адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 20.01.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсним рішення Київської міської ради (далі - Відповідач) № 104/1108 від 29.09.2016 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініті -БС" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі спортивно-оздоровчого призначення на вул. Уманській, 47-б у Солом'янському районі міста Києва" .

2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідачем всупереч норм законодавства без прийняття жодних рішень розроблено проект землеустрою та здійснено реєстрацію земельної ділянки № 8000000000:72:016:0013 площею 0, 289 за ознакою знаходження на ній самочинного будівництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Трініті -БС" (далі - Третя особа) із наданням земельній ділянці адреси: місто Київ, вул. Уманська 47б, а оспорюваним рішенням ця земельна ділянка передана в оренду строком на 15 років Третій особі. Такі дії Відповідача Позивач вважає незаконними, оскільки вказана земельна ділянка без згоди на це землекористувача (Позивача), за відсутності суспільної потреби та компенсаційних заходів була відділена від земельної ділянки за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, кадастровий номер 8000000000:72:016:002, яка перебуває в постійному користування у Позивача, останній вчасно сплачує за неї земельний податок та на цій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що перебуває у власності Позивача.

3. 20.02.2017 господарський суд міста Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті -БС".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 12.05.2017 Господарський суд міста Києва вирішив позов задовольнити: визнати недійсним рішення Відповідача № 104/1108 від 29.09.2016 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Трініті -БС" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівлі спортивно-оздоровчого призначення на вул. Уманській, 47-б у Солом'янському районі міста Києва". Рішення суду першої інстанції мотивоване з посиланням на висновки та обставини, зроблені та встановлені в постанові Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 796/13950/2016, згідно з якими відповідно до кадастрового плану від 26.03.2016 земельна ділянка за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, що обліковується за кодом 72:016:022 та обліковується за Київською дистанцією цивільних споруд і водопостачання № 1, не є поділеною, а житлове приміщення, яке орендувала Третя особа, перебувало на балансі Київської дистанції цивільних споруд і водопостачання Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" і останнє користувалось всією вказаною земельною ділянкою, а після ухвалення судом першої інстанції у даній справі рішення про визнання у цій справі за Третьою особою права власності на нежитлове приміщення по вул. Уманській, 47б, вказана земельна ділянка була поділена. Однак, за вказаною постановою Апеляційного суду міста Києва від 20.12.2016 ухвалено рішення, за яким зустрічний позов Третьої особи до фізичної особи Кузнєцова С.О. про визнання права власності залишений без задоволення. При цьому суд першої інстанцій у даній справі послався на норми статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та преюдиційний характер вказаних обставин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 19.10.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Позивачем не надано доказів на підтвердження факту належності земельної ділянки за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47б, або того, що Позивач є належним користувачем земельної вказаної земельної ділянки у розумінні Земельного кодексу України; оспорюване рішення - про передачу цієї земельної ділянки Третій особі, ухвалювалось Відповідачем за участю Позивача та за результатами проведення відповідних засідань прийнято рішення, що жодних прав Позивача при цьому не порушено. Також суд додав, що право землекористування Позивача доказами не підтверджено, а договір оренди земельної ділянки укладений на підставі чинного рішення, яке вичерпало свою дію внаслідок виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для орендарів земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 08.11.2017 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 залишити в силі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Згідно зі зведеним переліком майна Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, включено до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця", що підтверджується свідоцтвом про право власності, у зв'язку із чим в силу переходу права власності на нерухоме майно до Позивача перейшло право власності на земельну ділянку, на якій це майно розташоване.

8. Доказами непрямого користування вказаною земельною ділянкою, навіть за відсутністю кадастрового номеру, адже такий номер є лише реєстраційною дією, є сплата земельного податку згідно із податковими деклараціями за 2015-2016 роки.

9. Оспорюване рішення прийняте всупереч норм земельного законодавства та зачіпає права та інтереси Позивача, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду є незаконною.

Позиція Третьої особи, викладена у відзиві на касаційну скаргу

10. Держава в особі Міністерства інфраструктури України є власником нежитлової будівлі за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, але земельна ділянка, на якій розташована така будівля, не перебувала та не перебуває в постійному користуванні вказаної особи, оскільки ні Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", ні ПАТ "Укрзалізниця" не вчиняли передбачені законодавством дії: клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Відповідача не подавали, проект землеустрою не розроблявся, земельну ділянку сформовано не було та не було присвоєно кадастрового номеру, а рішення про передачу в постійне користування, ні земельної ділянки за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, ні за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47б Відповідачем не приймалось. Виходячи ж з доказів у справі земельна ділянка, що передана в оренду за спірним рішенням, була відведена Управлінню капітального будівництва Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих під житлове будівництво, але згідно із рішенням Відповідача від 28.11.2002 таке право користування було припинено, така земельна ділянка віднесена до міських земель, не наданих у власність чи користування, тому єдиним власником є територіальна громада, а право розпоряджатись цією земельною ділянкою має Відповідач.

11. Третьою особою вчинені всі передбачені законодавством дії щодо отримання в тимчасову оренду земельну ділянку, передану йому за спірним рішенням.

12. За відсутністю доказів перебування земельної ділянки за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, в користуванні Позивача відсутні підстави стверджувати про вилучення її частини у Позивача.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для захисту порушеного права на землю

13. Право на звернення за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів з встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів за визначеною законом юрисдикцією господарського суду також передбачено нормами статей 2, 4 ГПК України в чинній редакції.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктом "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Між тим в ході розгляду справи апеляційний суд встановив, що ні право власності Позивача, ні право користування Позивача, у тому числі згідно із нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, земельною ділянкою, за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47б, яка була передана в тимчасове користування Третій особі згідно із оспорюваним рішенням Відповідача, та за адресою: місто Київ, вул. Уманська 47а, не доведені належними доказами у справі, оскільки відсутні передбачені законодавством документи (рішення тощо) на підтвердження такого права.

За таких встановлених апеляційним судом обставин слід погодитись із висновком апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за вимогами Позивача, а тому протилежні аргументи скаржника (пункти 7, 8, 9) слід відхилити.

14. Таким чином доводи скаржника щодо порушення оспорюваним рішенням прав Позивача на земельну ділянку, передану в користування Третій особі за цим рішенням, щодо безпідставності відмови апеляційним судом у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного рішення Відповідача та незаконність скасування протилежного рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження, не відповідають наведеним нормам статей 16, 393 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв'язку з цим (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

15. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги в сумі 1920 грн. 00 коп. покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у справі № 910/1016/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак