Постанова

від 25.05.2017 по справі 922/632/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2017 р. Справа № 922/632/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.,

за участі секретаря Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Самусь О.В., за довіреністю б/н від 14.02.2017;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 431 від 17.03.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1224 Х/3-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року в справі № 922/632/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 394200,00 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 394200,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.03.2017 у справі № 922/632/17 (суддя Чистякова І.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Посилається на безпідставне набуття та збереження відповідачем коштів, перерахованих позивачем по платіжним дорученням № 1070, 1072 та 1073 на підставі рахунку № 816 від 21.12.2016 в сумі 541200,00 грн. Зазначає, що відповідач 28.12.2016 на вимогу позивача про повернення коштів за невідвантажений товар того ж дня частково повернув позивачу кошти в сумі 147000,00 грн, тобто визнав факт їх безпідставного отримання та збереження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2017 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.05.2017.

У зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А., 23.05.2017 автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями в справі № 922/632/17 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя-доповідач Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2017 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу від 24.05.2017 за вх. № 5417 не погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на відсутність підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів, оскільки кошти в сумі 541200,00 грн були перераховані позивачем по платіжним дорученням № 1070, 1072 та 1073 в якості оплати на замовлення позивача по поставці товару (арматури), що підтверджується виставленим відповідачем рахунком № 816 від 21.12.2016.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача в судовому засіданні, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" та відповідач - ФОП ОСОБА_3 протягом тривалого часу пов'язані господарськими правовідносинами з поставки товарів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунків позивача та відповідача за період з 2012 по 2016 роки.

На підставі усної домовленості про поставку арматури відповідач 21.12.2016 виставив позивачу рахунок № 816 на оплату товару на загальну суму 541200,00 грн з ПДВ (а.с. 12).

В рахунку № 816 від 21.12.2016 визначена поставка товару постачальником - ФОП ОСОБА_3 покупцю - ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" на загальну суму 541200,00 грн з ПДВ, а саме: арматуру Ф10А-400С Д=12м в кількості 22 тони за ціною 10250,00 грн без ПДВ та арматуру Ф12А-400С Д=12м в кількості 22 тони за ціною 10250,00 грн без ПДВ, та визначено, що рахунок дійсний до сплати протягом 3 банківських днів.

Позивач того ж дня оплатив виставлений відповідачем рахунок на загальну суму 541200,00 грн з ПДВ по платіжним дорученням: № 1072 від 21.12.2016 на суму 200000,00 грн, № 1073 від 21.12.2016 на суму 141200,00 грн та № 1070 від 21.12.2016 на суму 200000,00 грн (а.с. 9-11).

Відповідач не поставив позивачу товар, визначений в рахунку № 816 від 21.12.2016, у зв'язку з чим позивач 28.12.2016 за вих. № 2812-1 звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку № 816 від 21.12.2016 в сумі 541200,00 грн, які були перераховані по платіжним дорученням №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016 (а.с. 13).

Відповідач 28.12.2016 частково повернув позивачу кошти за непоставлений товар в сумі 147000,00 грн, вказавши в призначенні платежу про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016 за вих. № 2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС" у ПАТ КБ Приватбанк (а.с. 14) та банківською випискою з рахунку ФОП ОСОБА_3 у ПАТ Укрсоцбанк (а.с. 46).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, у разі недотримання сторонами письмової форми правочину (за умови, що законом не вимагається обов'язкове укладення договору в письмовій формі) для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України. При цьому, поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (схвалення правочину), може бути виражена в будь-якій формі, що однозначно свідчить про волю сторони на визнання правочину, зокрема, за допомогою здійснення конклюдентних дій, наприклад прийняття виконання, здійснення розрахунків тощо.

Повернувши позивачу кошти в сумі 147000,00 грн із зазначенням в призначенні платежу про повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016 за вих. № 2812-1, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив укладення з позивачем договору поставки товару в спрощений спосіб та наявність у нього зобов'язання щодо повернення позивачу коштів за не відвантажений товар по рахунку № 816 від 21.12.2016 в сумі 541200,00 грн, які були перераховані по платіжним дорученням №№ 1072, 1073, 1070 від 21.12.2016.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи часткове повернення відповідачем коштів за непоставлений товар в сумі 147000,00 грн, у відповідача перед позивачем виникла грошова заборгованість в сумі 394200 грн (541200,00 грн - 147000,00 грн).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 394200,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що договірний характер правовідносин між позивачем та відповідачем виключає можливість застосування до даних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою визначено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави виникають у разі осідання матеріальних благ у майновій сфері особи, якій вони не належать, та їх основною метою є забезпечення переміщення таких благ до особи, яка має відповідні права на них.

У результаті безпідставного набуття або збереження виникають відносні правовідносини між боржником (набувачем) та кредитором (потерпілим), спрямовані на забезпечення переходу матеріальних благ із майнової сфери однієї особи до майнової сфери іншої особи.

Отже, сутність зобов'язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

У зобов'язанні із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави поведінка набувача спрямована на збільшення свого майна за рахунок майна іншої особи. При цьому безпідставне збагачення часто є наслідком дій самого потерпілого.

У даному випадку безпідставне збагачення набувача - ФОП ОСОБА_3 є наслідком дій самого потерпілого - ТОВ "УКРБУДБІЗНЕС".

Позивач листом від 28.12.2016 за вих. № 2812-1, у зв'язку з невідвантаженням товару, вимагає у відповідача повернути перераховані на підставі рахунку № 816 від 21.12.2016 кошти в сумі 541200,00 грн. Тобто, позивач фактично відмовився від укладеного з позивачем в спрощений спосіб договору поставки товару, а отже у відповідача відпала правова підстава для збереження коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за поставку товару по вказаному договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що норми ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на спірні правовідносини.

Зважаючи на викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_3 безпідставно набутих грошових коштів в сумі 394200,00 грн.

За таких обставин апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Статтею 8 Конституції України передбачено визнання і дію принципу верховенства права, найвищу юридичну силу норм Конституції, прийняття та відповідність законів України нормам Конституції, пряму дію норм Конституції та гарантування права громадянину безпосередньо на підставі Конституції звернутися до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 розтлумачено ст. 8 Конституції України про визнання і дію принципу верховенства права як панування права в суспільстві, яке вимагає від держави втілення його у законотворчій та правозастосовчій діяльності.

Згідно зі ст. 129 Конституції України в редакції, яка є чинною в даний час, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відтак, положення Конституції України, як Закону найвищої юридичної сили, норми якого мають пряму дію, зобов'язують суди дотримуватися у своїй правозастосовчій діяльності принципів верховенства права та не допускати дискримінації прав сторін у позовному провадженні.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.

На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, порушив вимоги матеріального та процесуального права та не повністю дослідив фактичні обставини, які мають значення для справи, тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування вказаного рішення, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони.

Таким чином, враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено вимоги позивача про стягнення 394200,00 грн, відповідач відшкодовує позивачу судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5913,00 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 6504,31 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20 березня 2017 року в справі № 922/632/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" (код 32420884, 03061, м. Київ, пр. Відрадний, б. 95- Г ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 394200,00 грн, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 5913,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6504,31 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.