Постанова

від 15.08.2017 по справі 922/632/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2017 року Справа № 922/632/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І. за участю представників: позивачаМохнюк Д.М. - адвокат, договір від 14.07.2017 р. (ордер від 14.04.2017 р.) відповідачаТерпелюк Є.В. - адвокат, договір від 23.02.2017 р. (ордер від 28.02.2017 р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на ухвалувід 25.05.2017 Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 922/632/17 господарського суду Харківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудбізнес" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 простягнення 394 200,00 грн. В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 р. ТОВ " Укрбудбізнес" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_6 про стягнення суми безпідставно набутих коштів у розмірі 394 200, 00 грн., посилаючись на статті 11, 509, 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.12.2016 р. позивачем згідно платіжних доручень № 1070, № 1072, № 1073 помилково було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 541 200,00 грн. із призначенням платежу - оплата за арматуру згідно рахунку № 816 від 21.12.2016 р. Проте, договір між сторонами щодо поставки цієї арматури не укладався, а тому у позивача зобов'язань з оплати товару не виникло.

Позивач також вказував, що 28.12.2016 р. ним направлялась відповідачу вимога про повернення коштів за непоставлений товар і відповідачем частково сума коштів у розмірі 147 000,00 грн. була повернута, що також є підтвердженням визнання відповідачем факту безпідставного отримання ним коштів від позивача.

У відзиві на позовну заяву ФОП ОСОБА_6 заперечуючи проти її задоволення вказував на те, що між сторонами у справі на підставі рахунку на оплату № 816 від 21.12.2016 р., на виконання якого позивачем платіжними дорученнями від 21.12.2016 р. № 1070, 1072, 1073 були сплачені кошти у розмірі 541 000,00 грн., склалися відносини щодо поставки товару у спрощений спосіб, що відповідає приписам статті 205 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 181 Господарського кодексу України, що, в свою чергу, спростовує посилання позивача на безпідставність набуття відповідачем грошових коштів від позивача та наявність підстав для їх повернення в порядку статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач вказував, що договірні відносини з поставки товару у спрощений спосіб між сторонами мали сталий характер та існували з 2012 року, що підтверджується відповідними банківськими виписками про господарські операції між сторонами.

Крім того, відповідач вказував, що на підставі замовлення позивача, здійсненого 19.12.2016 р., відповідачем 21.12.2016 р. було виставлено рахунок, який позивачем оплачений згідно платіжних доручень від 21.12.2016 р. № 1070, № 1072, № 1073, а 23.12.2016 р. ТОВ "Укрбудбізнес" повідомило про неможливість прийняття (отримання) товару та просило перенести поставку на іншу дату, однак 28.12.2016 р. направило лист про повернення коштів за не відвантажений товар по рахунку № 816 від 21.12.2016 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. (суддя Чистякова І.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України стосовно того, що стаття 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту, зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень вказаної норми, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому, дійшов висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ "Укрбудбізнес" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Пелипенко Н.М., Барбашова С.В., Гребенюк Н.В.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. в апеляційному порядку, постановою від 25.05.2017 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, стягнув з ФОП ОСОБА_6 на користь ТОВ "Укрбудбізнес" безпідставно набуті грошові кошти в сумі 394200,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодившись із встановленими судом першої інстанції обставинами справи стосовно того, що між сторонами виникли договірні правовідносини з поставки товару, а саме укладено договір поставки у спрощений спосіб, дійшов висновку, що позивач листом від 28.12.2016 за вих. № 2812-1, у зв'язку із невідвантаженням товару, вимагав у відповідача повернути перераховані на підставі рахунку № 816 від 21.12.2016 р. кошти в сумі 541 200, 00 грн., тобто позивач фактично відмовився від укладеного з позивачем в спрощений спосіб договору поставки товару, а отже у відповідача відпала правова підстава для збереження коштів, перерахованих позивачем в якості оплати за поставку товару по вказаному договору, які підлягають стягненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

ФОП ОСОБА_6 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. у даній справі скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судоми апеляційної інстанції норм матеріального права та неповним зв'язуванням всіх обставин справи в їх сукупності.

Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність відмови позивача від виконання покладених на нього зобов'язань з прийому поставки товару в односторонньому порядку та, як наслідок, застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку із тим, що відпала правова підстава для збереження коштів, не взявши до уваги приписи чинного законодавства та правову позицію суду касаційної інстанції.

При цьому, судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою доводи відповідача стосовно того, що повернення частини коштів у розмірі 147 000,00 грн. була зумовлена можливістю повернути частину товару первинному постачальнику, а залишок товару на суму 394 200,00 грн. знаходиться на складі та готовий до відправлення.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Укрбудбізнес" просить відмовити у її задоволенні, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. залишити без змін посилаючись на те, що між сторонами не було досягнуто всіх істотних умов договору поставки - строку та порядку поставки та взагалі не визначено правову природу договору, а відтак даний договір є неукладеним, між сторонами не виникло договірних зобов'язань, що свідчить про безпідставне набуття та зберігання відповідачем грошових коштів та правомірність застосування до даних правовідносин приписів статті 1212 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача , пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, ФОП ОСОБА_6 було виставлено ТОВ "Укрбудбізнес" рахунок на оплату від 21.12.2016 № 816, в якому визначено два найменування товару - "Арматура Ф10А-400С Д=12м" та "Арматура Ф12А-400С Д=12м", кількість - 22тони за кожне найменування товару та ціна - 10250,00 грн. без ПДВ за кожне найменування товару, а загальна вартість товару - 541200 грн. з ПДВ (а.с. 12).

ТОВ "Укрбудбізнес" сплачено ФОП ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 541 000,00 грн., із призначенням платежу: "оплата за арматуру за рах № 816 від 21.12.16", а саме згідно з платіжними дорученнями від 21.12.2016 р. № 1072 на суму 200000,00 грн., № 1073 на суму 141200,00 грн. та № 1070 на суму 200000,00 грн. (а.с.10, 11, 72).

28.12.2016 р. ТОВ "Укрбудбізнес" у листі за вих. № 2812-1 просив відповідача повернути кошти за не відвантажений товар за рахунком № 816 від 21.12.2016 у розмірі 541 200,00 грн., перераховані платіжними дорученнями № 1072, № 1073, № 1070 від 21.12.2016 р. (а.с. 13).

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_6 були повернуті позивачу грошові кошти в сумі 147 000,00 грн. згідно з банківською випискою по рахунку позивача із призначенням платежу - повернення коштів за непоставлений товар, згідно листа від 28.12.2016 за вих. № 2812-1 у т.ч. ПДВ 20% - 24500,00 грн. (арк.14).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Укрбудбізнес" про стягнення з ФОП ОСОБА_6 394 200,00 грн. безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України у зв'язку із помилковим перерахуванням відповідачеві коштів, частина з яких останнім повернута, оскільки договір між сторонами щодо поставки товару не укладався.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 вказаного Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами частин 1, 2 статті 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 206 цього Кодексу передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частина 2 статті 206 Цивільного кодексу України).

Здійснюючи судовий розгляд справи судами як першої, так і апеляційної інстанції було встановлено, що між ТОВ "Укрбудбізнес" та ФОП ОСОБА_6 відповідно до вимог чинного законодавства у спрощений спосіб був укладений договір на поставку будівельних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовом до суду про стягнення безпідставно набутих грошових коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказував на помилковість перерахування вказаних коштів з підстав відсутності у сторін зобов'язань, оскільки договір укладено не було.

Разом з цим, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1статті 202, частин 1, 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України № 6-100цс15 від 03.06.2015 р.

Крім того, аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Відповідно до змісту вказаної статті 1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України № 910/1913/14 від 25.02.2015 р.).

Суд першої інстанції встановивши обставини щодо існування між ТОВ "Укрбудбізнес" та ФОП ОСОБА_6 договірних відносин, посилаючись, зокрема, на правову позицію Верховного Суду України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 394 200, 00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем зобов'язання щодо передачі товару у встановлений строк.

За приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Статтею 105 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів, а у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Проте, скасовуючи рішення, судом апеляційної інстанції були залишені поза увагою приписи законодавства та не спростовано висновків суду першої інстанції.

Згідно із статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду уданій справі підлягає скасуванню, а рішення - залишенню в силі.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2017 р. у справі № 922/632/17 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2017 р. залишити в силі.

Касаційну скаргу задовольнити.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач