Ухвала

від 30.05.2017 по справі 826/16113/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16113/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

30 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю представників:

позивача - Брановицького О.О.,

відповідача - Мартиненко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Лізингова компанія Ваш Авто , звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2016 № 001921406.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст договорів фінансового лізингу вказує, що адміністративний платіж входить до складу обов'язкових лізингових платежів, сплачується у складі першого платежу та являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом строку договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату, що узгоджується із нормами статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг в частині складу лізингових платежів.

Таким чином, враховуючи законодавчо закріплений принцип свободи договору й ті обставини, що в укладених договорах фінансового лізингу сторони чітко зазначили склад лізингових платежів, суд першої інстанції дійшов висновку, що операції зі сплати адміністративних платежів у складі лізингових платежів у межах договорів фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто (код за ЄДРПОУ 39733392) зареєстровано 06.04.2015 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією за № 10701020000057668; з 07.04.2015 перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі направлень від 29.08.2016 № 1535/26-15-14-06-02, від 29.08.2016 № 3909/26-15-14-04-06, від 05.09.2016 № 2319/26-15-14-03-03, від 12.09.2016 № 1633/26-15-14-06-02, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 22.07.2016 № 4478 та вимог пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 та ст. 77 Податкового кодексу України, працівниками контролюючого органу в період з 29.08.2016 по 16.09.2016 (термін проведення перевірки продовжувався з 12.09.2016 по 16.09.2016 на 5 робочих днів на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 12.09.2016 № 5751) проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 06.04.2015 по 30.06.2016.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт перевірки від 23.09.2016 № 851/26-15-14-06-02/39733392 з додатками (а.с. 14-58 Т.1).

На підставі акта перевірки від 23.09.2016 № 851/26-15-14-06-02/39733392 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 07.10.2016 № 001921406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 21 616 513,00 грн. (19 571 701,00 грн. за основним платежем та 2 044 812,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с. 59 Т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові операції поділяються на:

а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою);

б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як зазначено в акті перевірки, за період з 06.04.2015 по 30.06.2016 ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто , як лізингодавець, укладало типові договори фінансового лізингу з фізичними та юридичними особами (лізингоодержувачі).

За умовами вказаних типових договорів лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачам на строк та умовах, передбачених цими договорами.

Відповідно до пункту 4.1 договорів фінансового лізингу лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 30 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу - у разі наявності.

Суд встановив, що за перевірений період ТОВ Лізингова компанія Ваш Авто отримало від лізингоодержувачів адміністративні платежі на загальну суму 105 407 297,19 грн., на які не нараховувався податок на додану вартість, у зв'язку із тим, що вони є частиною лізингових платежів.

За приписами підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу.

Таким чином, нарахування та/або сплата процентів або комісій у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Разом з тим, відповідач вважає, що адміністративний платіж не входить до складу лізингового платежу, а тому операція по сплаті адміністративного платежу не підпадає під визначення операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З таким висновком контролюючого органу погодитись неможливо, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 16 названого Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з визначенням термінів типових договорів фінансового лізингу, укладених в межах спірних правовідносин, адміністративний платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату; розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Відповідно до пункту 9.1 типових договорів фінансового лізингу адміністративний платіж являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу у розмірі 4,99%, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом строку договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Адміністративний платіж входить до складу обов'язкових лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити до моменту отримання предмета лізингу.

За умовами пункту 9.7 типових договорів фінансового лізингу кошти, які сплачуються лізингоодержувачем до моменту отримання предмета лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховуються по даному договору в наступному порядку: адміністративний платіж; авансовий платіж; комісія за передачу предмета лізингу; у разі наявності, різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.4 статті 9 даного договору, або різниця до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у пункті 9.6 статті 9 даного договору.

Отже, зміст договорів фінансового лізингу вказує на те, що адміністративний платіж входить до складу обов'язкових лізингових платежів, сплачується у складі першого платежу та являє собою погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу, який лізингоодержувач сплачує на користь лізингодавця після укладення договору за його організацію та супроводження протягом строку договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату, що узгоджується із приписами статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг в частині складу лізингових платежів.

Правова позиція щодо включення адміністративних платежів до складу лізингових платежів висловлена Вищим адміністративним судом України, наприклад, в ухвалах від 15 квітня 2015 року № К/800/20497/14, від 07 липня 2015 року № К/800/15371/14, від 06 жовтня 2015 року № К/800/46355/14.

Враховуючи законодавчо закріплений принцип свободи договору й ті обставини, що в укладених договорах фінансового лізингу сторони чітко зазначили склад лізингових платежів, суд першої інстанції дійшов висновку, що операції зі сплати адміністративних платежів у складі лізингових платежів у межах договорів фінансового лізингу не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Доводи відповідача про те, що згідно умов договорів фінансового лізингу адміністративний платіж не входить до складу лізингового платежу, із посиланням на пункт 10.1 договорів, не можуть бути прийнятними, оскільки пункт 10.1 договорів фінансового лізингу визначає сплату лізингових періодичних платежів, у той час, коли адміністративні платежі не є періодичними, а сплачуються одноразово як першочерговий платіж.

У відповідності до положень статті 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами) або на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину; при цьому третім особам, у тому числі контролюючим органам не надано повноважень тлумачити зміст договорів, укладених платником податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який вважає, що висновки акта перевірки про порушення суб'єктом господарювання пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, підпункту 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України та заниження останнім податку на додану вартість нормативно та документально не підтверджуються, а визначення (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 30.05.2017.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.