Ухвала

від 23.05.2017 по справі 822/2541/16

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2541/16

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

23 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Матохнюка Д.Б. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача Воловодик Наталії Петрівни,

представника відповідача Петренко Тетяни Борисівни,

представника відповідача Патласова Олександра Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Трейдінг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс Трейдінг" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень форми "Р" № 0002492200 та № 0002512200 від 21 листопада 2016 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002492200 від 21 листопада 2016 року; визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00025512200 від 21 листопада 2016 року на суму: за податковим зобов'язанням у розмірі 5777499 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1444374 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 70 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Онікс Трейдінг" ПН 39332150 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2014 по 31.03.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2013 по 31.03.2016.

За результатами перевірки складений акт від 02.08.2016 № 0054/22-01-14-03/39332150.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Онікс Трейдінг" вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 Податкового кодексу України, ст.4, п.1,2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 за № 996-ХIV ТОВ "Онікс Трейдінг", п.2,3 р. ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, № 73, п.6, пп. 9.4 п.9 П(С)БО 16, затвердженого Наказом Мінфіну, від 31.12.1999, № 318, п.п.5.4, п.п.5.5 п.5 П(с)БО №25, затвердженого Наказом Мінфін від 25.02.2000 N 39, П (С) БО 9, затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1999 N 246, ст. 47, п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176, п. 54.2 ст. 54, пп. 168.1.1, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, абз. "в" п.200.4 ст.200, п.п.20013 ст.200 1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI p. (із змінами та доповненнями), частини першої ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, п. 1. Постанови правління НБУ № 354 від 03.06.2015 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".

На підставі акту Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 0054/22-01-14-03/39332150 від 02.08.2016 винесено податкові повідомлення - рішення: № 0001341403 про сплату податку на прибуток в сумі 10403496 грн. та штрафної санкції в сумі 106260 грн., № 0001351403 про сплату податку на додану вартість на суму 8031390 грн. та штрафної санкції в сумі 2007848 грн., № 0001361403 форми "В4" про зменшення від'ємного значення ПДВ на суму 3029441 грн., № 0001371403 форми "ПС" про сплату штрафної санкції з податку на додану вартість на суму 210579,60 грн., № 0001381403 форми "Н" про сплату штрафної санкції з податку на додану вартість на суму 741,71 грн., № 0001391403 про сплату пені за порушення термінів ЗЕД на суму 74,78 грн., № 0005941302 форми "ПС" про сплату штрафу по податку на доходи фізичних осіб на суму 1020 грн., № 0005841302 форми "Д" про сплату податку на доходи фізичних осіб 20560,82 грн. та штрафу по на суму 907,57 грн.

Не погодившись з винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до ГУ ДФС у Хмельницькій області та ДФС України .

За результатами розгляду скарги ДФС України 21.11.2016 прийнято Рішення про результати розгляду скарги № 24980/6/99-99-11-02-01-15, згідно з яким ДФС України:

- скасовує податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 08.09.2016 № 0001341403, № 0001351403, № 0001361403 в частині визначення скаржнику податку на прибуток, ПДВ, зменшення суми від'ємного значення ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Тек-Еталон груп", ТОВ "Будівельна компанія "Суміш", ТОВ "Селз Профі", ТОВ "ТК "Засоби малої механізації" і у відповідній частині штрафні санкції та в зазначеній частині застосовані штрафні санкції, відображені у податковому повідомленні - рішенні ГУ ДФС у Хмельницькій області від 08.09.2016 № 0001371403;

- скасовує податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 08.09.2016 № 0001341403 в частині взаємовідносин з ТОВ "СК "Арго", а також в частині донарахувань по операціях за період 2015 рік, І квартал 2016 року, щодо яких підтверджено здійснення оплат скаржником на користь ТОВ "РІОТЕН", ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН", ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "КРАЙСЛІНГ", ТОВ "СВОН-ФЛАЙТ" і не встановлено наявності дебіторської заборгованості за 2015 рік, І квартал 2016 року, та у відповідній частині штрафні санкції;

- в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу в зазначеній частині задовольняє частково;

- залишає без змін податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 08.09.2016 № 0001381403, № 0001391403, № 0005941302, № 0005841302, а скаргу ТОВ "Онікс Трейдінг" в цій частині - без задоволення.

Відповідно до рішення ДФС України про результати розгляду скарги ТОВ "Онікс Трейдінг" від 21.11.2016 № 24980/6/99-99-11-02-01-15 на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області та відповідно до Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом № 1204 від 28.12.2015 (із змінами та доповненнями), ГУ ДФС у Хмельницькій області винесені нові податкові повідомлення - рішення:

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.11.2016 № 0002512200 про сплату грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 779 761 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 444 940 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.11.2016 № 0002492200 про сплату грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 111 856,9 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 27 964,2 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями форми "Р" від 21.11.2016 № 0002512200 та форми "Р" від 21.11.2016 № 0002492200, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичність операцій позивача з ТОВ "РІОТЕН", ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН", ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "КРАЙСЛІНГ", ТОВ "СВОН-ФЛАЙТ" підтверджено документами, які засвідчують реальний характер укладених позивачем правочинів, а доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими, отже відсутні порушення податкового законодавства позивачем. При цьому суд погодився з доводами податкового органу в частині порушення ТОВ "Онікс Трейдінг" п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки до складу податкового кредиту серпня 2015 року двічі віднесено ПДВ в сумі 2 261,2 грн. по податковій накладній № 34 від 25.06.2015 на загальну суму 13 567,2 грн., в тому числі ПДВ 2261,2 грн., виписаній ПП "ВООМ І К" (код 34349374).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

З матеріалів перевірки встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Трейдінг" з наступними контрагентами: ТОВ "РІОТЕН" (код ЄДРПОУ 39195149), ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН" (код ЄДРПОУ 38749904), ТОВ "ВЕЙСЕС" (код ЄДРПОУ 39419613), ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 39421863), ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС" (код ЄДРПОУ 39815354), ТОВ "КОРЕС ЛТД" (код ЄДРПОУ 39421580), ТОВ "АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД" (код ЄДРПОУ 39781404), ТОВ "КАНРЕМТОРГ" (код ЄДРПОУ 39915974), ТОВ "КРАЙСЛІНГ" (код ЄДРПОУ 40166582), ТОВ "СВОН-ФЛАЙТ" (код ЄДРПОУ 39645118), ПП "ВООМ ІК" (код ЄДРПОУ 34349374).

Оцінивши доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання ТМЦ та рекламної продукції у ТОВ "Ріотен", ТОВ "Тенза Трейд Юніон", ТОВ "Вейсес", ТОВ "Ідеал ІнвестТ", ТОВ "Домус Альянс", ТОВ "Корес ЛТД", ТОВ "Альфа-союз ЛТД", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "КРАЙСЛІНГ", ТОВ "Свон флайт", та п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, а саме: заниження фінансового результату до оподаткувння в загальній сумі 393 531 737 грн. за рахунок неправомірного віднесення до складу собівартості реалізованої продукції витрат по операціях з придбання товарів у ТОВ "Канремторг" на загальну суму 592 321 грн., ТОВ "Крайслін" на загальну суму 288 725 грн., у зв'язку з неможливістю документально підтвердити реальність здійснення позивачем господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно з п. 2.4 даного Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

З матеріалів справи встановлено, що на перевірку позивачем надано договір поставки № 030215 від 03.02.2015, укладенний ТОВ "Онікс Трейдінг" з ТОВ "Ріотен", відповідно до якого ТОВ "Ріотен" (Продавець) зобов'язується передати у власті товар ТОВ "Онікс Трейдінг" (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість. Найменування, кількість та ціна Товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови договору викладені Сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору. Кількість і асортимент Товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість Товару, що поставляється в рамках даного договору, повинна відповідати нормам чинного законодавства України. Місце відвантаження Товару: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

На підтвердження виконання вимог договору № 030215 від 03.02.2015 та реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Онікс Трейдінг" та ТОВ "Ріотен" позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

12.01.2015 між ТОВ "Онікс Трейдінг" та ТОВ "Тенза Трейд Юніон" укладено договір поставки № 120115, згідно з яким ТОВ "Онікс Трейдінг" - Покупець, ТОВ "Тенза Трейд Юніон" - Продавець. Предметом цього договору є зобов'язання Продавця передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість. Найменування, кількість та ціна Товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Кількість і асортимент Товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість Товару, що поставляється в рамках даного договору, повинна відповідати нормам чинного законодавства України. Місце відвантаження Товару: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

07.07.2015 між ТОВ "Онікс Трейдінг" та ТОВ "ВЕЙСЕС" укладено договір поставки № 070715, відповідно до якого ТОВ "ВЕЙСЕС" зобов'язується передати у власність ТОВ "Онікс Трейдінг" товар, а ТОВ "Онікс Трейдінг" зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість. Найменування, кількість та ціна Товару вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Кількість і асортимент Товару зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Якість Товару, що поставляється в рамках даного договору, повинна відповідати нормам чинного законодавства України. Місце відвантаження Товару: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Тенза Трейд Юніон" та ТОВ "ВЕЙСЕС" і виконанням вимог договір поставки № 120115 від 12.01.2015 № 070715 від 07.07.2015, позивачем надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Крім того, для підтвердження здійснення ТОВ "Онікс Трейдінг" господарських операцій з ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "КРАЙСЛІНГ", ТОВ "СВОН-ФЛАЙТ" позивачем надано договори поставки № 010715 від 01.07.2015, № 170815 від 17.08.2015, № 020315 від 02.03.2015, № 030815 від 03.08.2015, № 111115 від 11.11.2015, № 180216 від 18.02.2016, № 170815 від 17.08.2015, згідно з якими ТОВ "Онікс Трейдінг" - Покупець, та зобов'язується прийняти товар у Продавців і оплатити за нього встановлену договорами вартість. Найменування, кількість та ціна Товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами договорів. Умови договорів викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс 2010", які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером договорів, а також тих особливостей, що випливають із умов договорів. Кількість і асортимент Товару зазначається в накладних, які є невід'ємнми частинами договорів. Місце відвантаження Товару: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

На підтвердження вимог договорів поставки № 010715 від 01.07.2015, № 170815 від 17.08.2015, № 020315 від 02.03.2015, № 030815 від 03.08.2015, № 111115 від 11.11.2015, № 180216 від 18.02.2016, № 170815 від 17.08.2015 позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, які є невід'ємнми частинами договорів.

Судом досліджено надані позивачем податкові та видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з виконання умов договорів, укладених між позивачем та його контрагентами. Вказані накладні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Вказані первинні документи також були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про здійснення господарських операцій позивачем щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Оцінивши доводи податкового органу про те, що згідно з наданих ТТН на одну й ту саму дату поставки відвантаження ТМЦ відбувалося на два окремих склади: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, які розташовані на відстані більш ніж 320 км, де одночасно приймає товар за довіреністю директор ОСОБА_5, враховуючи значну відстань між складами не можливо в часі одночасно виконувати одну й ту саму дію, що підтверджує нереальність здійснення зазначених операцій, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посад, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

З матеріалів справи встановлено, що факт здійснення транспортування (доставки) придбаних ТОВ "Онікс Трейдінг" у контрагентів ТОВ "РІОТЕН", ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН", ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ІДЕАЛ ІНВЕСТ", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", ТОВ "КОРЕС ЛТД", ТОВ "АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД", ТОВ "КАНРЕМТОРГ", ТОВ "КРАЙСЛІНГ", ТОВ "СВОН-ФЛАЙТ", ПП "ВООМ ІК" ТМЦ (меблева фурнітура, сантехнічні вироби) з пункту навантаження відповідного контрагента у місце відвантаження Товару, яке визначене у договорах поставки укладених між ТОВ "Онікс Трейдінг" та його контрагентами, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, підтверджується наданими позивачем товарно - транспортними накладними, в яких зазначені усі істотні умови товарно-транспортної накладної, що передбаченні чинним законодавством України, а саме: номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль та його державний номер, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Згідно з даних ТТН замовником (платником) автомобільних перевезень є ТОВ "Онікс Трейдінг", а перевізниками - ПП ОСОБА_6 ІПН НОМЕР_11 (автомобілі: MERSEDES-BENZ НОМЕР_12, MERSEDES-BENZ ATEGO НОМЕР_13, MERSEDES-BENZ НОМЕР_14) та ТОВ "Л.К.О." код ЄДРПОУ 39645118 (автомобілі: ЗИЛ АА1910СЕ, ЗИЛ АА1904СЕ, ЗИЛ АА1912СЕ, ЗИЛ АА1914СЕ, ЗИЛ АА1955СЕ, ЗИЛ АА2059СЕ, ЗИЛ АА2054СЕ, FOTON АА1951НТ, FOTON АА8271НТ, FOTON АА0894ІС, FOTON АА0954ІС, FOTON АА1946НТ, FOTON АА8273НТ, FOTON АА0893ІС, FOTON АА0955ІС).

Колегія суддів дослідила та встановила, що товарно-транспортні накладні складені відповідно до вимог чинного законодавства, а відвантаження, перевезення і отримання ТОВ "Онікс Трейдінг" товару здійснено відповідно до договорів поставки, отже доводи апеляційної скарги податкового органу в цій частині не свідчать про нереальність здійснення зазначених операцій.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Онікс Трейдінг" з контрагентами по договорах поставки № 0300215 від 03.02.2015, № 120115 від 12.01.2015, № 070715 від 07.07.2015 № 010715 від 01.07.2015, № 170815 від 17.08.2015, № 020315 від 02.03.2015, № 030815 від 03.08.2015, № 111115 від 11.11.2015, № 180216 від 18.02.2016, № 170815 від 17.08.2015 позивачем надано договори оренди майна № 2/12-ОР від 01.12.2014, № 1-ОР від 02.03.2015, укладені між ТОВ "Онікс Трейдінг" (Орендар) та ОСОБА_7 (Орендодавець) про строкове платне користування майном, а саме: офісне приміщення, складські приміщення та будинок охорони, розміщені за адресою АДРЕСА_1, а також договір оренди комплексу будівель № 22-ОР від 01.12.2014, укладений між ТОВ "Онікс Трейдінг" (Орендар) та ОСОБА_8 (Орендодавець) про передачу у строкове платне користування комплексу будівель, забезпеченого водопостачанням, який включає в себе частину приміщення мебельного цеху для складу та частину адмінбудинку, розміщених за адресою: АДРЕСА_2.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий відділом управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції в Хмельницькій області лист №1586/121/1 від 13 липня 2016 року, в якому зазначена інформація з автоматизованої системи фіксації і розпізнання номерних знаків "Відеоконтроль рубіж", не може слугувати належним та допустимим доказом для висновків контролюючого органу про відсутність факту транспортування перевізником придбаних позивачем у контрагентів товарно-матеріальних цінностей.

Оцінивши доводи апеляційної скарги податкового органу про відсутність документів, які свідчать про якість придбаного позивачем товару, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги податкового органу щодо неможливості документально підтвердити реальність здійснення позивачем господарських відносин з його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Податкового кодексу України невід'ємною ознакою правомірності віднесення підприємством будь-яких витрат, до складу валових витрат є зв'язок цих витрат з його господарською діяльністю.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Відповідно до наведених вище положень Закону для віднесення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити:

наявність належної податкової правосуб'єктності сторін;

факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, послуга, видаткові накладні, та інші первинні документи);

встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат та чи пов'язані зазначенні витрати із господарською діяльністю, яку здійснює платник податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

Податковий кодекс України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Як встановлено з матеріалів справи, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується доказами подальшої реалізації придбаної продукції та виготовленої продукції із придбаних складових у контрагентів, а саме: наявними у матеріалах справи договором відповідального зберігання № 72570 від 27.01.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "Епіцентр К"; договором відповідального зберігання № 192970-ВЗ від 27.01.2015, укладеного між позивачем та ПАТ "НОВА ЛІНІЯ"; договором оренди складського приміщення № 0/013с - 693 від 13.10.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "АЛЬТ - ТРЕЙД"; договором надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) № 010615 від 01.06.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "АРС КЕРАМІКА"; договорами про надання маркетингових послуг № 1507/15 від 15.07.2015, № 1 від 28.04.2015 та № 020343 від 05.01.2015, укладених між позивачем та ТОВ "Торговельно-будівельний дім "ОЛДІ"; наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Онікс Трейдінг" № 2-о від 03.12.2014 "Про цінову політику під час реалізації готової продукції та інших товарно - матеріальних цінностей"; договором № 102 від 10.02.2016, укладеного між позивачем та ТОВ "Київський міжнародний контрактовий ярмарок" про участь у виставці "Київський міжнародний меблевий форум".

З вказаних вище документів судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Онікс Трейдінг" реалізовувало придбану у його контрагентів продукцію для продажу різним підприємствам та великим мережевим магазинам.

Крім того, реальність проведення позивачем рекламних акцій та реалізації ТМЦ підтверджується наказом ТОВ "Онікс Трейдінг" № 71-р від 03.02.2015 про проведення рекламних заходів, відповідно якого, для стимулювання покупців та підвищення продажу товарів, кожного місяця, до 29.12.2015, здійснювалось розповсюдження рекламної продукції (каталоги, які позивач придбавав у ТОВ "РІОТЕН") на території маркетів ТОВ "Епіцентр-К", ТОВ "Нова лінія" та інших магазинів, розташованих по всій території України.

Під час судового засідання, з пояснень представника позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що облік внутрішнього переміщення товарів по складу позивача здійснюється за допомогою бухгалтерської програми 1С, на підтвердження чого, позивачем до суду першої інстанції було надано виписки з бухгалтерської програми 1С (т. 3 а. с. 1-121).

Оцінюючи доводи апелянта про відсутність реальності господарської діяльності ТОВ "РІОТЕН", ТОВ "ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН", ТОВ "ВЕЙСЕС", ТОВ "ДОМУС АЛЬЯНС", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи на момент здійснення господарських операцій із позивачем, контрагенти ТОВ "Онікс Трейдінг" зареєстровані як юридичні особи та мали статус платника ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність дотриманням контрагентом (або контрагентами у ланцюгу постачання товару) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства контрагентами суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оцінивши доводи апеляційної скарги про те, що контрагенти позивача задіяні в схемах ухилення від сплати податків та про наявність взаємовідносин контрагентів позивача з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, про що зазначено в судових ухвалах та постановах, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 ст. 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку в кримінальній справі, яким встановлено здійснення контрагентами позивача правочинів, спрямованих на заволодіння майном держави.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку не може бути обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З урахуванням наведеного вище, оцінивши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дії позивача - платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В частині визначеного позивачу грошового зобов'язання щодо завищення податкового кредиту ПП "ВООМ ІК" в сумі 2262,2, судом першої інстанції відмовлено в позові, та, як наслідок, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду в цій частині відповідачем не оскаржується.

На підставі викладених обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" №0002492200 від 21 листопада 2016 року та визнання протиправним та скасування частково податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" № 00025512200 від 21 листопада 2016 року на суму: за податковим зобов'язанням у розмірі 5777499 (п'ять мільйонів сімсот сімдесят сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 80 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1444374 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн. 70 коп. - обґрунтованими.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - без змін.

Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 травня 2017 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Матохнюк Д.Б. Боровицький О. А.