Ухвала

від 05.04.2017 по справі 2а-3889/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ К/9991/79840/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року

у справі № 2а-3889/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський завод комунального устаткування" (далі - позивач, ТОВ "Броварський завод комунального устаткування") звернулося до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень ОДПІ від 23 квітня 2012 року № 0000032201 та № 0000042201, якими товарситву збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових)) санкцій з податку на прибуток на суму 762846,30 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 610276,30 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2012 року в позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішень ОДПІ від 23 квітня 2012 року № 0000032201 та № 0000042201.

У касаційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови слідчого з СВ ПМ ДПА в у м. Києві ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Гарант Сервіс-А", ВАТ "ТБ Олімп", ПП "Неон", ТОВ "РА Респект", ТОВ "Бізнес Сервіс А-плюс", ТОВ "Сучасне будівництво та архітектура", ТОВ "Інвест Буд", ТОВ "Компанія Барс Будінвест", ТОВ "Екобудгруп", ТОВ "Конкон" за період з 01 січня 2009 року по 31 грудень 2011 року, за наслідками якої складено акт від 06 квітня 2012 року № 160/05495354. Згідно з висновками цього акту позивачем порушено, крім іншого, статті 203, 215 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат за наслідками господарських операцій із ТОВ "Гарант Сервіс-А" у період з ІІ кварталу 2009 року по 2010 рік, які не мають реального характеру, правочини є нікчемними як такі, що спрямовані на незаконну податкову мінімізацію. При цьому ОДПІ посилається на те, що засновник та директор ТОВ "Гарант Сервіс-А" гр. ОСОБА_6, якого постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у справі № 1п-329/11 на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбаченого статтями 205, 212 Кримінального кодексу України, заперечує свою причетність до господарської діяльності цього товариства, стверджуючи, що зазначену юридичну особу зареєстрував за грошову винагороду.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, виписані від імені особи, що заперечує свою причетність до діяльності суб'єкта господарювання, не мають юридичної сили.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи та задовольняючи позов, при вирішенні спору щодо правомірності формування платником податків своїх даних податкового обліку надав оцінку первинним документам та відповідність їх даних об'єктивним обставинам вчинення господарських операцій, за результатами сукупного аналізу яких дійшов висновку про реальність господарських операцій та правомірність формування позивачем даних свого податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

При цьому вищенаведені норми так само, як і інші норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та валових витрат (витрат) за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність останнього щодо протиправної поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

У контексті п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Водночас контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Як зазначено в п. 38 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (валові витрати), можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

В цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2011 року № 40/11, у якій суд акцентував увагу на тому, що підписання податкової накладної невстановленою особою може бути підставою неврахування податкового кредиту не само по собі, а лише за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У судовому процесі суд апеляційної інстанції дослідив докази, надані позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Гарант Сервіс-А", а саме: договори поставки та договори про надання послуг; видаткові та податкові накладні; акти про надання послуг; банківські виписки щодо проведення позивачем розрахунків за придбані товари (послуги); прості векселя, виписані позивачем на частину суми наданих контрагентом послуг, та акти приймання - передачі векселів; обставини, що придбані товари та послуги були використані у господарській діяльності ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" з урахуванням основного виду діяльності товариства, що підтверджується договорами підряду, договорами про надання послуг, специфікаціями до договорів, видатковими накладними, атами приймання - передачі робіт із третіми особами; на момент вчинення спірних правовідносин ТОВ "Гарант Сервіс-А" мало спеціально податкову та господарську правосуб'єктність, що також не заперечується контролюючим органом.

Оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, обставини щодо вчинення позивачем господарських операцій, надані податковим органом докази на підтвердження обставин щодо фіктивності господарських операцій ТОВ "Броварський завод комунального устаткування" із ТОВ "Гарант Сервіс-А", з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та врахувавши обставини, встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2011 року у справі № 1п-329/11, за відсутності з боку відповідача доказів, які б спростовували реальність господарських операцій позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а-3889/12/1070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна