Постанова

від 23.05.2017 по справі 922/1503/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Справа № 922/1503/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого І. Алєєвої, Г. Кравчука

за участю представників: позивача Дяченко С.В. - керівник відповідача Конопля О.М. - дов. від 22.11.16 розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства закритого типу "Технологія-П" на постановувід 05.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1503/16 господарського суду Харківської області за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Технологія-П"

до Акціонерної компанії "Харківобленерго" провизнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. АТЗТ "Технологія-П" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до АК "Харківобленерго" про визнання недійсним акта про порушення №101305 АК "Харківобленерго" БСП в особі Лозівського районного відділенням "Харківенергозбут" від 25.09.2014 р., як такого, що складений з порушенням Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕЕ від 31.07.1996 р. №28, на підставі статей 173, 174, 179, 275, 276, 277 Господарського кодексу України, статей 509, 526, 527 Цивільного кодексу України.

Позивач в обґрунтування позову посилався на те, що він не порушував правил користування електричною енергією та не втручався у роботу лічильника № 029997, оскільки пломби, встановлені на ньому за період проведених перевірок з 08.06.2012 р. по 25.09.2014 р., були збережені в цілісності.

Відповідач у відзиві на позов просив відмовити у позові, посилаючись на його необґрунтованість і недоведеність. Він зазначав, що оскарження акта про порушення ПКЕЕ і протоколу засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕ не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

У поясненнях у справі позивач вказував на те, що його позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 16 Цивільного кодексу України.

05.09.2016 р. позивач подав до господарського суду першої інстанції заяву про зміну предмету позову, в якій просив визнати недійсним рішення комісії АК "Харківобленерго" від 24.02.2016 р., оформлене протоколом №4 засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕ.

У відзиві на позов відповідач посилався на порушення позивачем правил ПКЕЕ, що підтверджується спірним актом про порушення, а описки в рішенні комісії відповідача від 24.02.2016 р., оформленому протоколом №4 засідання комісії відповідача, не впливають на правильність розрахунку вартості безобліково спожитої електроенергії.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.09.2016 р. (судді: Шарко Л.В., Новікова Н.А., Присяжнюк О.О.) позов задоволено. Визнано недійсним рішення комісії АК "Харківобленерго" від 24.02.2016 р., оформлене протоколом №4 засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕ.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність порушення позивачем правил користування електричною енергією, а саме, втручання його у роботу розрахункового засобу обліку за наявності цілісності і непорушності пломб на лічильнику.

За апеляційною скаргою АК "Харківобленерго" Харківський апеляційний господарський суд (судді: Россолов В.В., Гетьман Р.А., Ільїн О.В.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 05.12.2016 р. скасував його. Прийняв нове рішення, яким у позові відмовив.

Апеляційний господарський суд виходив з приписів статті 319 Цивільного кодексу України та визнав, що розрахунковий засіб обліку є власністю споживача, зобов'язання з утримання якого у належному стані покладено саме на нього, а отже останній несе відповідальність за справність приладу обліку та здатність такого приладу здійснювати об'єктивний облік спожитої електроенергії.

АТЗТ "Технологія-П" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 15.09.2016 р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕЕ від 31.07.1996 р. №28, статей 173, 174, 275-277 Господарського кодексу України.

Скаржник вказує на дотримання ним правил користування електроенергією та зазначає, що ним не встановлювався у спірний лічильник пристрій, що занижує показники електроенергії, і пломби на ньому на час перевірки були цілісними та непошкодженими.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 17.08.2004 р. між Акціонерним товариством закритого типу "Технологія-П" та Акціонерною компанією "Харківобленерго" був укладений договір поставки електричної енергії №70194.

Пунктами 4.2.3, 4.2.4 договору сторони передбачили, що споживач у разі виявлення відповідних порушень ПКЕЕ, сплачує постачальнику вартість електроенергії, розраховану згідно з Методикою, затвердженою НКРЕ, що діє на момент порушення споживачем ПКЕЕ. Сторони також домовились, що постачальник здійснює розрахунок за недовраховану електричну енергію згідно з Методикою обчислення обсягу електричної енергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем-юридичною особою Правил користування електричною енергією, затверджених НКРЕ, та іншими нормативними документами у разі виявлення таких дій споживача, як то: самовільне внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу; зняття пломб з засобів обліку; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших порушень, визначених Методикою.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 28.05.2012 р. позивачем був придбаний лічильник активної електроенергії №029997 та зданий для перевірки в Лозівський районний Безбалансовий структурний підрозділ відділення "Харківенергозбут".

АК "Харківобленерго" перевірено даний лічильник, встановлено його у позивача та опломбовано, про що складені акт-наряд №99 від 08.06.2012 р., акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1кВ №379 від 08.06.2012 р. та акт пломбування та здачі пломб і приладів обліку на збереження №409 від 08.06.2012 р., якими підтверджено цілісність пломб, що залишились непорушними і знов встановлені, опломбованого дроту, трансформаторів струму, ланцюгів вимірювання та лічильників електроенергії прийняття та збереження.

25.09.2014 р. відповідачем була проведена технічна перевірка лічильника позивача №029997, про що складений акт технічної перевірки розрахункових засобів обліку та заміни приладів обліку, в якому зафіксовано, що лічильник працездатний, відповідає паспортним характеристикам, пошкоджень пломб, приборів обліку, шафи обліку, корпусів немає.

Водночас, в цей же день, 25.09.2014 р. працівниками відповідача був складений акт про порушення №101305, в якому зазначено про наявність ознак втручання в параметр приладу обліку з метою заниження показників цього приладу. При цьому, пошкоджень позивачем пломб, встановлених на засобі обліку (і це встановив господарський суд першої інстанції та не спростовував суд апеляційної інстанції) перевіркою виявлено не було. Вказаний акт про порушення представником споживача не підписувався; в ньому зазначено, що представник позивача відмовився від підпису. Відтак, спірний акт був підписаний лише представниками енергопостачальника.

У висновку експертного електротехнічного дослідження №6 від 24.12.2014 р., проведеного науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУМВСУ в Харківській області, зазначено, що в середині наданого на дослідження електролічильника СТ-ЗА08Д № 029997 є пристрої і зміни улаштування, які не передбачені заводом виробником і можуть впливати на роботу лічильного механізму шляхом здійснення комутаційних перемикань у електричному колі електромеханічного лічильного механізму.

На засіданні комісії відповідача 24.02.2016 р. був розглянутий акт про порушення №101305 та за результатами його розгляду прийнято рішення, оформлене протоколом №4, в якому зазначено про наявність порушення позивачем ПКЕЕ, яке відповідає підпункту 3 пункту 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 р. № 562, та у зв'язку з чим позивачеві донараховано 10371,32 грн. вартості не облікованої електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, предметом спору у даній справі є вимога АТЗТ "Технологія-П" про визнання недійсним рішення комісії АК "Харківобленерго" від 24.02.2016 р., оформленого протоколом №4 засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕ.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про електроенергетику" споживачі енергії - це суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

За приписами частин 1 та 4 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Правопорушеннями в електроенергетиці є: порушення вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії, виготовлення, монтажу, налагодження та випробування енергоустановок і мереж, виконання проектних робіт на енергоустановках і мережах; крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками; припинення або обмеження електропостачання навчального закладу незалежно від форми власності протягом навчального року.

Частиною 11 вказаної статті Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що Методика розрахунку розміру шкоди, завданої енергопостачальнику внаслідок викрадення електроенергії, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Статтею 236 Господарського кодексу України встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Зі змісту вказаних положень законодавства вбачається, що рішення постачальника електричної енергії про донарахування споживачу вартості недоврахованої спожитої електроенергії пов'язано зі застосуванням оперативно-господарської санкції і даними правовими нормами передбачено спосіб захисту заінтересованої сторони у разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції шляхом її скасування.

Умовою застосування оперативно-господарської санкції відповідно до положень договору та приписів законодавства є порушення відповідного зобов'язання його стороною, що полягає у порушенні споживачем-юридичною особою Правил користування електричною енергією.

Правила користування електричною енергією (ПКЕЕ), затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28, регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).

Згідно з пунктом 3.1 ПКЕЕ електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Відповідно до пункту 10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Згідно з пунктом 6.40 ПКЕЕ у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 562 від 04.05.2006 р. (далі - Методика).

Відповідно до пункту 6.41 ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

На підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку (пункт 6.42 ПКЕЕ).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалося, позивач просив визнати недійсним рішення відповідача, оформлене протоколом №4 від 24.02.2016 р., про застосування оперативно - господарської санкції у вигляді нарахуванням обсягу та вартості недоврахованої енергії на суму 10371,32 грн.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Втім такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються передчасними через нез'ясування усіх необхідних для вирішення спору обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін.

Здійснюючи судовий розгляд, суд апеляційної інстанції достеменно не дослідив та не встановив умов та підстав для застосування до позивача оскаржуваної оперативно-господарської санкції, наявність чи навпаки відсутність порушень останнім правил користування електричною енергією.

Апеляційний господарський суд, обмежившись лише посиланням на те, що позивач, як власник розрахункового засобу обліку, є відповідальним за його технічний стан і наслідки його невідповідності, не звернув уваги та не встановив, з урахуванням наявних доказів у справі, можливі причини зміни показників приладу обліку, пов'язані з фізичними властивостями виявленого експертизою всередині електролічильника пристрою, та його можливості впливати на засіб обліку. При цьому, будь - яка оцінка обставинам щодо встановлення причин правопорушення якщо таке мало місце саме через вказаний пристрій апеляційним господарським судом не з'ясовувалась та не встановлювалась.

Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

У постанові мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно - правових актів та у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вимог вказаних норм Господарського процесуального кодексу України не виконав, від повторного розгляду справи фактично ухилився, не дослідив усіх необхідних для вирішення спору обставин і зібраних у справі доказів, не спростував висновків місцевого господарського суду, викладених у судовому рішенні.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки, в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постанова у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі №922/1503/16 господарського суду Харківської області скасувати, справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Г.Кравчук