Постанова

від 29.05.2017 по справі 927/139/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 927/139/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача 1: не з`явились;

від відповідача 2: Ігнатенко І.І. - голова господарства згідно витягу з ЄДР;

від прокуратури: не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бродок"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017

у справі № 927/139/17 (суддя - Бобров Ю.М.)

за позовом Заступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області,

до 1. Варвинська районна державна адміністрація Чернігівської області

2. Фермерське господарство "Бродок"

про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (надалі - позивач) до Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі - відповідач 1) та Фермерського господарства "Бродок" (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017 (повне рішення складено - 04.04.2017) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі № 040684900011, що був укладений 03 лютого 2006 року між Варвинською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством Бродок щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 40,65 га, що знаходиться на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2006 року за № 040684900011.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Бродок" 14.04.2017 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Чернігівської області від 30.03.2017 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 26.04.2017 апеляційну скаргу у даній справі було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Гончаров С.А., Майданевич А.Г., вказана колегія розглянула апеляційну скаргу по суті та ухвалила постанову у даній справі.

В судовому засіданні 29.05.2017 представник відповідача 2 апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

Представник прокуратури, позивача та відповідача 1 в судове засідання 29.05.2017 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 26.04.2017 від кожного. Жодних клопотань заяв від сторін не надходило, про причини неявки на дане судове засідання не повідомили. Разом з цим, з матеріалів справи видно, що у письмових поясненнях, поданих позивачем та відповідачем 1 до суду першої інстанції вбачається, що сторони просили розглядати справу в суді першої інстанції без їх участі.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку за відсутності представників позивача, прокурора та відповідача 1, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача 2, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.02.2006 між Варвинською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Бродок" (орендар) було укладено договір оренди землі № 040684900011 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендарю в оренду передано земельну ділянку загальною площею 40,65 га.

Згідно п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 68094,85 грн.

Договір було укладено на 30 років (п. 3.1 договору).

Орендна плата, відповідно до п. 4.1. договору, вноситься орендарем виключно у грошовій формі і складає 681,00 грн на рік.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в рівних частинах в розмірі 56,75 грн (п. 4.2 договору).

У п. 4.4 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку.

Договір зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.02.2006 за № 040684900011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, заступник керівника прокуратури зазначив, що вищевказаний договір укладений з грубим порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.

Так, за доводами прокурора всупереч вимог ст.21 Закону України "Про оренду землі", ст.2 Закону України "Про плати за землю" та ст.13, ст.18 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної вище земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд Варвинської районної ради не надавалась. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, невірно визначений розмір орендної плати і, як наслідок, до бюджету не надходять кошти у визначеному законодавством розмірі, чим порушуються економічні інтереси держави.

Окрім цього, прокурор у позові також зазначив, що Законом України від 27.03.2014 № 1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в України" внесено зміни до ст. 285.5.1 Податкового кодексу України (набрали чинності 01.04.2014), відповідно до якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим, за оренду земельної ділянки до бюджету надходить орендна плата у розмірі 1% упродовж 2013, 2014 років та 3% упродовж 2015, 2016 років від нормативної грошової оцінки земельної ділянки передбаченої договором.

Так, з метою приведення договору у відповідність до вимог діючого законодавства Відділ Держземагенства у Варвинського районі у своїх листах до ФГ "Бродок" неодноразово пропонував останньому розробити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та укласти додаткову угоду до договору. Водночас, вказані листи були проігноровані відповідачем.

Згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Варвинському районі Чернігівської області від 08.12.2016 № 8-28-99.3-3397/2-16 (а.с. 26) нормативна грошова оцінка земель державної власності, що перебувають в оренді ФГ Бродок на підставі договору оренди землі № 040684900011 від 03.02.2006 на території Антонівської сільської ради Варвинського району, не проведена.

В листі від 13.03.2017 № 05-22/47 Варвинської районної ради Чернігівської області (а.с.84) повідомляється, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 40,65 га, яка розташована на території Антонівської сільської ради Варвинського району та передана в оренду ФГ Бродок , Варвинською районною радою не затверджувалась.

Як свідчать матеріали справи, про необхідність приведення договору у відповідність до вимог законодавства, Фермерське господарство Бродок неодноразово повідомлялося (а.с. 31-34, 38).

Разом з цим, на час прийняття рішення місцевим господарським судом у даній справі, нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданої за договором в оренду ФГ Бродок , так проведено і не було, технічна документація не затверджена (вказана обставина не заперечувалася та не була спростована жодною із сторін ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду).

Так, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що відповідачу 2 було надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, розпорядження якою, на час укладення договору, відповідно до п.12 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України, здійснювала Варвинська райдержадміністрація Чернігівської області.

Пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України виключено на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013. Цим Законом було внесено зміни до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області є розпорядником земель державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, а відтак, прокурором правильно визначено позивача, тобто орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Вказана обставина також підтверджується підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області (а.с. 28)

Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ).

Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена, а тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачу 2 було вручено листи Відділу Держземагентства у Чернігівській області стосовно приведення умов договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом підпису про отримання даного листа, однак інформація щодо звернення орендарів про внесення відповідних змін до договору оренди в частині збільшення орендної ставки та про розроблення нормативної грошової оцінки земельних ділянок - відсутня.

Враховуючи те, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. А тому непроведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, є підставою для визнання спірного договору недійсним. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі за № 6-824цс16, правова позиція в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для судів при застосуванні таких норм права).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в даному випадку при передачі відповідачу 2 в оренду земельну ділянку без попереднього проведення нормативної грошової оцінки є підставою для визнання спірного договору недійсним, як такого, що укладений з порушенням норм земельного законодавства. А тому позовні вимоги прокурора є обґрунтованими.

Разом з цим, відповідачем 2 під час розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено заяву про застосування строків позовної давності. Відповідно до вказаної заяви ФГ Бродок зазначало, що, зокрема, оскільки прокурором вимога про визнання договору недійним з моменту його укладення , а договір було укладено 03.02.2006, то сплив встановлений законом трирічний строк звернення до суду.

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 16.09.2015 у справі 6-68цс15 (правові висновки в якій відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для судів при застовуванні аналогічних норм права) зазначено, що оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Суд першої інстанції відхиляючи подану заяву про застосування строків позовної давності зазначив, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області було утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України №15 шляхом реорганізації Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, саме із вказаної дати позивач став розпорядником земель державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що трирічний строк позовної давності позивачем не пропущено.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, що обґрунтовується наступним.

Місцевий господарський суд правомірно зазначив, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) утворено 10.09.2014 постановою Кабінету Міністрів України № 442 шляхом перетворення Державного агентства земельних ресурсів України що існувало з 2011 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України №15 шляхом реорганізації Головного управління Держземагенства у Чернігівській області. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 12 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (а.с.27-30), згідно п.13 розділу 4, якого Головне управління відповідно до покладених на нього задач розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не є новоствореною юридичною особою, а є правонаступником Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, а тому до позивача фактично перейшли всі права та обов'язки, а також функції, які виконувались Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області.

Щодо заявленої відповідачем 2 заяви про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Так, в постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі за № 6-2376цс16 (правовий висновок в якій на підставі ст. 111-28 ГПК України є обов'язковим для судів при застосуванні таких норм права) було зазначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, помилковим є висновок суду про початок перебігу позовної давності з дня виявлення прокурором порушень земельного законодавства під час здійснення перевірки. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-178 цс15).

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірний договір зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.02.2006 за № 040684900011.

Більше того, в постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 3-1157гс 15 колегія суддів дійшла висновку, що статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що позивач (а також юридичні особи, які до виконували функції державної реєстрації договору на момент укладення спірного договору) не був стороною договору. Однак, відповідно до 14.1 договору, останній було складено в трьох примірниках, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію - Варвинському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК.

Таким чином, Варвинському відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК був обізнаний про той факт, що спірний договір було укладено без проведення нормативної грошової оцінки, що суперечило чинному земельному законодавству.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди землі № 040684900011від 03.02.2006 для позивача пов'язаний з моментом його укладення та державною реєстрацією, яка до того ж була здійснена Варвинським відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК.

За таких обставин, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач дізнався про порушення своїх про прав лише з моменту утворення Головного управління, коли позивач став розпорядником земель державної власності, у т.ч. спірної земельної ділянки, оскільки в даному випадку мала місце реорганізація установи, за наслідками якої до позивача перейшли усі права та обов'язки як до правонаступника, а тому й початком перебігу позовної давності слід вважати момент коли державний орган, який був уповноважений на розпорядження спірної земельної ділянки довідався про укладення договору № 040684900011 від 03.02.2006 з порушенням земельного законодавства без проведення нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, позовні вимоги є обґрунтованими, а спірний договір було укладено з порушенням земельного законодавства, однак з урахуванням пропуску прокуратурою строку позовної давності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови в позові.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові

Судові збір покладається на прокуратуру в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Бродок" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017 у справі № 927/139/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017 у справі № 927/139/17 - скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Прокуратури Чернігівської області (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114) на користь Фермерського господарства Бродок вул. Молодіжна, 16, с. Антонівка, Варвинський район, Чернігівська область, 17621, код 34140307) 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 927/139/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді С.А. Гончаров

А.Г. Майданевич