Постанова

від 16.11.2017 по справі 927/139/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2017 року Справа № 927/139/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий, суддяЯценко О.В., суддівКорсак B.A., Поляк О.I., розглянувши матеріали касаційної скаргиГоловного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі№ 927/139/17 Господарського судуЧернігівської області за позовомЗаступника керівника Прилуцької місцевої прокуратури в Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до 1. Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області, 2. Фермерське господарство "Бродок" провизнання недійсним договору оренди в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Буденський В.М. - ГПУ:Кравчук О.А. ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Прилуцької місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (надалі - позивач) до Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі - відповідач 1) та Фермерського господарства "Бродок" (надалі - відповідач 2) про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017 (суддя - Бобров Ю.М.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі № 040684900011, що був укладений 03 лютого 2006 року між Варвинською районною державною адміністрацією Чернігівської області та Фермерським господарством "Бродок" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, загальною площею 40,65 га, що знаходиться на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 лютого 2006 року за № 040684900011.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 (судді: Коротун О.М., Гончаров С.А., Майданевич А.Г.) рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2017 скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний про той факт, що спірний договір було укладено без проведення нормативної грошової оцінки, що суперечило чинному земельному законодавству, а реорганізація установи, за наслідками якої до позивача перейшли усі права та обов'язки як до правонаступника, на ці обставини не впливають, тому визнав пропуск прокуратурою строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Скаржник доводить, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ні він, ні його правопопередник не були стороною оспорюваного договору, тому суд невірно встановив обставини, пов'язані із перебігом позовної давності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліна С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 16.11.2017.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2017 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Яценко О.В. - головуючий, Корсак B.A., Поляк О.І..

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.02.2006 між Варвинською районною державною адміністрацією Чернігівської області (орендодавець) та Фермерським господарством "Бродок" (орендар) було укладено договір оренди землі № 040684900011 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендарю в оренду передано земельну ділянку загальною площею 40,65 га.

Згідно п. 2.3 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 68094,85 грн.

Договір було укладено на 30 років (п. 3.1 договору).

Орендна плата, відповідно до п. 4.1. договору, вноситься орендарем виключно у грошовій формі і складає 681,00 грн на рік.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно в рівних частинах в розмірі 56,75 грн (п. 4.2 договору).

У п. 4.4 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку.

Договір зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.02.2006 за № 040684900011.

За доводами прокурора всупереч вимог ст.21 Закону України "Про оренду землі", ст.2 Закону України "Про плати за землю" та ст.ст.13, 18 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з нормативної грошової оцінки зазначеної вище земельної ділянки не розроблялась та не погоджувалась, на розгляд Варвинської районної ради не надавалась, що є підставою для визнання договору недійсним.

Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Судом встановлено, що при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не була проведена, а тому договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного законодавства, що підставою для визнання спірного договору недійсним.

Разом з цим, відповідачем-2 в суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності.

Розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення на території Антонівської сільської ради Варвинського району Чернігівської області, яка знаходиться за межами населеного пункту, на час укладення договору, відповідно до п.12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, здійснювала Варвинська райдержадміністрація Чернігівської області.

Пункт 12 розділу Х Земельного кодексу України виключено на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI, який набрав чинності 01.01.2013. Цим Законом було внесено зміни до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, згідно яких земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передає центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

При цьому, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області утворено як юридичну особу публічного права органу Держгеокадастру 14.01.2015 постановою Кабінету Міністрів України №15 шляхом реорганізації Головного управління Держземагенства у Чернігівській області. Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 12 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, згідно п.13 розділу 4, якого Головне управління відповідно до покладених на нього задач розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Чернігівської області.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не є новоствореною юридичною особою, а є правонаступником Головного управління Держземагенства у Чернігівській області, а тому до позивача фактично перейшли всі права та обов'язки, а також функції, які виконувались Головним управлінням Держземагенства у Чернігівській області.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що спірний договір зареєстрований у Варвинському районному відділі Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 03.02.2006 за № 040684900011.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди землі для позивача пов'язаний з моментом його укладення та державною реєстрацією, яка була здійснена Варвинським відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК.

За встановлених обставин касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що початок перебігу строку позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору оренди землі № 040684900011від 03.02.2006 для позивача пов'язаний з моментом його укладення та державною реєстрацією.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 927/139/17 Господарського суду Чернігівської області залишити без зміни.

Головуючий, суддяО.В. Яценко Судді B.A. Корсак О.I. Поляк