Постанова

від 24.05.2017 по справі 925/200/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2017 р. Справа№ 925/200/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Скрипки І.М.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Шестаков С.М. за дов. № б/н від 20.03.2017.

від відповідача: не з'явився.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Плай" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі № 925/200/17 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Плай"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання права оренди земельних ділянок та визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2017 колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 24.05.2017.

24.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 24.05.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі № 925/200/17 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання 24.05.2017 відповідач свого представника не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Уманською РДА та приватним сільськогосподарським підприємством "Плай" 24.12.2009 було укладено договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, згідно якого ПСП "Плай" тривалий час використовувало для вирощування сільськогосподарської продукції земельні ділянки державної власності - площею 26,8500 га (кадастровий №7124386200:02:000:0060) та площею 8,6634 га (кадастровий №7124386200:02:000:0061), які розташовані за межами села Піківець Уманського району Черкаської області.

Оскільки Головне управління Держземагентства у Черкаській області не визнавало переважне право позивача та орендаря на поновлення договору оренди по закінченню його дії в 2014 році, ПСП "Плай" змушене було звернутися до господарського суду Черкаської області за захистом порушеного права.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, площа земельної ділянки за кадастровим №7124386200:02:000:0060 зменшилась з 26,8500 га на 17,0657 га, оскільки частина землі була приватизована жителями села.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 у справі №925/2119/14 за ПСП "Плай" визнано право на поновлення наведеного договору та зобов'язано Головне управління Держземагентства у Черкаській області поновити договір оренди земельних ділянок площею 25,7291 га (кадастровий №7124386200:02:000:0060 та № 7124386200:02:000:0061) шляхом укладення додаткової угоди в строк до 01.02.2015.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Як встановлено в п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус.

Отже, у даній справі не підлягають доказуванню обставини, що встановлені рішеннями господарського суду у справі №925/2119/14, а відносин сторін, що встановлені в даному судовому рішенні, не можуть бути переоцінені.

На підставі рішення суду 31.01.2015 між ПСП "Плай" та Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі. П.2.1. договору викладено в новій редакції, яким визначено, що площа земельної ділянки за кадастровим №7124386200:02:000:0060 складає 17,0657 га, та за кадастровим №7124386200:02:000:0061 - 8,6634 га. Також пунктом 3.1 додаткової угоди встановлено, що він поновлений терміном на 5 років та діє до 24.12.2019.

У зв'язку з діями Головного управління Держземагентства у Черкаській області та його правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, позивачу зареєструвати вказаний договір у встановленому законом порядку не вдалося, оскільки відповідач вже без належної на те згоди передав частину орендованих позивачем земель у приватну власність громадянам та ділянкам було присвоєно інші кадастрові номери, таким чином, що земельна ділянка за кадастровим №7124386200:02:000:0060 зменшилась до 11,0657 га та їй присвоєно новий кадастровий номер 7124386200:02:000:1540, а земельна ділянка за кадастровим №7124386200:02:000:0061 зменшилась до 2,6634 га та її присвоєно новий кадастровий номер - 7124386200:02:000:1532.

Позивач, в позовній заяві вказує, що протиправність дій відповідача полягає в порушенні останнім ч. 5 ст. 116 ЗК України, якою встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Припинення права ПСП "Плай" на спірні землі можливо лише з внесенням відповідних змін до укладеного договору оренди землі або його розірванням.

Позивач стверджує, що фактична зміна предмету договору оренди землі з боку відповідача не була погоджена з ПСП "Плай", відповідні зміни до договору оренди внесені не були.

Обставина зміни кадастрових номерів та площі землі унеможливила державну реєстрацію укладеної на підставі судового рішення додаткової угоди від 31.01.2015, оскільки відповідно до ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови позивачу у державній реєстрації речового права.

Як передбачено ст. 791 ЗК України, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Тобто, за даними Державного земельного кадастру у позивача відсутні орендовані земельні ділянки та не обліковуються за державою, натомість сформовані інші ділянки, які не передбачені дійсним договором оренди.

Як встановлено ст. 125 ЗК України, права на землю, у тому числі права оренди, виникають лише з моменту державної реєстрації цих прав. Тобто, ПСП "Плай", не зареєструвавши укладений у 2015 році договір, не має права використовувати цю земельну ділянку, навіть у зменшених розмірах.

Незважаючи на наявність підписаного в 2009 договору оренди землі, ПСП "Плай" фактично позбавлене можливості використовувати ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції.

Згідно з ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зокрема має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи тощо. Для реалізації цих прав орендар ПСП "Плай" зобов'язаний зареєструвати право оренди.

З тверджень позивача вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не визнає право оренди ПСП "Плай" на новосформовані ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 08.12.2016 №16635/2-16 повідомило ПСП "Плай", що у зв'язку з відсутністю державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі від 2009 року він є неукладеним та таким, що не породжує права та обов'язки для його сторін. На думку відповідача, ПСП "Плай" не має прав щодо спірних земель.

Позивач вважає, що така позиція відповідача не відповідає вимогам діючого законодавства. Так, з 01.01.2013 набрали чинності зміни до Цивільного кодексу України, внесені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів". З урахуванням нової редакції ч. 3. ст. 640, а також ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, 125, 126 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі є укладеним з дня його підписання (досягнення згоди щодо всіх істотних умов) сторонами, а державній реєстрації підлягає лише право користування земельною ділянкою, яке виникло на підставі договору. Натомість, з моменту державної реєстрації договір оренди землі набуде чинності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування своєї позиції посилається на аналогічні висновки наведені у п. 2.8 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №12 та у правовій позиції ВСУ у справі за №6-643цс16 від 13.06.2016.

Позивач вважає, що після підписання додаткової угоди до договору оренди землі у 2015 році Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не має права відмовитись від нього або не визнавати права ПСП "Плай", які виникли на його підставі.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Позивач, з посиланням на приписи ст. 392 Цивільного кодексу України вказує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач визначає спосіб захисту права ПСП "Плай" на оренду землі як вимогу до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання за ПСП "Плай" права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124386200:02:000:1540, 7124386200:02:000:1532, оскільки ці ділянки сформовані за рахунок раніше наданих йому в оренду ділянок, що підтверджується змістом укладеної додаткової угоди від 31.01.2015 та рішенням господарського суду Черкаської області від 25.12.2014 у справі №925/2119/14.

Також, позивач зазначає, що навіть визнання відповідачем за ПСП "Плай" права на оренду спірних земель не дозволить у повній мірі захистити та відновити право позивача на користування землею, оскільки таке право може бути реалізованим лише після його державної реєстрації.

З метою реального відновлення прав позивача та приведення договору оренди у відповідність вимог закону, ПСП "Плай" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з пропозицією внести зміни до договору оренди шляхом зміни кадастрових номерів та зменшення площі орендованих земельних ділянок.

Проте, відповідач листом від 23.01.2017 №824/2-17 повідомив ПСП "Плай", що порушене питання розглянуто Головним управлінням по суті та листом від 08.12.2016 №16635/2-16 надано відповідь.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти приватизації громадянами земельних ділянок за рахунок земель державної власності та погоджується на відповідне зменшення орендованих земель. Але позивач категорично проти втрати прав на земельні ділянки, які залишились неприватизованими, у зв'язку зі зміною їх кадастрових номерів.

На думку позивача, необхідність внесення змін до існуючого договору оренди землі 2009 пов'язана саме з протиправними діями відповідача. Фактично відповідач своїми діями змінив об'єкт оренди (кадастровий номер та розмір і межі земельної ділянки), що відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є істотною умовою договору.

Разом з тим, договором оренди та ст. 24 Закону України "Про оренду землі" на орендодавця покладено обов'язок не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Істотне порушення умов договору відповідачем стало підставою звернення ПСП "Плай" до суду з вимогою визнання додаткової угоди про зміну кадастрових номерів та площі землі укладеною, що б надало змогу зареєструвати цей договір в державному реєстрі та використовувати спірну землю.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Діяльність позивача в частині використання орендованих земельних ділянок державної власності регламентована положеннями Конституції України, ЗК України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України в частині внесення плати за землю; ЗУ "Про оренду землі"; ЗУ "Про землеустрій", іншими нормативними документами.

Відповідач є правонаступником (за законом) прав та обов'язків розпорядження земельними ділянками державної форми власності сільськогосподарського призначення. Спору в цій частині немає.

Діяльність відповідача в частині розпорядження, в т.ч. і на умовах оренди земельними ділянками державної власності регламентована положеннями Конституції України, ЗК України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ЗУ "Про оренду землі", Положенням про ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, іншими нормативними документами.

У відповідності до приписів ст. 19 Конституції України відповідач, як орган державної виконавчої влади, може діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд враховує, що саме орган державної виконавчої влади, яким є відповідач, має доводити правомірність своїх дій у спірних відносинах.

Сторони перебувають у договірних відносинах між собою. Відносини між ними ґрунтуються на положеннях письмового оплатного двостороннього консенсуального строкового договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 24.12.2009 та додаткової угоди від 31.01.2015.

Договірні відносини між сторонами регламентовані приписами та положеннями Цивільного, Господарського та Земельного кодексів України, ЗУ "Про оренду землі". Спору в частині оплати за користування земельною ділянкою (ділянками) - немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Як передбачено ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України, зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема можуть бути визнання права, зміна правовідношення тощо.

Разом з тим, ч 2 ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушених прав і законних інтересів суб'єктів господарювання визначає установлення, зміну і припинення господарських правовідносин.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не провів державної реєстрації змін до договору оренди земельних ділянок з лютого 2015 і ці зміни умов договору є нечинними та не породжують для сторін правових наслідків.

Позивач не оскаржив дії відповідача по поділу та виділенню земельних ділянок з масиву, орендованого позивачем. Таким чином, з'явились нові земельні ділянки з новими ідентифікуючими ознаками: площі, межі, кадастрові номери земельних ділянок тощо.

За заявою позивача державний реєстратор залишив без розгляду його звернення про реєстрацію додаткової угоди від 31.01.2015 до договору оренди земельних ділянок 2009.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість визнавати укладеною додаткову угоду на інші земельні ділянки, які не зафіксовані в основному договорі оренди 2009, оскільки додаткова угода містить нові істотні умови, новий предмет та нові об'єкти договору.

Позивачем не доведено порушення його прав саме відповідачем. Господарський суд позбавлений права встановлювати факти, що мають юридичне значення. Позивач не довів, що відповідач заперечує право позивача на оренду землі чи не визнає його.

Разом з тим, незважаючи на формальне визначення договору, який орендар бажає укласти зі змінами в іншій редакції, як додаткової угоди до договору протягом її дії, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб визнання додаткової угоди укладеною чи реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво). Інші ж умови будуть змінюватися, в тому числі розмір земельної ділянки, ідентифікуючі ознаки, межі, вартість тощо.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач намагається змінити умови укладеної додаткової угоди, яка не набрала чинності, шляхом визнання її укладеною за рішенням суду, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суду вважає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, оскільки позивач не довів порушення свого права чи невизнання такого права саме відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного сільськогосподарського підприємства "Плай", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі № 925/200/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Плай" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі № 925/200/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.2017 у справі № 925/200/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/200/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді І.М. Скрипка

В.В. Куксов