Ухвала

від 31.05.2017 по справі 704/1284/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1309/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Воронкова І. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Бородійчук В. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБородійчука В. Г. суддівВасиленко Л. І., Фетісової Т. Л. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Урочище Журавське - Гавеги Сергія Анатолійовича на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю Урочище Журавське , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Ранок про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

04 жовтня 2016 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ТОВ Урочище Журавське , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ТОВ Ранок про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

В обгрунтування позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лоташеве Тальнівського району Черкаської області помер ОСОБА_8.

Після смерті ОСОБА_8 залишилася земельна ділянка площею 2,7473 га призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Лоташівської сільської ради Тальнівського району.

22 травня 2014 року позивачкою отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Проте, чи укладав спадкодавець договір оренди землі будь з ким, їй не було відомо.

Після оформлення права власності на спадкове майно позивачка 11 липня 2014 року уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Ранок" строком на 10 років.

В лютому 2016 року позивачці стало відомо про те, що 20 лютого 2013 року між ТОВ Урочище Журавське та ОСОБА_8 був укладений договір оренди земельної ділянки, що належала ОСОБА_8

Вважає, що існують сумніви в тому, що договір оренди земельної ділянки від 20 лютого 2013 року підписував ОСОБА_8, тому є підстави для визнання даного договору недійсним, через що позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 118, укладений 20 лютого 2013 року між ТОВ Урочище Журавське та ОСОБА_8

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ Урочище Журавське - Гавега С.А. просить змінити рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року, а саме виключити з його мотивувальної частини висновок суду про те, що договір оренди землі № 118 від 20 лютого 2013 року укладений між ОСОБА_8 і ТОВ Урочище Журавське не є вчиненим.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення суду про залишення позовних вимог ОСОБА_7 без задоволення (а.с. 103-105), суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивачка звертаючись до суду з позовом, обрала неналежний спосіб захисту порушеного, на її думку права користування належною їй земельною ділянкою. Крім того, суд обґрунтовував свої висновки тим, що зазначаючи в позові про обов'язковість державної реєстрації права оренди земельної ділянки та наслідки нездійснення такої реєстрації (зокрема те, що в даному випадку не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, і такий правочин не може бути визнаний недійсним), позивачка та її представник в силу ч. 2 ст. 31 ЦПК України не скористалися своїм правом щодо зміни предмету та підстави позову.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою (а.с. 108-111) представник ТОВ Урочище Журавське погоджуючись з рішенням суду та вважаючи його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства просив виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що договір оренди землі № 118 від 20 лютого 2013 року укладений між ОСОБА_8 і ТОВ Урочище Журавське не є вчиненим, вважаючи, що суд мотивуючи свої висновки помилково зазначив дану обставину та визнав її встановленою.

Перевіряючи обґрунтованість висновку районного суду в оскаржуваній частині та вмотивованість доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 червня 2016 року Тальнівським районним судом Черкаської області було ухвалено рішення (а.с. 19-20) у справі за позовом ТОВ Урочище Журавське до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору оренди землі та визнання права на оренду земельної ділянки. Предметом дослідження у даній справі серед іншого був договір оренди земельної ділянки № 118 від 20 лютого 2013 року, укладений між ТОВ Урочище Журавське та ОСОБА_8

Рішення суду першої інстанції у даній справі було скасовано 03 серпня 2016 року апеляційним судом Черкаської області та ухвалено по справі нове рішення (а.с. 35-36). Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили та ніким не скасовано.

Як вбачається зі змісту рішень договір оренди земельної ділянки № 118 від 20 лютого 2013 року, укладений між ТОВ Урочище Журавське та ОСОБА_8 не було зареєстровано у відділі Держкомзему у Тальнівському районі через смерть ОСОБА_8 Тобто, судовим рішенням апеляційного суду Черкаської області від 03 серпня 2016 року достовірно було встановлено ту обставину, що спірний договір є неукладений з тих підстав, що ТОВ Урочище Журавське не зареєструвало його в установленому порядку у державного реєстратора.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір між ОСОБА_7, яка є спадкоємицею померлого ОСОБА_8 за всіма його правами та обов'язками в тому числі і договірними зобов'язаннями з ТОВ Урочище Журавське відносно спірного договору оренди землі № 118 від 20 лютого 2013 року вказав в своїх висновках, що оскільки вказаний договір не пройшов державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону і лише з моменту такої реєстрації договір оренди землі є вчиненим, зазначив в мотивувальній частині свого рішення, що такий договір не є вчиненим і не може бути визнаний судом недійсним.

Представник ТОВ Урочище Журавське - Гавега С.А. обґрунтовує позицію товариства тим, що договір є вчиненим, оскільки підписаний сторонами, однак державну реєстрацію не здійснено з незалежних від товариства причин, а саме факту смерті іншої сторони договору. Тому такий договір є неукладеним, тобто нікчемним, однак є вчиненим, оскільки сторони на момент підписання досягли всіх істотних умов під час його укладення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи представника апелянта, оскільки відповідно до п. 8 постанови пленуму ВСУ № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними встановлено підстави для визначення судами правочину укладеним та неукладеним.

Згідно листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 січня 2017 року щодо аналізу окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз'яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам надано роз'яснення щодо п. 8 вказаної постанови щодо визначення правочину укладеним та неукладеним.

Згідно наданих роз'яснень судам необхідно враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв'язку із цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205-210, 640 ЦК України тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вказуючи в мотивувальній частині рішення про обставину, що договір не є вчиненим правильно визначився з поняттям не укладеного та не вчиненого договору.

Висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та нормам законодавства, які застосовуються саме в таких випадках під час розгляду справ про визнання правочинів недійсними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при зазначенні в мотивувальній частині рішення встановленої обставини того, що спірний договір не є укладеним.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю Урочище Журавське - Гавеги Сергія Анатолійовича відхилити.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до товариства з обмеженою відповідальністю Урочище Журавське , третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю Ранок про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :