Рішення

від 01.06.2017 по справі 473/3873/16-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3873/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"01" червня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

за участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1

представника відповідачів - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська із застосуванням звукозаписувальної техніки позовну заяву Приватного підприємства Укрінтерпостача до ОСОБА_3, Приватного підприємства сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок,

зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Приватного підприємства Укрінтерпостача про припинення договору оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року Приватне підприємство Укрінтерпостача (далі ПП Укрінтерпостача ) - в особі представника ОСОБА_1В звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 (відповідач-1) та Приватного підприємства сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ (далі ППСП Агро-Дар-Вознесенськ , відповідач-2) про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок площею 3.5673га., розташованої в межах Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_3, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.11.2016 року.

Позивач зазначає, що між ПП Укрінтерпостача , як орендарем та ОСОБА_3, як орендодавцем 31.10.2006 року було укладено договір оренди, земельних ділянок, що належить останній, загальною площею 4.4754 га., які розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі земель 09.01.2008 року за № 40801100038.

В період дії договору ПП Укрінтерпостача стало відомо, що 02.11.2016 року було зареєстровано договір оренди однієї з вказаних ділянок ( 3,5673га.) між відповідачами, але строк дії договору, за яким ПП Укрінтерпостача є орендарем , закінчується 09.01.2018 року, тому порушується його право на оренду, оскільки відповідач-2 може користуватися предметом оренди і отримувати замість позивача дохід, тому просить позов задовольнити.

В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги щодо визнання недійсним договору оренди і земельної ділянки площею 0.61 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:0787 від 02.11.2016 року, що розташована в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного між ОСОБА_3 та Приватним підприємством сільськогосподарським підприємством Агро-Дар-Вознесенськ .

Відповідачем ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_2 26.01.2017 року було подано зустрічну позовну заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язати ПП Укрінтерпостача повернути орендодавцю чотири земельні ділянки: площею 3,5673 га., кадастровий номер 4822055000:01:000:0097, площею 0.61 га., кадастровий номер 4822055000:03:000:0787, площею 0.29 га., кадастровий номер 4822055000:02:000:0454, площею 0.0054 га., кадастровий номер 4822055000:03:000:0965, що належать їй на праві приватної власності та надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посилаючись на положення ст. ст. 15, 31, 34 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 638,792, 1212 ЦК України, просила в задоволенні первісного позову відмовити, а вимоги по зустрічному позову задовольнити.

Ухвалою суду від 08.02.2017 року Вознесенським міськрайонним судом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

В подальшому представником відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 було уточнено вимоги по зустрічній позовній заяві, окрім зобов'язати позивача повернути земельні ділянки, просила визнати договір оренди земельних ділянок, укладений 31.10.2006 року ПП Укрінтерпостача з відповідачем-1 - припиненим.

Ухвалою суду від 01.03.2017 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Миколаївської області .

В судовому засіданні представник позивача - адвокат ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, зазначила, що земельні ділянки, які є предметом договору оренди на час розгляду справи мають знаходитись в користуванні ПП Укрінтерпостача до закінчення строку дії договору оренди з відповідачем-1.

Щодо зустрічного позову зазначила, що обидві вимоги відповідача-1 не підлягають задоволенню, оскільки законних підстав для припинення договору оренди немає, він чинний до 09.01.2018 року, до того ж вимагати повернення земельних ділянок може ППСП Агро-Дар-Вознесенськ , землекористувач, а не ОСОБА_3

Представник відповідача-1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнала, зазначила, що договір з ПП Укрінтерпостача було укладено 31.10.2006 року на 10 років і закінчився 31.10.2016 року. Вказує, що позивач одразу після укладення договору почав користуватись предметом оренди, відповідно сплачував орендну плату і податки, тобто початок обчислення строку необхідно рахувати з моменту укладання договору, коли сторони досягли всіх його істотних умов, у тому числі щодо строку, тим більш, що орендодавець попередила користувача про небажання продовжувати з ним співпрацювати.

Зустрічний позов просить задовольнити, оскільки строк дії попереднього договору оренди, укладеного між сторонами по справі, закінчився після спливу десяти років, його відлік розпочався з моменту укладення і та обставина, що позивач більше ніж через рік здійснив його державну реєстрації не впливає на строк дії договору, через що вважає зазначений договір припиненим, а предмет оренди - земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 мають бути повернуті їй.

ОСОБА_2, як представник відповідача-2 по первісному позову і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору по зустрічному позову, в судовому засіданні надала аналогічні поясненням відповідача-1 заперечення щодо первісного позову і повністю підтримала зустрічній позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області в судове засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, свою позицію з приводу позовів не висловив.

Дослідивши також письмові докази по справі, суд вважає, що позов ПП Укрінтерпостача підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 належить відмовити з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 31.10.2006 року між ПП Укрінтерпостача та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі за умовами якого орендодавець надала в оренду земельні ділянки, загальною площею 4,4754 га (складається з земельних ділянок площею 3.57 га., 0.612 га., 0.29 га., 0.0054 га.), належні їй на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельні ділянки від 04.03.2005 року, строком на 10 років.

Цей договір було зареєстровано 09.01.2008 року у Державному реєстрі земель Вознесенським реєстраційним округом за реєстровим номером 040801100038.

02.11.2016 року відповідач-1 уклала з відповідачем -2 інший договір оренди землі відносно двох земельних ділянок площею 3,5673 га. та 0,6111 га., зареєстровано це право оренди цього ж числа державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права.

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України , Законом України Про оренду землі .

Відповідно до положень ст. ст. 13, 16 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ).

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України , а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вже зазначалося 31.10.2006 року між сторонами по справі у письмовій формі було укладено договір оренди земельних ділянок, що належить відповідачу-1, його реєстрація відбулася 09.01.2008 року. Сторони погодили строк дії договору -10 років, що також обумовлено ними в п. 40 договору де зазначається, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.ст. 18 , 20 Закону Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення, на чому наполягає представник відповідачів.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 року (справа №6-643цс16) та 18.01.2017 року (справа №6-2777цс16), які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

З урахуванням викладеного строк дії договору оренди, укладеного між ПП Укрінтерпостача і відповідачем ОСОБА_3 спливає 09.01.2018 року.

Звертаючись до суду з позовом ПП Укрінтерпостача зазначає, що орендодавець ОСОБА_3 уклавши 02.11.2016 року договір оренди двох земельних ділянок площами 3,5673 га. та 0,6111 га. з ППСП Агро-Дар-Вознесенськ порушила його право оренди, яке діє до 09.01.2018 року, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди від 02.11.2016 року.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України .

Частиною 2 ст. 218 ЦК України визначено, що заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду у таких справах не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Зазначені положення закону міститься в роз'ясненнях п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Доводи представника відповідачів ОСОБА_2, що ОСОБА_3 у передбачений законом строк і спосіб зверталася до директора ПП Укрінтерпостача (19.08.2016 року та 30.09.2016 року) із вимогою про виключення її зі списків орендодавців з 01.11.2016 року та не бажання продовжувати дію договору оренди, суд сприймає критично, оскільки таке звернення було передчасним, позаяк передача в оренду іншій особі земельних ділянок (ППСП Агро-Дар-Вознесенськ ), є порушенням прав орендаря який набув право користування предметом оренди раніше і на законних підставах.

З урахуванням викладеного вимоги ПП Укрінтерпостача обґрунтовані і підлягають задоволенню, тоді як зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору оренди земельних ділянок, укладеного 31.10.2006 року між ПП Укрінтерпостача та відповідачем-1 - припиненим та зобов'язання позивача повернути власнику земельні ділянки не підлягає задоволенню саме з підстав задоволення первісного позову.

Пунктом 2.1 договору оренди, укладеного між позивачем і відповідачем-1 передбачено, що після припинення дії договору оренди оредар має повернути земельну ділянку орендодавцю.

Оскільки строк дії договору оренди закінчується 09.01.2018 року, тобто фактично одночасно з закінченням сільськогосподарського 2017 року, то саме з цього часу, земельні ділянки № 1-площею 3,5673 га., № 2 площею 0.61 га., № 3 площею 0.29 га., та № 4 площею 0.0054 га., мають бути повернуті орендодавцю.

Згідно ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212- 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного підприємства Укрінтерпостача до ОСОБА_3, Приватного підприємства сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ про визнання недійсним договору оренди земельних ділянок - задовольнити.

Договір оренди земельних ділянок площею 3,5673 га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0097, земельної ділянки, площею 0.61 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:0787 від 02.11.2016 року, що розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між ОСОБА_3 та Приватним підприємством сільськогосподарським підприємством Агро-Дар-Вознесенськ , на підставі якого 02.11.2016 року зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - визнати недійсним.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства Укрінтерпостача про припинення договору оренди земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 та Приватного підприємства сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ на користь Приватного підприємства Укрінтерпостача судові витрати в розмірі 1378 грн., тобто з кожного по 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Висоцька Г.А.