Постанова

від 31.05.2017 по справі 331/1673/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Провадження № 2а/331/83/2017

Справа № 331/1673/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Жукової О.Є.

при секретарі - Орманджи Ю.Ю.

за участю позивача- Чепуренко В.О.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відовідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_4 до Центрального об єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними, зобов язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача , в якому, з урахуванням наданих уточнень до позову, просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні при призначенні та виплаті пенсії довідки про заробітну плату, яка видана відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року; зобов язати відповідача врахувати з 13.10.2015 року при призначені та виплаті пенсії довідку про заробітну платі видану відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року та здійснити нарахування та виплату пенсії згідно вказаної довідки.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтував тим, що 13.10.2015 року йому було призначено пенсію за віком. Для визначення права на пенсію та для її призначення ним до УПФУ в Олександрівському районі були надані всі необхідні документи , крім того, він надав відповідачу довідку про заробітну плату, яка видана відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року.

Разом з тим, відповідач відмовився враховувати вказану довідки про заробітну плату, посилаючись на те, що підприємство знаходиться в м. Красний Луч Луганської області, тобто на території , де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження . Вважає, що вказані дії відповідача порушують його конституційне право рівності та гідності, а тому вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 10 травня 2017 року позов в частині позовних вимог щодо зобов язання відповідача врахувати з 13.10.2015 року при призначені та виплаті пенсії довідку про заробітну платі видану відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року та здійснити нарахування та виплату пенсії згідно вказаної довідки за період з 13.10.2015 року по 02.10.2016 року включно залишений без розгляду.

В судовому засіданні позивач та його представники підтримали уточнені позовні вимоги, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала в повному обсязі , зазначивши, що дії Центрального об єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя є правомірними, оскільки управління, через знаходження підприємства на території , які тимчасово не контролюються українською владою, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, позбавлено можливості перевірити відомості зазначені в довідці первинними документами .

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи , оглянувши матеріали пенсійної справи ОСОБА_4, оригінал довідки про заробітну плату , приходить до наступних висновків.

Судом при огляді матеріалів пенсійної справи встановлено , що ОСОБА_4 згідно протоколу УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя (правонаступником якого є Центральне об єднане управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя ) 3219 від 22.12.2015 року з 13.10.2015 року призначено пенсію за віком на пільгових умовах в розмірі 979,58 гривень .

Так, при призначенні пенсії позивачу УПФУ було зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на шахті Новопалівська (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по вересень 1994 року в якості механіка підземного , підземного електрослюсаря на підставі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначенні пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, яка видана 30.06.2015 року відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт (а.с.12).

Крім того, відомості щодо роботи ОСОБА_4 в період з 1987 року по 01 вересня 1994 року на шахті Новопалівська (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт підтверджені записами в трудовій книжці (а.с. 7-10).

Разом з тим, при призначенні пенсії відповідачем не було враховано надану ОСОБА_4 довідку про заробітну платі видану відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по вересень 1994 року (а.с. 11).

В листі від 08.02.2017 року УПФУ в Олександрівському районі м. Запоріжжя на звернення ОСОБА_4 щодо урахування для обчислення пенсії заробітної плати за період з 1987 року по вересень 1994 року надав відповідь про те, що немає можливості врахувати вказану довідку , оскільки документи видані на території , які не підконтрольні українській владі , не підлягають виконанню (а.с. 13).

Згідно пояснень позивача , він має статус тимчасово піреміщенної особи , наразі проживає в м. Запоріжжя, не має можливості надати будь-які первинні документи на підтвердження спірної довідки , а відповідно до витягу з ЄДРПОУ місцезнаходженням юридичної особи ДП Шахта Новопалівська (ЄДРПОУ 00177425) є м. Красний Луч Луганської області (а.с.34). При цьому суд зазначає , що м. Красний Луч Луганської області внесено до Переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження ,затвердженого Розпорядженням кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 року.

Встановлені між сторонами правовідносини на рівні чинного законодавства врегульовані статтею 40 Закону України №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , Порядом, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України №1058-ІV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-ІV врегульовано Порядом, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1. За змістом підпункту в пункту 7 Порядку заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку).

В ході розгляду справи встановлено, що надана ОСОБА_4 до відповідача довідка за формою відповідає Додатку 1 до п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов язкове державне пенсійне страхування , вона містить штамп підприємства та печатку .

Разом з тим, наразі через знаходження підприємства на території, яка тимчасово не контролюється органами державної влади України, відповідач не має можливості перевірити відомості щодо заробітку ОСОБА_4 зазначені в довідці.

Однак, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне .

Так, відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст. 3 Основного Закону людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Як зазначив ЄСПЛ у справі Andrejeva v. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку - незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків - ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувача вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також нагадав, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст.14 Закону України Про пенсійне забезпечення , стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України , п.59 рішення у справі Мельниченко проти України , п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, іншими словами, людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:

1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1 .

Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).

Так, у справі Тлімменос проти Греції ( Thlimmenos v. Greece , рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому об'єктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.

Також, суд звертаю увагу на те, що стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними.

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки наданих позивачем документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи належне пенсійне забезпечення.

З урахування вищевикладеного, суд вважає, що дії відповідача, які в звичайних умовах можуть бути цілком обґрунтованими, в особливій ситуації позивача є проявом непрямої дискримінації. Крім того, хоча дії відповідача формально ґрунтуються на положеннях підзаконного нормативного акту та переслідують легітимну мету, в особливій ситуації позивача суд вважає їх явно непропорційними, тобто вчиненими без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог .

Керуючись ст.ст. 8-11, 158-161 , 94,90 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Центрального об єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними, зобов язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Центрального об єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в зарахуванні при призначенні та виплаті пенсії ОСОБА_4 довідки про заробітну плату, яка видана відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року.

Зобов язати Центральне об єднане управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя здійснити ОСОБА_4 з 03 жовтня 2016 року перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату виданої відокремленим підрозділом шахтою Новопалівською (ЄДРПОУ 00177425) ДП Донбасантраціт за період з січня 1987 року по липень 1994 року та здійснити з 03 жовтня 2016 року нарахування та виплату пенсії згідно вказаної довідки .

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає , до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення . У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:

31.05.2017 .