РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" травня 2017 р. Справа № 903/828/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
суддя Демидюк О.О. ,
суддя Огороднік К.М.
при секретарі Кушніруку Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 03.10.2016р.
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 28.11.2016р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фермерського господарства "Перлина нова", с.Стоянів, Радехівського району Львівської області та Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро", с.Скобелка, Горохівського району Волинської області
на рішення господарського суду Волинської області
від 10.03.17 р. у справі № 903/828/16 (головуючий суддя Слободян О.Г.,
суддя Бондарєв С.В., суддя Гарбар І.О.)
за позовом Фермерського господарства "Перлина нова", с.Стоянів, Радехівського району Львівської області
до Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро", с.Скобелка, Горохівського району Волинської області
про визнання правочину недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 позов Фермерського господарства "Перлина нова" до Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" про визнання правочину недійсним - задоволено.
Визнано недійсною Угоду про припинення грошових зобов'язань, укладену 21.04.2014р. між Селянським (Фермерським) господарством "Тех-Агро" та Селянським (Фермерським) господарством "Перлина".
Стягнуто з Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" на користь Фермерського господарства "Перлина Нова" 1378,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство "Перлина нова" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення змінити шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду абзацу наступного змісту: "З даним твердженням суд не може погодитись, оскільки, відповідно до ч.5 ст.203 ГК України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув. Проте, при укладенні оспорюваної угоди, позивач (СФГ "Перлина") не заявляв про застосування позовної давності." та доповнити мотивувальну частину рішення суду мотивами про задоволення позову додатково ще й з підстав, викладених в заяві про доповнення підстав позову, а в решті рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 залишити без змін.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Фермерське господарство "Перлина нова" зазначає, зокрема, наступне:
- зауважує, що 24.01.2017р. стороною позивача було подано заяву про доповнення підстав позову, в якій було зроблено посилання на недійсність оспорюваної Угоди, яка була предметом спору та позову, однак, з інших підстав, ніж було зазначено в самій позовній заяві у даній справі. Суд таку заяву прийняв як таку, що не суперечить вимогам господарського процесуального закону, та, відповідно, зобов'язаний був розглядати такий елемент позову, як підстави, вже з урахуванням такої прийнятої заяви;
- вказує, що у даній заяві позивач посилався на недійсність оспорюваної Угоди ще й з тих підстав, що вона зроблена після видачі судом наказу про примусове виконання рішення суду. А відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог після цього фактично є зміною способу та порядку виконання рішення суду, яке повинно бути здійснено за ухвалою суду. Оскільки вже на стадії примусового виконання рішення суду припинення зобов'язання шляхом виконання, проведеного належним чином та прийнятого управленою стороною має пріоритет над припиненням зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, в якості підстав позову було зазначено про те, що вимога про оплату послуг, нібито, наданих відповідачем на користь позивача протягом 2008-2009 років ґрунтується на недійсному зобов'язанні, оскільки господарських операцій з надання послуг відповідачем на користь позивача у цей період ніколи не було, оскільки сторони почали співпрацювати в сфері господарювання лише з 2011 року. А відтак жодних змін у структурі активів, зобов'язань та власного капіталу не було спричинено;
- покликається на те, що суд у своєму оскаржуваному рішенні жодної правової оцінки даним доводам не надав, чим порушив не лише норми вітчизняного господарського процесуального закону, але й також право позивача, яке гарантоване йому нормами міжнародного права - право на справедливий судовий розгляд;
- вважає, що висновок суду першої інстанції зводиться фактично до того, що оскільки одна із сторін оспорюваного правочину - Селянське (Фермерське) господарство "Перлина" 21.04.2014р. під час укладення в простій письмовій формі оспорюваного правочину шляхом його підписання сторонами (їх уповноваженими представниками) не заявило про застосування позовної давності іншій стороні оспорюваного правочину - Селянському (Фермерському) господарству "Тех-Агро", то припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог допускається;
- стверджує, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов висновку, що нормам ст.203 Господарського кодексу України та ст.602 Цивільного кодексу України оспорюваний правочин не суперечить. Однак з даними висновками суду першої інстанції позивач не погоджується;
- додає, що крім матеріального та процесуального закону, на незаконність вищезазначеного висновку суду першої інстанції щодо застосування позовної давності свідчать висновки пленуму Вищого господарського суду України.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Селянське (Фермерське) господарство "Тех-Агро" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Селянське (Фермерське) господарство "Тех-Агро" зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;
- зазначає, що підставою позовних вимог слугувало покликання на те, що зміст угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. не відповідає вимогам законодавства, оскільки вимоги позивача до відповідача згідно рішення суду щодо сплати штрафу, 3% річних, пені та судового збору не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні, оскільки за своєю природою не є зобов'язанням, а мають іншу правову природу;
- не погоджується, з висновком суду першої інстанції, який покликався на підпункт 1.14 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої вимоги про сплату пені та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не с основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст.601 ЦК України;
- обґрунтовує, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;
- посилаючись на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 04.02.2014р. у справі №3-1гс14, вказує, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора;
- додає, що в іншій судовій справі Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що ч.5 ст.11 ЦК України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч.2 ст.625 ЦК України. При цьому Верховний Суд України визнав таким, що суперечить вищевказаному положенню законодавства, висновок касаційного суду про те, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджене до стягнення рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі №14/62, не с грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару; з огляду на це за порушення відповідачем обов'язку, який виник у нього на підставі рішення суду, для нього не можуть наставати негативні наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки це зумовлює настання правових наслідків, установлених ст.611 ЦК України;
- зауважує, що штрафні санкції що підлягають стягненню не є грошовими зобов'язаннями та діють до прийняття судового рішення про їх повернення та/або стягнення, а після ухвалення судового рішення про їх повернення та/або стягнення їх правовий стан змінюється і вони набувають статус грошового зобов'язання;
- обґрунтовує, що зобов'язання сплатити на підставі судового рішення будь-які грошові кошти (включаючи суми штрафу та пені, суми нарахованих відповідно до приписів ст.625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних, суми судового збору) слід вважати грошовими зобов'язаннями, які можуть зараховуватись в порядку ст.601 ЦК України по відношенню до зустрічних грошових зобов'язань;
- також не погоджується з мотивами, з яких інші доводи позивача були відхилені судом. Зокрема позивач зазначав про те, що за вимогами СФГ "Тех-Лгро" до нього за актами №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р №8 від 30.10.2013р. не настав строк виконання зобов'язання, оскільки договір про надання послуг від 01.03.2013р. не містить строку виконання зобов'язання щодо їх (актів) оплати. З цим суд не погодився, оскільки згідно приписів ч.1 ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, на думку суду, закон прямо допускає можливість зарахування вимог, строк виконання яких не встановлений. З таким висновком суду СФГ "Тех-Агро" в принципі згодне. Але при цьому зауважує, що доводи позивача (про те, що за вказаними вимогами не настав строк їх виконання) повинні були бути відхиленими в тому числі і з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. Також вважає, що доводи позивача про те, що за вказаними вимогами сплив строк позовної давності повинні були бути відхиленими в тому числі і з підстав їх необґрунтованості і недоведеності;
- вважає, що поведінка позивача свідчить про недобросовісність його дій (на даний час) і не узгоджується з його діями на момент укладення оскаржуваної угоди. Крім того, зазначає, що позовні вимоги про визнання правочину недійсним можуть бути задоволені у випадку доведення позивачем факту порушення оспорюваним правочином його суб'єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. При недоведеності такого порушення підстави для задоволення позову відсутні навіть у випадку встановлення невідповідності правочину вимогам закону, адже відповідно до ст.1 ГПК України судовому захисту підлягає порушене або оспорюване право чи охоронюваний законом інтерес. Позивач не визначив які його права були порушені внаслідок вчинення оспорюваного правочину.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/828/16 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.04.2016р. у даній справі апеляційні скарги прийнято до спільного провадження та призначено їх до розгляду на 19.04.2017р.. Крім того, даною ухвалою визначено відповідачу надати для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів, які також витребовувались ухвалами господарського суду Волинської області від 25.01.2017р. та від 21.02.2017р., а саме: 1) Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. та додаткової угоди до неї від 21.04.2014р.; 2) Договору від 18.04.2014р.; 3) Договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р.; 4) Акту виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.; 5) Акту виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.; 6) Акту виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.; 7) Акту виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.; 8) Акту виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.; 9) Акту виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.; 10) Акту виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.; 11) Акту виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.; 12) Договору про надання послуг від 01.09.2013р.; 13) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5 від 09.10.2013р.; 14) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6 від 16.10.2013р.; 15) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7 від 24.10.2013р.; 16) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8 від 30.10.2013р.; 17) Договору переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013р..
19.04.2017р. на електронну адресу суду та 19.05.17р. до суду від Фермерського господарства "Перлина нова" надійшов письмовий відзив від 19.04.2017р. (з додатками) на апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро".
В судовому засіданні 19.04.2017р. представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 05.04.2016р. надав для огляду колегії оригінали наступних документів, а саме:
1) Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р.
2) Договору переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013р..
3) Договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р.;
4) Акту виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.;
5) Акту виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.;
6) Акту виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.;
7) Акту виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.;
8) Акту виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.;
9) Акту виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.;
10) Акту виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.;
11) Акту виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.;
12) Договору про надання послуг від 01.03.2013р.;
13) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5 від 09.10.2013р.;
14) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6 від 16.10.2013р.;
15) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7 від 24.10.2013р.;
16) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8 від 30.10.2013р., які зокрема було долучено до матеріалів справи..
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2017р. у справі №903/828/16 розгляд апеляційних скарг відкладено на 30.05.2017р..
24.05.2017р. на електронну адресу суду та 25.05.2017р. на поштову адресу суду від Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" надійшли пояснення від 24.05.2017р. (з додатками) по суті доводів апеляційної скарги.
У відповідності до розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. №01-04/656 у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії по справі №903/828/16 - ОСОБА_3, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №903/828/16.
Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.05.2017р., у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії ОСОБА_3 і проведеної автоматичної зміни складу колегії суддів по справі №903/828/16, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М..
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2017р. апеляційні скарги прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.
В судовому засіданні 30.05.2017р. представник Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" надав для огляду колегії суддів оригінал договору від 18.04.2014р., який клопотанням останнього від 30.05.2017р. долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 30.05.2017р. представник Фермерського господарства "Перлина нова" підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 змінити, задовольнивши апеляційну скаргу повністю, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Представник Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" в судовому засіданні 30.05.2017р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Крім того, в судовому засіданні 30.05.2017р. від представника Фермерського господарства "Перлина нова" надійшло клопотання від 19.04.2017р. про призначення судової експертизи та на вирішення експерта просить поставити наступні питання, зокрема:
Чи виконано підпис на горизонтальній лінії підпису Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" у документах (1) договір від 18.04.2014р.; 2) додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.) тією особою, від імені якої він зазначений (голови Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" ОСОБА_4), чи іншою особою?
У який період часу були виконані підписи голови Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" ОСОБА_4 та від імені Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" ОСОБА_5 у наступних документах: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.; 3) Договір про надання послуг №1 від 01.08.2008р.; 4) Акт виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.; 5) Акт виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.; 6) Акт виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.; 7) Акт виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.; 8) Акт виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.; 9) Акт виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.; 10) Акт виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.; 11) Акт виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.?
- Чи нанесені відтиски печатки Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" та Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" у той час, яким датовані наступні документи: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.; 3) Договір про надання послуг №1 від 01.08.2008р.; 4) Акт виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.; 5) Акт виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.; б) Акт виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.; 7) Акт виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.; 8) Акт виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.; 9) Акт виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.; 10) Акт виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.; 11) Акт виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.?
- Чи виготовлений текст у той час, яким датовані наступні документи: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.; 3) Договір про надання послуг №1 від 01.08.2008р.; 4) Акт виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.; 5) Акт виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.; б) Акт виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.; 7) Акт виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.; 8) Акт виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.; 9) Акт виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.; 10) Акт виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.; 11) Акт виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.?
У який період часу був виконаний текст у наступних документах: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.; 3) Договір про надання послуг №1 від 01.08.2008р.; 4) Акт виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.; 5) Акт виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.; б) Акт виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.; 7) Акт виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.; 8) Акт виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.; 9) Акт виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.; 10) Акт виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.; 11) Акт виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.?
- Чи в один період часу були виконані друкований текст та підписи у наступних документах: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.;
- У якій послідовності виконувались реквізити (текст, підпис, відтиск печатки) наступних документів: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.?
- Чи накладений друкований текст документу та горизонтальна лінія для підпису поверх відтиску печатки Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" та підпису у наступних документах: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.?
Чи виготовлено шляхом монтажу за допомогою комп'ютерної або копіювально-розмножувальної техніки наступні документи: 1) Договір від 18.04.2014р.; 2) Додаткова угода до угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. від 21.04.2014р.?
У відповідності до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно абз.2-3 п.2, абз.1 п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. (зі змінами та доповненнями), судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Однак, колегія суддів в судовому засіданні 30.05.2017р., заслухавши пояснення представників сторін, відхилила клопотання Фермерського господарства "Перлина нова" від 19.04.2017р. про призначення судової експертизи у даній справі, оскільки керуючись ст.ст.32, 34, 41 ГПК України, вважає що у матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті та у зв'язку з відсутністю підстав для призначення судової експертизи для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.
Крім того, судом враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006р. №1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст.6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фермерського господарства "Перлина нова" не підлягає задоволенню, в свою чергу апеляційна скарга Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2014р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.03.2014р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014р., у справі №903/1185/13 позов Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" до Селянського-фермерського господарства "Тех-Агро" про стягнення 781153,08грн. - задоволено в сумі 779849,96грн.
Стягнуто з Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" на користь Селянського (фермерського) господарства "Перлина" 506000,00грн. - заборгованості, 253000,00грн. - штрафу, 3909,36грн. - 3 % річних, 16940,60грн. - пені, 15597,00грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовлено.
Таким чином, згідно вказаного рішення, загальна сума стягнення з СФГ "Тех-Агро" на користь СФГ "Перлдина" складає 795446,96грн. (в тому числі борг, штраф, пеня, 3% річних та витрати по сплаті судового збору).
В подальшому, на виконання даного рішення видано наказ від 15.04.2014р. №903/1185/13-1 про примусове виконання рішення.
Надалі, ухвалою господарського суду Волинської області від 17.09.2014р., за заявою СФГ "Тех-Агро", визнано таким, що не підлягає виконанню наказ суду №903/1185/13-1 від 15.04.2014р. (а.с.122, т.1).
Як вбачається зі змісту зазначеної ухвали про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, суд виходив з того, що 21.04.2014р. між СФГ "Перлина" та СФГ "Тех-Агро" було укладено Угоду від 21.04.2014р. про припинення грошових зобов'язань, відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог.
Зокрема, відповідно до наявної у матеріалах справи оригіналу та засвідченої копії Угоди від 21.04.2014р. про припинення грошових зобов'язань, СФГ "Перлина" та СФГ "Тех-Агро" дійшли згоди, зокрема, про наступне (а.с.9, 157, т.1, а.с.20 т.2):
1. Згідно рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2014 року у справі №903/1185/13 борг "Тех-Агро" перед СФГ "Перлина" становить 795446,96грн..
2.1. Згідно договору про переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013р. борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 420 000грн..
2.2. Згідно актів виконаних робіт №1 від 30.08.2008р., №2 від 30.09.2008р. №3 від 29.10.2008р., №1/03 від 31.03.2009р., №2/04 від 21.04.2009р., №3/04 від 30.04.2009р.№4/05 від 31.05.2009р., №5/09 від 30.09.2009р., борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 262092,50грн..
2.3. Згідно актів надання послуг №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р., №8 від 30.10.2013р. борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 113397,95грн..
3. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.600, 601 Цивільного кодексу України, Сторони проводять зарахування зустрічних однорідних вимог.
4. Розмір грошових зобов'язань СФГ "Тех-Агро" на СФГ "Перлина", які припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог (погашаються), становить 795446,96грн..
5. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних вимог борг СФГ "Тех- Агро" перед СФГ "Перлина" припиняється.
6. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних грошових вимог борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех- Агро" становить 43,49грн..
Таким чином, в результаті укладення даної Угоди були зараховані між сторонами, як зустрічні однорідні вимоги, вимоги згідно рішення суду від 17.01.2014р. у справі №903/1185/13 про стягнення з СФГ "Тех-Агро" на користь СФГ "Перлина" 506000,00грн. - заборгованості, 253000,00грн. - штрафу, 3909,36грн. - 3% річних, 16940,60грн. - пені, 15597,00грн. витрат по сплаті судового збору, а всього на суму 795446,96грн..
За вказаних обставин, Фермерське господарство "Перлина нова", перейменоване з СФГ "Перлина" (код ЄДРПОУ 32562198), звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" про визнання недійсною Угоди про припинення грошових зобов'язань, укладеної 21.04.2014р. між СФГ "Тех-Агро" та СФГ "Перлина", оскільки вважає, що дана угода, на момент її укладення, суперечила актам цивільного законодавства (а.с.3-7, т.1).
Зокрема, обґрунтовуючи позовну заяву, Фермерське господарство "Перлина нова", посилається на те, що угода про припинення грошових зобов'язань стала підставою для визнання наказу господарського суду Волинської області №903/1185/13-1 від 15.04.2014р., виданого на виконання рішення суду від 17.01.2014р. у справі №903/1185/13 про стягнення з Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" (ЄДРПОУ 32630849) на користь Селянського (Фермерського) господарства "Перлина" (ЄДРПОУ 32562198) 506000,00грн. - заборгованості, 253000,00грн. - штрафу 3909,36 грн. - 3% річних, 16940,60грн. - пені, 15597,00грн витрат по сплаті судового збору, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду від 17.09.2014р. у справі №903/1185/13 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ суду №903/1185/13-1 від 15.04.2014р.. При цьому суд виходив з того, що 21.04.2014р. між СФГ "Перлина" та СФГ "Тех-Агро" було укладено Угоду про припинення грошових зобов'язань, відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог. Розмір грошових зобов'язань СФГ "Тех-Агро" та СФГ "Перлина", які припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог (погашаються), становлять - 795446,96грн.. Відповідно до п.5 даної Угоди: сторони засвідчили, що в результаті зарахування однорідних грошових вимог, борг Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" перед Селянським (Фермерським) господарством "Перлина" припиняється.
Так, зміст Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. не відповідає вимогам законодавства, оскільки вимоги позивача до відповідача згідно рішення суду щодо сплати штрафу, 3% річних, пені та судового збору не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні, оскільки за своєю природою не є зобов'язанням, а мають іншу правову природу.
А відтак, будь-які правочини (односторонні, двосторонні чи багатосторонні), якими передбачається припинити шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суми, які належні до сплати боржником на користь кредитора в якості неустойки (штрафу та пені) та відповідальності за порушення грошового зобов'язання (проценти річних та інфляційні нарахування) суперечать актам цивільного законодавства - зокрема, положенням ст.ст.509, 601, 602 ЦК України та ст.ст.174, 203 ГК України. А тому, такі правочини повинні бути визнані судом недійсними, як оспорювані.
Також, відповідно до п.2.3 оспорюваної Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р., згідно актів надання послуг №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р., №8 від 30.10.2013р. борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 113397,95грн.. Проте, дані акти містять в собі посилання на договір від 01.03.2013р., який не містить строку виконання зобов'язання щодо оплати. Зокрема, договір про надання послуг від 01.03.2013р. не містить в собі строку виконання зобов'язання з оплати послуг, оскільки містить лише вказівку на кількість певних періодів в часі (10), проте, не містить назви самих таких періодів. Відсутні також в правовій природі обставини пред'явлення виконавцем замовнику письмової вимоги про виконання зобов'язання чи претензії щодо оплати послуг. За таких обставин на момент укладення оспорюваного правочину (Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21 квітня 2014 року), не настав строк виконання зобов'язання.
Таким чином, припинення грошових зобов'язань СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" на суму у розмірі 113397,95грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог зроблено з порушенням матеріального закону, оскільки законодавець передбачає, що підлягають зарахуванню зустрічні однорідні вимоги строк виконання яких настав. А відтак, сам оспорюваний правочин (Угода про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р.) в цій частині суперечить актам цивільного законодавства - зокрема, нормам ст.ст.530, 601, 903 ЦК України та ст.203 ГК України.
Крім того, відповідно до п.2.2. Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р., згідно актів виконаних робіт №1 від 30.08.2008р., №2 від 30.09.2008 р., №3 від 29.10.2008р., №1/03 від 31.03.2009р., №2/04 від 21.04.2009р., №3/04 від 30.04.2009р., №4/05 від 31.05.2009р., №5/0-9 від 30.09.2009, борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 262092,50грн..
Однак, вищевказані акти виконаних робіт містять в собі посилання на Договір про надання послуг №1 від 01.08.2008р..
Відповідно до п.3.1 Договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р., за надання передбачених Договором послуг замовник виплачує виконавцю суму вказану в акті шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі місяця з дня одержання акта.
Оскільки очевидним є те, що підписати акт виконаних робіт можна виключно після його отримання, то логічним буде зробити висновок, що по кожній частині робіт чи послуг строк виконання грошового зобов'язання замовника з оплати робіт чи послуг на користь виконавця не повинен перевищувати місяця з дати складання та підписання кожного такого акту.
Отже, строк позовної давності щодо оплати робіт (послуг) замовником виконавцю згідно актів виконаних робіт, складених на виконання Договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р., сплив ще у 2011 році та у 2012 році відповідно.
Обставини переривання строку позовної давності чи його зупинення у згаданих правовідносинах в правовій природі відсутні. Як і відсутнє в правовій природі рішення суду, яке набрало законної сили, про стягнення грошових коштів з оплати послуг (робіт) із замовника на користь виконавця.
Таким чином, укладена 21.04.2014р. Угода про припинення грошових зобов'язань на суму у розмірі 262092,50грн. суперечила актам цивільного законодавства - ст.602 ЦК України та ст.203 ГК України. Оскільки законодавець забороняє припиняти зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, щодо виконання якого сплив строк позовної давності.
Також, щодо жодного із грошових зобов'язань СФГ "Перлина", яке нібито, існувало згідно положень оспорюваного правочину, станом на 21.04.2014р. перед та СФГ "Тех-Агро" не було рішення суду, яке набрало законної сили. А відтак, такі вимоги не можна вважати безспірними, оскільки їх правомірність, а також взагалі існування зобов'язальних правовідносин і самого зобов'язання між сторонами не була встановлена судом. А відтак, такі обставини не спростовують презумпції добросовісності та розумності поведінки СФГ "Перлина", встановленої ч.5 ст.12 ЦК України. А також не доводять (не підтверджують) належним чином як існування в правовій природі самого зобов'язання, так і його порушення боржником перед кредитором.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.11.2016р. прийнято позовну заяву, порушено провадження у справі №903/828/16 та призначено її до розгляду.
Селянське (Фермерське) господарство "Тех-Агро" заперечує проти позову та покликається на те, що 21.04.2014р. між позивачем та відповідачем була укладена також додаткова угода до Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р., якою п.п.4, 5 та 6 угоди викладені в новій редакції, згідно якої вимоги позивача до СФГ "Тех-Агро" щодо сплати штрафу, 3% річних, пені та судового збору не припинялися.
Крім того, зазначає, що згідно приписів ч.1 ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, закон прямо допускає можливість зарахування вимог, строк виконання яких не встановлений.
Також, акти №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р. №8 від 30.10.2013р. оформлялися сторонами в рамках виконання договору про надання послуг від 01.03.2013р.. В п.3.1 цього договору передбачено, що за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю суму, вказану в акті виконаних робіт протягом 10 днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця.
Отже, строк виконання вимог за цими актами сторонами був встановлений.
Акти №1 від 30.08.2008р., №2 від 30.09.2008р„ №3 від 29.10.2008р., №1/03 від 31.03.2009р., №2/04 від 21.04.2009р., №4/05 від 31.05.2009р., №5/09 від 30.09.2009р. оформлялися сторонами в рамках виконання договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р..
18.04.2014р. між сторонами було укладено договір, яким збільшено позовну давність для вимог, які виникли на підставі договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р., а саме: до 10 років, а також визначили, що строк виконання вимог є таким, що настав. Умови договору в цій частині застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли з 01.08.2008р..
Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на додаткову угоду від 21.04.2014р. та договір від 18.04.2014р., укладені між Селянським (Фермерським) господарством "Тех-Агро" та Селянським (фермерським) господарством "Перлина".
До матеріалів справи сторонами долучено копії:
1) Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. та додаткової угоди до неї від 21.04.2014р.;
2) Договору від 18.04.2014р.;
3) Договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р.;
4) Акту виконаних робіт №1 від 30.08.2008р.;
5) Акту виконаних робіт №2 від 30.09.2008р.;
6) Акту виконаних робіт №3 від 29.10.2008р.;
7) Акту виконаних робіт №1/03 від 31.03.2009р.;
8) Акту виконаних робіт №2/04 від 21.04.2009р.;
9) Акту виконаних робіт №3/04 від 30.04.2009р.;
10) Акту виконаних робіт №4/05 від 31.05.2009р.;
11) Акту виконаних робіт №5/09 від 30.09.2009р.;
12) Договору про надання послуг від 01.09.2013р.;
13) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №5 від 09.10.2013р.;
14) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6 від 16.10.2013р.;
15) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №7 від 24.10.2013р.;
16) Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №8 від 30.10.2013р.;
17) Договору переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013р..
Також, Фермерське господарство "Перлина нова" у додаткових поясненнях заперечує щодо існування додаткової угоди від 21.04.2014р. та договору від 18.04.2014р., на які посилається відповідач, та вважає їх недостовірними. Зазначив, що дані угоди не підписувались позивачем.
Ухвалами господарського суду Волинської області від 25.01.2017р. та від 21.02.2017р. відповідача було зобов'язано надати суду оригінали документів, які були посвідчені ним та додані до заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №903/1185/13, а також оригінали документів, додані відповідачем до заперечення на позовну заяву, поданого у даній справі, однак останній у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав.
Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 позов задоволено. (а.с.182-185, т.1).
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст.598 ЦК України, зобов 'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов 'язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається.
Згідно ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ст.602 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у разі спливу позовної давності.
З вказаними нормами кореспондуються також приписи ст.203 ГК України (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.
Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.
За приписами ч.3 ст.215 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз.5 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Як зазначено в абзаці 2 п.3.5 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).
Господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (ч.3 ст.207 ГК України).
Пунктом 1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 зазначено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. При цьому вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.
Згідно із п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочинну не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочинну не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Абзацом першим п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Отже, з наведених норм і роз'яснень вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.
Також, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р., визначає, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.1 ст.216 ЦК).
Згідно абз.4 п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
У відповідності до ч.ч.2-4 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Згідно ч.2 ст.241 ЦК України, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
З матеріалів справи вбачається, що Фермерське господарство "Перлина Нова", перейменоване з СФГ "Перлина" (код ЄДРПОУ 32562198) звернулося до суду з позовом про визнання недійсною Угоди про припинення грошових зобов'язань, укладеної 21.04.2014р. між СФГ "Тех-Агро" та СФГ "Перлина", оскільки вважає, що дана угода, на момент її укладення, суперечила актам цивільного законодавства.
Зокрема, відповідно до Угоди від 21.04.2014р. про припинення грошових зобов'язань сторони дійшли згоди, а саме:
1. Згідно рішення господарського суду Волинської області від 17.01.2014р. у справі №903/1185/13 борг "Тех-Агро" перед СФГ "Перлина" становить 795446,96грн..
2.1. Згідно договору про переведення боргу №10/05-01 від 10.05.2013р. борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 420000,00грн..
2.2. Згідно актів виконаних робіт №1 від 30.08.2008р., №2 від 30.09.2008р. №3 від 29.10.2008р., №1/03 від 31.03.2009р., №2/04 від 21.04.2009р., №3/04 від 30.04.2009р.№4/05 від 31.05.2009р., №5/09 від 30.09.2009р., борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 262092,50грн..
2.3. Згідно актів надання послуг №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р., №8 від 30.10.2013р. борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех-Агро" становить 113397,95грн..
3. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.600, 601 Цивільного кодексу України, сторони проводять зарахування зустрічних однорідних вимог.
4. Розмір грошових зобов'язань СФГ "Тех-Агро" на СФГ "Перлина", які припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог (погашаються), становить 795446,96грн..
5. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних вимог борг СФГ "Тех- Агро" перед СФГ "Перлина" припиняється.
6. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних грошових вимог борг СФГ "Перлина" перед СФГ "Тех- Агро" становить 43,49грн..
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на те, що за вимогами СФГ "Тех-Агро" до нього за актами №5 від 09.10.2013р., №6 від 16.10.2013р., №7 від 24.10.2013р. №8 від 30.10.2013р. не настав строк виконання зобов'язання, оскільки договір про надання послуг від 01.03.2013р. не містить строку виконання зобов'язання щодо їх (актів) оплати.
Однак, вказане не узгоджується з положеннями ч.1 ст.601 ЦК України, згідно якої, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, закон прямо допускає можливість зарахування вимог, строк виконання яких не встановлений.
Крім того, позивач також вказує на те, що за вимогами СФГ "Тех-Агро" до нього за актами №1 від 30.08.2008р., №2 від 30.09.2008р, №3 від 29.10.2008р., №1/03 від 31.03.2009р., №2/04 від 21.04.2009р., №4/05 від 31.05.2009р., №5/09 від 30.09.2009р. сплив строк позовної давності, а тому, укладена 21.04.2014р. Угода про припинення грошових зобов'язань на суму у розмірі 262092,50грн. суперечила актам цивільного законодавства - ст.602 ЦК України та ст.203 ГК України, оскільки законодавець забороняє припиняти зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, щодо виконання якого сплив строк позовної давності.
Однак, з вказаними твердженням не можна погодитись, оскільки дані акти оформлялися сторонами в рамках виконання договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р., відповідно до п.3.1 якого, за надання передбачених ним послуг замовник сплачує виконавцю суму, вказану в акті, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на протязі місяця з дня одержання акта.
Так, зазначені акти, підписані СФГ "Тех-Агро" та були надіслані на адресу СФГ "Перлина" згідно супровідного листа за вих.№37/05 від 04.05.2011р., про що свідчать долучені до матеріалів справи відповідна квитанція підприємства поштового зв'язку, опис вкладення до цінного листа.
Отже, СФГ "Перлина" отримало вищевказані акти не раніше 04.05.2011р., відповідно строк оплати за ними був визначений до 04.06.2011р.. А тому строк позовної давності за вимогами за цими актами спливав не раніше 04.06.2014р.. Таким чином, колегія дійшла висновку, що строк позовної давності за вказаними вище вимогами не сплив.
Слід також зазначити, що 18.04.2014р. між СФГ "Тех-Агро" і СФГ "Перлина" було укладено договір, яким збільшено позовну давність для вимог, які виникли на підставі договору про надання послуг №1 від 01.08.2008р., до 10 (десяти) років, а умови договору від 18.04.2014р. в цій частині застосовуються до правовідносин між сторонами, які виникли з 01.08.2008р..
Водночас, відповідачем надано для огляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 30.05.2017р. та долучено до матеріалів справи оригінал договору від 18.04.2014р..
Водночас, однією із основних підстав для задоволення позовних вимог, слугував висновок господарського суду першої інстанції про те, що зміст угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р. не відповідає вимогам законодавства, оскільки вимоги позивача до відповідача згідно рішення суду щодо сплати штрафу, 3% річних, пені та судового збору не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні, оскільки за своєю природою не є зобов'язанням, а мають іншу правову природу.
Зокрема, враховуючи те, що неустойка у вигляді штрафу та пені, відповідальність у вигляді процентів річних та інфляційних нарахувань за своєю природою не с зобов'язанням, а мають іншу правову природу, то вимоги з їх сплати не можуть припинятися шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки, не можна ототожнювати зобов'язання із відповідальністю за порушення такого зобов'язання, незалежно від того, що і зобов'язання і така відповідальність підлягають виконанню шляхом сплати грошових коштів боржником на користь кредитора.
Обов'язок відповідача (боржника) відшкодувати стягувану (позивачу) судовий збір, не може вважатися грошовим зобов'язанням, оскільки такий обов'язок не зумовлений оплатою поставленої продукції, виконаної роботи чи наданої послуги. А відтак, в даному випадку, судовий збір, не може бути зарахований як зустрічна однорідна вимога згідно угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р..
Таким чином, будь-які правочини (односторонні, двосторонні чи багатосторонні), якими передбачається припинити шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог суми, які належні до сплати боржником на користь кредитора в якості неустойки (штрафу та пені) та відповідальності за порушення грошового зобов'язання (проценти річних та інфляційні нарахування), а також судового збору, суперечать актам цивільного законодавства, зокрема, положенням ст.ст.509, 601, 602 ЦК України та ст.ст.174, 203 ГК України. А тому, такі правочини повинні бути визнані судом недійсними, як оспорювані.
При цьому суд покликався на підпункт 1.14 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не с основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.
Однак з вказаним твердженням суду колегія не погоджується, з огляду на наступне.
Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, слід дійти висновку, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 04.02.2014р. по справі №3-1гс14).
Водночас, ч.5 ст.11 ЦК України прямо передбачає можливість виникнення грошового зобов'язання на підставі судового рішення, а відтак і застосування до боржника, що прострочив виконання такого зобов'язання, негативних наслідків, установлених ч.2 ст.625 ЦК України.
При цьому Верховний Суд України визнав таким, що суперечить вищевказаному положенню законодавства, висновок касаційного суду про те, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за недопоставлений у строк товар, присуджене до стягнення рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2009р. у справі №14/62, не с грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору щодо здійснення поставки товару; з огляду на це за порушення відповідачем обов'язку, який виник у нього на підставі рішення суду, для нього не можуть наставати негативні наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки це зумовлює настання правових наслідків, установлених ст.611 ЦК України (правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 05.12.2011р. у справі №3-125гс11).
Слід також вказати, що штрафні санкції що підлягають стягненню не є грошовими зобов'язаннями та діють до прийняття судового рішення про їх повернення та/або стягнення, а після ухвалення судового рішення про їх повернення та/або стягнення їх правовий стан змінюється і вони набувають статус грошового зобов'язання.
Як вже зазначалося, аналіз положень глави 47 ЦК України, надає можливість зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів, а відтак зобов'язання сплатити на підставі судового рішення будь-які грошові кошти (включаючи суми штрафу та пені, суми нарахованих відповідно до приписів ст.625 ЦК України втрат від інфляції та 3% річних, суми судового збору) слід вважати грошовими зобов'язаннями, які можуть зараховуватись в порядку ст.601 ЦК України по відношенню до зустрічних грошових зобов'язань.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.03.2016р. у справі №917/1592/15 та від 04.10.2016р. у справі № 916/5025/15.
Отже, враховуючи, що розмір штрафу, пені, втрат від інфляції та 3% річних (нарахованих відповідно до приписів ст.625 ЦК України) та судового збору, заборгованість з яких була зарахована відповідачем (за згодою позивача), встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 17.01.2014р. у справі №903/1185/13, яке набуло законної сили, і ця заборгованість мас безспірний характер, а тому посилання господарського суду Волинської області на обґрунтування своїх висновків на підпункт 1.14 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яким, як вже зазначалося, встановлено, що вимоги про сплату пені та передбачених ч.2 ст.625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку ст.601 ЦК України, є безпідставним, оскільки неможливість такого зарахування могла б мати місце при відсутності судового рішення, яким встановлені такі нарахування, та при наявності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.
Крім того, слід також звернути увагу, що Угода про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р., яка оспорюється позивачем, була ним підписана та скріплена його печаткою.
При цьому, дана угода слугувала підставою для визнання наказу господарського суду Волинської області №903/1185/13-1 від 15.04.2014р. таким, що не підлягає виконанню, згідно ухвали господарського суду Волинської області від 17.09.2014р. у справі №903/1185/13.
В силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання; обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду Волинської області від 17.09.2014р. у справі №903/1185/13 та протоколу судового засідання від 17.09.2014р., в судовому засіданні 17.09.2014р. представник СФГ "Перлина" підтвердив дійсність Угоди про припинення грошових зобов'язань від 21.04.2014р..
Отже, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що оскаржувана ним Угода від 21.04.2014р. про припинення грошових зобов'язань в момент її укладення суперечила закону, не відповідала внутрішній волі сторін та була укладена всупереч закону та реального настання правових наслідків за ним.
З урахуванням наведеного та враховуючи зібрані по справі відповідні докази в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду за наслідком розгляду даної справи дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст.32, ч.1 ст.33 та ч.2 ст.34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Фермерського господарства "Перлина нова" слід залишити без задоволення, оскільки її доводи спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а апеляційна скарга Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" підлягає задоволенню, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 слід скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Перлина нова", с.Стоянів, Радехівського району Львівської області залишити без задоволення.
1. Апеляційну скаргу Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро", с.Скобелка, Горохівського району Волинської області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 10.03.2017р. у справі №903/828/16 скасувати. Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Перлина нова" (80220, Львівська область, Радехівський район, с.Стоянів, вул.Івана Франка, 72, ідентифікаційний код 32562198) на користь Селянського (Фермерського) господарства "Тех-Агро" (45703, Волинська область, Горохівський район, с.Скобелка, ідентифікаційний код 32630849) 1515грн. 80коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.
5. Справу №903/828/16 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2017 |
Оприлюднено | 07.06.2017 |
Номер документу | 66903461 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Волинської області
Слободян Оксана Геннадіївна
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Павлюк І. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні