Постанова

від 29.05.2017 по справі 902/105/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа №902/105/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Павлюк І. Ю.

при секретарі Рильнику Д.М.

За участю представників:

позивача - арбітражний керуючий Гонта О.А. (посвідчення №4 від 01.02.2013р.)

відповідача 1 - Петров О.Е. (довіреність №44 від 30.01.2017р.) від ПАТ "Київстар"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі №902/105/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" в особі арбітражного керуючого Гонти О.А.

до відповідачів:

1. Приватного акціонерного товариства "Київстар"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор"

3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації"

про визнання договорів недійсними

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

За клопотанням арбітражного керуючого Гонти О.А., судове засідання проводиться в режимі відеоконференції з господарським судом Вінницької області

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі №902/105/17 (суддя Міліціанов Р.В.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" задоволено, визнано недійсним Договір оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, визнано недійсним Договір суборенди №1563/16 від 01 січня 2016 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації", визнано недійсним Договір користування майном №032 VIN-1 від 01 січня 2016 року, укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством "Київстар".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" до спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4 800,00 грн.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що оскільки відносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Вінницький цукор" виникли на підставі договору №25122014 купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 25 грудня 2014 року, який в установленому порядку визнаний судом недійсним, а недійсний договір не встановлює ані прав, ані обов'язків, юридичних наслідків, окрім наслідків, безпосередньо пов'язаних з його недійсністю тому Договір оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 підлягає визнанню недійсним. Договір суборенди №1563/16 від 01 січня 2016 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інтертелеком", та відповідний Договір користування майном № 032 VIN-1 від 01.01.2016 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ "Київстар", також є недійсними з моменту їх укладення (як такі, що укладені внаслідок недійсного Договору оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Київстар" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу ПАТ "Київстар" обґрунтовує тим, що ТОВ "Вінницький цукор", ФОП ОСОБА_3 та ПАТ "Київстар" при укладенні договорів оренди та суборенди жодним чином не порушували майнові права позивача ТОВ "Турбівська цукрова компанія", а тому вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року прийнято до провадження апеляційну скаргу ПАТ "Київстар" на рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі №902/105/17.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ФОП ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що позивач не перебуває з відповідачами в зобов'язальних відносинах, а тому обраний ним зобов'язальний спосіб захисту - визнання договорів не дійсними, спірних правовідносин не регулює, а норму матеріального права - ст. 215 і 216 ЦК України при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано помилково, оскільки між позивачем та відповідачами існують не договірні, а речово-майнові відносини щодо права на спірну димову трубу.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-04/587 від 15.05.2017 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А., відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/105/17.

Автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного господарського суду, визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" у справі №902/105/17, у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Павлюк І.Ю.

Пунктом 7.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді передбачено, що у разі відсутності головуючого судді (судді-доповідача), у провадженні якого перебуває апеляційна скарга одного із учасників судового процесу на судове рішення місцевого господарського суду, а іншим учасником судового процесу подано апеляційну скаргу на те ж саме судове рішення, така апеляційна скарга підлягає автоматизованому розподілу.

Після того, як причини відсутності судді відпали (вийшов з відпустки, повернувся з відрядження, приступив до роботи після тимчасової непрацездатності) апеляційна скарга другого учасника судового процесу, яка подана пізніше, і яка прийнята до апеляційного розгляду, на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду на виконання службової записки судді-доповідача підлягає повторному автоматизованому розподілу, для її спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження скаргою.

Враховуючи, що причини відсутності судді відпали та на виконання п.7.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, апеляційна скарга другого учасника судового процесу, яка подана пізніше, передається на повторний автоматизований розподіл, для її спільного розгляду з раніше поданою і прийнятою до провадження скаргою.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №01-04/588 від 15.05.2017 року, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.7.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №902/105/17.

Автоматизованою системою документообігу Рівненського апеляційного господарського суду, визначено колегію суддів для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі № 902/105/17 у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Павлюк І.Ю.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року, колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Огороднік К.М., суддя Павлюк І.Ю., прийнято до провадження апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі № 902/105/17.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 року, об'єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" в межах апеляційного провадження у справі №902/105/17, розгляд апеляційних скарг призначено на 29.05.2017 року.

29.05.2017 року арбітражним керуючим Гонтою О.А. надано заперечення на апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, в якому просить вищезазначені апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі №902/105/17 залишити без змін.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала присутніх в судовому засіданні представників сторін, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційних скарг та доданих до них документів, вивчила заперечення на апеляційні скарги, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Під час ліквідаційної процедури в межах провадження у справі №902/1593/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" 25 грудня 2014 року відбувся другий повторний аукціон з продажу майна ТОВ "Турбівська цукрова компанія", за результатами якого переможцю аукціону - Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" - було реалізовано цілісний майновий комплекс ТОВ "Турбівська цукрова компанія", що розташований за адресою: АДРЕСА_2, (93), загальною площею 24 324,8 кв.м.

Згідно відповідних Актів про передання права власності на нерухоме майно ТОВ "Турбівська цукрова компанія" було передано ТОВ "Вінницький цукор" майнові активи, що входили до складу цілісного майнового комплексу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року по справі №902/1593/13 результати другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Турбівська цукрова компанія", який проводився 25 грудня 2014 року, Договір №25122014 купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 25 грудня 2014 року та Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №5, видане 09 січня 2015 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С.В., були визнані недійсними .

Ухвала господарського суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року по справі №902/1593/13 набрала законної сили з моменту її прийняття, винесення, тобто 16.11.2015р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року по справі №902/1593/13 та Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року по справі №902/1593/13 вищевказану ухвалу залишено без змін.

Під час проведення ліквідатором інвентаризації майна ТОВ "Турбівська цукрова компанія", було виявлено, що на димовій трубі на території майнового комплексу ТОВ "Турбівська цукрова компанія" розташоване телекомунікаційне та інше обладнання (антена базової станції мобільного зв'язку, контейнер з обладнанням базової станції мобільного зв'язку, кабельні мережі тощо).

З огляду на те, що ліквідатору було невідомо, якому оператору мобільного зв'язку належить вказане обладнання, а також ТОВ "Вінницький цукор" на звернення Позивача не надало жодної відповіді, Позивачем було направлено листи до ТОВ "Інтертелеком", ТОВ "Лайфселл", ПрАТ "Київстар" та ПрАТ "МТС Україна" (потенційних власників вказаного телекомунікаційного обладнання) з проханням розірвати Договір оренди об'єкта нерухомого майна (димової труби) з іншою особою, яка не є власником об'єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (у разі його наявності), та укласти відповідний Договір оренди об'єкта нерухомого майна (димової труби) з ТОВ "Турбівська цукрова компанія" (з метою його використання для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання). Копії листів з доказами додані до матеріалів поданої заяви.

31.10.2016 р. на адресу арбітражного керуючого (ліквідатора ТОВ "Турбівська цукрова компанія") Гонти О. А. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 надіслано лист від 27.10.2016 р., де останній зазначив про те, що 10 грудня 2015 року між ним та ТОВ "Вінницький цукор" було укладено Договір оренди нерухомого майна №03/15 строком до 10 листопада 2018 року, за умовами п.1.1. якого (Договору оренди № 03/15 від 10 грудня 2015 року) ТОВ "Вінницький цукор" передало ФОП ОСОБА_3 в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна - димову трубу, літера № 66, яка є частиною комплексу будівель та споруд загальною площею 24 324,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та прилеглий до труби майданчик, що необхідний для обслуговування вказаної споруди загальною площею 100 кв.м. До вказаного листа додано копію Договору оренди № 03/15 від 10 грудня 2015 року.

Також, ФОП ОСОБА_3 у своєму листі було повідомлено, що телекомунікаційне обладнання, що розташоване на вищевказаній трубі, належить ТОВ "Інтертелеком" та ПрАТ "Київстар", та встановлено там згідно договорів суборенди. При цьому, зауважено, що договір оренди є чинним та немає підстав для ініціювання його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно п. 1.1 Договірору оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" (Орендодавець) "Орендодавець" передає, а "Орендар" приймає в тимчасове платне користування (далі за текстом - "оренда") об'єкт нерухомого майна - димову трубу, літ. №66, яка є частиною комплексу будівель та споруд загальною площею 24324,8 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Об'єкт), та прилеглий до труби майданчик, що необхідний для обслуговування вказаної споруди загальною площею 100 кв.м., а Орендар зобов'язується використовувати вказаний Об'єкт у власних цілях на свій розсуд, та сплачувати встановлену договором орендну плату.

Пунктами 1.2. Договору визначено, що Об'єкт оренди належить Орендодавцю на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 09.01.2015 р. № 5, рішення про державну реєстрацію прав власності №18958534 від 29.01.2015 р. Сторони гарантують, що мають всі повноваження й права, необхідні для укладання цого договору, Об'єкт оренди в заставі, судовому спорі не перебуває, права на нього третіх осіб відсутні.

Згідно п. 1.4 Договору Об'єкт оренди передається Орендарю в оренду з правом передачі в суборенду третім особам на умовах та за цільовим призначенням на власний розсуд Орендаря без будь-яких обмежень та та умов на строк, що не перевищує строку дії цього договору. Цей договір необхідною та достатньою підставою, що надає право Орендарю протягом дії договору передати Об'єкт в суборенду третім особам без будь-якого додаткового узгодження.

Відповідно до п. 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє протягом 35 місяців по 10.11.2018 р.

11 листопада 2016 року на адресу Позивача надійшла відповідь ТОВ "Інтертелеком", в якій зазначено, що на димовій трубі, що розташована на території майнового комплексу ТОВ "Турбівська цукрова компанія" розташоване телекомунікаційне та інше обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (ТОВ "Інтертелеком"), згідно Договору суборенди № 1563/16, укладеного 01 січня 2016 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інтертелеком".

Копії відповіді та Договору суборенди додано до матеріалів справи.

Згідно п. 1.1 Договору суборенди № 1563/16 від 01 січня 2016 року з метою підвищення ефективності використання майна "Орендар" (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3) передає, а "Суборендар" (Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональні телекомунікації" (ТОВ "Інтертелеком")) приймає у тимчасове платне користування (надалі за текстом - "суборенда") об'єкт нерухомого майна у вигляді 1/5 частини димової труби, літ. № 66, та частину прилеглого до труби маданчика загальною площею 10 кв.м. з метою використання під розташування базової станції, антенно-фідерних пристроїв, антенних споруд та іншого обладнання "Суборендаря" та здійснення експлуатації та обслуговування такого обладнання за місцем розташування, за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Об'єкт).

Відповідно до п. 1.6 Договору Сторони гарантують, що мають всі повноваження й права, необхідні для укладання цього договору, включно "Орендар" має право здавати Об'єкт в суборенду.

Згідно п. 7.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє протягом 34 місяців по 30.10.2018 р.

Згідно копії наданого до суду ПрАТ "Київстар" із відзивом на позов Договору користування майном № 032 VIN-1 від 01.01.2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_3 (Орендар) та ПрАТ "Київстар" (Суборендар) на підставі взаємної згоди сторін Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування ділянку цегляного димаря котельні загальною площею 35,00 кв.м. та майданчик загальною площею 20,00 кв.м. (надалі іменуються "Майно"), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з визначенням меж на відповідній план-схемі (Додаток - 1), підписаній Сторонами, для розміщення та експлуатації, відповідно, антенно-фідерних присторїв (АФП) та контейнера з обладнанням (RBS) базової станції стільникового зв'язку ПрАТ "Київстар"(п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.3. Орендар користується Майном згідно Договору оренди №03/15 між ТОВ "Вінницький цукор" та ФОП ОСОБА_3 від 10.12.2015 р.

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вступає в дію з 01.01.2016 р. і діє до 10.11.2018 року.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною першою статті 203 ЦК України.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до частини 3 статті 207 ГК України, яка кореспондуються з нормами статті 236 ЦК України, визначено, що нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Зі змісту наведених норм вбачається, що недійсний правочин не породжує будь-яких прав і обов'язків у сторін, крім наслідків недійсності правочину, оскільки є недійсним з моменту укладення, в той час як припинений правочин у зв'язку з його розірванням породжував права і обов'язки у сторін як до розірвання, так і після (повернення предмету оренди).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 Цивільного кодексу України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі за № 6-605цс16, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільного кодексу України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Згідно ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, прийняті господарським судом у справі про банкрутство, набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Законом.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, а також що Ухвала господарського суду Вінницької області від 16 листопада 2015 року по справі №902/1593/13, якою результати другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "Турбівська цукрова компанія", від 25.12.2014 року, Договір №25122014 купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 25.12.2014 року та Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів №5, видане 09.01.2015 року були визнані недійсними, набрала законної сили з моменту її прийняття, тобто 16.11.2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що, ТОВ "Турбівська цукрова компанія", в даному випадку є "заінтересованою особою" в контексті ст. 215 та ст. 216 Цивільного кодексу України, а тому має право звернутися до господарського суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. До цивільних прав, серед інших, відноситься і право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм (оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права. Тобто, наймодавцями в договорі майнового найму (оренди) можуть виступати власники майна - особи, які мають майнові права, а також особи, уповноважені на укладення договору майнового найму. За загальним правилом право передавати майно в оренду як окремий випадок реалізації повноваження користування та розпорядження майном реалізує його власник за умови повної дієздатності.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що правом передавати майно у найм, наділений власник речі або особа, якій належать майнові права, а тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що договір оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницький цукор" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 порушує права та законні інтереси ТОВ "Турбівська цукрова компанія", а тому підлягає визнанню недійсним.

При цьому договір піднайму є завжди похідним від договору найму (така позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14 червня 2016року по справі №905/2574/15).

А тому, Договір користування майном № 032 VIN-1 від 01.01.2016 р., укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПрАТ "Київстар", також є недійсним з моменту його укладення як такий, що укладений внаслідок недійсного Договору оренди №03/15 від 10 грудня 2015 року.

Посилання апелянта - Приватного акціонерного товариства "Київстар", що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що позивачем не надано документу, на підставі якого йому належить цілісний майновий комплекс, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачається, що підставою виникнення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" на цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, (93), загальною площею 24 324,8 кв.м., є договір купівлі-продажу №2573 від 22.11.2010 року.

Щодо доводів ФОП ОСОБА_3, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Київстар" існують не договірні, а речово-правові відносини щодо права на спірну димову трубу і способом захисту має бути - витребування майна (ст. 387, 388 ЦК України), що норму матеріального права - ст. 215 і 216 ЦК України при вирішенні спору судом першої інстанції застосовано помилково, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом спору, у даному випадку є укладення договорів з порушенням вимог ст. 203, ст. 215 ЦК України, а саме відсутність вільного волевиявлення власника майна на укладення договору та передачу майна в оренду, відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у наймодавця, невідповідність укладених правочинів вимогам закону, стосовно того, що лише власник вправі розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а не будь-яка інша особа.

Стаття 388 ЦК України, визначає правовий статус добросовісного набувача у випадку, якщо придбане майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, тоді як предметом даного спору є отримання відповідачами майна у тимчасове платне користування (оренду), а не його відчуження.

А тому, доводи апелянта, що позивачем було обрано неправильний спосіб захисту, а судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення помилково застосовано норми ст. 215, 216 ЦК України, колегія суддів також вважає безпідставними.

Інші доводи ПАТ "Київстар" та ФОП ОСОБА_3, викладені ними в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування..

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.03.2017 року у справі №902/105/17 - залишити без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Київстар" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

2. Справу №902/105/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Павлюк І. Ю.