Рішення

від 01.06.2017 по справі 902/291/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 червня 2017 р. Справа № 902/291/17

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання О. Матущак

за участю представників :

позивача : Мацюрак Н.О.- згідно довіреності;

відповідача : Гриньова Ю.С.- згідно довіреності;

третя особа : ОСОБА_4.

Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Чернівецького районного центру зайнятості (24100, Вінницька обл., смт.Чернівці, вул.Лісова, 19)

до :Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (23500, Вінницька обл., м.Шаргород, вул.Героїв Майдану, 222) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про стягнення грошових коштів в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016

ВСТАНОВИВ :

Відповідач у відзиві проти позову заперечив покликаючись на те, що з 31.03.2016 року управлінням ПФУ в Чернівецькому районі ОСОБА_4 звільнено з займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КзпП України. Вказує про те,що не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_4 звернувся до Чернівецького районного суду про поновлення його на посаді та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зазначає про те, що 05 травня 2016 року Чернівецьким районним судом було винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення справи до судового розгляду. Вказує про те, що судовий процес закінчився набранням чинності рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду з від 27.09.2016 року, рішенням суду зобов'язано Шаргородське об'єднане управління ПФУ Вінницької області (як правонаступника управління ПФУ в Чернівецькому районі) поновити на роботі ОСОБА_4 з 01.04.2016 року та виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2016 року по 06.07.2016 року в розмірі 7291.88 грн. Зазначає про те, що зазначене рішення було виконано відповідно до постанови державного виконавця в частині поновлення на роботі з 31.03.2016 року. Вказує про те, що 14 липня 2016 року ОСОБА_4 звільнено з посади за його ж заявою відповідно до ст.86 Закону України "Про державну службу". Зазначає про те, що виконуючи рішення суду щодо поновлення на роботі, управління керувалось Законом України "Про державну службу" та рішенням Чернівецького районного суду, однак ніяким нормативно-правовим актом не передбачено подання інформації про надання статусу безробітного (лише оригінал трудової книжки). Вказує про те, що в той же час, ОСОБА_4 при поновленні на роботу подав до управління ПФ оригінал трудової книжки, для внесення і заповідного запису про поновлення на роботі та зберігання її в установі. Зазначає про те, що при прийнятті трудової книжки для поновлення на роботі за рішенням суду 06.07.2016 року, запису про надання статусу безробітного 04.05.2016 року чи про розпочаток виплати допомоги по безробіттю 11.05.2016 року в трудовій книжці не було. Вказує про те, що однак, відповідно до п.2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110 безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься в трудову книжку органом державної служби зайнятості. Зазначає про те, що в діях управління не було порушень законодавства чи будь-яких прав, в даних відносинах дії управління цілком відповідають нормам КзпП України, і нормам КАС України, і нормам Закону України "Про виконавче провадження. Вказує про те, що також , і сам позивач у позовній заяві не вказує на порушення його прав чи прав ОСОБА_4 саме управлінням Пенсійного фонду, і так само на порушення будь-якого нормативно-правового акту, що стало підставою переплати допомоги по безробіттю, отже, факт нанесення шкоди позивачу саме управлінням відсутній та дії управління ПФ є правомірними. Вказує про те, що одночасно, аналізуючи обставини можна дійти висновку, що ОСОБА_4 подавши позов до суду про поновлення на роботі, 05 травня 2016 року вже знав про його можливі зміни щодо працевлаштування в найближчий час за рішенням суду, знав що рішення суду може вплинути на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг, однак, про такі події не повідомив районний центр зайнятості, як того вимагає абз.1 ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" . Зазначає про те, що з 11.05.2016 року йому було розпочато виплату допомоги по безробіттю (тобт.6 через 5 днів після того як було відкрито вже провадження у справі про поновлення на роботі). Вказує про те, що в даному випадку є наявні порушення абз.1 ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з боку застрахованої особи, яка зареєстрована в установленому порядку як безробітна. Зазначає про те, що розгляд справи судом про поновлення на роботі ОСОБА_4 неодноразово переносився з повідомленням про це ОСОБА_4, однак відвідуючи центр зайнятості невідомо чи повідомляв він про його можливі зміни що можуть вплинути на виплату допомоги. Вказує про те, що сума допомоги в розмірі 3044.67 була сплачена центром зайнятості ОСОБА_4 добровільно, тобто це свідчить про відсутність матеріальної шкоди нанесеної управлінням ПФ центру зайнятості. Зазначає про те, що в даному випадку відносини виникли між ОСОБА_4 та Чернівецьким районним центром зайнятості щодо виплати допомоги по безробіттю, та про те, що вини Шаргородського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області у виплаті позивачем допомоги по безробіттю ОСОБА_4 немає.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2017 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2017 проти позову заперечив.

Третя особа в судовому засіданні 01.06.2017 підтримала позовні вимоги.

Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст.22, 23, п.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III, ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" 5 липня 2012 року № 5067-VI прийшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

04 травня 2016 року до Чернівецького районного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся ОСОБА_4 (а.с.9), ІНФОРМАЦІЯ_1, який 31.03.2016 року був звільнений з посади головного спеціаліста відділу обслуговування громадян Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у зв'язку із скороченням чисельності на підставі п.1 ч.І. ст. 40 КЗпП України. 04.05.2016 року ОСОБА_4 було надано статус безробітного, а з 11.05.2016, відповідно до ч.1,3,4 ст.22, ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III, призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю, що стверджується копією витягу із наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_4 (а.с.8) та довідкою - розрахунком (а.с.10).

ОСОБА_4 надав позивачу постанову Чернівецького районного суду від 07 червня 2016 року у справі №150/253/16-а та витяг із Наказу начальника Шаргородського ОУПФУ у Вінницькій області від 06.07.2016 року № 22-ос про поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян з 31 березня 2016, що стверджується копією вказаного наказу (а.с.134), згідно рішення суду.

06 липня 2016 року ОСОБА_4 був знятий з обліку у Чернівецькому районному центрі зайнятості як безробітний у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду відповідно до п. 2 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення . За період перебування :-:а обліку в центрі зайнятості (з 11 травня 2016 року по 17 червня 2016 року ) ОСОБА_4 було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 3044,67 грн. ( три тисячі сорок чотири грн. 67 коп.) що стверджується копією витягу із наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_4 (а.с.8) та довідкою - розрахунком (а.с.10).

Згідно ч.1,3,4 ст.22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.1 ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням ( 1266-2001-п ), затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб:

- до 2 років - 50 відсотків;

- від 2 до 6 років - 55 відсотків;

- від 6 до 10 років - 60 відсотків;

- понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

- перші 90 календарних днів - 100 відсотків;

- протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків;

- у подальшому - 70 відсотків.

Згідно п.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III Із роботодавця утримуються:

- сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду;

- незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу;

- незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Згідно п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про зайнятість населення" 5 липня 2012 року № 5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Таким чином, у зв'язку з поновленням ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду, Шаргородське об'єднане управління ПФУ у Вінницькій області на підставі п.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття , було зобов'язане повернули суму виплаченого безробітному забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

Чернівецьким районним центром зайнятості було направлено Шаргородському об'єднаному управлінню ПФУ у Вінницькій області претензію від 28 серпня 2016 року № 1 про відшкодування суми з сплаченого матеріального забезпечення у зв'язку з поновленням ОСОБА_4 на роботі за рішенням суду (а.с.135).

Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних доказів сплати позивачу 3 044,67 грн., що були виплачені ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

Тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом до уваги не беруться з огляду на таке.

У відзиві на позов Відповідач стверджує, що в його діях відсутнє порушення будь- якого нормативного акту, у зв'язку з чим Відповідач заперечує наявність вини та факту заподіяння ним шкоди майновим інтересам Чернівецького РЦЗ і, як висновок, заперечує наявність підстав притягнення його до відповідальності за заподіяну шкоду у рамках ст.1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11І ЦК України, зокрема ч.З ст.11 цього Кодексу зазначено, що цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Таким чином, Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" є тим актом законодавства, який встановлює обов'язок роботодавця (у даному випадку - Шаргородське об'єднане управління Пенсійного Фонду України) сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно де постанови Чернівецького районного суду від 07 червня 2016 року у справі №150/253/16-а наказ про звільнення ОСОБА_4 визнано незаконним та скасовано. ОСОБА_4 поновлено на роботі з 31.03.2016. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі № 150/253/16-а апеляційну скаргу об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 150/253/16-а задоволено частково - постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 07.06.2016 - скасовано та прийнято нове рішення про скасування наказу про звільнення ОСОБА_4 та поновлено його на роботі з 01,04.2016. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 №К/800/28011/16, касаційну скаргу Шаргородського об'єднаного управління ГІФУ Вінницької області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2016 у справі № 150/253/16-а повернуто скаржнику.

Таким чином, судами було встановлено незаконність звільнення Відповідачем ОСОБА_4 та було поновлено останнього на роботі.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі було виконане 06.07.2016 (наказ Шаргородського ОУПФУ у Вінницькій області від 06.07.2016 року № 22- ос про поновлення на посаді ОСОБА_4 з 31.03.2016. згідно постанови Чернівецького районного суду від 07.06 2016 року по справі №150/253/16-а).

Крім того, позовні вимоги Позивача не обгрунтовуються ст. 1166 ЦК України, а обов'язок Відповідача сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які отримав безробітний, що був поновлений на роботі за рішенням суду, прямо передбачений положеннями 4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Таким чином, у зв'язку з встановленням факту поновлення безробітного на роботі за рішенням суду, на підставі 4 ст.35 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у роботодавця (Шаргородського об'єднаного управління ПФУ Вінницької області) виник обов'язок сплатити суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг, які отримав безробітний.

Враховуючи вище викладене недоречними є посилання Відповідача на рішення у справах від 02.09.2014 № 3-100гс14, від 04.11.2014 №3-162гс14, від 22.01.2013 №3- 72гс12, від 20.06.2011 №3-56гс11, від 17.02.2017 № 902/1094/16 як на судову практику при вирішенні аналогічних спорів, оскільки предметом зазначених спорів є правовідносини, що виникли з інших підстав ніж це передбачено ч.4 ст.35 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Також не беруться до уваги твердження Відповідача про невиконання ОСОБА_4, як безробітним, обов'язку, який передбачений ч. 2. ст.36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття": обов'язку безробітного, своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про зайнятість населення" , безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи, а зареєстрованим безробітним є особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Таким чином, у зв'язку зі звільненням з роботи, ОСОБА_4 став безробітним і 04.05.2016 звернувся до Чернівецького РЦЗ де йому було надано статус зареєстрованого безробітного.

Ст. 44 Закону України „Про зайнятість населення" передбачений обов'язок безробітного повідомляти центр зайнятості про обставини, що с підставою для зняття його з обліку, передбачені ст.45 цього ж Закону.

Зокрема, відповідно до ст.45 Закону України „Про зайнятість населення" та п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2013 №198, центр зайнятості припиняє реєстрацію зареєстрованого безробітного з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили. Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.1992, враховуючи правила ст.24 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, враховуючи висновок Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992, законодавство України пов'язує підставу припинення реєстрації безробітного, та відповідно припинення виплати допомоги по безробіттю, з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, а таким днем є день видання наказу про поновлення на роботі за рішенням суду. Дана позиція відповідає правилам ст.4 Закону України „Про зайнятість населення", якою встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством. Таким чином, до моменту поновлення на роботі безробітного (моменту відновлення трудових відносин шляхом видачі відповідного наказу), особа не належить до зайнятого населення.

Тобто, обов'язок повідомити центр зайнятості про підстави припинення реєстрації як безробітного у ОСОБА_4 виник лише з моменту поновлення на роботі, а саме з дня видачі наказу про його поновлення № 22- ос від 06.07.2016 року, оскільки саме з цього дня він належав до зайнятого населення та не міг перебувати на обліку в центрі зайнятості. В то й же день, 06 липня 2016 року ОСОБА_4 надав наказ №22-ос від 06.07.2016 року про поновлення його на роботі (підтверджується додатком до Персональної картки безробітного №1, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики № 270 від 16.05.2013 року Про затвердження форм Персональної картки та додатків до неї, заява про надання статусу безробітного та направлення на працевлаштування ). Отже, ОСОБА_4, не порушив ч.2 ст.36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття щодо своєчасності подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву помилково стверджує, що обов'язок повідомити центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати безробітному допомоги по безробіттю виникли у ОСОБА_4 виникли з 05.05.2016 року - з моменту винесення ухвали Чернівецьким районним судом про відкриття провадження у справі про поновлення його на роботі. Крім того, рішення про поновлення на роботі ОСОБА_4 було прийняте 07 червня 2016 року. Відповідно до ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі працівника підлягає негайному виконанню, проте дане рішення не було Відповідачем допущено до негайного виконання. Рішення суду про поновлення ОСОБА_4 на роботі було виконане Відповідачем лише 06 липня 2016 року, отже до цієї дати ОСОБА_4 не перебував у трудових відносинах і був позбавлений джерела доходів, а тому належав до незайнятого населення і правомірно перебував на обліку в центрі зайнятості як зареєстрований безробітний. Тому, обов'язок повідомляти центр зайнятості про обставини які впливають на його реєстрацію як безробітного та виплату допомоги по безробіттю у ОСОБА_4 виник з 06 липня 2016 року - з моменту поновлення трудових відносин за рішенням суду.

Твердження Відповідача про відсутність у трудовій книжці ОСОБА_4 запису про початок виплати допомоги по безробіттю також не береться судом до уваги з огляду на таке. Відповідно до п.5 розділу VI Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, запис у трудовій книжці особи про початок, поновлення, скорочення та припинення виплати допомоги по безробіттю здійснюється за бажанням безробітного. Оскільки, ОСОБА_4 не виявив бажання вносити такий запис до трудової книжки, підстав внесення такого запису до трудової книжки безробітного не було.

В силу ст. ст.4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

В зв'язку із тим, що відповідно до п.18 ст.5 Закону України "Про судовий збір" сторони у справі № 902/291/17 звільнені від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 35, 36, 43, ст.75, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити в сумі 3 044,67 грн., що були виплачені як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016.

2. Стягнути з Шаргородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 40352856 (23500, Вінницька обл., м.Шаргород, вул.Героїв Майдану, 222) на користь Чернівецького районного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 21723033 (24100, Вінницька обл., смт.Чернівці, вул.Лісова, 19) 3 044,67 грн., що були виплачені як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 17.06.2016. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 01.06.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 06 червня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя Білоус В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи