Постанова

від 31.05.2017 по справі 903/908/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа № 903/908/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Гудак А.В.

при секретарі Першко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача-військової частини А0780 на рішення господарського суду Волинської області від 16 лютого 2017 року у справі № 903/908/16 (суддя Слободян О.Г.)

за позовом військової частини А0780

до Великообзирської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Квартирно - експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський; 2) Військова частина А-1547; 3) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадян: 1)ОСОБА_1; 2)ОСОБА_2; 3)ОСОБА_3; 4)ОСОБА_4; 5)ОСОБА_5; 6)ОСОБА_6; 7)ОСОБА_7; 8)ОСОБА_8

про визнання частково недійсним та скасування рішення Великообзирської сільської ради №53/3 від 21 липня 2010 року

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_9, представник згідно довіреності №350/173/145.122 від 06 січня 2017 року;

відповідача - ОСОБА_10 - сільський голова;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача:

третьої особи 1 - не з'явився;

третьої особи 2- не з'явився;

третьої особи 3 - ОСОБА_11, представник згідно довіреності №0-3-0.6-754/2-17 від 06 лютого 2017 року;

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - не з'явились.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0780 (надалі - Позивач) звернулась в господарський суд Волинської області з позовом до Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області (надалі - Відповідач), про визнання частково недійсним та скасування рішення Відповідача від 21 липня 2010 року №53/3 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» .

Судом першої інстанції при розгляді даної справи було залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні Позивача: Квартирно - експлуатаційний відділ м.Володимир-Волинський; Військову частину А-1547; Головне управління Держгеокадастру у Волинській області. також місцевим господарським судом залучено третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідача, а саме громадян: ОСОБА_1; ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4; ОСОБА_5;ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 (надалі - Треті особи).

Рішенням господарського суду Волинської області від 16 лютого 2017 року в позові було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийняти судом першої інстанції рішенням, Позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 березня 2017 року скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, справу призначено до розгляду на 26 квітня 2017 року.

Колегія апеляційного господарського суду констатує, що 22 березня 2017 року на адресу суду надійшло заперечення Третьої особи - ОСОБА_3 (том 2, а.с. 32-35) на заяву Позивача про відновлення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на подачу Третьою особою - ОСОБА_3 непередбаченого чинним процесуальним кодексом заперечення на заяву Позивача про відновлення строку, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу Третьої особи - ОСОБА_3 на наступне.

Як вбачається зі змісту чинного ГПК України, на стадії прийняття апеляційних та касаційних скарг взагалі не передбачено можливості подачі стороною будь-якого процесуального документу з запереченнями на скористання стороною її правом на апеляційне чи касаційне оскарження, що в запереченні, вчинено Третьою особою - ОСОБА_3.

Колегія апеляційного суду констатує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод": кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 08 грудня 2016 року у справі "ТОВ "Фріда" проти України", судом було зазначено, що: "національний суд, вдаючись до надмірного формалізму під час відмови у розгляді касаційної скарги підприємства-заявника, суттєво обмежив право підприємства-заявника на перегляд справи у касаційному порядку" та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного господарського суду констатує безпідставність поданої заяви Третьої особи - ОСОБА_3 та про те, що ця заява протирічить як нормам Конституції України (щодо права на судовий захист) так і чинному ГПК України.

03 квітня 2017 року на поштову адресу суду від Третьої особи - ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 38-39), в яких, з підстав, викладених в них, Третя особа ОСОБА_3 просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

04 квітня 2017 року від Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Військової частини А1547 надійшли пояснення (том 2, а.с. 43-46), які долучені судом до матеріалів справи.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 23 березня 2017 року від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином завіреної копії довідки з ЄДРПОУ (а.с. 47-48).

10 квітня 2017 року від Третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Військової частини А1547 надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника (том 2, а.с. 49).

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 23 березня 2017 року, від Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли пояснення (том 2, а.с. 51), я яких вказано, що пояснення, які надані при розгляді даного спору судом першої інстанції залишаються незмінними, а врегулювання даного спору покладає на розсуд суду.

Розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 25 квітня 2017 року у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді Філіпової Т.Л., та відповідно до п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, призначено автоматичну заміну складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду внесено зміни до її складу та визначено новий склад: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б..

Ухвалою суду від 26 квітня 2017 року апеляційна скарга Позивача прийнята до провадження в новому складі суду.

Ухвалою суду від 26 квітня 2017 року, з підстав, висвітлених в ній, розгляд справи відкладено на 31 травня 2017 року та зобов'язано Відповідача надати суду належним чином завірені копії первинних документів, що стали підставою для прийняття Відповідачем рішення №53/3 від 21 липня 2010 року "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки".

В судовому засіданні від 26 квітня 2017 року та від 31 травня 2017 року представник Позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Також представником в судовому засіданні від 31 травня 2017 року було подано клопотання про долучення до матеріалів справи листа Волинської ОДА та Статут "Центр ДЗК".

В судовому засіданні від 26 квітня 2017 року та від 31 травня 2017 року представник Відповідача заперечив щодо доводів, висвітлених в апеляційній скарзі, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а тому просить відмовити в її задоволенні, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Також представником в судовому засіданні від 31 травня 2017 року було подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки сільської ради про проживання гр. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Однак, вимог суду, викладених в ухвалі від 26 квітня 2017 року Відповідач не виконав.

В судовому засіданні від 26 квітня 2017 року представник Третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача пояснив, що відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка військового авіаційного полігону «Повурськ» площею 10011,6190 га (кадастровий номер земельної ділянки - 0722187400:05:006:0174), яка знаходиться на території Ковельського району перебуває у державній власності в особі Волинської обласної державної адміністрації, реєстраційний номер 2551089 від 05.09.2013 року. Категорія земель - землі лісогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення лісового господарства (код - Н.09.01). Право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано Реєстраційною службою Ковельського міськрайонного управління юстиції 22.03.2016 року під реєстраційним номером 13843157 за Квартирно-експлуатаційним відділом міста Володимир-Волинський (44700, Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Володимир-Волинський, вул. Глушкова, 1). Відповідно до інформації, наданої відділом Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі Волинської області, згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01 січня 2016 року на території Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони, документи про такі землі та документації із землеустрою до відділу Держгеокадастру у Камінь-Каширському районі не надходили.

В судове засідання від 31 травня 2017 року представники Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача не прибули, причин неявки суду не повідомили.

З огляду на вищевказане та враховуючи закінчення строку розгляду апеляційної скарги по даній справі (з урахуванням відпустки головуючого судді Василишина А.Р.), суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на строні Відповідача.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено апеляційним судом, рішенням Відповідача від 21 липня 2010 року № 53/3 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки" вирішено погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передати у власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства: громадянину ОСОБА_1, - 0,25 га та 0,37 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_2 - 0,25 га та 04654 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_14 - 0,25 га та 0,17 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_4 - 0,25 га та 0,28 га, с.Стобихва; громадянину ОСОБА_5 - 0Д5 га та 0,4225 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_15 - 0,25 га та 0,2569 га, с.Стобихва; громадянці ОСОБА_7 - 1,28 га, с.Стобихва; жителю м.Камінь-Каширський: громадянці ОСОБА_8 - 0,25 га, с.Стобихва.

Як встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16 січня 2013 року (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05 серпня 2013 року) у справі № 5004/417/12: «Звуженим засіданням виконкому Волинської обласної ради депутатів трудящих було прийнято рішення №12/28 від 01 листопада 1968 року «Про закріплення в постійне користування земельної ділянки площею 24157,7 га за військовою частиною 21825» (інженерно-аеродромна служба тилу), як структурному підрозділу управління 14 Повітряної армії".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 року у справі №903/1066/13 встановлено, що після розформування військової частини 21825 її правонаступником визначено військову частину А0780.

Приписами частини 3 статті 35 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаною нормою встановлено, що факти, які містяться у прийнятих раніше судових рішеннях мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Отже, правонаступництво військової частини 21825 встановлено судовими рішеннями та не потребує повторного доведення.

На підставі вказаного рішення №12/28 виконавчим комітетом Волинської обласної ради депутатів трудящих військовій частині 21825 був виданий Державний акт №XII-1-5 від 01 листопада 1968 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 24157,7 га, на території Ковельського району Волинської області, в складі якої, виходячи з доводів Позивача, знаходяться спірні земельні ділянки громадян, що передані їм згідно рішення Відповідача від 21 липня 2010 року № 53/3.

З пояснень Третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача вбачається, що відповідно до Директиви МОУ від 20 січня 2005 року № Д 9332/1/03 актом приймання-передачі від 29 грудня 2005 року № 391 прийнято на облік від Луцької КЕВ району нерухоме майно та земельну ділянку площею 24151, 5 га військового містечка № 72 с.Поворськ Ковельського району.

В подальшому, для упорядкування обліку та використання земельних ділянок Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача замовила Державному підприємству «Центр ДЗК» виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в/м № 72 в натурі.

Однак, в ході проведення вказаних робіт було встановлено, що на території полігону в/м №72 розташовані села Бережниця (Маневицький район, Троянівська с/р) та Стобихва (Камінь-Каширський район, Великообзирська с/р). Частина земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян вказаних населених пунктів, внесені до Державного земельного кадастру, право власності на них зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що унеможливлювало виготовлення документації та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці полігону в цілому.

В подальшому, на підставі розпорядження Волинської обласної державної адміністрації №521 від 15 листопада 2016 року було надано дозвіл Позивачу на проведення інвентаризації земель державної власності загальною площею 24157,7 га, наданих у постійне користування військовій частині № 21825 згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 01 листопада 1968 року № XII-1-5.

З наявної в матеріалах справи копії технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності, наданих у користування Позивачу на території Ковельського, Маневицького та Камінь-Каширського районів вбачається, що остання не погоджена відповідними Управліннями Третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача та не затверджена в установленому законом порядку.

Однак, з наданих Третьою особою 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача письмових пояснень вбачається, що фактично земельна ділянка військового авіаційного полігону «Повурськ» загальною площею 24151,5 га розташована не лише на території Ковельського, а і на території Камінь-Каширського та Маневицького районів Волинської області. В свою чергу, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 01 листопада 1968 року межі земельних ділянок в натурі не встановлені.

Відповідно до інформації, наданої відділом Третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача у Камінь-Каширському району Волинської області зазначено, що згідно державної статистичної звітності за формою 6-зем станом на 01 січня 2016 року на території Відповідача відсутні землі підприємств, організацій, частин, установ оборони.

Згідно частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , право власності та інші речові права, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Як визначено у пункті 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є офіційними документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Кабінету Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Як зазначалося вище у даній судовій постанові, рішенням Відповідача №53/3 від 21 липня 2010 року «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» виділено земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_14, правонаступником якого є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 03 вересня 2015 року (а.с.221, 222).

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що станом на 05 січня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,25га , розташовану в селі Стобихва, Камінь-Каширського району, по вул.Лящуга, кадастровий номер - 0721481003:01:001:0007.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта станом на 30 січня 2017 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,1га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0721481003:01:001:0019 та площею 0,25га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 0721481003:01:001:0018, розташовані в селі Стобихва, Камінь-Каширського району, по вул.Центральна.

Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що за приписами частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 65 Земельного кодексу України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до положень статті 77 Земельного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

За приписами Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Пунктами 4, 45 та 50 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22 грудня 1997 року, передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Разом з тим, колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідно до постанови Верховного Суду України у справі №3-553гс15, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правостановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Водночас, суд звертає увагу також на те, що у постанові Верховного Суду України у справі №6-2510цс15, предметом якої був спір про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки та витребування цієї земельної ділянки із чужого незаконного володіння вказано, зокрема, що: рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконними повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права за пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України і повинна пред'являтися до суду в порядку цивільного або господарського судочинства.

В даному випадку, прийняте Відповідачем рішення від 21 липня 2010 року №53/3 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який частково вичерпав свою дію внаслідок його виконання, шляхом проведення державної реєстрації відповідного права за громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_14, правонаступником якого є ОСОБА_3

Разом з тим, суд звертає увагу, що усе вищевказне вказує на можливість оскарження зазначеного акту у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів (при цьому з огляду на те, що набувачами прав за цим актом є фізичні особи, тож поєднані вимоги мають розглядатися разом в порядку цивільного судочинства) .

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, колегія апеляційного суду приходить до висновку про неможливість задоволення даної вимоги як самостійної вимоги в даній справі та відповідно відмовляє в її задоволенні.

Водночас, суд констатує. що відповідно до усього вищезазначеного у даній судовій постанові, доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

З огляду на усе вищевикладене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Волинської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу військової частини А0780 на рішення господарського суду Волинської області від 16 лютого 2017 року у справі № 903/908/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 16 лютого 2017 року у справі №903/908/16 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №903/908/16 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Гудак А.В.