Ухвала

від 31.05.2017 по справі 18/57/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

31 травня 2017 р. Справа № 18/57/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області № 23-1/03 від 23.03.2017 р. у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС", м.Київ

до: Фермерського господарства "ОСОБА_1Д.", с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область

про стягнення 2 400,00 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області: не з'явилися.

В С Т А Н О В И В :

Відкритим акціонерним товариством "Бродецький цукровий завод" в особі ліквідатора ОСОБА_2 заявлено позовом до Фермерського господарства "ОСОБА_1Д." про стягнення 2 400,00 грн заборгованості за поставлену продукцію.

Ухвалою суду від 27.08.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.09.2012 р.

Ухвалою суду від 11.09.2012 р. розгляд справи відкладено до 27.09.2012 р.

27.09.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 прийнято рішення відповідно до якого позов задоволено повністю.

09.10.2012 р. на виконання рішення по справі № 18/57/2012/5003 видано накази, які надіслано на адресу стягувача.

Ухвалою суду від 08.12.2015 р. (суддя Маслій І.В.) замінено позивача у справі № 18/57/2012/5003 з Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС".

05.04.2017 р. на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" надійшла скарга на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області № 23-1/03 від 23.03.2017 р. у справі № 18/57/2012/5003, яку ухвалою від 06.04.2017 р. призначено до розгляду та одночасно задоволено клопотання скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

27.04.2017 р. до суду надійшла заява Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області № б/н від 25.04.2017 р. (вх. № 06-52/4137/17 від 27.04.2017 р.) про розгляд скарги без участі його представника.

Крім того, до вказаної заяви відділом ДВС долучено заперечення на скаргу (№ 15.31-25/5255 від 25.04.2017 р.) в якому останній просить відмовити в задоволенні скарги та матеріали виконавчого провадження № 52485312.

З огляду на неявку в судове засідання сторін за наявності заперечень органу ДВС щодо поданої скарги та з метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, ухвалою суду від 28.04.2017 р. відкладено розгляд скарги до 31.05.2017 р.

30.05.2017 р. на електронну адресу суду від Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області надійшло заперечення на скаргу вих. № 15-31-25/5255 від 25.04.2017 р. та заява від 29.05.2017 про розгляд скарги без участі представника відділу ДВС.

Представники сторін та відділу ДВС в засідання суду 31.05.2017 р. не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином - ухвалою від 28.04.2017 р., яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення позивача (скаржника) та відділу ДВС підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2200001149217 та № 0318705754616.

Поряд з цим, надіслана на адресу відповідача (боржника) ухвала від 28.04.2017 р. повернута поштовим відділенням з відміткою "за зазначеною адресою не проживає" відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача (боржника) належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки згідно із приписами ч.2 ст.121 2 ГПК України неявка боржника, стягувача та представника відділу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності останніх.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та відділу ДВС розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні розглянувши надіслані 30.05.2017 р. Відділом державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області на електронну адресу суду заперечення на скаргу вих. № 15-31-25/5255 від 25.04.2017 р. та заяву від 29.05.2017 про розгляд скарги без участі представника відділу ДВС судом встановлено, що відповідно до довідки суду від 30.05.2017 р., складеної відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказані документи не містять електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи те, що вказані документи відділу ДВС на адресу суду надіслані без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційними, вони не підлягають розгляду.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 52485312 по виконанню наказу виданого 09.10.2012 р. Господарським судом Вінницької області у справі № 18/57/2012/5003 судом встановлено наступне.

Як вбачається із скарги на дії відділу ДВС остання мотивована передчасністю винесення постанови про повернення виконавчого документа, позаяк на думку скаржника державним виконавцем не було повністю виконано вимоги передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. № 18/57/2012/5003, в тому рахунку не зроблено всіх запитів, не витребувано інформації щодо наявності майна, не вжито заходів по обмеженню у виїзді за кордон керівника боржника тощо.

На підставі вказаного скаржник просить визнати дії Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області по винесенню постанови про повернення виконавчого документа від 21.03.2017 р. протиправними, визнати недійсною та скасувати вказану постанову, визнати за період з 04.10.2016 р. по 21.03.2017 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій.

В письмовому запереченні на скаргу Відділ державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області вважає подану скаргу необґрунтованою, безпідставною та просить в її задоволенні відмовити зазначаючи, що державним виконавцем проведено всі виконавчі дії відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", майна належного боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Крім того, відділ ДВС зазначає, що за весь час перебування наказу Господарського суду Вінницької області № 18/57/2012/5003 від 09.10.2012 р. представник стягувача жодного разу до Хмільницького міськрайонного відділу ДВС не з'явився для надання достовірних даних по виконавчому провадженні. Також вказує, що так як на території м. Хмільника та Хмільницького району даного підприємства не існує, будь-якого майна яке б підлягало опису, оцінці та реалізації не виявлено, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Із матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що 27.09.2016 р. ТОВ "Компанія "НОТАПС" звернулось до Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із заявою вих. № 27-1/09 від 27.09.2016 р. про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003 (а.с. 155-161, т. 1).

04.10.2016 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003.

З метою повного та своєчасного виконання даного наказу державним виконавцем 14.10.2016 р. зроблено запит вих. № 03-7770 до Управління Держгеокадастру у Хмільницькому районі, Хмільницького відділення ПАТ "Державний ощадний банк України", Кустовецької сільської ради, ТСЦ МВС 0545 у Вінницькій області, Державної інспекції сільського господарства про наявність майна зареєстрованого за боржником та поточних рахунків, а також інформації про те, чи перебуває боржник у них на обліку (а.с. 163, т. 1).

21.10.2016 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області складено акт відповідно до якого за адресою боржника майна належного йому та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, керівних осіб господарства не має та будь-які відомості відсутні (а.с. 165, т. 1).

Згідно відповіді № НОМЕР_1 від 25.10.2016 р. на запит № 22283697 від 24.10.2016 р. до Державної податкової служби України встановлено, що за боржником відкрито 2 рахунки в АТ "Райффайзен банк Аваль" та філії АКІБ "Укрсиббанк" м. Вінниця (а.с. 166, т. 1).

31.10.2016 р. постановами Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області накладено арешти на кошти, що містяться на рахунках АТ "Райффайзен банк Аваль" та філії АКІБ "Укрсиббанк" м. Вінниця (а.с. 167, т. 1).

Також, 31.10.2016 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зроблено запити до:

- Територіального управління Держгірпромнагляду у Вінницькій області щодо наявності та або відсутності серед власників великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, підіймальних споруд, парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском пари, трубопроводів пари та гарячої води (а.с. 168, т. 1);

- Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо наявності та відсутності боржника серед власників, які володіють 10 % і більше пакетів акцій емітентів (а.с. 168, т. 1);

- Державної служби інтелектуальної власності України щодо наявності за боржником у Єдиному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних творі, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних (а.с. 168, зворот, т. 1);

- Інспекції державно-будівельного контролю щодо наявності у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу і реєстрацію боржником дозвільних документів та ліцензій на провадження господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури та про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів (а.с. 168 зворот, т. 1);

- ДП "Агенства з ідентифікації і реєстрації тварин" щодо наявності або відсутності у Єдиному державному реєстрі тварин боржника серед власників тварин (худоби) (а.с. 169, т. 1);

- Міністерства доходів та зборів України щодо наявності або відсутності митного оформлення за боржником зовнішньоекономічних операцій (експорт/імпорт товарів, тощо) (а.с. 169 зворот, т. 1);

- Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті інформації (відомостей) щодо суден котрі містяться в Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України про записи щодо суден, власником або судновласником яких є боржник (а.с. 169 зворот, т. 1).

03.11.2016 р. Хмільницьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області здійснено запит до ТСЦ МВС 0545 щодо надання інформації про наявність транспортних засобів, що зареєстровані за боржником (а.с. 182, т. 1).

11.11.2016 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зроблено запит до Головного управління статистики у Вінницькій області щодо інформації чи здійснює фінансову та господарську діяльність, а також чи подає звітність ФГ "ОСОБА_1Д." (а.с. 169, т. 1).

Крім того, 11.11.2016 р. ТОВ "Компанія "НОТАПС" звернулась до Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області з клопотанням вих. № 11-1/11 про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52485312 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003 (а.с. 174-176, т. 1).

Згідно відповіді ТСЦ МВС 0545 вих. № 31/2/0545-923 від 17.11.2016 р. транспортні засоби за боржником не зареєстровані (а.с.182 зворот, т.1).

Відповідно до відповіді Управління Дергеокадастру у Хмільницькому районні вх. № 920/03-39/2 від 16.11.2016 р. у книгах реєстрації державних актів а право приватної власності на землю та державних актів на право постійного користування землею та книгах реєстрації договорів оренди землі відсутні відомості щодо наявності земельних ділянок у боржника (а.с. 180, т. 1)

Листом вих. № 81-15-8/46831 від 18.11.2016 р. АТ "Райффайзен банк Аваль" повернуто Хмільницькому міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції постанову про арешт коштів боржника від 31.10.2016 р. без виконання, у зв'язку з тим, що найменування боржника зазначене в постанові не відповідає найменуванню клієнта банку АТ "Райффайзен банк Аваль" (а.с. 171, т. 1).

28.11.2016 р. державним виконавцем зроблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ФГ "ОСОБА_1Д." і за результатами пошуку отримано відповідь про наявність обтяження зареєстрованого в Єдиному реєстрі іпотек 29.06.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 (Підстава обтяження: договір іпотеки від 25.06.2005 р. Об'єкт обтяження: комплекс, Торгово-офісний комплекс з готелем. Боржник за основним зобов'язанням ФГ "ОСОБА_1Д.") (а.с.173, т. 1).

01.12.2016 р. Хмільницьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області на клопотання ТОВ "Компанія "НОТАПС" вих. № 11-1/11 повідомлено про вчинені виконавчі дії під час виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.250012 р. у справі № 18/57/201/5003 (а.с. 177-179, т. 1).

Відповідно до відповіді Державної служби інтелектуальної власності України вих. № 1-6/9710 від 02.12.2016 р. на запит державного виконавця відсутні відомості про ФГ "ОСОБА_1Д." як власника зареєстрованих об'єктів права інтелектуальної власності (а.с. 188, т. 1).

05.12.2016 р. на адресу Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла інформація Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області на запит від 31.10.2016 р. відповідно до якої у Департаменті відсутня будь-яка інформація про наявність документів, що надають право на виконання будівельних робіт, експлуатацію об'єктів та ліцензій на проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури у ФГ "ОСОБА_1Д." (а.с. 191, т. 1).

06.12.2016 р. до Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надійшла відповідь на запит від 31.10.2016 р. відповідно до якої ФГ "ОСОБА_1Д." серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів відсутнє (а.с. 190, т. 1).

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України вих. № 21936/5/99-99-07-03-01-16 від 19.12.2016 р. інформації щодо зовнішньоторговельних операцій ФГ "ОСОБА_1Д." за 2013-2016 р.р. не виявлено (а.с. 185, т. 1).

19.12.2016 р. АТ "Райффайзен банк Аваль" повернуто платіжну вимогу відділу ДВС без виконання у зв'язку із відсутністю коштів на рахунку платника (а.с. 187, т. 1).

23.12.2016 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області складено акт відповідно до якого майно належне боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено. Керівні органи за адресою відсутні. За вказаною адресою знаходиться ПП "Американські технології" (а.с. 186, т. 1).

Згідно відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті вх. № 1180/03-39/2 від 30.12.2016 р. в електронній версії Державного суднового реєстру України та Суднової книги України, яка ведеться Укртрансбезпекою відсутні записи щодо суден власником або судновласником яких є ФГ "ОСОБА_1Д." (а.с. 184, т. 1).

08.02.2017 р. державним виконавцем зроблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстрі іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ФГ "ОСОБА_1Д." і за результатами пошуку отримано відповідь про наявність обтяження зареєстрованого в Єдиному реєстрі іпотек 29.06.2005 р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 (Підстава обтяження: договір іпотеки від 25.06.2005 р. Об'єкт обтяження: комплекс, Торгово-офісний комплекс з готелем. Боржник за основним зобов'язанням ФГ "ОСОБА_1Д.") (а.с. 192, т. 1).

21.03.2017 р. головним державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 193, т. 1).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Враховуючи, що виконавчі дії державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/201/5003 вчинялися після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., оцінка правомірності дій державного виконавця здійснюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання .

Такими заявами в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" є: заява стягувача про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (ч. 5 ст. 5 Закону); заява сторони, а також заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону); заява стягувача про прийняття виконавцем рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень) (п. 11 ч. 2 ст.18 Закону); заяви про відвід виконавця (ст. 23 Закону); заява стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону); заяви учасника виконавчого провадження про порядок надсилання документів виконавчого провадження (ч.4 ст. 28 Закону); заяви про відкладення проведення виконавчих дій, заява сторони до державного виконавця про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ст.ст. 32, 33 Закону); заява стягувача про повернення виконавчого документа (ч. 1 ст.37 Закону); заява стягувача про зарахування стягнутих з боржника коштів (ст. 47 Закону); заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (ст. 59 Закону); заява стягувача про відновлення виконавчого провадження (ч. 6 ст. 67 Закону); заява стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 68 Закону); заява сторони виконавчого провадження про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних і чи арифметичних помилок (ч. 3 ст. 74 Закону); заяви стягувача або боржника повідомляти про розрахунок заборгованості у порядку ст.71 Закону.

Тобто, норми Закону передбачають подання заяв сторонами виконавчого провадження чи заінтересованими сторонами тільки на виконання заходів виконавчого провадження.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) , корпоративні права , майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника , у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав , отримання інформації про доходи боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження" розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком , оскільки в контексті вимог цієї статті, державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Отже положеннями п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державним виконавцем .

В той же час, як слідує з матеріалів справи виконавче провадження відкрито 04.10.2016 р., тоді як постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 21.03.2017 р., тобто з часу відкриття виконавчого провадження минуло менше року (майже сім місяців).

Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також не доведено безрезультатність здійснення заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.

Висновок щодо безрезультатності та неможливості розшуку майна чи встановлення (з'ясування) певних обставин є обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (виконання рішення суду).

Разом з тим, судом встановлено, що державним виконавцем не в повному обсязі реалізовано наданні йому Законом права щодо виконання рішення суду.

Зокрема, державним виконавцем не вжито заходів щодо накладення арешту на грошові кошти, що знаходять на рахунку "Райффайзен банк Аваль" (листом АТ "Райффайзен банк Аваль" повернуто постанову ДВС про арешт коштів боржника від 31.10.2016 р. без виконання, у зв'язку з тим, що найменування боржника зазначене в постанові не відповідає найменуванню клієнта банку); не виявлено та не встановлено каси боржника, не накладено арешт на касу ФГ "ОСОБА_1Д." та не заборонено рух коштів по ній; не зроблено запитів до Реєстраційної служби щодо наявності у боржника корпоративних прав ; не отримано відповіді від Державної авіаційної служби України про наявність у власності боржника належного йому майна в Державно реєстрі цивільних повітряних суден України; не направлено запиту до структурного підрозділу районного (обласного) підпорядкування - філії "Український центр іноватики та патентно-інформаційних послуг" про наявність та/або відсутність боржника серед об'єктів промислової власності; не отримано відповіді з відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб Головного управління юстиції Міністерства юстиції України та територіального управління Державної міграційної служби України щодо факту перебування боржника у ЄДРПОУ серед власників (засновників) суб'єктів господарювання; не отримано відповіді від відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районної реєстраційної служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України щодо керівника боржника та не вжито заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника; не здійснено звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника; не здійснено звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання рішення суду, перешкоджання при його виконанні та ухилення від його виконання тощо.

За таких обставин, державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 18/57/2012/5003, не отримано відповідей на всі запити щодо виявлення майна боржника, не направлено постанови про арешт коштів та платіжних вимог до всіх установ банків, не вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення іншого майна (майнові права) , корпоративні права , об'єкти інтелектуальної власності тощо належного боржнику, у зв'язку із чим постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 21.03.2017 р. (ВП № 52485312) підлягає скасуванню, а дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду у справі № 18/57/2012/5003 підлягають визнанню незаконними.

В той же час слід зазначити, що ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 року "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" .

Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008).

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30 травня 2013 року в справі "ОСОБА_4 проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 року у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, враховуючи, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 18/57/2012/5003, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.03.2017 р. є такою, що прийнята передчасно та підлягає скасуванню, а дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду у справі підлягають визнанню передчасними та незаконними.

Вимоги скаржника про визнання за період з 04.10.2016 р. по 21.03.2017 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій задоволенню судом не підлягають, оскільки по своїй суті вони є тотожними та такими, що за своїм змістом входять до складу вимоги скаржника про визнання дій Хмільницького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні № 52485312 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003 щодо винесення постанови від 21.03.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними.

Відповідно до ч.3 ст.121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується у п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 року за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області № 23-1/03 від 23.03.2017 р. задовольнити частково.

2. Визнати дії Хмільницького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні № 52485312 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. у справі № 18/57/2012/5003 щодо винесення постанови від 21.03.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними.

3. Визнати недійсною постанову Хмільницького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 21.03.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 18/57/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження.

4. У решті вимог скаргу відхилити.

5. Ухвалу надіслати сторонам та Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Академіка Заболотного, 38 оф.23, м. Київ, 03187.

3 - відповідачу - с. Рогинці, Хмільницький район, Вінницька область, 22044.

4 - Відділу державної виконавчої служби Хмільницького міськрайонного управління юстиції Вінницької області - вул. Пушкіна, 26, м. Хмільник, Вінницька область, 22000.