Ухвала

від 06.06.2017 по справі 520/5618/17

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/5618/17

Провадження № 2/520/7613/17

УХВАЛА

06.06.2017 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Єгоровій Н.Ю.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в м. Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

16.05.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором позики, в якій позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики від 25.06.2013 року у розмірі 1853033 гривні та судові витрати.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.06.2017 року відкрито провадження по справі на підставі вищевказаної позовної заяви ОСОБА_1 та призначено дату, час та місце проведення попереднього судового засідання.

Разом з позовною заявою, позивачем ОСОБА_1 надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі, що відповідає 1853033 грн., про що винести відповідну ухвалу.

Позивач в заяві в обґрунтування вказаної вимоги посилається на те, що вона звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 1853033 грн. за нотаріально-посвідченим договором. Відповідачі не повернули позивачу її грошові кошти у визначений договором строк, чим було порушено низку вимог чинного законодавства та договору. Також позивач зазначила, що фактично відповідачі привласнили кошти позивача та безпідставно ними користуються на власний розсуд, ігноруючи її права, а також посилаються на нестабільну політичну ситуацію в країні, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, тому позивач побоюється, що така позиція відповідачів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, за наявною інформацією у позивача, відповідачі вже переоформили право власності на нерухоме мано на власних батьків. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає за доцільне вжити відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У випадку, коли заяву про забезпечення позову подано до відкриття провадження у справі, така заява має бути розглянута впродовж двох днів та лише у випадку поли порушується питання про захист прав інтелектуальної власності, у іншому випадку вирішення питання про забезпечення позову до відкриття провадження у справі вбачається не можливим. Таким чином вимоги позивача про забезпечення позову розглянуті невідкладно після відкриття провадження у справі.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Подана позивачем заява про застосування заходів забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ч.2 ст. 151 ЦПК України , та таким чином вона підлягають невідкладному розгляду.

Згідно з ч. ч.1-3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви про забезпечення позову є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.

Докази суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Відповідно ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

З урахуванням вищевикладеного, оглянувши позовну заяву, надані до неї документи, зазначені позивачем підстави для забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики від 25.06.2013 року у розмірі 1853033 гривні.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилається на те, що 25.06.2013 року між нею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №1103.

Позивачем зроблено посилання на те, що згідно з п.1 договору, позивачка позичила ОСОБА_2 еквівалент 70000 доларів США, з кінцевою датою повернення позики 25.06.2015 р. У визначений договором строк, ОСОБА_2 не повернув позивачеві позичені грошові кошти. Розмір заборгованості ОСОБА_2 за договором позики від 25 червня 2013 року, станом на 21.03.2017 року, у гривневому еквіваленті складає 1853033 гривні.

Позивач також зазначила, що згідно з ч. 4 ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Згідно з п.16 договору позики від 25 червня 2013 року, ОСОБА_3 надала письмову згоду на вчинення її чоловіком ОСОБА_2 цього договору.

У зв'язку з чим, позивач вважає, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є відповідальними перед нею, за невиконання умов договору позики від 15.06.2013 року, як солідарні боржники.

Суду для вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, за необхідне встановити чи дійсно майно належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, та встановити чи співмірні види забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Позивачем до заяви про забезпечення позову не надано суду жодного доказу на підтвердження того, яке нерухоме і рухоме майно належить на праві власності відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та які розрахункові рахунки і в яких банківських/фінансових установах відкрити на ім'я відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також позивачем не заявлено відповідних клопотань про витребування цих доказів.

У зв'язку з чим, суд вважає, що позивачем не підтверджено, що відповідачам по справі належить на праві власності нерухоме і рухоме майно, а також грошові кошти.

Однак, з отриманих судом інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.06.2017 року, а саме з розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з позначками актуальна інформація про об'єкт нерухомого майна та право власності , судом перевірено та встановлено, що:

- у реєстрі відсутні відомості щодо належності ОСОБА_2 на праві власності нерухомого майна;

- ОСОБА_3 належить на праві власності квартира №273, в будинку №5-Б, Гагарінське плато, в м. Одесі, на підставі договору дарування, реєстровий номер №894, виданий 16.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5;

- ОСОБА_3 належить на праві власності машиномісце №168, загальною площею 19,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд.№5, на підставі договору дарування, реєстровий номер №816, виданий 09.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5;

- ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, реєстровий номер №813, виданий 09.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно повернення грошових коштів за договором позики від 25.06.2013 року, вимоги позивача до відповідачів заявлені в сумі 1853033 гривень; встановлена належність відповідачеві ОСОБА_3 на праві власності нерухомого майна; невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача, а відтак й порушить права позивача на судовий захист, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду, у зв'язку з чим суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, та є необхідність вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_3 нерухоме майно: квартиру №273, в будинку №5-Б, Гагарінське плато, в м. Одесі; машиномісце №168, загальною площею 19,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд.№5; квартиру АДРЕСА_1, що буде співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами в сумі 1853033 гривні, та з урахуванням відсутності у відповідача ОСОБА_2 на праві власності нерухомого майна.

В іншій частині заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вважає такою, що задоволенню не підлягає, оскільки є необґрунтованою та не доведеною.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/5618/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, пені та процентів за договором позики, а саме:

- Накласти арешт на квартиру №273, в будинку №5-Б, Гагарінське плато, в м. Одесі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на підставі договору дарування, реєстровий номер №894, виданий 16.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

- Накласти арешт не машиномісце №168, загальною площею 19,1 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, буд.№5, яке належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на підставі договору дарування, реєстровий номер №816, виданий 09.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

- Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на підставі договору дарування, реєстровий номер №813, виданий 09.08.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5

В іншій частині заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Копію ухвали направити для виконання до: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65000, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6).

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особи, які були відсутні під час оголошення ухвали протягом п'яти днів з дня отримання її копії, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий Калініченко Л. В.