Рішення

від 30.05.2017 по справі 308/8048/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/8048/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 травня 2017 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів - Фазикош Г.В. , Готра Т.Ю.,

секретарі - Шукаль О.Я.,

з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року за позовом Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення Ужгородської міської ради, скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Ужгородської місцева прокуратура звернулася в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що рішенням 25-ої сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 12.09.2014 року за №1430 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мікрорайоні Боздош в м. Ужгороді. У подальшому, рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року за №1885 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мікрорайоні Боздош в м. Ужгороді.

Оскільки, вказані рішення Ужгородської міської ради були прийняті всупереч вимогам земельного містобудівного законодавства просили суд постановити рішення, яким визнати незаконним та скасувати п. 2.23 рішення 25 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 12.09.2014 року за №1430 та п. 1.83 рішення від 09.11.2015 року за №1885 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:0478 площею 0,1 га вартістю 732 960 грн. за №12019569 від 12.11.2015 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року позов Ужгородської місцевої прокуратури задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 2.23 рішення 25 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 12.09.2014 року за №1430 та п. 1.83 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року за №1885.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:24:0478 площею 0,1 га вартістю 732 960 грн. за №12019569 від 12.11.2015 року

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3, який просив рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.

Стаття 121 ЗК України вбачає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.

Рішенням 25 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 12.09.2014 року за №1430 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мікрорайоні Боздош в м. Ужгороді.

Рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 року за №1885 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в мікрорайоні Боздош в м. Ужгороді

На підставі рішення 25 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 12.09.2014 року за №1430 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Земельна ділянка відповідно до класифікації видів цільового призначення земель віднесена до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) код цільового призначення 02.01.

Управлінням Держземагенства в Ужгородському районі Закарпатської області земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 2110100000:24:0478.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 186-1 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою був погоджений Управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради.

У ст. 19 ч. 1 ЗК України наведений перелік категорій, на які поділяються землі України.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії стосується виключно земель сільськогосподарського призначення (ст. 20 ч. 5 цього Кодексу).

Згідно до генерального плану міста 2004 року існуючим та проектованим функціональним розподілом земель в м. Ужгороді допускалися наступні категорії земель, зокрема, житлова забудова (багатоквартирна та садибна).

Згідно діючого плану зонування міста земельна ділянка розташована в зоні Г-2, яка є невиробничою зоною і така зона в межах якої розташована спірна земельна ділянка є зоною загальноміського центру та діловою.

При звернення в суд із позовом Ужгородська місцева прокуратура на підставу заявлених нею вимог посилається на лист в.о. начальника управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради та схему розташування земельної ділянки в якому зазначено, що ділянка 1-2110100000:24:001:0478 є територією промислових підприємств (за функціональним призначенням відноситься до виробничої зони).

Разом з тим, судова колегія не приймає даний лист та доданої до неї схеми, як належний доказ, оскільки такий спростовується планом забудови міста, з якого вбачається, що земельна ділянка не відноситься до категорії земель промисловості (а.с. 130-134).

Із витягу рішення ХІІІ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 20 липня 2012 року №593 відмовлено у продовженні дії договорі оренди земельної ділянки компанії СРМ Management Buldin LTD площею 0,12 га для будівництва готельно-торгового комплексу міжнародного рівня в мкрн. Боздош (а.с. 26) і цим рішенням стверджується що станом на 20 липня 2012 року спірна земельна ділянка не відносилася до земель промисловості.

Висновок, що спірна земельна ділянка виділена в межах промислової зони не ґрунтується на матеріалах справи та фактичних обставинах справи.

Цільове призначення земельної ділянки площею 0,1 га в мкрн. Боздош в м. Ужгороді при її виділенні у власність ОСОБА_1 не змінювалася і виділення земельної ділянки здійснено на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою.

Положення статті 16 ЦК України передбачають захист цивільних прав та інтересів судом та визначають способи такого захисту, і встановлюють, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ефективним засобом захисту є такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідком, спричиненим цим порушенням.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009 року №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Отже, скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття прав власності на земельну ділянку або укладення договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у такий спосіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачі земельних ділянок у власність, укладення договору оренди) позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року у справі №21-405а14 та від 24.03.2016 року у справі №916/187/15-г.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися із висновком суду першої інстанції та посилання прокуратури на норми ДБН та Закону України Про автомобільні дороги , так як земельна ділянка перебуває в санітарній зоні, оскільки питання дотримання норм ДБН забудови земельної ділянки здійснюється під час погодження документації на її забудову та контролюються органами архітектурно-будівельного контролю.

Згідно висновків Держгеокадастру виділена у власність земельна ділянка не містить жодних обмежень, що вбачається з позначених червоних ліній та з викопіювань з генпланів міста за 2004 рік, який є діючим.

Частиною 1 статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларовано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності повинно бути дотримано приписи справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Такі вимоги практики ЄСПЛ відображені у постанові Верховного Суду України від 8 вересня 2013 року №6-92 цс13.

При постановленні рішення суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначені положення і рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, яким у позові прокуратури слід відмовити із вищенаведених підстав.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,

Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 23 грудня 2016 року скасувати.

У позові Ужгородської місцевої прокуратури відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області ОСОБА_4