Постанова

від 29.05.2017 по справі 820/5771/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2017 р.

Справа № 820/5771/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 820/5771/16

за позовом Приватного підприємства "ЛНВ ПЛЮС"

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області

про скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "ЛНВ ПЛЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якому просить:

- скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №28/1020-4066 від 22.09.2016 ро ку;

- скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №29/1020-4067 від 22.09.2016 ро ку;

- скасувати постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №27/1020-4065 від 22.09.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що згідно з п. 3 розділу 2 перехідних положень Закону України “Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” від 28.12.2014 року у 2015 році та у 2016 році перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходів до 20 млн. грн. за попередній рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно рішення суду або згідно вимог КПК України. З урахуванням наведених норм, за відсутністю дозволу Кабінету Міністрів України та інших підстав, визначених Законом, перевірка ПП “ЛНВ Плюс”, за результатом якої підприємство притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, проведена Департаментом ДАБІ у Харківській області протиправно.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №28/1020-4066 від 22.09.2016 ро ку.

Скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №29/1020-4067 від 22.09.2016 ро ку.

Скасовано постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності Департаменту ДАБІ у Харківській області №27/1020-4065 від 22.09.2016 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту ДАБІ у Харківській області на користь ПП "ЛНВ ПЛЮС" судовий збір у розмірі 2544,75 грн. грн. 75 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність оскаржуваних постанов через те, що відповідач мав право проводити перевірку виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Зазначив, що дані висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та не ґрунтуються на діючому законодавстві, а тому проводячи перевірку та приймаючи за її наслідками оскаржувані постанови, відповідач діяв правомірно.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на підставі звернення фізичної особи посадовими особами Департаменту ДАБІ у Харківській області у період з 08.09.2016 року по 14.09.2016 року проведено позапланову перевірку на об'єкті будівництва: “Реконструкція громадських будинків гаражу літ. Й, роздягальні літ. Ж, майстерні літ. З по вул. Центральній, 23 (колишня пл. Леніна, 23), м. Куп'янськ, Харківської області" та "Реконструкція нежитлової будівлі гаражу літ. К під магазин з торгово-офісними приміщеннями за адресою: вул. Центральній, 23 (колишня пл.Леніна,23), м.Куп'янськ, Харківської області", за наслідками якої складено ОСОБА_1 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №380-А від 12.09.2016 р.

Під час перевірки встановлено:

- факт проведення будівельних робіт з реконструкції громадських будинків II категорії складності: гаражу літ. Й, прямокутної форми з шлакоблоку розміром 4м на 7м; роздягальні літ. Ж, прямокутної форми з шлакоблоку та піноблоку розміром 12м на 7м; майстерні літ. З прямокутної форми з шлакоблоку розміром 4м на 7м по вул. Центральній, 23, м. Куп'янськ, Харківської області без отримання відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи з будівництва об'єкта, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 5 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466;

- незабезпечення здійснення технічного нагляду під час будівництва що є порушенням ч.1, ч.2, ст.11 Закону України “Про архітектурну діяльність”;

- незабезпечення здійснення авторського нагляду під час будівництва що є порушенням ч.1, ч.3, ст.11 Закону України “Про архітектурну діяльність”.

Відповідачем винесено Приписи з вимогою зупинити будівельні роботи № 380 Пр від 12.09.2016р. та про усунення порушень № 380/1 Пр від 12.09.2016р.

12.09.2016 року посадовими особами Департаменту ДАБІ у Харківській області складено протоколи за результатами планової перевірки про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якими встановлено:

- незабезпечення під час будівництва здійснення авторського нагляду, що є порушенням ч.1, ч.3 ст.11 Закону України “Про архітектурну діяльність”, відповідальність за яке передбачене п.8 ч.2 ст.3 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”;

- незабезпечення під час будівництва здійснення технічного нагляду, що є порушенням ч.1, ч.2 ст.11 Закону України “Про архітектурну діяльність”, відповідальність за яке передбачене п.7 ч.2 ст.3 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”;

- проведення будівельних робіт з реконструкції громадських будівель без отримання відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи, в порушення п.2 ч.1 ст.34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та п.5 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт, відповідальність за яке передбачене п.4 ч.2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”.

22.09.2016 року головним інспектором будівельного нагляду ДАБІ у Харківській області винесено Постанову № 28/1020-4066 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ПП “ЛНВ Плюс” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.8 ч.2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, а саме під час будівельних робіт не забезпечено здійснення авторського нагляду, та накладено штраф у сумі 65250 грн. 00 коп.

22.09.2016 року головним інспектором будівельного нагляду ДАБІ у Харківській області винесено Постанову № 29/1020-4067 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ПП “ЛНВ Плюс” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.7 ч.2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, а саме під час будівельних робіт не забезпечено здійснення технічного нагляду, та накладено штраф у сумі 52200 грн. 00 коп.

22.09.2016 року головним інспектором будівельного нагляду ДАБІ у Харківській області винесено Постанову № 27/1020-4065 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ПП “ЛНВ Плюс” визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності”, а саме виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, та накладено штраф у сумі 52200 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із правомірністю вищевказаних постанов про накладення штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є контролюючим органом та на його перевірки розповсюджуються обмеження, встановлені п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014 року, а тому призначення перевірки TOB “ЛНВ Плюс” у період дії мораторію на їх проведення контролюючими органами є протиправним. А тому, з метою належного відновлення порушеного права позивача, а також усунення порушень допущених відповідачем у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних постанов про накладення штрафу.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні спрямовані на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини, визначено Законом України «Про основи містобудування».

Згідно ст. 7 Закону України «Про основи містобудування», державне регулювання у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

Таким органом є Державна архітектурно-будівельна інспекція та її територіальні органи.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (далі - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт (далі - загальні та (або) спеціальні журнали), виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Приписами п. 4 ч. 4 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" закріплено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю; вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки; здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об'єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Згідно п. 7 Порядку №553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органу державного архітектурно-будівельного контролю; вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Отже, державний нагляд (контроль) повинен здійснюватися уповноваженими органами центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів в межах повноважень передбачених законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 Закону України “Про архітектурну діяльність”, під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.

Згідно п.п.7, 8 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти містобудування, які виконують будівельні роботи, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:

- застосування будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що не відповідають державним нормам, стандартам, технічним умовам, проектним рішенням, а також тих, що підлягають обов'язковій сертифікації, але не пройшли її, - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат;

- виконання будівельних робіт з порушенням вимог будівельних норм, державних стандартів і правил або затверджених проектних рішень - у розмірі сорока п'яти мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем був встановлений факт незабезпечення позивачем під час будівництва здійснення авторського нагляду, а також технічного нагляду.

Також, згідно п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.

Відповідно до п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. N 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів I - III категорії складності; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів IV і V категорії складності.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідачем був встановлений факт проведення будівельних робіт з реконструкції громадських будівель без отримання відповідного документа, який дає право виконувати такі роботи.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності” (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах I категорії складності - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат; на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; 5) виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання: на об'єктах IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат; на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано доказів на спростування вищевказаних порушень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості застосування до позивача штрафних санкції за вищевказані порушення.

Пунктом 17 Порядку №553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Як вказує відповідач та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, директор ПП «ЛНВ ПЛЮС» ОСОБА_2 від підпису та отримання ОСОБА_1 перевірки, Протоколів та Приписів відмовився, тому документи були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та отримані 20.09.2016. У Протоколах, які отримав позивач зазначено, що розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відбудеться 22.09.2016 о 11-00 у приміщенні Департаменту. Тобто позивачу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду матеріалів справи.

На розгляд матеріалів справи директор ПП «ЛНВ ПЛЮС» не з'явився, правом надати зауваження або заперечення до акта перевірки та Протоколів не скористався. Примірники Постанов №28/1020-4065; №29/1020-4066; № 28/1020-4067 від 22.09.2016 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою його місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та отримані 11.10.2016 року.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження відповідачем під час судового розгляду справи обґрунтованості виявлених порушень та, як наслідок, правомірності застосування штрафних санкцій на підставі оскаржуваних постанов.

Висновки суду першої інстанції щодо протиправності призначення відповідачем перевірки підприємства у період, в який діє мораторій на проведення перевірок контролюючими органами, колегія суддів вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 розділу III «;Прикінцеві положення» Закону України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» установлено, що перевірки підприємств установ та організацій фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної Фінансової інспекції України) здійснювались протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача обмежень на проведення перевірок вимог містобудівного законодавства у вересні 2016року.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Слід зазначити, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлене Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 ст. 41 ПК України, до яких відповідач не належить.

З огляду на викладене твердження суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини поширюються норми п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 року є необґрунтованим.

Аналогічна позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України, що міститься, зокрема, в ухвалах від 02.02.2017 року у справі №К/800/6451/16, від 02.02.2017 року у справі №К/800/11844/16, від 15.12.2016 року у справі №К/800/2820/16, постановах від 22.02.2017 року у справі №К/800/9105/16, від 22.12.2016 року у справі №К/800/8784/16

Крім того, законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

Закон України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно п. 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

Закон України від 28.12.2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно п. 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону №76-VIII стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VIII стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок органами ДАБІ України, регулювались саме Законом №76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились 01.07.2015 року.

Водночас, як було встановлено раніше, спірна перевірка проведена у вересні 2016 року, тобто не порушує обмеження на проведення перевірок, встановлені Законом №76-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про необґрунтованість виявлених порушень.

Натомість, відповідач, будучи суб’єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність накладення на позивача штрафних санкції на підставі оскаржуваних постанов.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, призначаючи перевірку та за її наслідками оскаржувані постанови про накладення на позивача штрафу, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо скасування оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі № 820/5771/16 не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

          Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області задовольнити.

          Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2016р. по справі №820/5771/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "ЛНВ ПЛЮС" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про скасування постанов.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

(підпис)

ОСОБА_1

Судді

(підпис) (підпис)

ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 06.06.2017 р.