Ухвала

від 31.05.2017 по справі 10/181-40/324-17/53-42/159

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"31" травня 2017 р. Справа №10/181-40/324-17/53-42/159

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року

за скаргою КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві

на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

до Комунального підприємства "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві

про стягнення 77 943 810, 49 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а.с.3-5).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 скаргу КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо накладення арешту на грошові кошти в межах фонду оплати праці КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві на рахунку № 26006000000090/980 у філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в м. Києві неправомірними. Визнано постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 42129042 про арешт коштів боржника від 10 березня 2017 р. незаконною в частині накладення арешту на грошові кошти в межах фонду оплати праці КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві на рахунку № 26006000000090/980 у філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" в м. Києві. В іншій частині скарги відмовлено (а.с. 23-25).

10 травня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою №10/181-40/324-17/53-42/159/20.3-03 від 10 травня 2017 року на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159, про що свідчить відповідна відмітка на поштовому конверті №04053 3554416 1 про направлення апеляційної скарги, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 скасувати, у задоволенні скарги КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві відмовити у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 травня 2017 року для розгляду апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Мальченко А.О.

Разом з апеляційною скаргою, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому просить суд відстрочити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 до прийняття рішення апеляційною інстанцією, в зв'язку з тим, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є бюджетною установою, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, розрахункове - касове обслуговування якої, відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань.

Розглянувши клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до прикінцевих положень Закону Україну "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIІІ від 22.05.2015 Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. До того ж вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Згідно абзаці 3 п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення (розстрочення) сплати судового збору призведе до порушення вказаного конституційного принципу, а саме рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є неприпустимим.

Відтак, наведені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність належних підстав для звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставки судового збору встановлюються у розмірі: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600.00 грн.

10 травня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 19 квітня 2017 року у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159, за подання якої повинен був сплатити судовий збір у сумі 1 600 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте, до апеляційної скарги, заявником не додано доказів про сплату судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 вказаного Кодексу апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Звертаючись з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу Господарського суду міста Києва, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, також заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159 та просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва.

Розглянувши клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України: "Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.", тобто, останнім днем строку встановленого згідно приписів ст. 93 ГПК України є 24 квітня 2017 року.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі апеляційних (касаційних) скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає у тому числі, можливість апеляційного та касаційного оскарження прийнятих судових актів.

По відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила статті 53 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 53 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Частиною 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього .

Отже, закон пов'язує можливість поновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин такого пропуску.

10 травня 2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області 19 квітня 2017 року у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159, тобто, через 21 днів з дня винесення оскаржуваної ухвали.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження Департамент посилається на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159 надійшла до Міністерства юстиції України 04 травня 2017 року, на підтвердження чого, скаржником надано незавірену копію Реєстраційно-контрольної картки №5185-0-30-17, що наявна в додатку до апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини третьої статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися наданими належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

19 квітня 2017 року ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 скаргу КП "Служба замовника житлово-комунальних послуг" Оболонського району у м. Києві на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково.

27 квітня 2017 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України отримано копію оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Києва, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27) та Роздруківка про відстеження пересилання поштових відправлень №01030041646849.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суд дійшла висновку про те, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку для подання апеляційної скарги, в зв'язку з чим клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва задоволенню не підлягає .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення або таке клопотання відхилено.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про повернення апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у зв'язку з не поданням доказів сплати судового збору та пропуском строку вставного для подання апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 86, 95, п. 2, ч. 1, ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору - відмовити

2. У задоволенні клопотання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали - відмовити

3. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі №10/181-40/324-17/53-42/159 разом з доданими до неї документами повернути без розгляду.

4. Копію ухвали Київського апеляційного господарського суду надіслати учасникам провадження.

5. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі № 10/181-40/324-17/53-42/159 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова